Проведення профілактичної бесіди зі здобувачами освіти 1-К класу "Добро починається з тебе".

 Будь чистою і світлою, дитино.
Добро твори у світі кожен час.
Добро і є та категорія єдина,
Яка веде до світла кожного із нас.
Добром на доброту відповідай щоднини
 На зло також добром відповідай.
Покликання найбільше для людини –
Добро творити! Це запам’ятай.
Н. Красоткіна


25 травня для здобувачів освіти 1-К класу соціальний педагог Людмила Осадча в нашому ліцеї провела бесіду про доброту.
Мета: розширювати поняття учнів про доброту і красу людської душі; розвивати почуття відповідальності за свої вчинки і викликати бажання творити добро та бути милосердними; виховувати поняття гідності, чуйності, доброти, любові до ближнього.

Перегляд відеоролика про добро.  

Асоціативний кущ.   Складання сонечка доброти

— З чим можна порівняти добро? (Із сонечком) — Скільки промінчиків у сонечка? (Дуже багато) — Якщо добро схоже на сонечко, то промінчики — це компоненти добра. — Наше  сонечко  прикрасимо  промінчиками - словами позитивних рис. 

-          Діти  прикрашають  сонечко  на  дошці  промінчиками.

-         Доброта – це милосердя, щирість, допомога, чуйність, щедрість, любов, людяність.

-         Зло-  це скупість, байдужість, брехливість, заздрість, лінь. Викинем у смітник ці слова. Знищимо у собі ці риси.

Гра «Якщо людина добра»


Перегляд Мультфільму про доброту і друзів


Розмалювання картинок про добрі справи дітей


Заключна частина. Діти отримали браслети доброти



Емоційне вигорання батьків: ознаки та шляхи подолання.

 Почуття батьків — це не завжди любов, радість чи гордість за досягнення дитини(shy) Це також втома, спустошення, сум та роздратування...

 В батьківстві, як і в житті, не буває нічого ідеального, а справжнє щастя — це віднайти баланс. Тому ділимось з вами ознаками емоційного вигорання - виснаження, через яке ми втрачаємо чутливість до того, що відбувається навколо👆

 Знайомо? Перешліть друзям, які теж знають, про що ми тут пишемо!




Чи доречно мріяти під час війни?

Як дорослі можуть допомогти дітям і дозволити собі зберегти здатність мріяти

Світлана Ройз

Мрії – це «паливо» для нашого життя. Вони переносять нас із теперішнього в майбутнє та дають надію. Надія та мрії – один із ресурсів нашого воєнного часу, і важливо дозволити собі ним користуватись.

💊 Радість – це енергія. Вона пов’язана з роботою нейрогормонів, що додають нам відчуття безпеки, спокою, розслаблення. Ця енергія нам дуже потрібна для відновлення. І це наші ліки. Нам потрібно приймати «вітаміни мрій та радості», щоб бути цілісними та сильними.


Стрес та травматизація звужують наше відчуття реальності. Чим більший рівень стресу та травматизації – тим більше ми сфокусовані на минулих переживаннях, які постійно відображаються у нашому теперішньому. А мрії – про майбутнє – це перенесення фокуса.  Дозвіл собі радості. Це створення простору відновлення. Тому мрії та творчість – саме зараз – це «терапевтичний інструмент», вони розширюють наш внутрішній простір. Мрії наближують майбутнє, особливо, якщо ми ще й додаємо до них план дій. Саме зараз нам важливо відновлювати зв'язок - минуле (мої здобутки, мої напрацювання, мої якості) - теперішнє (те, що я вмію, прагну, знаю про себе та світ саме зараз) - майбутнє (світ та я - яким я хочу бути).

❤ Може здаватись, що мрії зараз недоречні, що все має концентруватись на теперішньому, а мрія може бути тільки про Перемогу. Проте ми можемо казати, що спільна Перемога складається з великої кількості наших особистих перемог. 

Чому зараз складно дозволити собі мріяти?

  • Тому що є розчарування, що минулі мрії не здійснились.

Що робити: дітям важливо відчути наше співчуття: “Так, шкода, що саме ця мрія не здійснилася. Ти так цього хотів. Мені самій так важко примиритися з тим, що не здійснилося. Але.... Можливо вона зміниться і стане новою мрією. Давай з тобою помріємо про...."  Багато дітей та дорослих розчаровані та болісно переживають втрату "мрій". Мрія може не здійснитись саме так, як ми хотіли, але нам важливо зберегти надію.

  • Тому що є почуття провини. Мрії, радість під час війни можуть підсилювати відчуття провини того, що ми вижили.

