Шкільні прогули погрожують батькам учнів штрафом.

У випадку коли школяр, який не досяг повноліття, пропускає заняття без поважної причини протягом 10 навчальних днів підряд з невідомих або без поважних причин, навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та працівникам соціальної сфери таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти. Батькам прогульника буде загрожувати адміністративна відповідальність.

За Кодексом України про адміністративні правопорушення, «ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Стаття 150  Сімейного Кодексу України вказує, що батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Зважаючи на вищенаведене, зрозуміло, що забезпечення відвідування навчальних занять та отримання загальної середньої освіти дітьми є обов’язком батьків, а не бажанням. Тільки власним належним вихованням та співпрацею із вчителями та суб’єктами соціальної роботи можна позбутися сумної статистики невідвідувань школи та покращити якість навчання дітей.

Батьки повинні розуміти, що освіта насамперед потрібна їхнім дітям. І чи знадобиться вона в майбутньому чи ні, це також вирішувати не батькам. Діти, підростаючи, починають дивитися на світ під іншим кутом, мають власні наміри і плани щодо влаштування подальшого життя. І нікому іншому не дано це передбачувати, а шкільні роки не повернеш, і освіта, здобута в школі, ніколи не стане зайвою. 

cnsp.solotvino-rada.gov.uaДжерело:

Емоційне вигорання батьків.

Емоційне вигорання батьків: як це виглядає та що з цим робити?

Спершу про емоційне вигорання заговорили стосовно допомагаючих професій. Зауважили, що працівники, які працюють з іншими людьми, консультують їх, навчають, схильні виснажуватися, впадати в дратівливість чи пригнічення, іншим словом, емоційно вигорають.

А зовсім недавно заговорили про емоційне вигорання батьків. Адже матері (і тати, які багато часу проводять з дітьми) повинні бути постійно включеними в потреби іншої людини, допомагати, скеровувати, переносити дитячі емоції, самим залишаючись у доброму гуморі. Тому, так, поза жодним сумнівом, – батьки вигорають.

Розглянемо, як виглядає емоційне вигорання батьків на кожній стадії.

Стадія мобілізації.

На цій стадії людина повна сил та оптимізму в досягненні нових звершень. Це фаза рожевих окулярів, коли очікування ще не зіштовхнулися з реальністю. У батьківстві це, як правило, період вагітності. Так, майбутня мама змальовує в своїй уяві образ ідеальних стосунків з дитиною, де вона, як мама, ніколи не злиться на дитину, і завжди щаслива та любляча, а дитина слухняна і щаслива, не кричить ночами немовлятком, і не капризує у старшому віці. Чим більш ідеалізованою є ця картина, тим більшою є загроза вигорання згодом.

Інколи стадії мобілізації може і не бути, а очікування дитини може бути сповнене тривог і неспокою. Можуть бути уявлення, що батьківство – це дуже важно. Або ж тривоги за здоров’я чи життя дитини. Це теж може призводити до зайвої напруги, і зрештою, до вигорання.

Початок фази стресу.

Тут продуктивність знижується, людина стає розсіяною, відчуває втому, підвищується дратівливість. Можуть з’явитися проблеми зі сном. Це перші ознаки, що варто прислухатися до себе, і по можливості, себе розвантажити, відпочити, знайти допомогу. Дуже часто батькам цього зробити не вдається, і стрес переходить в хронічну фазу.

Стенічна фаза (фаза хронічного стресу).

На цій стадії батьки вже втомилися, але все ще витримують навантаження, керуючись почуттям обов’язку. Маркером, що ви на цій стадії може стати відчуття сильного роздратування, коли щось іде не за планом. Наприклад, ви збираєтеся виходити з дому, а дитина розмалювала фломастерами личко. Такі дрібні трафунки (які, як ми знаємо, постійно трапляються з дітьми) можуть призвести до спалаху злості чи до раптових сліз.

Це сигнал, що треба добре відпочити, і кардинально змінити щось у побуті: знайти допомогу, ввести в своє звичне життя речі, що дозволяють відполіктися, приділити час собі.

Фаза вигорання (астенічна стадія).

На цій стадії організм вже не витримує. З’являється відчуття апатії, безвиході, відчаю. З’являються проблеми зі здоров’ям – хронічні болі, проблеми з травною системою тощо. Порушується сон. Мама (чи тато) відчуває себе невпевнено, сумнівається в собі, в своїх батьківських компетентностях. Або ж злиться на дитину, бачить її (її характер, поведінку) джерелом усіх своїх проблем. Тут вже не зарадиш звичним відпочинком. Необхідно звернутися за допомогою до спеціалістів.

