.jpg)
Емоційне вигорання батьків: як це виглядає та що з цим робити?
Спершу про емоційне вигорання заговорили стосовно допомагаючих професій. Зауважили, що працівники, які працюють з іншими людьми, консультують їх, навчають, схильні виснажуватися, впадати в дратівливість чи пригнічення, іншим словом, емоційно вигорають.
А зовсім недавно заговорили про емоційне вигорання батьків. Адже матері (і тати, які багато часу проводять з дітьми) повинні бути постійно включеними в потреби іншої людини, допомагати, скеровувати, переносити дитячі емоції, самим залишаючись у доброму гуморі. Тому, так, поза жодним сумнівом, – батьки вигорають.
Розглянемо, як виглядає емоційне вигорання батьків на кожній стадії.
Стадія мобілізації.
На цій стадії людина повна сил та оптимізму в досягненні нових звершень. Це фаза рожевих окулярів, коли очікування ще не зіштовхнулися з реальністю. У батьківстві це, як правило, період вагітності. Так, майбутня мама змальовує в своїй уяві образ ідеальних стосунків з дитиною, де вона, як мама, ніколи не злиться на дитину, і завжди щаслива та любляча, а дитина слухняна і щаслива, не кричить ночами немовлятком, і не капризує у старшому віці. Чим більш ідеалізованою є ця картина, тим більшою є загроза вигорання згодом.
Інколи стадії мобілізації може і не бути, а очікування дитини може бути сповнене тривог і неспокою. Можуть бути уявлення, що батьківство – це дуже важно. Або ж тривоги за здоров’я чи життя дитини. Це теж може призводити до зайвої напруги, і зрештою, до вигорання.
Тут продуктивність знижується, людина стає розсіяною, відчуває втому, підвищується дратівливість. Можуть з’явитися проблеми зі сном. Це перші ознаки, що варто прислухатися до себе, і по можливості, себе розвантажити, відпочити, знайти допомогу. Дуже часто батькам цього зробити не вдається, і стрес переходить в хронічну фазу.
На цій стадії батьки вже втомилися, але все ще витримують навантаження, керуючись почуттям обов’язку. Маркером, що ви на цій стадії може стати відчуття сильного роздратування, коли щось іде не за планом. Наприклад, ви збираєтеся виходити з дому, а дитина розмалювала фломастерами личко. Такі дрібні трафунки (які, як ми знаємо, постійно трапляються з дітьми) можуть призвести до спалаху злості чи до раптових сліз.
Це сигнал, що треба добре відпочити, і кардинально змінити щось у побуті: знайти допомогу, ввести в своє звичне життя речі, що дозволяють відполіктися, приділити час собі.
На цій стадії організм вже не витримує. З’являється відчуття апатії, безвиході, відчаю. З’являються проблеми зі здоров’ям – хронічні болі, проблеми з травною системою тощо. Порушується сон. Мама (чи тато) відчуває себе невпевнено, сумнівається в собі, в своїх батьківських компетентностях. Або ж злиться на дитину, бачить її (її характер, поведінку) джерелом усіх своїх проблем. Тут вже не зарадиш звичним відпочинком. Необхідно звернутися за допомогою до спеціалістів.
Ось деякі рекомендації, як впоратися з батьківським вигоранням:
- Налагодити сон. Сон є вкрай важливим. Для гарного самопочуття спати слід 7-8 годин на добу. Можна компенсувати нестачу нічного сну денним.
- Знайти підтримку. Поговорити з партнером про те, що ви не справляєтеся, і вам потрібна допомога. Можна залучити родичів (якщо вони не токсичні, і їхня допомога не виллється у ще більший стрес), якщо є фінансова можливість, найняти няню.
- Знайти трохи часу для себе, для улюблених активностей. Подумайте, що вам подобається, надихає вас, допомагає відволіктися. Можливо, це хобі, книжка, природа чи спілкування з друзями. Головне, щоб ця діяльність вас наповнювала.
- Виконувати фізичні вправи. Фізичні вправи дуже важливий інструмент у боротьбі зі стресом. Знайдіть таку активність, що вам подобається. Це має бути приємним для вас.
- Створювати хвилинки спокою. Виділіть собі декілька хвилин на те, щоб побути спокійно на одинці з собою. Випити ранкової кави чи чаю. Зайнятися дихальними техніками чи медитацією. Знайдіть те, що підходить саме вам.