Що робити: важливо розповідати дорослим та дітям про те, що радість – це енергія. Радість пов’язана з роботою нейрогормонів, що додають нам відчуття безпеки, спокою, розслаблення. Ця енергія нам дуже потрібна для відновлення. І це наші ліки. Мрії пов'язані з позитивними емоціями і нам потрібно приймати «вітаміни мрій та радості».

  • Тому що бажати тільки для себе – це може вважатись за егоїзм.

Що робити: розповідати про те, що тільки коли ми піклуємося про себе, ми можемо відчути потреби та піклуватись про інших. Дозволити собі мріяти – це теж піклування, бо це повернення собі цілісності. У нашому  житті є важливі сфери, а в кожній сфері є свої потреби: Тілесність (їжа, спорт, сон, вода, вітаміни, кисень); Реалізація (розвиток, для дитини – навчання); Контакти (близькість); Уява (сфера творчості, мрій, цінностей).

  • Тому що коли ми переживаємо травматичний досвід, у нас страждає сфера уяви.

Що робити: Дитина повернеться до творчих дій та знов почне мріяти, коли відновиться відчуття безпеки. А безпека для неї – це і наша присутність та надійність, і рутини в нашому житті, і можливість хоч щось проконтролювати, і наскільки можливо – передбачуваність. Ми можемо їй це дати.

  • Тому що може здаватись, що мрії взагалі зараз недоречні, а мрія може бути тільки про Перемогу.

Що робити:  казати про те, що велика Перемога складається з великої кількості наших особистих перемог.

  • Тому що може здаватись, що мрії - позбавляють нас відчуття контролю та відводять від реальності.

Що робити:  важливо питати себе та дітей - що ми можемо робити для наближення мрії? Розповідати дитині, що мрія - це наче енергія, яку ми втілюємо в реальність своїми діями. Що ми можемо зробити першим кроком? Це може бути і малюнок мрії, і створення плану, і крок до вивчення нового.

"Сходинки мрій"

Ми можемо запропонувати дитині пройтись «сходинками мрій» та помріяти не тільки для себе, але й для інших:

  1. Мрія для себе
  2. Мрія для найближчих
  3. Мрія для родини
  4. Мрія друзів – однокласників – сусідів – громади
  5. Мрія для міста
  6. Мрія для країни
  7. Мрія для світу

Ми, дорослі, створюємо простір і даємо дозвіл на будь-які прояви дитини. Розмову про мрії можна почати зі слів: 

  • “А знаєш, про що я мрію саме зараз?”
  • “А що ти зробиш першим, коли почуєш слово «Перемога!»?”
  • “А якби у тебе була чарівна паличка, щоб ти начарував/ла?”

Важливо пам’ятати, що мрії сучасних дітей можуть бути більш матеріальними. А ще саме зараз, щоб відчути більше опори, заземлення, діти та дорослі можуть мріяти та казати про матеріальні, реальні речі. Це додає вкорінення в реальності.

Також нам важливо сформувати зв’язок: мрія – дія. Саме дія – можливість на щось впливати – додає нам сили контролю. Між тим, що залишиться мрією, а що стане реалізованим – є наші дії.

Рух до мрії може також стати «продуктивною рутиною»: у вивченні кожного дня нового слова в іноземній мові, в малюванні кожного дня новим стилем, в тому, що ми кожного дня фіксуємо щось на фото, танцюємо чи робимо маленьку зарядку, робимо те, що раніше не наважувались і те, що наблизить нас до здійснення мрії…

І ми можемо запитати дитину:“А що ти сьогодні зробив/ла, щоб наблизити мрію?”

У мене є красива практика: стати в повний зріст, уявити, що стоїш під зоряним небом. Уявити, що кожна зірка – це наша мрія. Кожна з них – саме для нас, може бути «нашою». Протягнути руку вгору  і зняти зірку – ту, яка саме зараз нам здається «нашою». Покласти зірку на грудну клітку чи в кишеню, зі словами “це може бути моїм, це моє”. І пам’ятати, що для нас є багато зірок, мрій та бажань.

Джерело: Юнісейф


10 способів посилити інтелект дитини – поради вчених.


 Боротися за більш високі інтелектуальні показники вашої дитини ніколи не пізно. Ось що говорить наука про те, як можна допомогти малюкам і підліткам стати ще розумнішими.

1. Уроки музики

Все дуже просто: наукові дослідження, проведені ще на початку 2000-х років, показують, що порівняно з дітьми з контрольних груп, діти, які вчилися грати на музичних інструментах, демонстрували вищі показники по всій шкалі IQ. Насправді музична освіта допомагає всім: від малюків до дорослих. Учні та студенти підвищують свою успішність, а бабусі й дідусі, які брали учать в дослідженні, навіть продемонстрували уповільнення процесів старіння.

