«Хочу ввести нове поняття – вулканізація емоцій у лавовій кризі»
Роздуми про те, що кількість різних емоцій, які виникають в останні часи, потребують від психолога переосмислення розуміння кризи.
Криза, яка не зникає, не минає, не зменшується, а лише набирає обертів та змінює все навкруги, зокрема, нас самих, провокує появу лавових емоцій у звичайних людей.
Споглядаючи назад на ковідну реальність, яка не дала нам відпочити та відновитись, кожний українець відразу потрапив у війну. Тому зараз ми спостерігаємо емоційні реакції: від «нічого не хочу і не можу» до «всіх повбиваю». І це, мабуть, цілком нормально для того, що відбувається з кожним Українцем вже більше ніж рік.
«Як витримати та як пережити цю змінну реальність?» – це питання ми розглядали на останній супервізії, яка чомусь перейшла в філософський дискурс і спонукала до роздумів про емоції та їхні проживання в цю лавову кризу.
Передивляючись сюжети у природі і проводячи аналогії, можемо знайти необхідні паралелі.
Хочу позбирати найкращі, спираючись на аналогічне явище природи – сходження лави вулкана, яке досить непередбачуване і трагічне для простору, в якому відбувається.
Те, що ми переживаємо, напряму дуже схоже на це природне явище.
Отже, спробуємо провести паралелі:
1. Ефузивні емоції (виливні) – відбувається вихід емоцій, з сильними внутрішніми чи зовнішніми афектами, утворюються емоційні потоки, які можуть тривати до 3 днів. Потоки гарячої лави наших емоцій зносять усе, руйнуючи внутрішній ландшафт сенсів та смислів, намірів, безповоротно змінюють. І звідси порада: якщо такі сильні емоції є, можливо, варто від них утікати в гарні думки, тілесні вправи, усвідомлене сприйняття реальності. Спробувати набратись сміливості і прийняти рішення тікати від цих лавових емоцій або змінити останні частки умовної стабільності.
2. Лінійні тріщини в емоційній сфері – цікава форма, коли емоції виходять через певну змістову тріщину і формують нові шари навколо. Так і ми у кризі через канал, яким реагуємо на події, змінюємо базову форму свого життя, і це може бути різне: хтось заповнює все емоціями в одній темі, на які дозволяє собі реагувати, наприклад, сумні пісні, хтось – діяльністю, хтось – деструкціями, хтось просто робить підміну і формує новий образ життя. Тому, мабуть, варто відслідковувати, де наша емоційна лінійна тріщина, і що звідти виходить назовні. Мабуть, це зовсім не погано, але варто це розуміти і пробувати регулювати.
3. Еруптивні емоції (від eruptivus – викинутий) – це коли всі процеси, які пов’язані з діяльністю вулкана, продукти виверження накопичуються навколо кратера, утворюючи конус вулкана. Так, деякі люди всі переживання та проблеми тримають усередині себе, і вони катастрофічно їх змінюють, створюючи одну больову точку, що може стати невиправним початком змін усієї психіки чи організму. І тут, звісно, радісно, що ми не вулкан, і всі продукти наших переживань можемо рефлексувати та опредмечувати в безпечні форми в нашому випадку творчості.
До чого були ці всі аналогії з вулканом? Бо це дуже потужний та зрозумілий образ наших переживань, який можна використовувати в роботі психолога, а саме – метафоричного опрацювання емоцій війни.
Спробуємо для цього використати арттерапію:
1. намалювати вулкан болю чи емоцій;
2. відтанцювати стан ніби це виверження вулкана;
3. голосно імітувати спалахи вулкана, коли емоції дуже сильні;
4. ліпити свій вулкан з глини.
Звісно, краще звернутись до себе і запитати себе: «Якби емоції були вулканом, що це було?».
Це і буде першим дієвим методом у регулюванні та саморефлексії емоцій та станів, а це вже половина успіху!
Автор: Виктория Назаревич
