Як захистити власні кордони.


 Можливо, вам не подобається публічно виражати свої почуття (обійми, поцілунки, триматися за руки). Ймовірно, вам дуже ніяково, коли хтось торкається вас або натякає на сексуальний підтекст. Вас може дратувати, коли вашу думку або ідею не враховують, а намагаються нав'язати власну. Або вам досить складно розповідати друзям і навіть партнеру про свої почуття. Врешті-решт ви можете не хотіти позичати гроші, наприклад, другу або подрузі.

Це типові ситуації, котрі часто викликають неабияку напругу у стосунках. Але, напевне, ще більший конфлікт відбувається всередині вас, адже ваші особисті кордони в такі моменти знаходяться під тиском або навіть під досить агресивною атакою.

Стратегія захисту особистих кордонів

🔸 Визначте свої межі

Передусім для успішного захисту кордонів важливо чітко розуміти, що для вас насправді має значення. Це можуть бути емоційні, фізичні, інтелектуальні, сексуальні, фінансові межі. 

🔸 Будьте впевнені у своїх правах

Пам'ятайте про своє право на власні кордони. Ніхто не повинен порушувати їх без вашого дозволу.

🔸 Використовуйте чіткі висловлювання

Щоб не було непорозумінь, говоріть максимально чітко: "Мені важливо, щоб..." чи "Я впевнений (-а), що...", "Мені потрібно…"  — це сприятиме ефективній комунікації.

🔸 Не виправдовуйтеся

Слід розуміти, що необов'язково виправдовуватися за те, чому вам важливо захищати свої кордони. Просто висловіть свою позицію та почуття без зайвих пояснень.

🔸 Будьте наполегливими

Наполегливість у вираженні своїх кордонів важлива. У протилежному разі оточення не буде ставитися до ваших кордонів як до чогось серйозного, принципового.

🔸 Поважайте кордони інших

Як і ви, інші мають право на свої кордони. Поважайте їхні рішення та демонструйте взаємну повагу.

🔸 Будьте терплячими із собою

Майстерність захисту кордонів — це поступовий шлях. Можливо, вам знадобиться час, щоб розібратися в собі, та знайте, що кожен крок уперед — це крок до вашого особистого успіху.

Пам'ятайте: встановлення меж — це, по суті, спосіб турботи про себе, як, наприклад, збалансоване харчування й фізичні вправи.

Відкритий урок на тему "Ми проти насильства" для здобувачів освіти 8-В класу


З метою формування толерантного, коректного ставлення до оточуючих та один до одного, в ОЗО «Софіївсько-Борщагівський ліцей»  в рамках Міжнародної акції «16 днів проти насильства» 29 листопада соціальний педагог Людмила Осадча провела захід на тему «Ми проти насильства». 

Учасниками заходу були здобувачі освіти 8-В класу. Учні показали свою обізнаність щодо знань про види насильства, про запобігання випадків булінгу в шкільному середовищі.

Людмила Миколаївна звернула увагу учасників заходу на питання створення безпечного освітнього середовища. Учні переглянули відеофільми на задану тематику.

 Фінальним епізодом заходу було побажання один одному завжди бути ввічливими, людяними, тактовними, які вони виразили на «сердечках доброти».





Розвиваємо дитину за принципом «шведського столу».

 10 порад для батьків, які дбають про різнобічний розвиток малюка

Які науки, види спорту, мистецтва потрібні дитині? Як дати якомога більше, але не перевантажити? Принципу «шведського столу» — дати можливість дитині перевірити себе в різних напрямках — дотримуються представники багатьох педагогічних методик — Марії Монтессорі, демократична школа, «Дальтон-план» Brightworks та ін. «Кулінарно-педагогічні» поради допоможуть батькам.