2. Міф про дурних спортсменів

Звичайно, спортсмени проводять значно більше часу на стадіоні, ніж у бібліотеці. Ви ж дбаєте про те, щоб ваша дитина приділяла увагу спорту та навчанню однаково? Хороша фізична форма підсилює здібності до навчання. Після фізичних вправ люди засвоюють нові слова на 20% швидше. У 2007 році група німецьких учених встановила, що учасники експерименту засвоювали нові терміни на 20% швидше після фізичних навантажень, ніж до них. За 3 місяці режиму тренувань кровообіг в тій частині мозку, яка відповідає за пам'ять і навчання, посилився на 30%.

3. Не читайте дітям - читайте разом з ними!

Ваша дитина вчиться читати? Нехай вона не просто дивиться на ілюстрації, поки ви читаєте: звертайте її увагу на слова. Канадські психологи з'ясували, що навички читання у дітей покращуються, якщо батьки читають книгу з ними разом. Таке читання сприяє формуванню ранньої грамотності навіть у дітей з труднощами розвитку.

4. Недолік сну - зло!

По Бронсон і Ешлі Меррімен, автори бестселера «Шокуюче виховання», стверджують, що регулярне недосипання 1 години для шестикласника означає знизити свої розумові здібності до рівня четвертокласника. Автори встановили залежність середньої оцінки від середньої кількості часу сну. Участь у дослідженні взяло 3000 учнів Род-Айленду. Підлітки, які в середньому отримували «відмінно», спали на п'ятнадцять хвилин більше, ніж ті діти, що отримували оцінку «добре». Ті, у свою чергу, спали в середньому на п'ятнадцять хвилин більше, ніж «трієчники» і так далі. Кожна чверть години сну має величезне значення!

5. IQ не так важливе, якщо немає самодисципліни

Рівень самодисципліни більше гарантує успіх у житті, ніж IQ, – стверджує Чарльз Дахігг у своїй книзі «Сила звички: що і навіщо ми робимо в нашому житті і бізнесі». Десятки наукових досліджень встановили, що сила волі – єдиний визначальний фактор досягнення успіху. Учні з більшою силою волі показували кращу успішність і могли обирати кращий навчальний заклад для здобуття професійних знань. Вони пропускали менше занять, менше дивилися телевізор і більше приділяли часу домашнім завданням. «Дисципліновані підлітки перевершують у навчанні своїх більш імпульсивних однолітків з усіх предметів. Дисципліна обумовлює успіх більше, ніж просто високий показник IQ» – вважають вчені. Отже, старанність і завзятість – ось від чого залежать оцінки. У своєму бестселері «Як діти досягають успіху» Пол Таф пише про те, що старанність – найкращий індикатор успішного працевлаштування. Крім того, як показують його спостереження, старанні люди краще вчаться, чинять менше злочинів, довше перебувають у шлюбі. Вони  живуть довше, і не тільки тому що менше курять і п'ють, у них ще й менший ризик інсульту, гіпертонії і розвитку хвороби Альцгеймера. Яка дитина найчастіше досягає успіху? Наполеглива дитина. При цьому дослідник визначає завзятість як наполегливість і натхнення.

6. Навчання –  активний процес

Вчені з'ясували, що більшість так званих «розвивальних» мультиків і програм не лише не дають жодного ефекту, але й часто шкодять дитині. Так говорить дослідження, яке провів автор книги «Правила мозку» Джон Медіна: за кожну годину, проведену за переглядом «розвивальних» мультиків, діти віком від 17 до 24 місяців відстають від «нерозвинених» однолітків в розумінні 6-8 слів. Справжнє навчання не може бути пасивним процесом. Крім того, наш мозок влаштований так, щоб вчитися в процесі діяльності, а не пасивно сприймати інформацію. Як у «правилі двох третин»: щоб вивчити вірш, краще 30% відведеного часу читати його, а дві третини повторювати, щоб запам'ятати.

7. Задоволення може приносити користь, якщо його отримувати в потрібний момент

Звичайно ж, краще було б, якби діти завжди і скрізь їли тільки здорову їжу. «Wall Street Journal» надрукував результати дослідження про залежність між харчуванням учнів та їхньою успішністю. Всі знають, що в день контрольної чи іспиту потрібно як слід поснідати їжею, що повільно перетравлюється і містить багато вуглеводів та клітковини, наприклад, вівсянкою. Але й те, що дитина їсть увесь тиждень до контрольної, також має значення. Шістнадцять студентів коледжу взяли участь в експерименті з вимірювання рівня уваги і швидкості мислення. Учасники п'ять днів їли жирну, бідну на вуглеводи їжу: м'ясо, яйця, сири і вершки, однак після такої дієти всі їхні показники значно впали. Водночас є винятки. Діти не завжди їдять тільки здорову їжу, і це не так страшно як здається, адже солодощі прискорюють мозкову діяльність. Проблема тільки в тому, що зазвичай солодощі їдять в невідповідний момент (ігри, вечірній час перед сном). Тому якщо вже ви дозволяєте дитині з'їсти шоколадку або випити колу, нехай це буде під час занять, а не під час відпочинку.

