Будуємо майбутнє разом: Як шестикласники вчилися бути «дружніми до природи».

 У межах відзначення Міжнародного дня Землі протягом тижня соціальний педагог #Людмила_Осадча з учнями 6-х класів проводила бесіди, спрямовані на формування еко-звичок та соціальної відповідальності на тему: «Природне середовище як ресурс. Людина, дружня до природи».

Діти переглянули тематичний відеоролик, який допоміг їм поглянути на довкілля не просто як на декорацію до життя, а як на безцінний та, на жаль, вичерпний ресурс. Під час обговорення учні ділилися своїми думками про те, що означає бути справді «дружнім» до природи у ХХІ столітті.

Головною метою заняття було перейти від загальних розмов до конкретних дій. Щоб закріпити отримані знання, учні отримали домашнє завдання: розробити власний перелік «Правил відповідального споживача».

Шестикласники підійшли до виконання творчо, аналізуючи щоденні звички своїх родин. У результаті всі отримали дієві поради, які допомагають не лише мріяти про чисте майбутнє, а й будувати його вже сьогодні:

- Свідома відмова від надмірного споживання: купувати лише те, що дійсно необхідно.

- Сортування сміття: правильно поводитись з відходами для їхньої подальшої переробки.

- Раціональне використання ресурсів: економити воду та електроенергію в побуті.

- Я щиро пишаюся нашими учнями, які продемонстрували готовність змінювати світ на краще, починаючи з маленьких, але впевнених кроків,- зазначила Людмила Миколаївна Осадча.

Звичка все пояснювати.

Можливо ти помічав, як іноді хочеться одразу пояснити себе?

Чому ти так сказав. Чому відмовив. Чому не відповів одразу. Наче будь-яка твоя дія потребує виправдання, щоб залишитися «хорошим» у чиїхось очах.

За цим часто стоїть старий досвід: коли тебе не просто слухали, а оцінювали. І щоб зберегти контакт, доводилося пояснювати, доводити, пом’якшувати.

З часом це стає автоматичною реакцією. Людина ніби не має права просто зробити вибір без коментаря.

Але кожне зайве пояснення - це маленький сумнів у власному праві бути собою.

Не всі рішення потребують аргументів, і не всі люди здатні їх почути.

Іноді достатньо просто сказати: «я так вирішив» , і залишитися з цим.

 

Як зрозуміти, що у дитини психічні проблеми і вона потребує допомоги.

 Ось ключові сигнали, які не варто ігнорувати:

1. Різкі зміни в поведінці

Якщо дитина раптом стала замкнутою, дратівливою, агресивною або, навпаки, надмірно пасивною — це привід звернути увагу.

Важливо не разовий епізод, а тривалість і стабільність змін. Якщо нова поведінка триває понад 2–3 тижні і не пов’язана з очевидною подією (переїзд, хвороба, адаптація до школи), варто насторожитися.

2. Порушення сну та апетиту

Психіка дитини тісно пов’язана з тілом. Часті нічні пробудження, кошмари, різка втрата або набір ваги, відмова від їжі без медичних причин можуть сигналізувати про внутрішню тривогу чи депресивні стани.

Особливо небезпечні регулярні скарги на біль у животі чи голові без фізіологічних пояснень — це часто психосоматична реакція на стрес.

3. Соціальна ізоляція

Якщо дитина раніше любила спілкування, а тепер уникає друзів, не хоче йти до школи, закривається у своїй кімнаті — це може бути сигналом емоційних труднощів.

Інша крайність — повна залежність від одного друга або надмірний страх залишитися наодинці. Обидва варіанти потребують уваги.

4. Часті страхи та тривожність

У певному віці страхи — норма. Але якщо вони:

• надмірні,
• не відповідають ситуації,
• заважають повсякденному життю,
• супроводжуються панічними реакціями,

— це може свідчити про тривожний розлад.

Діти не завжди можуть прямо сказати: «Мені тривожно». Вони показують це через поведінку.