Фаза хронічного вигорання.

Якщо не звернутися за допомогою вчасно, вигорання може стати частиною повсякденного життя, і в кінцевому підсумку, призвести до тривожного розладу або депресії.

Тож, як бачимо, вигорання може призвести до вкрай серйозних наслідків, а тому дуже важливо вчасно його зупинити, та подбати про себе.

Ось деякі рекомендації, як впоратися з батьківським вигоранням:

• Налагодити сон. Сон є вкрай важливим. Для гарного самопочуття спати слід 7-8 годин на добу. Можна компенсувати нестачу нічного сну денним.
• Знайти підтримку. Поговорити з партнером про те, що ви не справляєтеся, і вам потрібна допомога. Можна залучити родичів (якщо вони не токсичні, і їхня допомога не виллється у ще більший стрес), якщо є фінансова можливість, найняти няню.
• Знайти трохи часу для себе, для улюблених активностей. Подумайте, що вам подобається, надихає вас, допомагає відволіктися. Можливо, це хобі, книжка, природа чи спілкування з друзями. Головне, щоб ця діяльність вас наповнювала.
• Виконувати фізичні вправи. Фізичні вправи дуже важливий інструмент у боротьбі зі стресом. Знайдіть таку активність, що вам подобається. Це має бути приємним для вас.
• Створювати хвилинки спокою. Виділіть собі декілька хвилин на те, щоб побути спокійно на одинці з собою. Випити ранкової кави чи чаю. Зайнятися дихальними техніками чи медитацією. Знайдіть те, що підходить саме вам.

Дидактичні матеріали до Всесвітнього дня здоров'я.

 Всесвітній день здоров'я - це велика нагода навчити дітей про здоровий спосіб життя. Ось деякі ідеї активностей, які можна зробити з дітьми на уроці, що присвячений Всесвітньому дню здоров'я:

1. Якщо погода дозволяє, зробіть прогулянку на свіжому повітрі або займіться фізичними вправами на вулиці, такими як простягнутися, присісти, підстрибнути.

2. Проведіть дискусію про важливість здорового харчування, а потім зробіть фруктовий салат разом з дітьми або проведіть гру "Корисна їжа". Картки і правила гри у кінці публікації (вільний доспуп).

3. Розіграйте рольову гру, де діти розігрують різні професії, пов'язані зі здоров'ям, наприклад, лікар, фітнес-інструктор, дитячий психолог тощо.

4. Запропонуйте дітям створити свій власний план здорового життя, який включає у себе режим дня, фізичні вправи, здорове харчування та інші корисні звички.

5. Розгляньте з дітьми важливість правильного дихання та вправи на розслаблення для зменшення стресу. Натискайте на назву, переходіть і завантажуйте картки.

 "Дихальні" ілюстровані картки для дітей від Світлани Ройз

6. Займіться медитацією разом з дітьми. Це може допомогти зменшити стрес та збільшити зосередженість.

7. Організуйте фізичні змагання, щоб діти змогли проявити свої здібності та вміння.

8. Зробіть виступ про здоровий спосіб життя та важливість утримання організму в гарній формі.

9. Проведіть з дітьми вправу на дихання, що допомагає зняти напругу та заспокоїти розум.

Дидактична гра "Корисна їжа" (вільний доступ)

Правила гри "Корисна їжа":

Роздайте кожному учаснику картку з великою тарілкою на ній.

Роздайте різноманітні картки з продуктами харчування - овочі, фрукти, молочні продукти та інші. Кожен учасник має отримати декілька карток з різними продуктами харчування.

Поясніть учасникам, що їх завдання полягає в тому, щоб скласти свою тарілку здорової їжі, використовуючи отримані картки.

Запросіть учасників, щоб вони підбирали продукти здорового харчування для своєї тарілки. Запропонуйте їм підказки та інформацію про корисність тих або інших продуктів.

Попросіть учасників показати свої тарілки здорової їжі та обговорити їх. Розгляньте, які продукти були вибрані та як вони можуть бути корисні для здоров'я.

Додайте складніші правила гри, наприклад, запитувати учасників про відсутність деяких продуктів на їх тарілці, або введіть обмеження на кількість продуктів на тарілці.

Завершіть гру, нагородивши учасників, чи ті, які склали найздоровішу тарілку, або всіх учасників за активну участь.

"Корисна їжа" від користувача Ірина Пахомова

Завантажити: тут.