8. Успішні діти – це щасливі діти

Немає сумнівів у тому, що щасливі люди більш успішні, ніж нещасливі: вони мають престижнішу роботу, отримують більшу зарплату, частіше одружуються, а в шлюбі живуть довго і щасливо. Як же виховати щасливу дитину? Постарайтеся спершу стати щасливими батьками!

9. Дружба з хорошою компанією однолітків

Гени батьків мають великий вплив на дитину. А от методи виховання – значно менше. Малколм Гладуелл у книзі «Переломний момент», розповідає як у ході експерименту він дійшов висновку, що у 16-річних дітей з їхніми біологічними батьками проявляється схожість у розумових здібностях і схильностях. Якщо йдеться про всиновлених дітей, результати виглядають дивно: розумові здібності і схильності у дітей зовсім не схожі на риси їхніх названих батьків, хоча ж саме ці люди їх виховували, годували, одягали, вчили, любили та читали їм 16 років поспіль! Що ж сильніше впливає на формування поведінки у дітей? Група їхніх однолітків-друзів. Зазвичай ми думаємо про шкоду «поганої компанії», але варто замислитися про користь «хорошої компанії». Жити в хорошому районі, ходити в гарну школу та дружити з хорошими хлопчиками і дівчатками – ось що може визначити життєвий успіх вашої дитини.

10. Віра в дітей

Артур Арон, відомий соціальний психолог наводить такі результати експерименту: перед тим, як нові вчителі приходили працювати в певні класи, експериментатор повідомляв їм, що, наприклад, Вася К., Свєта Ч. і Таня Г. – дуже талановиті діти. Насправді прізвища вибиралися експериментатором навмання. Але дивно, що до кінця року Вася К., Свєта Ч. і Таня Г. дійсно значно піднімали свої показники у навчанні, адже вчителі ставилися до них як до талановитих, багатообіцяючих учнів! Всі діти, названі «талановитими» на початку експерименту, наприкінці року підвищили IQ на 10 пунктів.
Наостанок нагадаємо: інтелект – це ще не все. Без совісті й співпереживання навіть дуже розумні люди можуть стати монстрами. Як казав колись знаменитий сатирик Патрік О`Рурк: «Рідко коли інтелігент затіє бійку в барі. Зате водневі бомби роблять вже точно не дурні».

Чим зайняти дитину в надзвичайній ситуації.


 Повертаємося до вас із психологічними порадами. І сьогодні розповімо про те, чим зайняти дитину в надзвичайній ситуації!

☝️ У надзвичайній ситуації діти переживають стрес, страх і невизначеність. Батькам потрібно продовжувати оточувати малечу турботою та спробувати перемкнути їх увагу.

📎 На жаль, зараз дитяча буденність зовсім не схожа на ту, до якої вони звикли. Діти, так само як і дорослі, переживають великий спектр емоцій. Задача батьків – допомогти їм звернути увагу на приємніші речі. 

🙌 Ігри для дітей виконують кілька корисних функцій:

🔸 відволікають від незвичних обставин;

🔸 вчать конструктивно переживати емоції;

🔸 розвивають комунікаційні навички;

🔸 забезпечують спільну діяльність із батьками чи іншими дітьми.

👇 Гортайте добірку корисних ігр, які вам стануть у нагоді!





Не бійтеся помилятись.

 Помилки не тільки не проблема, а і запорука ефективного навчання. Саме вони підвищують активність нейронних зв'язків, пов'язаних з мобілізацією ресурсів. 

🟣Коли немає проблем, мозок розслаблений. Робочі та побутові помилки — це міністрес, завдяки якому ми стаємо пильнішими та зустрічаємо наступний виклик досвідченішими.
А якщо ви виконуєте щось ідеально, то це свідчить про те, що ви можете переходити до складніших задач.

Ми хочемо вберегти дитину від неприємностей, і тому, коли вона помиляється, реагуємо бурхливо, іноді навіть сваримо. Але якщо пристати на бік дитини, пригадати власні почуття з дитинства? Виявиться, що це не просто неприємно слухати — сваріння та покарання за помилки породжує страх помилок. А це шкідливо для розвитку. Чому помилки насправді — наші друзі? 
Перша й головна причина — помилки дають нам цінні уроки. Ще Гені Форд зауважував, що помилки дають можливість почати все з початку, але більш розумно, а це був успішний чоловік, думці якого можна довіряти. Невдача — це досвід, а досвід є одним з найцінніших інтелектуальних багатств.