5. Агресія або самоушкодження

Постійні спалахи гніву, жорстокість до тварин, руйнування речей — це не просто «поганий характер». Це спосіб виплеснути внутрішню напругу.

Особливо тривожний сигнал — самоушкодження (подряпини, удари себе, висловлювання про небажання жити). У таких випадках необхідна негайна консультація спеціаліста.

6. Різке падіння успішності

Якщо дитина раптово втрачає інтерес до навчання, не може зосередитися, забуває прості речі — це може бути ознакою депресії, тривожності або інших когнітивних труднощів.

Не варто одразу звинувачувати в ліні чи безвідповідальності. Психічне виснаження часто виглядає саме так.

7. Нав’язливі дії або дивні ритуали

Постійне миття рук, перевірки, повторювані рухи, страх «щось станеться, якщо я цього не зроблю» — можуть бути ознаками обсесивно-компульсивних проявів.

Якщо ритуали займають багато часу й викликають стрес — потрібна професійна оцінка.

Коли звертатися по допомогу?

Якщо ви помічаєте кілька симптомів одночасно, якщо вони тривають більше місяця або погіршуються — не зволікайте.

Звернення до дитячого психолога не означає «серйозний діагноз». Це означає турботу. У більшості випадків достатньо кількох консультацій, щоб зрозуміти причину труднощів і скоригувати ситуацію.

Найважливіше — не ігнорувати

Діти рідко прямо просять про психологічну допомогу. Вони сигналізують поведінкою.

Ваше завдання як дорослого — не засуджувати, не знецінювати й не лякатися. А уважно спостерігати, розмовляти й за потреби звертатися до спеціалістів.

Психічне здоров’я — це не сором і не «вигадка». Це основа майбутнього дорослого життя. І чим раніше дитина отримає підтримку, тим легше їй буде вирости впевненою, стабільною та щасливою людиною.

День обізнаності про стрес.

 Щорічно 16 квітня світ відзначає День обізнаності про стрес.

Також у листопаді відзначається День поінформованості про стрес.

Стресовий психологічний стан негативно впливає на здоров’я людини в цілому, адже майже всі хвороби викликані стресом. Необхідно зазначити, що психологічна напруга потрібна організму для якісної роботи мозку, але тільки в малих дозах. Якщо ж людина відчуває стрес постійно, не розслаблюється та виснажує себе, то з часом здоров’я сильно погіршиться. Життя у стані стресу викликає як психічні захворювання, так і фізичні.

Приховані ознаки стресу

Непрямі ознаки стресу часто проявляються так, що їх не можна одразу пов’язати зі стресом, але вони можуть вказувати на те, що людина переживає стрес підсвідомо. Розпізнавання цих ознак може допомогти впоратися зі стресом до його ескалації. Розгляньте деякі приховані ознаки стресу, на які варто звернути увагу:

• Зміни в режимі сну. Труднощі із засинанням, засинанням або неспокійний сон можуть бути непрямою ознакою стресу. Аналогічно, надмірна кількість сну також може свідчити про стрес.
• Перепади настрою. Часті та незрозумілі зміни настрою, такі як дратівливість, розчарування або раптовий смуток, можуть бути реакцією на основний стрес.
• Зміни апетиту. Занадто багато або занадто мало їжі без чіткої причини може бути реакцією на стрес. Потяг до нездорової їжі або втрата апетиту також можуть бути ознаками стресу.
• Уникнення відповідальності. Відкладання справ більше, ніж зазвичай, або повне уникнення обов’язків може свідчити про стрес, особливо якщо людина зазвичай виконує свої зобов’язання.
• Соціальне відсторонення. Якщо людина зазвичай товариська, але починає віддалятися від друзів і сім’ї або уникає соціальної активності, яка їй колись подобалася, це може бути пов’язано зі стресом.
• Фізичні симптоми без чіткої причини. Головний біль, проблеми з травленням, м’язова напруга або часті застуди без прямої причини можуть бути фізичними проявами стресу.
• Зниження продуктивності. Раптове зниження продуктивності на роботі або в школі, проблеми з концентрацією уваги або відсутність мотивації можуть бути непрямими ознаками стресу.
• Нервова поведінка. Під час стресу може посилюватися гризіння нігтів, метушливість, крокування або інші повторювані дії.
• Зміна лібідо. Значне зниження або підвищення сексуального потягу без чіткої причини також може бути непрямою ознакою стресу.
• Емоційна надмірна реакція. Надмірна емоційна реакція на ситуації, які зазвичай не викликають такої сильної реакції, може свідчити про прихований стрес, мова йде саме про невідповідність.
• Забудькуватість. Підвищена забудькуватість або труднощі з запам’ятовуванням можуть бути посилені стресом, що впливає на когнітивні функції.
• Збільшення вживання психоактивних речовин. Покладання на алкоголь, сигарети, кофеїн або інші речовини як на засіб подолання стресу або розслаблення може бути нездоровою реакцією на стрес.