Ця гра допоможе дітям краще розуміти те, які продукти здорового харчування можна включити в свій щоденний раціон та як піклуватися про своє здоров'я через правильне харчування.

 

Сучасні освітні технологіїДжерело:

Мінна безпека для дітей: уроки, які рятують життя.

 Щоб убезпечити дітей від травмувань вибухонебезпечними предметами, батькам і вчителям слід постійно проводити роз’яснювальну роботу.

▪️ Мінреінтеграції підготувало добірку корисних сервісів та онлайн-уроків, які допоможуть підвищити обізнаність дітей щодо мінної безпеки.

▪️ Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій спільно з ЮНІСЕФ, ДСНС і Нацполіцією розробили серію роликів «ДСНС розповідає про мінну безпеку». У цих відеоуроках за допомогою схем і помічника – песика Патрона роз’яснюють про попереджувальні знаки, види вибухівок, радіус ураження та що робити у разі їх виявлення.

▪️ Також Мінреінтеграції у співпраці з видавництвом «Ранок» розробили комікси «Мінна безпека не без ПЕКа» та «Безпечний ПЕКосвіт». За допомогою них можна ознайомити дітей з правилами поведінки у разі знаходження небезпечного предмета у простій та інтерактивній формі.

▪️ Асоціація саперів України створила онлайн-курс «Навчання з попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів». Він буде корисний вчителям під час шкільного процесу. Зареєструватися на курс можна за посиланням.

▪️ «Все про мінну безпеку» – онлайн-платформа, де зібрані корисні матеріали для дітей різного віку, а також покрокова інструкція, як батькам розповісти дітям про міни.

▪️ «Стопміна» – це освітній проєкт, спрямований на підвищення поінформованості й обізнаності дітей щодо ризиків від вибухонебезпечних предметів, створений Данською Радою у справах біженців.

МінреінтеграціїДжерело:

«Коло як інструмент «служби порозуміння».

29 березня 2023 року в Софіївсько-Борщагівському ліцеї  відбулася педагогічна рада,  на якій  було розглянуто питання «Безпекові психологічні, правові та морально-етичні передумови  розвитку Софіївсько-Борщагівського ліцею у реаліях воєнного стану».

 Після педагогічної ради був проведений тренінг
 «Коло як інструмент «служби порозуміння»

 На тренінгу було продемонстровано практичний інструмент роботи в класах щодо налагодження стосунків в дитячому колективі. 

Захід проведений тренерами-медіаторами ГО "Твори Добропілля" в межах проєкту “ВПО та приймаючі громади: життя з примиренням та порозумінням” за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

Класні керівники та вчителі-предметники 5-11 класів самі прийняли участь в "Колі" та мали можливість висловлюватися про свої досвід, погляди, думки та почуття, ділитися своїми потребами та обговорювати шляхи їх задоволення. Дана техніка давала  бажання зрозуміти свою позицію та інтереси опонента. А особливо актуально це є якраз для підлітків, тому вчителі середньої ланки запрошували пані Тетяну до співпраці.

5 кроків для відновлення спілкування та довіри з дітьми у передпідлітковому та підлітковому віці. Наші потреби/

 Давайте подивимося правді у вічі: у передпідлітковому та підлітковому віці немає нічого жахливого. Десь між гормонами, брекетами та стрибками росту випадкові жарти та зауваження моєї 11-річної дитини були замінені зухвалою відвертістю та обороною. А щодо шкільних завдань, її увага до деталей була замінена на підхід “просто зроби це”. А домашні обов’язки? Ну, скажімо, вона легко відволікається. Звідки це взялося і як при цьому ми можемо продовжувати дбати про потреби кожного? 

У цей непростий період зростання дуже легко реагувати на ярлики, судження та критику, як робила я. Щоб відновити стосунки, які були у нас до цього, дуже важливо розмовляти зі своєю дитиною. Ось 5 речей, які я дізналась, що можуть допомогти вам залишатися на зв’язку зі своїм сином чи дочкою, коли настануть “важкі часи”.

1. Тринадцять і продовжуємо… Знайте, на якому етапі розвитку знаходиться ваша дитина

Розуміння того, що відбувається з фізичним та емоційним розвитком моєї дитини, є важливим фактором у моїй здатності підключатися до її потреб у даний момент. І тут, я думаю, багато хто з батьків трохи спантеличені.

Правда в тому, що типовий підліток буквально засипаний фізіологічними змінами, що супроводжуються величезною потребою в автономії та приналежності. Їхні соціальні стосунки – як вони вписуються в них, чи відчувають вони себе прийнятими чи ні – займають центральне місце. 