Помилки допомагають:

  • позбавитися відчуття страху. Нові можливості не будуть лякати, якщо не буде страху провалу;
  • розвиватися. Прислів’я «На помилках вчаться» існує не просто так. Удосконалювати результати, шукати нові способи досягнення мети, зростати над собою — все це вони;
  • краще зрозуміти себе. Що ми можемо, які у нас є обмеження — це виявляють саме помилки та невдачі. Урешті-решт саме так ми розуміємо, хто ми є поміж людей.

Помилки вчать:

  • пробачати. Власна помилка навчає пробачати помилки оточуючих, терпимо ставитися до недосконалості, не засуджувати інших, бути добрішими;
  • жити без жалю. Зазвичай краще зробити й пожаліти, ніж не зробити й пожаліти. Досвід помилки кращий за болісне питання: «А все-таки, що було б, якщо..?»;
  • бути щасливими. Кожна помилка на шляху наближає до досягнення мети. Головне — не здаватися!

Немає іншого способу навчитися жити, окрім як припускатися помилок. Тому коли дитина вкотре приносить двійку чи щось ламає, замість докорів «де була твоя голова», «чому ти не думаєш перед тим як зробити» і подібних краще без бурхливих емоцій обговорити причини, наслідки і варіанти подальшого руху вперед. Не бійтеся помилятися самі та навчайте цього ваших дітей!

Помилки мислення. Каскад доступності: як не стати жертвою.

Що таке каскад доступної інформації? 💁 Описати каскад доступної інформації можна так ➡️ якщо багато людей часто повторюють певну думку, вона починає здаватися нам правдою.  
🧏 Вперше цей феномен був вивчений у 1999 році економістом Тимуром Кураном та правознавцем Касом Санстейном. Вони порівняли його з наростаючою ланцюговою реакцією, у результаті якої, у міру поширення ➡️ думка перетворюється на колективну віру.

Простий приклад⤵️

якщо постійно показувати по телевізору якусь людину, вона стане відомою незалежно від своїх здібностей та талантів.  
🤷 Але як відтворення інформації може перетворити будь-яку вигадку на правду? Чому ми приймаємо слова за факт, а їхнє повторення — за доказ?  👇🏼
Пояснюючи, чому ми так легко стаємо жертвами каскаду доступної інформації, виділяють два типи мотивів⤵️

💢 Інформаційні мотиви.  

Коли у нас недостатньо даних або знань, ми, за успадкованою від предків звичкою, спираємось на думку інших людей, тому що громада традиційно служила для людини основним джерелом базової інформації.

💢 Репутаційні мотиви. 

Якщо більшість вважає інформацію гідною довіри, ми часто схильні транслювати її незалежно від того, як самі до неї ставимося. При повторенні популярної думки людина або веде себе так, начебто її поділяє, або утримується від критики, щоб залишитися «своїм» у колективі. Так думка, з кожним витком поширення, набуває все більшої ваги і поступово стає переважаючою.  

🔥У ході одного експерименту, дослідники провели аналіз групових обговорень і з'ясували, що люди починають вважати вірною ту позицію, яка знайома їм краще за інших. А щоб думка стала «знайомою», достатньо лише однієї людини, яка твердитиме її як мантру.

🔥 Каскад доступної інформації ще й приклад того, як кількість переходить у якість. Тому, що це когнітивне спотворення виникає за рахунок суміщення трьох помилок мислення⤵️  

🌀 Перша з них — евристика доступності ➡️ схильність судити про ймовірність тієї чи іншої події виходячи того, наскільки легко спливають у пам'яті схожі приклади.  
🌀 Другий ефект - знайомства з об'єктом ➡️ тобто схильність віддавати перевагу тому, що вже відомо. Саме тому, добре відомі ідеї здаються нам правильнішими, ніж невідомі.  Є наукові дані, що навіть пісні, що не сподобалися з першого разу, починають подобатися нам більше, коли стають популярними, а значить, частіше звучать в ефірі.  
🌀 Третій — ефект наслідування більшості ➡️ чим більше людей дотримується однієї точки зору, тим обґрунтованішою вона здається.

🧏 Каскад доступної інформації — потужний механізм, але кожен з нас може розпізнати такі відомості та послабити їхній ефект завдяки критичному мисленню. 