1. «Меню» складіть заздалегідь

Людина може бути різнобічною, тож завдання полягає не в тому, щоб фанатично розвивати в дитині лише певні здібності. Ідеться тільки про пріоритети. Якщо якась приватна школа дає змогу навчатися різних наук, видів мистецтва, спорту, здібності можна буде помітити. А ось якщо за стандартною програмою дитина вивчає переважно мову, математику, навколишній світ, а на гурток її треба везти після уроків, вже втомлену? Хочеться обрати не випадкове, а дитині до душі. Для цього фахівці придумали поетапне занурення.

Допитливість дитини дає змогу залучити її до попереднього вибору. Можна, за методикою Леонардо да Вінчі, привчити щодня ставити запитання, на які хочеш отримати відповіді, а також чого хочеться навчитися. Жодної критики та поділу на важливе чи ні. «Хочу запускати бейблейд» — не гірше, ніж «Хочу написати книжечку». Завдання дорослих — записувати питання та бажання і раз на тиждень розподіляти за напрямками. Наприклад, бейблейд ближче до видів спорту, де важливо враховувати траєкторію руху, а мрія про книжечку — до літературних завдань для найменших.

2. Має бути система

Але що саме пропонувати? Підказкою батькам може стати теорія множинного інтелекту. За нею, у людини існує від 8 до 12 (за різними версіями) видів природних здібностей. Якщо виключити такі варіанти, як екзистенційний і духовний інтелекти, визначення яких викликає чимало наукових суперечок, а міжособистісний та внутрішньоособистісний поєднати в емоційний інтелект, залишається 7 видів інтелекту:

• логіко-математичний,

• лінгвістичний,

• музичний,

• візуально-просторовий,

• натуралістичний,

• тілесно-кінестетичний,

• емоційний.

Треба дати дитині зануритися в середовище, яке сприяє розкриттю кожного з видів.

3. «Страви» варто скомпонувати

Але влаштувати вдома, скажімо, «математичний тиждень» — не найкраща ідея. Бо вчені доводять, що чергування предметів допомагає навчатися найбільш ефективно, покращує здатність мозку розрізняти навички. Навіть дуже зацікавлена в математиці дитина втомиться, у якій би ігровій формі це не пропонували. До того ж тренування однієї навички автоматизується, і важче оцінити, чи подобається вам діяльність. А тренування навичок з різних галузей підвищує зануреність.

Тому обираємо на тиждень пари, які добре пасують (як, скажімо, біля гарячих страв ставлять свіжі овочі). Можливі варіанти: тиждень математики і музики, тиждень мов та психології (розвитку емоційного інтелекту EQ), а також живопису та природничих наук. А ось спорт — це те фізичне навантаження, яке має постійно додаватися до навчання. Тож розподіляємо знайомство з його різними видами. Скажімо, такий вид фізичного розвитку, як катання на ковзанах, роликах, скейті, лижах (залежно від сезону та віку дитини), а також теніс — усе, де потрібно враховувати траєкторію руху — гарно поєднується з математикою. Тижню, присвяченому комунікації (мови, EQ) пасують командні види спорту та бойові мистецтва — усе, що теж про взаємини. А коли йдеться про натуралістичний інтелект та малювання (у фокусі буде природа), підійдуть плавання, акробатика, аеройога, якими можна зайнятися просто на природі. Також доведеться орієнтуватися на вікові етапи розвитку.

4. Має бути «просторо»

Обов’язково залиште досить часу для вільної гри — це все одно, що роздуми для дорослого. У цей час дитина «переробляє» враження, у тому числі своє ставлення до нових занять.

5. Важлива різноманітність подання

Математика та музика — це зовсім не два уроки. Це напрямки, які будуть варіюватися. Як-от арифметика, геометрія, розвиток просторового мислення, логіка, LEGO чи робототехніка, шахи, інформатика, ази фінансів, співи, гра на кількох музичних інструментах, танці, слухання музики. А скільки вправ та ігор можна вигадати під час цих занять!

Виявити лінгвістичний інтелект, окрім традиційних занять, допоможе і набір тексту, і риторика, і розвиток фонетичного слуху. Школярі 9–10 років можуть спробувати виражати думки через казки, оповідання, пограти в журналістів. Зрозуміти свої та чужі емоції можна через театралізацію, пантоміму, психологічні вправи.