7 способів впоратися зі стресом

7 способів впоратися зі стресом

1. Пограйте

Так, багато хто говорить, що комп’ютерні ігри і т.п. не можуть бути корисні, а тільки навпаки, погіршують ситуацію. Але якщо правильно ними користуватися, то це йде на благо. Наприклад, коли ви намагаєтеся заглушити в собі напад паніки, то кращий спосіб зробити це швидко і ефективно – дістати смартфон і включити улюблену гру, щоб сконцентруватися на чомусь іншому і заспокоїтися.

2. Медитація

Якщо ви розумієте, що вже на межі, то якнайшвидше усамітніться і сядьте в зручну позу, закрийте очі і сконцентруйтеся на вдиху і видиху. Якщо буде важко, то сконцентруйтеся на звуках, що оточують вас. Намагайтеся викинути думки з голови. Якщо у вас не виходить і ви розумієте, що знову повернулися до роздумів, то просто повертайтеся до медитативного стану. Нічого страшного, чим більше ви будете практикуватися, тим легше буде контролювати уявний потік.

Дана вправа підходить і в довгостроковій перспективі, так, якщо ви будете займатися медитацією кожен день, то ви станете на багато краще концентруватися і значно стресостійкішими.

3. Стан потоку

Якщо, коротко кажучи, то займіть себе справами, завдяки яким ви зможете увійти в стан потоку. Бажано, щоб справа була досить важкою, але водночас посильною.

Це може бути все що завгодно, навіть звичайні справи, які ви виконуєте на роботі чи вдома, на кшталт перебрання паперів чи миття посуду.

4. Оцініть ситуацію зі сторони

Уявіть те, що з вами сталося, але не вашими очима, а очима стороннього спостерігача. Так, ви почнете міркувати більш тверезо і, можливо, проаналізувавши таким чином ситуацію, ви будете здатні знайти вихід зі складної ситуації або залишити неприємні спогади в минулому.

5. Записи

Якщо ви відчуваєте, що перестаєте контролювати свої емоції, то сядьте в тихе місце, де вас ніхто не буде турбувати і виплесніть все те, про що ви думаєте, на папір. Не стримуйте себе. Потім дуже важливо перечитати всі записи та розбудити раціональну частину себе. Проаналізуйте і зробіть висновок, щоб в майбутньому таких ситуацій більше не повторювалося.

6. Фізичне навантаження

Це не обов’язково повинен бути похід в спортзал, ви можете просто пострибати на місці або енергійна ходьба навколо свого робочого столу. Головне — це інтенсивний рух протягом короткого часу.

Це так само може піти вам на користь в довгостроковій перспективі. Якщо щодня займатися спортом, то тим самим ваш рівень стресу знижується, а психологічний стан приходить в норму.

7. Вода

Звичайний стакан води — це відмінний засіб, щоб швидко привести себе до тями, але дуже важливо доповнити цей спосіб будь-яким іншим перерахованим вище. Тому як ковток води здатний прибрати лише первинні «симптоми» стресу.