Для цього, варто звертати увагу на характерні ознаки каскаду💁⤵️

🌀 тема раптом стала гарячою, її обговорюють навіть ті, хто не цікавиться такими питаннями
🌀 у дискусії більше емоцій, ніж фактів
🌀 альтернативні думки сприймаються однозначно негативно
🌀 є заклик до негайних дій без уточнення можливих наслідків

🧏 Ще одна корисна навичка - вміння відрізняти достовірну інформацію від дезінформації. У цьому допоможе пам'ятка визначення фейкових новин⤵️

🌿 Перевіряйте джерела та дати. Навіть якщо новину повторили всі, намагайтеся знайти оригінал; ознака надійної публікації ➡️ посилання на джерело інформації. Це допоможе відокремити первісні факти від домислів та чуток, що виникли згодом; якщо за новину видається подія, що сталася давно, то це вже привід насторожитися.

🌿 Уточнюйте загальну інформацію: якщо вас запевняють, що гуси можуть перенести на своїх крилах віруси, загляньте хоча б у Вікіпедію.

🌿 Не рахуйте будь-яку думку експерта істиною в останній інстанції. Він на те й фахівець, щоб спеціалізуватись на своїй темі. Якщо історик розмірковує про медицину, а лікар розповідає про глобальне потепління, то це не експертна думка.

🌿 Враховуйте весь спектр думок та аргументів, щоб не піддаватися спокусі знайомих ідей.

Помилки мислення. Чорне-біле: як проявляється та що з цим робити.


 Письменник Френсіс Скотт Фіцджеральд писав, що розумність людини визначається її здатністю тримати в голові протилежні ідеї і при цьому все одно залишатися притомною. Цей вислів стосується чорно-білого мислення.
Чорно-біле, або дихотомічне мислення — це когнітивне викривлення. Воно прагне ВСІ речі у світі поділити на хороше і погане, правильне і хибне, корисне і шкідливе, можливе і неможливе.

🧏 Часто такий тип мислення люди використовують, як захисний механізм для виправдання чи обґрунтування тої чи іншої поведінки чи своїх дій. Але коли небажання брати до уваги навіть можливість існування суперечностей  — це стає серйозною проблемою.

Відхід від чорно-білого мислення не означає компроміси із совістю, співпрацю з ворогами і «сходження десь посередині». Це, радше, означає рух вперед, попри складності, відхід від віри в «месію», усвідомлення власних бажань, страхів, сильних і слабких сторін та вміння з ними якнайкраще справлятися, а також нездоланну віру в те, що все налагодиться, і для цього треба постаратися.

Як може проявлятися чорно-біле мислення💁

Про дихотомічне мислення говорять в контексті політичних поглядів, сприйняття свого тіла, проявів агресії, самооцінки, гомофобії, расизму, політики... 👇🏼

Загалом, чорно-біле мислення, як-от «бий або тікай», «свої та чужі» еволюційно були потрібні для виживання у світі, поділеному на жертв і хижаків, своїх та ворогів. Але зараз ми живемо у новому часі, що вимагає від нас сприйняття складності, здатності розуміти поняття із різних сфер та вміння зважати на низку чинників, а не на якийсь один. 

Прикладами проявів чорно-білого мислення є такі тези:

❌ Війна - це спокута за гріхи, немає сенсу боротися, така наша доля..

❌ Можна хоч завтра закінчити війну, було б бажання..

❌ Він лікар від бога

❌ Всі лікарі меркантильні та бездушні

❌ Всі чоловіки мають бігти в ЗСУ а інакше вони боягузи

❌ Чоловіки не плачуть

❌ Всі жінки мріють народити дітей

❌ Ти ж дівчинка/жінка/мама..ти повинна..

❌ Навіщо тобі вчитися, ти вродлива

Можна безкінечно продовжувати цей перелік чорно-білих висловів, що не допускають існування, так би мовити, градієнту хорошості/загрозливості ситуації чи співіснування в одній людині суперечливих рис.

Як чорно-біле мислення пов’язане зі здоров’ям та поведінкою💁

⚫️⚪️ Чорно-біле мислення є одним із когнітивних викривлень, що ведуть до хронічного стресу. Зокрема, людина може не сприймати таких категорій, як «достатньо добре», вважати, що невдача зараз визначає майбутнє, що «щастя не буде ніколи», не пробачати собі та іншим суперечливості і поєднання хороших і поганих рис, нескінченно шукати ідеал і бути незадоволеним собою та іншими.

⚫️⚪️ Або ж навпаки, вважати себе досконалими і завжди правими. В будь-якому разі, такий підхід веде до хронічного стресу через розчарування, почуття приреченості чи навпаки — обурення критикою та невиправданими очікуваннями. 