Деяким дітям у передпідлітковому віці може бути важко зосереджуватись на тривалий проміжок часу. У прагненні до самостійності вони можуть більше застрягати на здавалося б тривіальних питаннях. Потреба в прийнятті є надзвичайно важливою як для передпідліткового, так і підліткового віку. Без неї вони губляться у нескінченній кризі ідентичності. 

Знання цього допомагають мені розуміти потреби, що стоять за поведінкою моєї дитини. І, що не менш важливо, перейти до більш реалістичних очікувань і запитів, які, менш імовірно, викликатимуть напругу. 

2. Ярлики для товарів, а не для дітей

Через кілька місяців навчання у 6-му класі моєї доньки Лідії я постійно почувалась розчарованою і гіперкритичною, коли мова заходила про якість її навчання. Я постійно казала, “ти можеш краще, чому ти не хочеш докласти більше зусиль і зробити більше, а просто робиш так, як від тебе того очікують?”

Перш ніж усвідомити, я повісила на свою доньку ярлик “лінивої”, а на себе “набридливої мами”.

Тьфу. Як я перетворилась зі співчутливої, люблячої веселощі мами у напружену, сварливу матір, яка завжди всім незадоволена? Потрібно зупинитись і проаналізувати. Ці ярлики – зовсім не те, що мені потрібно. 

Спробуйте зрозуміти ваші потреби, замість того, щоб чіпляти зручний ярлик. Мені справді була потрібна впевненість у тому, що академічна успішність моєї доньки раптом не вилетить в трубу. Що вона достатньо займається, що їй все ще подобається вчитись. 

Я заспокоїлась після розмови з іншими батьками, у яких були ті самі запитання і той самий страх розчарування, що і у мене. Усі ми помітили зміщення фокусу уваги наших дітей щодо навчання. І зрозуміли, наскільки нормальною була така поведінка. 

Іншими словами, коли я зрозуміла свої потреби, я змогла усвідомити вплив моїх ярликів на здатність їх задовольнити. 

3. Не просто робіть щось, а будьте повністю присутньою зі своєю дитиною

За допомогою кількох моїх дорогих друзів (дякую Тодду та Джен) я зрозуміла, що можу повернутися до попередніх стосунків з моєю дочкою дещо додавши у нашу взаємодію. 

Коли в своїй розмові з Лідією я налаштувалась на свою цілковиту любов до неї, моє повне прийняття її тут і зараз, саме такою, як вона є, я побачила різкі зміни як у нашій взаємодії, так і у рівні свого стресу.

Конфлікт зник і моя дівчинка повернулась! (Принаймні на час нашої розмови.) Я також більше пристосувалась до власних реакцій на її поведінку і змогла підключатись до своїх та її потреб перш ніж приймати рішення.

Коли ви даєте своїй дитині відчути цю присутність, їй буде набагато легше взаємодіяти з вами в майбутньому. 

4. Визнавайте позитивне – в своїй дитині і у собі

Незалежно від віку нашої дитини, визнання має вирішальне значення. Визнавайте позитивну поведінку у такий спосіб, який допомагає дітям краще зрозуміти як вона задовольняє ваші і їхні власні потреби. Ось приклад: 

“Лідіє, минулого тижня ти прекрасно порозумілася з Алексом (твоїм зведеним братом). Давай відзначимо те, як ти це зробила. Я можу припустити, що ти підійшла до вашого спілкування з прийняттям, терпінням та любов’ю. Це сильно вплинуло на те, наскільки добре ви обоє порозумілися. 

Ти не лише задовольнила його потреби в прийнятті та любові, але й задовольнила власні. Як ти думаєш, що це були за потреби?”

Я також з’ясувала, що чим більше я моделюю визнання та вшанування своїх власних маленьких досягнень у спілкуванні, тим частіше робить це Лідія. Визнання веде до розширення власних можливостей. Це про усвідомлення того, що “я думаю, що я можу це зробити”. Для дітей часто потрібен лише один успіх, визнаний належним чином, аби змінити їхню поведінку. 

5. Зробіть розмову пріоритетом і спостерігайте 
як зростає довіра

Незалежно від вашого графіка, регулярний час для розмов із вашими дітьми допомагає виховувати взаємну довіру. Це є важливим фактором зменшення майбутніх конфліктів. Плануйте “час для розмови”, коли телевізор та телефони вимкнені,. А ваша увага повністю зосереджена один на одному. 