На тижні живопису, окрім малювання різними видами фарб, крейдою, чорнилами, олівцями, ліплення, аплікації, також варто додати оригамі, фотографування, ігри на розпізнання відтінків кольорів. А ще «читання» картин та скульптур — низка прийомів, які допомагають більше зрозуміти твір мистецтва (приміром, відтворити позу персонажа, простежити за його поглядом, зрозуміти вираз обличчя тощо).

Щодо наук для дітей 5–10 років, то йдеться не про вивчення теорії, а про відповіді на конкретні запитання про природу, спостереження, досліди. Має сенс вивчати рослин і тварин (біологія, зоологія), космос (ази астрономії), склад землі, стани води, функціонування повітря. Науки дають дитині змогу одночасно насичувати та розпалювати допитливість. Можуть зацікавити етапи походження життя на планеті, історія розвитку людства загалом, історія винаходів. Можна «продегустувати» надання першої медичної допомоги, кулінарію, роботу з деревом (ази столярної справи), лозоплетіння, виготовлення саморобок, шиття, макраме, бісероплетіння.

6. «Порції» мають бути маленькими

За кожен урок дитина має чогось навчитися. Адже визначитися, чи щось подобається, можна лише в ситуації успіху. Скажімо, дитина розуміє, що досі не навчилася плавати, їй здається, це складно і взагалі не для неї. Тоді варто говорити не «вчимося плавати», а вчимося робити видих у воду, занурюватися з головою, занурюватися з відкритими очима тощо. Додайте цьому окремої цінності: відтепер ти можеш бачити все на дні. Якщо навичка складна, розбийте її на маленькі кроки. Приміром, ви вчите дитину розпізнавати послідовності геометричних фігур. Не виходить одразу? Тоді першим завданням буде: продовжити послідовність із двох дуже різних предметів (лялька та барабан), обравши з двох варіантів відповіді правильну. Потім — три варіанти відповіді, далі послідовність вже з трьох предметів, а там — предмети вже схожі (різні ляльки), а згодом поступово переходимо на кола-трикутники-квадрати і 6–8 варіантів відповіді.

7. «Страви не мають бути надто ситними»

Тобто навчання не має бути надто інтенсивним, у жодному разі не примушувати. Краще залишати відчуття «далі буде…». Якщо дитина «трохи голодна» на заняття, якщо їй хочеться ще — це чудовий стан, щоб зрозуміти, що їй потрібно найбільше.

8. Використовуйте все лише якісне

Коли ви на домашньому етапі визначилися, що дитині подобається та вдається найбільше, важливо не зіпсувати інтерес, коли перейдете до групових чи індивідуальних занять. Ретельно перевіряйте рівень викладання, кваліфікацію репетиторів. Для дитини з художніми здібностями може бути більше шкоди, ніж користі від гуртка, де вчать всіх однаково малювати ялинку як три зелених трикутники.

9. «Посуд» має бути прозорим

Щоб не ставалося так, що дитині через місяць набридають заняття, до яких вона прагнула, варто не просто привести, а на початку дати всю інформацію. Юний учень на доступному рівні має знати, як будуть організовані заняття: чого будуть навчати (навчальний план), які різноманітні форми навчання будуть. Перед початком занять добре знайти можливість подивитися, що вміють випускники. На цьому етапі вже йдеться про «вчимося плавати», про перспективи. Тоді дитина бачитиме шлях.

10. Зміна — це на краще

Якщо все пройшло правильно, родина і дитина визначилися, гурток чи вчитель дають усе необхідне, але юний танцюрист через пару місяців хоче вчитися анімації, а через пів року ще чогось, не варто засмучуватися. Адже хвилюватися варто, якщо син чи донька втікають від труднощів, не мають захоплень, ідуть, не розуміючи, що саме втрачають. Батьки, які стільки зробили, мають бути переконані, що дали дитині можливість відчути смак різних видів діяльності. Тож, швидше за все, їй просто подобається компонувати різні напрямки, брати потрібне звідти. І це добре. Адже її майбутнє — світ, де людина за життя має бути залучена в сотні проєктів, а поєднання вмінь з різних галузей цінуватиметься найбільше.