Один із найшвидших способів знизити рівень стресу — дихати глибоко, підключаючи діафрагму. Може здатися, ніби це занадто легко, щоб бути правдою, але це не так. Глибоке дихання активує гіпоталамус, який уповільнює гормони стресу та розслабляє тіло. Тож наступного разу, коли відчуєте стрес, зробіть п’ять глибоких вдихів діафрагмою.

Елізабет Ломбардо «Краще досконалості. Як приборкати перфекціонізм»

Потреба бути "зручним".

Іноді людина стає зручною не тому, що так хоче, а тому, що інакше колись було небезпечно.

Бути зручною - це означає не створювати труднощів, не сперечатися, не займати багато місця. Вгадувати настрій інших, підлаштовуватися, згладжувати.

Зовні це виглядає як легкість у спілкуванні. Але всередині часто є інше відчуття - ніби тебе поруч багато, але водночас ніби й немає. Бо зручність рідко передбачає справжність. 

Іноді людина настільки звикає до цієї ролі, що перестає помічати, де вона мовчить, хоча хоче сказати, де погоджується, хоча не згодна.

Повернення до себе починається з маленьких моментів незручності.

З тих місць, де ти вперше обираєш не зберегти комфорт інших, а не втратити себе.

 

Смачно та свідомо: як учні 5-М та 5-В підкорювали «Піраміду харчування».

 Здоровий спосіб життя — це не лише корисно, а й неймовірно цікаво! 

Окрім загальних інформаційних бесід з 5-ми класами, учні 5-М та 5-В класів разом із соціальним педагогом Людмилою Осадчою занурилися у глибше вивчення культури споживання їжі:

- Усвідомлений підхід: Школярі детально розібрали «Піраміду усвідомленого харчування». Діти вчилися розрізняти не просто корисні та шкідливі продукти, а й розуміти потреби свого організму.

- Сенсорний квест: Справжній ажіотаж викликала гра «Вгадай звук». Учні з заплющеними очима відгадували, що саме роблять із продуктами: хтось чув хрускіт свіжого яблука, а хтось — вправне нарізання овочів. Це допомогло дітям активізувати увагу та по-новому відчути зв'язок із їжею.

- Битва знавців: Закріпили знання за допомогою тематичної вікторини. П’ятикласники продемонстрували відмінні знання про вітаміни, режим дня та правила здорової тарілки.

Такі заняття допомагають нашим вихованцям формувати правильні звички змалечку, роблячи вибір на користь здоров’я легко та із задоволенням!

Страх сказати "НІ".

 Іноді «ні» звучить значно складніше, ніж «так».

Бо за цією короткою відповіддю стоїть багато переживань: страх образити, зруйнувати стосунки, здатися поганим або егоїстичним.

І тоді людина погоджується, навіть якщо не хоче. Навіть якщо це йде всупереч їй самій.

Зовні це виглядає як доброзичливість, але всередині накопичується напруга.

Бо кожне «так» замість «ні» - це маленьке віддалення від себе.

З часом це може призводити до втоми від людей, хоча насправді це втома від постійного самозречення.

Навчитися говорити «ні» - це не про відмову від інших. Це про вибір себе в контакті.

5 навичок, яких варто навчити свою дитину до підліткового віку.

 Період до підліткового віку — це фундамент, на якому будується майбутня особистість. Саме в цей час формується базове уявлення дитини про себе, про інших людей і про світ загалом. Як дитячий психолог, я часто наголошую батькам: важливі не лише оцінки, гуртки чи спортивні досягнення. Найцінніше — це життєві навички, які допоможуть дитині впевнено пройти складний підлітковий період і стати емоційно зрілою людиною.

Ось п’ять ключових навичок, які варто сформувати до 10–12 років:

1. Розуміння і називання власних емоцій

Багато дорослих не вміють пояснити, що саме вони відчувають. Ця складність бере початок у дитинстві, коли емоції знецінювали або ігнорували.

Дитина має навчитися розрізняти:

• я злюся;
• мені сумно;
• я розчарований;
• мені страшно;
• я заздрю.