Це може бути під час вечері, вашої прогулянки до школи або навіть щоденної поїздки додому. Головне – усунути відволікаючі фактори, щоб ви дійсно чули один одного. Не кількість часу, а якість присутності, яку ви вносите в розмову, створює довіру. 

Вечеря – це час для розмови для нас із Лідією. І я люблю просто сидіти і слухати її. Це моменти, коли наші діти передають нам своє серце, щоб побачити як ми його приймемо. Я сподіваюся, що зможу бути там, де потрібно, аби зловити його. Оскільки усвідомлюю, наскільки важливою є моя реакція на її власне самоусвідомлення.

Автори – Тіффані Меєр

Джерело

Чому в дитинстві так важливо слухати казки?

 Виявляється, не всі батьки усвідомлюють значення казок для дітей. У Великій Британії 25 % недавно опитаних батьків заявили, що вони не читають казки дітям у віці до п’яти років, тому що вони нічого їх не вчать, учать поганого або просто занадто страшні.

Наприклад, одна із причин, через яку деякі батьки не читають своїм дітям казку «Три ведмеді», полягає в тому, що ця казка, на їхню думку, поволі вчить дітей того, що красти – це добре. Навряд чи. Швидше, трактувати закладений у ній зміст можна трохи інакше: не вдирайся в чужий дім, бо там може жити сім’я ведмедів. Або ж трактувати більш позитивним чином.

Далі у статті розглядаються причини, чому казки настільки важливі для прочитання в дитинстві.

Значення казок

1. Казки вчать дітей переборювати труднощі. Ми вчимось у казкових персонажів навіть у дорослому віці. Казкові герої допомагають нам, тому що ми пов’язуємо їх перипетії з нашим власним життям, мріями, тривогами та розмірковуємо над тим, як би ми вчинили на їхньому місці. Казки допомагають дітям учитись розуміти це життя й орієнтуватись у ньому.

«Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують. Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти» (Гілберт Кіт Честертон).

2. Казки розвивають емоційну стійкість. Казки розповідають про реальні проблеми, з якими зіштовхується практично кожна людина, і роблять це делікатно, за допомогою фантастичних сюжетів, в яких головний герой найчастіше торжествує (за винятком казок братів Грімм). Перебуваючи в безпечному середовищі рідної сім’ї, діти повинні усвідомити для себе, що погане може статися з кожним. Чому? Ніхто не застрахований від проблем – саме тому нам так необхідно розкривати потенціал наших дітей. По суті, є два варіанти: або ми допомагаємо їм накачати їх «емоційні м’язи», щоб вони могли використовувати їх у важкі часи, або ми постійно захищаємо дітей, роблячи їх настільки слабкими, що вони стають нездатними впоратись із будь-якою проблемою, що вимагає душевних сил.

3. За допомогою казок ми вивчаємо розмовну мову (культурну грамотність та правила). Ми зустрічаємо казки в різних парафразах і пантомімах, вони допомагають нам розуміти алегоричні вислови й делікатно висловлювати свою думку. Ми дихаємо ними. Ми знаємо їх.

4. Казки стирають міжкультурні кордони. У багатьох культурах є спільні для всіх казки, такі як, наприклад, «Попелюшка», що мають свій особливий культурний колорит. Ми читаємо різні версії й розуміємо, що для всіх нас характерна дуже важлива риса – необхідність набуття сенсу життя за допомогою певної історії та надії на перемогу добра над злом.

5. Казки вчать розуміти структуру розповіді. Казки вчать розуміти основи будь-якого оповідання – час і місце дії, персонажі й сюжет (зав’язка, кульмінація та розв’язка), а також розуміти різницю між художньою та науковою літературою. Коли дитина розуміє принципи розповіді, це розвиває її здатність передбачати й розуміти сенс інших оповідань, які вона читає.

6. Казки розвивають уяву дитини.

«Коли я аналізую себе та свої методи мислення, то доходжу висновку, що дар фантазії важить для мене більше, ніж будь-який талант до абстрактного, позитивного мислення» (Альберт Ейнштейн).

7. Казки дають можливість навчати дітей навичок критичного мислення. Можна просто ненавидіти диснеївську «Русалоньку». Дівчина, яка відмовляється заради хлопця від самого життя, навряд чи повинна стати прикладом для наслідування для дочок. Навіть оригінальна версія показує, на перший погляд, слабку жінку, яка гине заради чоловіка (принаймні, страждає від наслідків!).