ОсвіторіяДжерело:

Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства».

Міністерство соціальної політики як загальнодержавний координатор у сфері запобігання та протидії домашньому насильству інформує, що у період з 25 листопада до 10 грудня відбуватиметься щорічна Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства».

 Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Щороку в цей день у різних країнах по всьому світу розпочинається акція  «16 днів проти насильства».

Основне завдання цієї акції – привернути увагу спільноти до двох актуальних проблем – запобігання та протидії домашньому насильству та торгівлі людьми, а також активізація діяльності державних установ і громадських організацій задля об’єднання зусиль заради захисту прав людини.

Акція «16 днів проти насильства» – це нагода ще раз нагадати громадськості про існування цих проблем у суспільстві, підвищити рівень обізнаності людей щодо усіх форм насильства, продовжити процес створення недискримінаційного простору для життя, розвитку і професійного зростання кожної людини.

Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:

25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;

2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

5 грудня – Міжнародний день волонтера;

6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;

9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;

10 грудня – Міжнародний день прав людини.

116 123 або 0 800 500 335 – Громадська організація «Ла Страда-Україна» забезпечує єдину в Україні Національну «гарячу лінію» із попередження домашнього насильства, яка працює цілодобово, анонімно та конфіденційно, яка надає інформаційні, юридичні, психологічні та соціальні консультації постраждалим від домашнього та гендерно зумовленого насильства.

Корисні покликання

✔ Розділ «Корисні посилання щодо теми антибулінгу» на сайті МОН.

✔ Ресурс доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiyabulingu/korisni-posilannya-shodo-temi-antibulingu

✔ Безкоштовний електронний курс «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе»/Андреєнкова В.Л., Левченко К.Б., Матвійчук М.М./.

✔ Ресурс доступу: http://course.la-strada.org.ua/story_html5.html

✔ UNFPA Україна проводить Інформаційну кампанію «Розірви коло» з допомогою якої проводить освітні заходи та об’єднує небайдужих навколо розв’язання проблем насильства. Це частина масштабної програми UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення із протидії та запобігання домашнього та/і гендерно зумовленого насильства в Україні. Кампанія реалізується за підтримки уряду Великої Британії.

✔ На сайті інституту КНЗ КОР «КОІПОПК» є інформація про ресурси на тему «булінг» https://sites.google.com/d/1kedwGjfsZu-_nM7vP4k1XzkCE_M0J8Zk/p/1ETyzqNeAbIc5zpJsG9PY5l6Fow84j3cs/edit



Джерело: Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів

Візуальна розповідь про Голодомор 1932-1933 років. Добірка корисних інфографік.

 Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Як розповісти школярам про цю жахливу сторінку життя українського народу в доступній формі? Ми підготували добірку візуальних матеріалів, які допоможуть донести історичну правду. 

Голодомор – це геноцид українського народу, вчинений комуністичним тоталітарним режимом з наміром цілком або частково знищити український народ. 

Саме так цю страшну трагедію українського народу визначено у Конвенції ООН від 09 грудня 1948 року «Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього» та Законі України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні».

Скільки тривав Голодомор? Майже вічність – із квітня 1932 по листопад 1933 рр. За ці надзвичайно довгі 17 місяців (понад 500 днів) голодомор забрав 4,5 мільйони людських життів. На піку, що прийшовся на весну 1933 р., щохвилини від голоду вмирало 17 людей, щогодини – 1000, щодня – майже 25 тисяч. 


