ЯК БАТЬКАМ УПОРАТИСЯ З БУЛІНГОМ
Діти, яких кривдять у школі, частіше схильні:
- · Погано вчитися.
- · Мати занижену самооцінку.
- · Переживати депресивний стан.
- · Проявляти агресивність, щоб захистити себе й помститися своїм кривдникам.
Діти, які ображають інших, частіше схильні:
- · Погано вчитись.
- · Палити та вживати алкоголь.
- · Скоювати злочини в майбутньому.
Батьки можуть зіграти важливу роль у запобіганні проявів булінгу. Ось кілька порад про це:
Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу
Дитина стає замкнутою.
- · Утрачає друзів.
- · Гірше вчиться.
- · Утрачає інтерес до занять, які раніше любила.
- · Її одяг порваний або забруднений.
- · Вона приходить додому із синцями.
- · Просить більше кишенькових грошей.
- · Порозмовляйте з учителем дитини, не варто відразу конфліктувати з батьками кривдника. Якщо вчитель нічого не зробить, зверніться до директора.
- · Навчіть дитину неагресивних способів протистояти булінгу – нехай вона уникає кривдника або ухиляється від нього, переключиться на спілкування із друзями або порозмовляє з кимось, хто міг би їй допомогти.
- · Допоможіть дитині діяти впевнено. Привчіть її ходити з розправленими плечима, дивитись іншим в очі, розмовляти чітко й голосно.
- · Не закликайте дітей вирішувати проблеми за допомогою кулаків. Дитина може постраждати під час бійки, потрапити в неприємності й поглибити конфлікт зі своїми кривдниками.
- · Залучіть дитину до позашкільних занять. Тоді в неї буде більш широке коло спілкування й більше друзів.
- · Відрізняються від інших (зростом, національністю, іншими параметрами).
- · Здаються фізично або емоційно слабкими.
- · Не впевнені в собі.
- · Шукають схвалення.
- · Не скаржаться на кривдників.
Якщо кривдником є ваша дитина
Ваша дитина може бути кривдником, якщо вона:
- · Не співчуває іншим.
- · Цінує агресивність.
- · Любить командувати.
- · Проявляє нахабство переможця, який не любить програвати.
- · Часто свариться із братами й сестрами.
- · Імпульсивна.
Що ви можете зробити, щоб допомогти дитині:
- · Поставтеся до цього серйозно. Не сприймайте булінг як щось тимчасове.
- · Якщо вас не хвилює, як це позначиться на вашій дитині, пригадайте про те, що страждає хтось інший.
- · Порозмовляйте з дитиною, дізнайтеся, чому вона ображає інших. Дуже часто діти так поводяться, коли відчувають смуток, злість, самотність або невпевненість. Іноді причиною такої поведінки стають якісь зміни вдома, у сім'ї.
- · Навчіть дитину співчувати іншим, поясніть їй, як почувається той, кого ображають.
- · Спитайте в учителя або шкільного психолога, чи є у вашої дитини якісь проблеми у школі. Може, вона відстає з якогось предмету або їй складно завести друзів. Спитайте в них, як ви можете допомогти дитині вирішити цю проблему.
- · Спитайте себе, чи не ображають вашу дитину вдома. Дуже часто діти, які знущаються над іншими, самі стали жертвою знущання батьків або членів сім'ї.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ
ДЛЯ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ
ПЯТИЛАСНИКІВ
Навчить дитину організовувати свою діяльність (вести щоденник, планувати виконання домашнього завдання, підготувати робоче місце, зібрати все необхідне для школи).
- Допоможіть дитині запам'ятати всі прізвища, імена, по батькові учителів предметників і класного керівника.
- Ніколи не обговорюйте з дитиною вчителів, формуйте позитивне ставлення дитини до школи.
- Забезпечте дотримання дитиною оптимального, для його віку, режиму дня.
- Створіть необхідні умови для повноцінного відпочинку дитини у вільний від навчання час (відвідування басейну, спортивних майданчиків, прогулянки на свіжому повітрі і т. д.).
- Зверніть увагу на харчування, вітамінізацію.
- Любіть і сприймайте свою дитину безумовно, і нехай вона ніколи не засумнівається в цьому.
- Приймайте дитину такою, якою вона є, - з усіма перевагами і недоліками.
- Спирайтеся на кращі якості в дитині, вірте в його можливості.
- Прагніть зрозуміти свою дитину, частіше ставте себе на його місце. Розкажіть про те, як самі навчалися в п’ятому класі, поділіться властними шкільними історіями.
- Створіть умови для успіху дитини; дайте йому можливість відчути себе сильним, умілим, щасливим. Не пред'являйте до дитини завищених вимог.
- Не намагайтеся реалізовувати в дитині свої нездійснені мрії і бажання.
- Пам'ятайте, що виховують не слова, а особистий приклад.
- Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми, особливо не ставте їх в приклад.
- Надихайте дитину на розповідь про її шкільні справи, запитуйте як пройшов її день, що нового дізналася дитина, як гралася і спілкувалася з друзями?
- Регулярно розмовляйте з класним керівником і вчителями вашої дитини про успішність, поведінку і взаємини з іншими дітьми.
- Знайте програму та особливості школи, де вчиться ваша дитина.
- Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримувати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.
- Вірте у свою дитину. Ваша віра здатна перетворити можливість в дійсність. Ти чудовий! Ти розумний і кмітливий! Ти це зможеш!
- Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю дитини, якщо в період початкової школи він звик до вашого контролю.
- Будьте послідовними у вихованні дитини.
- Слідкуйте за тим де та з ким проводить час ваша дитина, поцікавтеся колом її друзів.
- Пильнуйте за безпечним користуванням вашою дитиною мережі Інтернет.
ЯК ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ ТА ОТОЧЕННЮ СХИЛЬНОЇ ДО
СУЇЦИДУ ДИТИНИ
Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування у родині. Усі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.
Для підвищення самооцінки спеціалісти В. Розанов, О. Моховіков, Р. Стиліха пропонують доцільно застосовувати такі заходи:
• завжди підкреслюйте все добре й успішне, властиве вашій дитині — це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан;
• не чиніть тиску на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;
• демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;
• сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є — не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;
• підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судить її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;
• слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.
У ВИПАДКУ, КОЛИ ВАШІ ДІТИ ВИЯВЛЯЮТЬ СУЇЦИДАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ АБО ВІДЧАЙ, СЛІД ПОВОДИТИСЯ ТАК.
1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите,чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв'язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні розпитування.
8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте її сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона може так вчинити сама.
10.Дайте синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11.Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадним і дурним, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її - ваш син або донька врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
12. І останнє - якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч!
У ВИПАДКУ, ЯКЩО ІСНУЄ РЕАЛЬНИЙ СУЇЦИДАЛЬНИЙ РИЗИК АБО ВЖЕ ВІДБУЛАСЯ СПРОБА, СУЇЦИДОЛОГИ РАДЯТЬ БАТЬКАМ ТАКЕ:
1. Першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування.
2. Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні психологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - перемогти страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми.
3. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація - жести, доторки тощо.
4. Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.