❗️А хронічний стрес є однією з причин розвитку вісцерального ожиріння, депресії, діабету 2 типу, порушення сну та передчасного старіння шкіри і т.ін.❗️

Перелік не вичерпний, але достатній, аби спробувати викреслити хоча б одну з причин стресу у своєму житті — схильність мислити дихотомічно.

⚫️⚪️  Дихотомічне мислення часто супроводжується розладами харчової поведінки. Люди, схильні до чорно-білого мислення, ймовірніше будуть незадоволеними своєю вагою і матимуть дуже критичне сприйняття власного тіла, навіть коли індекс маси тіла в порядку.

⚫️⚪️ Також, мислення за типом «або-або» поділяє продукти на дуже-дуже корисні або «страх, які шкідливі», хоча більшість продуктів, особливо в первісному вигляді, такими не є. 

⚫️⚪️ Іншим проявом може бути чергування компульсивного переїдання і суворої дієти чи навіть голодування.

⚫️⚪️ Дихотомічне мислення, що увійшло у звичку, може шкодити стосункам чи роботі. Такі люди схильні раптово звільнятися чи звільняти підлеглих, коли щось раптом пішло не так. Вони можуть влаштовувати саботаж стосунків, які не скидаються на ідеальні, і швидко припиняти відносини, які щойно розпочалися.

⚫️⚪️ Такі люди, ймовірно, не шукатимуть вирішення конфліктів чи кризових станів. Вони ділять людей на хороших і поганих, і тим самим сильно обмежують своє коло спілкування.

⚫️⚪️ Люди з чорно-білим мисленням гірше долають професійні чи економічні кризи, бо не можуть під іншим кутом подивитися на свої вміння, інтереси та сьогоденні можливості. Вони продовжують марно шукати таку ж роботу, яка була раніше, хоча зараз шанси добре влаштуватися в тій галузі стали значно гірші і треба змінювати сферу діяльності та вчитися новому, або робити ставку на свої інші сильні сторони.

⚫️⚪️ Чорно-білий поділ людей на «технарів» і «гуманітаріїв» надзвичайно шкодить не лише успішності в навчанні, а й психічному здоров’ю школярів, їхніх батьків, а згодом може навіть негативно вплинути на життєві вибори людини та їхні наслідки. Як і будь-яка інша однобічна розвиненість.

⚫️⚪️ Чорно-біле мислення призводить подекуди до уявлення, що здібності є суто вродженими, і вчитися та змінюватися сенсу немає. Такий погляд шкодить не лише особистому розвитку, а й стосункам, бо люди з дихотомічним мисленням не вірять, що хтось може змінитися, і не хочуть щось змінювати в собі.

Справді, є тонка межа між сприйняттям себе та інших такими, як є, уникненням токсичних відносин, і можливістю працювати із травмами, дисфункційними схемами, та змінами світогляду в продуктивніший і корисніший бік. Людина з дихотомічним мисленням, ймовірно, не вірить в силу психотерапії, тож навряд чи звернеться по допомогу. А це — серйозна загроза психічному і фізичному здоров’ю, які між собою пов’язані.

Що робити з власним чорно-білим мисленням💁:

🌿 Стануть в пригоді такі запитання самим собі:

🌀 Які є докази моїх думок?

🌀 Чи я враховую всі можливі погляди на проблему, чи відкидаю їх?

🌀 Чи може хтось піддати сумніву мої припущення? Як?

🌀 Чи поділяє хтось інший мої погляди?

🌀 Чи я справедливо ставлюся до інших, коли думаю таким чином?

🌿 Крім цього, намагайтеся розмежовувати особистість від дій. Якась одна річ не може визначати нашої вартості та гідності. Чорно-біле мислення робить наше самосприйняття дуже вразливим, пам’ятайте це.

🌿 Занотовуйте всі можливі способи розв’язку ситуації. Адже в нас далеко не завжди немає виходу і є кілька проміжних варіантів.

🌿 В спілкуванні з людиною, чиї погляди відрізняються від ваших, спробуйте поставити питання для уточнення і зрозуміти його/її точку зору. Можливо, згодом і ви наведете свої аргументи, переконаєте співрозмовника чи зміните власну думку, або винайдете разом інший погляд на питання.

🌿 Якщо ви усвідомлюєте власне дихотомічне мислення, намагайтеся уникати раптових доленосних рішень. Натомість, спробуйте обговорити ці питання з терапевтом, чи людиною, якій довіряєте.

Стратегії не вигадують, не копіюють, їх вибудовують для кожного окремого випадку.

Світ складний. Лише в деяких дитячих казках чи пригодницьких романах герої поділяються на хороших і поганих, і ніхто не має ані суперечливостей, ані вад на тлі чеснот. Впровадження змін часто передбачає часи дискомфорту і випадки невдач, за якими настають системні і важливі зсуви.