Чому це сталося? Серед передумов Голодомору історики називають насамперед тоталітарну політику СРСР, що була спрямована на форсовану індустріалізацію, суцільну колективізацію, розкуркулення, терор проти національної інтелігенції, нищення духовності. І окремо – нереальні плани хлібозаготівель. Виконати план збору зерна, який ставив радянський режим перед Україною, було майже неможливо! Його обсяг становив понад третину від загальносоюзного, а в деяких регіонах України навіть перевищував загальний план декількох регіонів СРСР. 

Джерело – Радіо Свобода

На початку 30-х років розпочалися масові виступи та антиурядові акції українців, деякі сільські ради відмовлялися приймати фантастичні плани хлібозаготівель. Саме спротив українського села став для радянської влади одним із приводів для організації штучного голоду. Це був цілеспрямований процес:

Що ми можем зробити зараз? Пам'ятати, говорити з дітьми чесно та відверто (звісно, інформацію варто подавати з урахуванням віку школярів). Вони мають знати, що відбувалося та чому. 

Джерело – Репортер.

На урокДжерело:

Нова гра Світлани Ройз “Сила усмішки”.

 22 листопада дитяча психологиня Світлана Ройз спільно з ГО «Смарт освіта» анонсували запуск нової гри «Сила усмішки». Гра сприяє розслабленню, налагодженню тіснішого контакту з тілом, емоційному зціленню.  

Вона доступна до безоплатного завантаження та друку тут: http://bit.ly/47jDUPl.  Також “Смарт освіта” надішле вже роздруковані ігри в школи з вразливих територій України. Для того, аби зареєструвати свій навчальний заклад та отримати ігри безоплатно переходьте за посиланням: http://surl.li/ngliu

«Силу усмішки» можна використовувати як у групі, так із лише одним гравцем. Грати можуть діти від 4 років. Для колективу кількість учасників є необмеженою.

«Сила Усмішки» - це дуже простий за формою, веселий, добрий, з одного боку дуже несерйозний, а з іншого - глибокий та практичний проєкт. Це одночасно гра для будь-якого віку та терапевтична практика. І практичний інструмент зі знайомства з емоціями та з регуляції емоцій. Вся наша команда так хоче для нас всіх в цей складний час щирих усмішок», — коментує авторка, дитяча сімейна психологиня Світлана Ройз. 

Гра передбачає шаблони 12  різних усмішок з підписами (щаслива, сумна, поцілункова, впевнена, усмішка вампіра, насмішка, сором’язлива, турботлива…), які потрібно вирізати, наклеїти на паличку (трубочку, ложку), чи просто підносити до обличчя. Також плакат з колом емоцій, який можна повісити на стіні вдома чи в класі та листівки з усмішками. Їх можна роздрукувати, розмалювати, використовувати для себе, чи дарувати, надсилати тим, кому забажаємо. 

Як використовувати?

- можна дивитися на себе в дзеркало, приміряючи ці різні види усмішок та вивчаючи себе; 

- зробити селфі, надіслати комусь фото; 

- підійти до когось із такою усмішкою; 

- запустити флешмоб усмішок в своєму класі; 

- грати удвох із кимось чи в компанії та просити вгадати, яка це усмішка; 

- підписати та надіслати листівку з усмішкою (вони є в наборі);

- приміряти усмішку і з відповідною інтонацією розповісти вірш; 

- вчительки та вчительки можуть запропонувати дитині, що відчуває тривогу, відповідаючи біля дошки використати один з шаблонів, чи пригадати, коли була подія, яка викликала таку усмішку. 

Серед помічних елементів гри – плакат з «колом емоцій», який можна роздрукувати та повісити на стіну кімнати чи групи садочку, або ж класу. Для того, щоб діти звикали до самопізнання та висловлювали свої різні емоції та стани. А за намальованими на плакаті обличчями вчилися розрізняти їх у оточуючих. На плакаті продемонстрували різні емоції, але сектор із радістю є найбільшим, аби ставав ресурсним для дитини. 

Зараз ми потребуємо дозволу на усмішку для самих себе? Ба більше, дозвіл радості та гри. Коли ми бачимо усмішку, в нас починає працювати дзеркальна система і ми усміхаємось у відповідь (навіть якщо вона  намальована на шаблоні). Тоді ми оживлюємося. 