Коли дитина може назвати свою емоцію, вона вже частково її контролює. Це знижує агресію, тривожність і імпульсивність у підлітковому віці.

Практика проста: частіше проговорюйте емоції вголос — свої і дитини.

2. Вміння говорити «ні» без почуття провини

До підліткового віку дитина повинна розуміти, що має право відмовляти. Це стосується як небажаних ігор, так і фізичних дотиків, небезпечних пропозицій чи тиску однолітків.

Діти, яких не навчили відстоювати кордони, у підлітковому віці частіше піддаються впливу компанії.

Фрази, які варто навчити:

• «Мені це не підходить»
• «Я не хочу»
• «Мені неприємно»

Це формує внутрішнє відчуття цінності та безпеки.

3. Навичка самостійного прийняття рішень

Гіперопіка позбавляє дитину можливості тренувати власну відповідальність. До 10–12 років дитина має вміти робити простий вибір і нести за нього наслідки:

• як розподілити кишенькові гроші
• як організувати свій час
• як виправити власну помилку

Коли рішення завжди приймають дорослі, підліток або стає залежним, або протестує через надмірну незалежність. Баланс формується саме в молодшому віці.

4. Вміння справлятися з невдачею

Світ не завжди буде аплодувати. Дитина має навчитися програвати без руйнування самооцінки.

Важливо пояснювати:
помилка — це не катастрофа, а досвід.

Коли дитину не сварять за кожен промах, вона вчиться пробувати знову. Саме ця навичка стане критично важливою в підлітковому віці, коли з’являються складні соціальні ситуації, перші закоханості й розчарування.

5. Навичка просити про допомогу

Багато підлітків мовчать про свої проблеми. І часто причина в тому, що раніше їхній досвід звернення по допомогу знецінювали або висміювали.

Дитина повинна знати:
просити — не соромно.

Для цього важливо створити атмосферу, де питання та труднощі не караються, а обговорюються. Коли дитина має досвід безпечного діалогу, вона й у підлітковому віці прийде до батьків, а не замкнеться у собі.

Підсумок

До підліткового віку дитині потрібні не лише знання з підручників. Їй потрібні внутрішні опори: емоційна грамотність, особисті кордони, відповідальність, стійкість до невдач і довіра до дорослих.

Саме ці навички стають психологічним «щитком», який допомагає пройти складний період дорослішання без глибоких травм. І найголовніше — вони формуються не за один день, а через щоденну уважність, повагу та приклад самих батьків.

Звичка відкладати все "на потім".

 Іноді життя ніби відкладається. Не тому, що немає можливостей, а тому, що всередині живе відчуття: зараз не час. 

Треба ще підготуватися, стати впевненішим, стабільнішим, «кращим».

І людина відкладає рішення, бажання, зміни, наче чекає моменту, коли з’явиться внутрішня готовність, яка все пояснить і прибере сумніви.

Але цей момент часто не приходить…

Бо справа не в ідеальній точці старту, а в страху - помилитися, не впоратися, розчаруватися в собі.

І тоді життя проходить у режимі підготовки до життя. 

А може повернення до себе починається з простого питання: а що, якщо чекати більше не потрібно?

Бо рух починається не з впевненості, а з рішення продовжувати рухатися без неї…

Ідеї для відзначення Всесвітнього дня здоров’я в школі.

 Колеги, наближається День здоров’я — чудова нагода нагадати дітям (і дорослим!), що здоров’я — це не лише спорт, а комплексний підхід, який включає фізичне, емоційне та ментальне благополуччя.

Тож ділимось практичними матеріалами та ідеями, які легко і з користю можна реалізувати у школі, щоб зробити цей день особливим та корисним для всіх!

1️⃣ Ранкова зарядка для всієї школи

• Формат: 10–15 хвилин перед початком занять.

• Місце: шкільне подвір’я або спортзал.

• Супровід: бадьора, весела музика.

• Порада: залучіть активних старшокласників або вчителя фізкультури як ведучого. Можна зробити тематичну руханку («зарядка супергероїв» чи «руханка звірят») для додаткового настрою та гумору.