Практикум самоспівчуття «Підтримуючий дотик».


 Ця тілесна вправа спрямована на заспокоєння за допомогою підтримуючого дотику, який допоможе тобі відчувати спокій, турботу та безпеку.

🫲 Підтримуючий дотик - доволі простий спосіб піклуватися про себе і втішати себе, коли ти  погано почуваєшся. Дотик активує систему заспокоєння (парасимпатичну нервову систему). Спочатку це може бути незграбно або ніяково, тому що твоє тіло цього не знає. Воно просто реагує на фізичний жест тепла та турботи так само, як дитина реагує на обійми в руках мами. 

Наша шкіра – надзвичайно чутливий орган.  Дослідження показують, що фізичний дотик вивільняє окситоцин, забезпечує відчуття безпеки, заспокоює тривожні емоції та серцево-судинний стрес. То чому б не спробувати?

🍃 Ти можеш спробувати у важкі періоди класти руку на своє тіло кілька разів на день, протягом мінімум тижня.

🔶 Варіант вправи 1. 

🫱🫀 Рука на серці

🫁 Коли ти помітиш, що у стані стресу, зроби 2-3 глибоких вдихи. Нагадуємо, що видих має бути довшим за вдих. 

✋ Акуратно поклади руку на серце, відчуваючи ніжний тиск та тепло своєї руки. Якщо хочеш, поклади обидві руки на груди, помітивши різницю між однією та двома руками.

👉 Відчуй дотик руки.  Якщо хочеш, можеш зробити руками маленькі кола на грудях, бережно їх торкаючись.

🖐 Відчуй природний підйом і опускання грудної клітини, коли ти робиш вдих і видих.

👋 Затримайся стільки, скільки захочеш.

*Деякі люди почуваються нелегко, поклавши руку на серце.  Не соромся дослідити, де на твоєму тілі ніжний дотик справді буде заспокійливим.  

🔶 Інші варіанти вправи: 

 🔹Одна рука на щоці

 🔸Обійняти обличчя руками

 🔹Акуратно погладжувати руки

 🔸Схрестити руки, ніжно їх стискаючи

 🔹Акуратно погладжувати грудну клітину, або використовувати кругові погладжування на грудях

 🔸Покласти руку на живіт

 🔹Одна рука на животі та одна на серці

 🔸Стискати одну руку в іншій, поклавши їх на коліна

Почати розвивати звичку фізичного самовтішення та самопідтримки ніколи не пізно. Ця психологічна вправа може стати простим і зрозумілим способом на старті цього шляху.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ЩОДО ТЕБЕ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ КІБЕРБУЛІНГ?

 ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ЩОДО ТЕБЕ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ КІБЕРБУЛІНГ?

Залишайся спокійним (-ою)

Перше, що необхідно зробити, – це глибокий вдих. Краще буде вийти з соціальної мережі, де був скоєний напад кібербулінгу, або вимкнути девайс. Зроби перерву. Пам'ятай, що люди, які ображають тебе, як правило, мають купу проблем, і просто намагаються відчути себе краще, нападаючи на інших.

Не відповідай

Дуже важливо не вступати в розмову з кібербулером, який шукає способи розлютити/зачепити тебе, вивести з себе, і що найголовніше – він/вона чекає, що змусить тебе відповісти. Тому ніколи не давай очікуваного – ігноруй повідомлення і коментарі.

Роби скріншоти

Не видаляй нічого з тих образ, які були надіслані тобі. Якщо тобі доведеться пізніше розповісти про це дорослим, керівництву навчального закладу або правоохоронним органам, тобі знадобляться докази.

Заблокуйте кібербулера

Переконайся, що кібербулер внесений у «чорний список» і заблокуваний, щоб він/вона не зміг/ла більше зв'язатися з тобою. Навіть якщо ви спілкувалися тільки в одній соціальній мережі, заблокуй його/її й в інших, щоб попередити наступні спроби.

Подай скаргу

Після того, як ти заблокуєш кібербулера, напиши адміністраторам соціальної мережі, щоб вони вжили відповідних заходів щодо запобігання нових випадків атак.

Поділись своїми переживань з дорослим, якому довіряєш

Пам'ятай, ти не повинен (-на) проходити через все це на самоті. Довірся, нехай тобі нададуть необхідну підтримку.

Поговори про напади на тебе з дорослими, з якими ти відчуваєш себе комфортно та яким довіряєш. Вони допоможуть тобі впоратися з ситуацією, що склалася.

Не бійся вживати рішучих заходів

Якщо були виконані всі вищеперераховані поради, але атаки не припиняються, і ти переживаєш за свою безпеку, роби рішучі кроки – звернись з цим питанням до поліції.