Але… Це не означає, що треба забороняти дітям читати історії про русалку. Батьківська спроба захистити дитину не навчить її навичок критичного мислення. А розкриття інформації та розмова, спрямована в потрібне русло, неодмінно навчать!

8. Казки дають уроки. Використовуйте казки, щоб давати дитині уроки моральності. Що дитина може взяти з «Руслана й Людмили»? А з «Попелюшки» і «Кота в чоботях»?

Отже, чи бувають занадто страшні казки для дітей? Іноді.

Ви повинні враховувати вік і рівень розвитку дитини. Ми не читаємо дворічним дітям казку «Рапунцель» в оригіналі, де принц сліпий і закривавлений, тому що діти не зрозуміють її в будь-якому випадку. Використовуйте вашу батьківську логіку. Нехай діти також висловлюють свої власні судження – вони можуть розповісти вам, вважають вони цю казку занадто страшною чи ні.

Під час читання казок необхідно враховувати час дня. Можливо, деякі казки не варто читати на ніч. Що ж, читайте їх вдень!

​Не треба виключати казки з життя дитини лише тому, що деякі з них страшні або неполіткоректні. Завжди можна знайти адаптовані версії казок, які більше підійдуть саме вашій дитині та вашій родині.

Що ви самі думаєте про казки? Які з них ваші улюблені?

Хоча зараз ми вважаємо, що казки призначені для зовсім маленьких дітей, це відносно сучасний підхід. У традиціях усної творчості від чарівних історій отримували задоволення й дорослі, і діти, а літературні казки (більшість казок, добре відомих сьогодні) аж до ХІХ століття публікувались переважно для дорослих читачів.

Джерело

5 ЦІКАВИХ ПРИЙОМІВ СПІЛКУВАННЯ.

 5 ЦІКАВИХ ПРИЙОМІВ СПІЛКУВАННЯ

1️⃣ Коли сміється група людей, кожен інстинктивно дивиться на того, хто йому найсимпатичніше (або на того, кого він хотів би вважати близькою людиною)

2️⃣ Коли доводиться робити щось особливо відповідальне або що вимагає зосередженості, те, що зазвичай змушує нас нервувати, варто спробувати жувати жуйку або навіть їсти щось. Це асоціюється з відчуттям безпеки, оскільки ми зазвичай їмо, коли нам ніщо не загрожує.

3️⃣ Якщо на нас хтось сердиться, а нам при цьому вдається зберігати спокій, то гнів, ймовірно, від цього тільки загостриться. Однак пізніше цій людині стане соромно за свою поведінку.

4️⃣ Якщо на дане питання людина відповідає лише частково, не варто перепитувати. Краще просто мовчки подивитися йому у вічі. Він зрозуміє, що ця відповідь не задовольнила співрозмовника, і продовжить говорити.

5️⃣ Краще не вживати у мові таких фраз як «я думаю» чи «мені здається». Вони самі собою зрозумілі, проте надають словам відтінку невпевненості.

Профорієнтація.

 Ось і сьогодні на зустріч із здобувачами освіти 11-х класів завітали начальник сектору превенції майор поліції Юрій Іванович Коржовський, заступник начальника Відділу поліції №5 Бучанського районного управління поліції майор поліції Віктор Вікторович Левченко, дільничний офіцер поліції села Петропавлівка Олександр Іванович Герасименко.

Гості розповіли учнівській молоді про важливість вибору майбутньої професії, про спеціальності, які вони можуть отримати, навчаючись у вищих закладах Міністерства внутрішніх справ. Відбулася предметна розмова. Учні отримали кваліфіковані відповіді на свої питання. Спеціалісти побажали Майбутнім абітурієнтам успіхів і вдалого вибору у подальшому навчанні.

Перестаньте говорити собі це...

 Перестаньте говорити собі це...

🔘 У мене нічого не вийде

Нічого так не гальмує, як відсутність віри у себе. Все ви зможете, головне — по-справжньому захотіти цього і дати собі можливість вільно йти наміченим шляхом!

Повірте у себе та свої сили, дізнавайтеся нове та працюйте над цим!

🔘 А він/вона каже, що...

Подумайте, що для вас важливіше: слова іншої людини, яка зневажливо ставиться до ваших старань, чи те, що керує вами, дає можливість відчувати це життя?

Так, може, та людина хоче кращого життя для вас... Але тільки ви знаєте, що реально краще для вас, хіба не так?

🔘 Нічого не зміниться, якщо я це зроблю

Кожен наш крок, кожна дія щось, та змінює; може, не так швидко, як хочеться. Однак було б наше життя сповнене сенсу, якби все давалося легко?