2️⃣ Челендж «Перекус без цукру»

• Запропонуйте дітям принести здорові перекуси — фрукти, горіхи, овочі або домашні снеки без цукру.

• Організуйте конкурс «Найздоровіший перекус» із фотографіями та короткими презентаціями від учнів.

• Запросіть батьків поділитися порадами та рецептами корисних перекусів для школи.

3️⃣ Година емоційного здоров’я («Година тиші»)

• Проведіть інтерактивне заняття, на якому обговоріть з учнями, що таке емоції, як їх розпізнавати та керувати ними.

• Використовуйте арттерапевтичні техніки, наприклад:

✔ малюнки чи колажі на тему «Що означає бути здоровим для мене?»;

✔ створення «емоційної пляшки» (пляшка з водою, блискітками та фарбами як спосіб демонстрації емоцій);

✔ вправи на усвідомлене дихання та релаксацію.

4️⃣ Спільний флешмоб у соцмережах

• Створіть власний шкільний хештег (#здоровіразом, #здоровашкола тощо).

• Запропонуйте кожному класу зняти коротке відео або зробити фото, на якому вони покажуть одну просту здорову звичку, що об'єднує їх клас (наприклад, спільні прогулянки, пиття води, руханки на перерві тощо).

• Це буде цікавий і позитивний досвід, який об’єднає всю шкільну спільноту.

5️⃣ Конкурс малюнків та плакатів «Здоровий спосіб життя»

• Запропонуйте учням творчо підійти до теми здоров’я, створивши виставку дитячих робіт, де кожен покаже своє бачення здорового способу життя.

Хай Міжнародний День здоров’я у вашій школі буде днем позитивних емоцій, активності та щирого спілкування!

✔ Презентація

✔ Плакат

Джерело: Спільнота сучасних учителів і психологів

Кроки для турботи про здоровʼя

Турбота про своє здоров’я – це комплексний процес, що охоплює фізичний, психічний та емоційний аспекти. Звісно, рівень доступності та стан системи охорони здоровʼя в країні мають значний вплив на здоровʼя людини та суспільства. Однак, спосіб життя є основним фактором, що впливає на здоров’я. Ось кроки, які ви можете зробити, щоб зміцнити своє здоров’я в цілому:

• Їжте збалансовану їжу. Включіть у свій раціон різноманітні фрукти, овочі, нежирні білки та цільнозернові продукти.
• Підтримуйте водний баланс. Пийте багато води протягом дня, щоб підтримувати організм у належному стані.
• Регулярна фізична активність. Займайтеся фізичними вправами щонайменше 30 хвилин більшість днів на тиждень.
• Прагніть до 7-9 годин якісного сну на добу, щоб перезарядити своє тіло і розум.
• Використовуйте методи зниження стресу, такі як медитація, йога або вправи на глибоке дихання.
• Обмежте оброблені продукти та цукор. Скоротіть споживання продуктів з високим вмістом цукру і шкідливих жирів.
• Уникайте тютюну та обмежте алкоголь.
• Регулярні обстеження. Заплануйте регулярні медичні огляди та скринінги, щоб виявити будь-які проблеми зі здоров’ям на ранніх стадіях.
• Підтримуйте соціальні зв’язки. Підтримуйте міцні стосунки з родиною та друзями, щоб підтримувати своє ментальне здоров’я.
• Практикуйте усвідомленість. Залишайтеся присутніми і уважними, насолоджуючись кожним моментом і зменшуючи занепокоєння щодо майбутнього.
• Зосередьтеся на позитивних думках і вдячності, щоб покращити своє емоційне самопочуття.
• Знайдіть хобі. Займайтеся діяльністю, яка приносить вам радість і задоволення.

Ці кроки є основними і вирішальними на шляху до збереження та покращення вашого здоров’я. Пам’ятайте, що невеликі, керовані зміни можуть призвести до довготривалого позитивного впливу на ваше загальне самопочуття.

Буває стан, який складно пояснити.