Творці гри також в інструкції подають детальні коментарі щодо можливостей дозвілля з «Силою усмішки» та різними поясненнями щодо самої природи усмішки та стресу. Так, за кожною усмішкою стоїть робота мімічних м’язів. А під час переживання стресу наші м’язи спазмуються. І у багатьох дорослих та дітей ми можемо зараз спостерігати «травматичну маску» - обличчя, що не виражає емоцій.  Коли ми впливаємо на тіло — одночасно впливаємо і на наш стан — емоційну сферу, і на рівень наших думок.  І це впливає на нашу поведінку, на наші вибори. Вчені розрізняють 19 основних видів типових порухів м’язами губ (а також очей та брів), які «виражають схильність до сміху». В інструкції є опис мімічних мʼязів і пропозиція для їх «оживлення». 

Мімічні м’язи пов’язані з активністю блукаючого нерву (саме він відповідає за роботу парасимпатичної нервової системи, за можливість розслаблення та відновлення). 

«Тобто ця гра – і весела гра, і мімічна гімнастика, і терапевтичний практикум, і повернення собі можливості дивитись на себе самого чи витримувати погляд інших (якщо ми граємо в парі чи групі), і можливість контакту та близькості, в інструкції є пропозиції – як грати з групами дітей, як грати самим», — пояснює Світлана Ройз. 

Імпульс усмішки має силу передаватися. Тоді процес сприйматиметься як гра, а гра — це те, що може розблокувати лімбічну систему, яка зараз постійно налаштована реагувати на небезпеки. Вплив на тілесний та емоційний рівні відбуватиметься у різних варіантах усміхальних забавок. Так можна буде вивчити різні емоційні стани й напрацьовувати вміння їх розрізняти. А ще гра повертатиме дозвіл та можливість висловлювати позитивні емоції.

Над проєктом працювали:

- авторка Світлана Ройз;

- редакторка Тетяна Стус;

- дизайнери Роман та Олена Марчишини;

- ілюстраторка Інна Черняк; 

- менеджерка проєкту Ірина Петрів.

Гру створено за підтримки Educo Foundation.

Довідка про ГО «Смарт освіта»:

ГО «Смарт освіта» – неприбуткова освітня громадська організація, зареєстрована в липні 2016 року. Ми займаємось розвитком та вдосконаленням системи шкільної освіти в Україні, зокрема реформою «Нова українська школа». Протягом останніх 7 років втілили у життя десятки великих освітніх проєктів: розробляли офлайн- і онлайн-курси з професійного навчання вчителів, методичні рекомендації, організовували різноманітні заняття для дітей в Україні та за кордоном, допомагали впроваджувати дистанційну освіту в школах. 

Також  запустили одне з найбільших освітніх медіа в країні – сайт НУШ.

З початку повномасштабної війни ми допомагаємо українським школярам, батькам та вчителям залишатись активними учасникам освітнього процесу. Разом із партнерами реалізовуємо проєкти з навчання та психологічної допомоги українським дітям та освітянам.

Джерело: “Смарт освіта”

Фотоквест «Я за здоровий спосіб життя!» для здобувачів освіти 5-х класів.

 Безцінний скарб, що ми здоров’ям звемо,
Із юних літ ми маєм берегти,
Адже нічого більше нам не треба,
Щоб тільки всі здорові були ми!

Відзначення Місячника здорового способу життя в нашому закладі є традиційним, але впродовж трьох тижнів учні 5-х класів робили фотоквест «Я за здоровий спосіб життя!»

Соціальний педагог Осадча Л.М. вела розмову із здобувачами освіти 5-х класів, де вони дізналися багато корисної інформації, яку зможуть використати у повсякденному житті, отримали цінні поради щодо профілактики зміцнення здоров’я та формування ціннісного ставлення до себе.

Бережіть своє здоров'я і пам'ятайте, що ніщо не варте того, щоб його втрачати.