Все зміниться: варто лише докласти зусиль і дати час.

Підтримуючі фрази для дитини - ключові вирази.

 Що потрібно завжди говорити дітям: візьміть ці фрази на озброєння

Важливо пам'ятати, що сказані фрази формують особистість дитини і те, якою вона буде в дорослому житті.

Ці 5 фраз, які потрібно говорити дитині, найосновніші. Потрібно мати на увазі, що слова любові дітям потрібно вимовляти постійно, а не час від часу, тоді вони будуть ефективніші:

💎"Не здавайся" - ця чарівна фраза, сказана впевненим і спокійним тоном, вселить в дитину впевненість в тому, що незважаючи на невдачі, потрібно рухатися далі. Ця фраза навчить малюка бути наполегливим і справлятися з перешкодами.

💎"Давай я тебе обійму" - дітям дуже потрібні батьківські обійми. З наукової точки зору, дитину потрібно обіймати як мінімум 8 разів на день, тоді вона буде відчувати, що її люблять.

💎"Я пишаюся тобою" - всі діти хочуть приємно вразити батьків, і мама з татом повинні помічати кожне, хоч і найменше, досягнення свого чада, а потім неодмінно хвалити його за це.

💎"Я завжди буду поруч" - ці добрі слова дитині навчать її не боятися, щоб не сталося. А вона в свою чергу буде впевненіша в собі, знаючи, що її підтримають мама і тато.

💎Ще одна ключова фраза: "Я тебе люблю". Багатьом може здатися, що говорити очевидні речі не обов'язково, але насправді для дитини вкрай важливо чути цю фразу від батьків.

Що потрібно завжди говорити дітям - на замітку батькам

Незалежно від ситуації, з дитиною завжди потрібно розмовляти. Це відкриє шлях до взаєморозуміння, і дозволить батькам уникнути проблем, коли малюк стане підлітком. Психологи зазначають, що ласкаві слова слід вимовляти навіть тоді, коли дитина зробила помилку. Це матиме більший ефект, ніж крик, докори або фрази з негативним змістом. Для цього в свій "арсенал" можна включити такі фрази:

"Я вірю в тебе".

"Ми щасливі, що ти в нас є".

"Ідеальних людей немає".

"Розкажи, що ти відчуваєш"

"Пробач мене".

"Я вибачаю тебе".

"Ми за тобою скучили".

Варто врахувати, що потрібно говорити з дітьми правдиво, а не награно, це допоможе сформувати тверду особистість.

Джерело УНІАНLite

Ефективні поради для швидкої релаксації.

Як розслабити мозок та тіло: ефективні поради для швидкої релаксації

📍 Позбавтеся фізичної напруги.

 Для виконання вправи краще прилягти на м’яку поверхню. Спробуйте напружити лише одну частину тіла, після чого повільно розслабити м’язи. Важливо поступово залучити всі м’язи тіла. Зосередьтесь на тому, як змінюються ваші фізичні відчуття.

📍 Візуалізуйте стан спокою.

 Зручно розташуйтеся на улюбленому дивані та уявіть ідеальне місце, де вам було б добре та спокійно. Закрийте очі, проявіть фантазію у найдрібніших деталях: пейзажі, звуки, аромати, смаки та навіть тактильні відчуття. Чим глибше ви поринете в візуалізацію, тим якіснішим буде розслаблення.

📍 Складіть список позитивних моментів. 

У стані стресу ми схильні концентруватися лише на негативі, не помічаючи приємних подій. Спробуйте згадати усі позитивні моменти та запишіть їх. Наприклад, приємні дрібниці поточного дня: смачний сніданок, цікаву бесіду з колегою або прогулянку з дітьми.

Джерело @Мотивація на успіх

 

Весняний настрій: створюємо декор разом із дитиною.

 Морози набридли, а на календарі вже весна. Але як запросити її у домівку? Та ще й зайняти чимось дітей і підняти настрій поміж повітряних тривог? «Освіторія» зібрала ідеї для простого та ефектного весняного декору дитячої кімнати. 

Підготуйте букет чи вінок із форм для мафінів

Що отримуємо: можна зробити вінок або гірлянду квітів, об’ємні квіти (наприклад, айстри чи нарциси), можна створити величезну картину з намальованим кущем чи полем, на якому чимало квітів.

Рівень складності: найпростіший.

Матеріали: форми для мафінів (або кольорові кавові фільтри) двох розмірів, клей, ножиці, кольоровий папір, ґудзики, для виготовлення нарцисів — мініпомпони, для квітів на стеблинах — соломинки. 