 Зовні все виглядає нормально. Життя йде, є справи, люди поруч. Але всередині - ніби порожньо. Немає відгуку, немає живого інтересу, немає руху…

Це не завжди про депресію в класичному розумінні. Часто це про втрату контакту із собою.

Коли людина довго жила у режимі «треба», «повинен», «так правильно», поступово може зникати відчуття «хочу». І разом із ним - жвавість у житті.

Порожнеча в цьому сенсі - не відсутність почуттів. А сигнал, що внутрішній світ потребує уваги.

Не завжди потрібно одразу щось змінювати. Іноді важливо просто зупинитися і чесно побути з цим станом, не заповнюючи його будь-чим іншим. 

Бо саме в цій тиші може почати з’являтися щось справжнє.

2 квітня – Всесвітній день поширення інформації про аутизм.

 Аутизм — це не хвороба, а стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і може спричинити значні соціальні, комунікаційні та поведінкові складнощі.

Цей стан може проявлятися по-різному і може мати як легку, так і дуже важку форму, — саме тому правильним терміном для нього є розлад аутистичного спектра (РАС).

  Як проявляються розлади аутистичного спектра?

Люди із РАС:

🔹можуть мати складнощі у спілкуванні та взаємодії з іншими людьми (зокрема, в прояві й тлумаченні емоцій та метафоричних висловлювань, іронії);

🔹їм може бути важко зрозуміти, як думають або відчувають інші люди, але це не означає відсутності емпатії;

🔹їм може бути неприємне яскраве світло або гучні звуки (шум та блимання екранів торговельних центрів для таких людей — сенсорне пекло);

🔹можуть сильно хвилюватися або засмучуватися у незнайомих ситуаціях та у соціальних взаємодіях;

🔹можуть потребувати більше часу, щоб зрозуміти інформацію;

🔹можуть часто повторювати певні дії чи думки.

Здібності та потреби людей з РАС можуть бути різними. Дехто може вербально спілкуватися з іншими, а хтось — ні, дехто потребує догляду впродовж усього життя, а хтось може жити самостійно, працювати.

  Чи лікують РАС?

Розлади аутистичного спектра неможливо «вилікувати», проте з часом можна скоригувати й адаптувати людину до соціального життя.

  Як діагностують РАС?

Діагностувати РАС може бути важко, оскільки немає медичного тесту на кшталт аналізу крові для його діагностики. Щоби поставити діагноз, лікарі вивчають історію розвитку та поведінку дитини.

Для людей із аутизмом притаманний високий рівень тривожності. 

Щоби опанувати цю тривогу та почуватися в безпеці, людям із РАС потрібна впорядкованість: розклади, заздалегідь визначений порядок дій, рутини і звичні маршрути.

Ознаки, які можуть вказувати на те, що дитина перебуває в групі ризику щодо розладу аутистичного спектру.

🔵  До 6 місяців:

Дитина уникає або не підтримує зоровий контакт;

Не виявляє радісних емоцій, рідко посміхається.

 🔵До 9 місяців:

Не виявляє щасливих, сумних, роздратованих, здивованих виразів обличчя.

Не реагує на ім’я.

🔵До 12 місяців:

Не лепече;

Не використовує або використовує рідко жести: не вказує на предмети, не махає «па-па», не простягає ручки.

🔵До 1,5 років:

Не вказує на предмет, що привернув його увагу.

🔵До 2 років: 

Не помічає емоцій інших людей.

🔵До 3 років: 

не помічає інших дітей і не намагається приєднатися до їхньої гри.

🔵До 4 років:

не грає в рольові ігри (не грає "в лікаря" чи "в пожежника"...).

На РАС також може вказувати така поведінка:

🔹дитина виставляє іграшки чи інші предмети в ряд і засмучується, коли порядок змінюється;

🔹щоразу повторює слова або фрази;

🔹постійно грає іграшками однаково;

🔹фокусується на окремих предметах (наприклад, колесах);

🔹вимагає дотримання певної послідовності дій;

🔹засмучується через незначні зміни.