Як робити: Надрізаємо більшу форму у 4–6 місцях до внутрішнього кола. Розгортаємо пелюстки та клеїмо до паперу. Приклеюємо по центру меншу форму (не розрізаємо і не згинаємо). У центрі — ґудзик. Малюємо або клеїмо із зеленого паперу стеблину та листя.

Для нарциса робимо все те саме, але обираємо жовті форми, а в центрі клеїмо три жовті мініпомпончики (тичинки).

Для вінка обклеюємо такими квітами паперове коло.

Для об’ємних квітів робимо так само квіти, але єднаємо лише по центру із соломинкою: ножицями робимо кілька розрізів, відгортаємо краї та клеїмо до них основу квітки. Краще використати клейовий пістолет.

Для айстр на кожну квітку потрібно 6–8 формочок. Обрізаємо фігурно краї (хвилясто). Згортаємо вчетверо. Приклеюємо такі четвертинки одна до одної так, щоб вийшли пухнасті пелюстки.

Створіть екзотів з кольорових шкаралупок

Не треба чекати на Великдень, щоб зробити таку красу.

Що отримуємо: можна зробити екзотичні квіти (на кшталт кольорової верби), також є варіант весняної мозаїки від простої до складної.

Рівень складності: найпростіший, для мозаїки — простий чи високий.

Матеріали: шкаралупа 6–8 яєць, харчові фарбники, клей, соломинки, акрилові фарби, картон, якщо робимо складну мозаїку — пінцет та лак.

Як робити: шкаралупу потримати в киплячій воді із содою для знежирення. Дати охолонути та висохнути.

Для квітів: фарбуємо шкаралупу в різні кольори (одне яйце — один колір). Товчемо її (що менші друзки, то краще). Покриваємо клеєм верхню чверть соломинок або згорнутих із зеленого паперу трубочок, обмащуємо сумішшю шкаралупок різних кольорів. Можна почекати, доки цей шар висохне, та зробити ще один. 

Для простої мозаїки: товчемо непофарбовану шкаралупу на не дуже малі шматки. Приклеюємо їх до картону. Фарбуємо на цій основі квіти та інші весняні малюнки.

Для складної мозаїки: фарбуємо шкаралупу в різні кольори. Товчемо її (що менші друзки, то краще). На картоні малюємо будь-який шаблон або приклеюємо на картон аркуш із дитячих розмальовок. Покриваємо ділянку для одного кольору клеєм та викладаємо пінцетом друзки шкаралупки потрібного кольору. Потім наступний. Наприкінці роботи, коли клей висохне, покриваємо все лаком.

Це потребує часу і терпіння, але можна створити справжні картини. Така робота підійде скоріше для підлітків.

Додайте фарб… котушками

Що отримуємо: весняну яскраву прикрасу для дому, схожу на гірлянду. Ідеально підходить для дитячої кімнати, куди хочеться додати яскравих барв.

Рівень складності: простий.

Матеріали: котушки, дерев’яні бусини (з дитячого набору для творчості, мозаїки, дитячих чи старих прикрас), кольорова мотузка або дріт.

Як робити: нанизуйте на мотузку або дріт котушки різних розмірів, кольорів та відтінків. Чергуйте з різнокольоровими дерев’яними намистинами. Зав’яжіть кінці.

Запустіть на підвіконня жуків-сонечок

Що отримуємо: кумедних комах для гри чи дизайну.

Рівень складності: середній.

Матеріали: скляні декоративні камінці, лак для нігтів. Не обов’язково: рухливі очі для іграшок та клейовий пістолет.

Як робити: малюємо на камінці червоні крила. Коли фарба висохне, наносимо  цяточки та інші чорні деталі. Наприкінці приклеюємо очі (можна просто намалювати).

Прикрасіть дім квітами із шишок

Що отримуємо: декор для кімнати або саморобку — чудовий букет квіток.

Рівень складності: середній.

Матеріали: шишки, акрилові фарби, ножиці, плоскогубці.

Як робити: виламуємо плоскогубцями верхню половинку кожної шишки. Фарбуємо білим кольором. Верхівку кожної шишки робимо жовтою (тичинки). Решту покриваємо якимось яскравим кольором. Добре зробити квіточки різними: рожевими, фіолетовими, блакитними, жовтогарячими. Можна викласти такі квіти в кошик, прикрасити по колу свічку або приєднати їх до картону та додати зроблені із зеленого паперу листочки.

ОсвіторіяДжерело: