Вийшов посібник підтримки та психологічних шпаргалок з НМТ.

 Дослідження Всеукраїнської програми ментального здоров’я “Ти як?” та UNICEF Ukraine показали, що 34 % підлітків називають іспити одним із головних джерел стресу – навіть частіше, ніж повітряні тривоги.

У відповідь на запит молоді виникла ідея посібника “Підтримка всім, хто складає НМТ”. Його створили в межах проєкту Фундація Олени Зеленської з розвитку мережі молодіжних просторів “12–21” спільно зі Всеукраїнською програмою ментального здоров’я “Ти як?” за експертної участі психологині Світлани Ройз.

Цей посібник стане опорою в період підготовки до НМТ та під час складання іспиту і буде корисним для випускників, батьків, вчителів та всіх дорослих, які поруч у цей період.

Тут зібрані слова підтримки, поради, чеклісти й шпаргалки: як готуватися до тестування чи що робити, коли тривожність накриває прямо на іспиті. Матеріали для батьків і вчителів допоможуть краще зрозуміти, що відбувається з підлітками в цей період, і як бути поруч без тиску.

ЗАВАНТАЖИТИ ПОСІБНИК

Джерело: НУШ

Діти мають право самостійно звертатися по правничу допомогу: з якого віку і з яких питань.

 Кожна дитина має право на безоплатну правничу допомогу — від консультацій до представництва інтересів, зокрема у суді. Отримати ці послуги можна від системи надання безоплатної правничої допомоги. 

Система надання безоплатної правничої допомоги — це державна мережа, де можна отримати правничу допомогу — очно, телефоном або онлайн.

Які саме послуги може отримати дитина та з якого віку можна звертатися самостійно — у картках 👇 

Як звернутися до системи надання безоплатної правничої допомоги:

📲 за телефоном 0 800 213 103 

📱 написати приватне повідомлення сторінці Безоплатна правнича допомога

💻 до найближчого бюро правничої допомоги: https://bit.ly/bpd_buro

Всі контакти за посиланням👉 https://legalaid.gov.ua/kliyentam/yak-otrymaty-bpd/ 

Державна служба якості освіти України долучається до інформаційної кампанії «Дитина і право: безпека у цифровому та реальному світі» Координаційного центру з надання правничої допомоги, націлену на підвищення рівня обізнаності про права дітей, зокрема права на безоплатну правничу допомогу і захист від різних форм насильства.

Джерело: Державна служба якості освіти України

Як повернутися до навчання після канікул: поради від психолога.

 Повернення до навчання після канікул часто супроводжується змішаними відчуттями: з одного боку — радість від зустрічі з друзями, з іншого — втома, небажання включатися в робочий ритм. Це абсолютно нормально, адже організму і психіці потрібен час, щоб знову адаптуватися до навчального процесу. Важливо пам’ятати: перший день не має бути ідеальним — це лише початок повернення до звичного режиму.

1. Дай собі час на адаптацію

Не вимагай від себе максимальної продуктивності вже сьогодні — достатньо просто включитися в процес.

2. Почни з невеликих завдань

Легкі справи допоможуть відчути контроль і поступово «розігнатися».

3. Віднови режим дня

Навіть якщо складно, спробуй сьогодні лягти спати раніше, щоб організм швидше перебудувався.

4. Зроби порядок у своїх речах

Охайне робоче місце допомагає налаштуватися на навчання.

5. Спілкуйся з однокласниками

Живе спілкування знижує напругу і допомагає легше повернутися до шкільного середовища.

6. Сфокусуйся на «тут і зараз»

Не перевантажуй себе думками про майбутні контрольні — працюй із тим, що є сьогодні.

7. Роби короткі перерви

Навіть невеликий відпочинок допоможе зберегти концентрацію.

8. Слухай себе

Якщо відчуваєш втому — це сигнал трохи знизити темп, а не ігнорувати стан.

9. Підтримай себе позитивом

Згадай, що тобі подобається в школі — предмети, друзі, цікаві моменти.

10. Не порівнюй себе з іншими

Кожен повертається в ритм у своєму темпі — це нормально.

*** ***

Повернення до навчання — це процес, а не миттєвий результат. Дозволь собі рухатися поступово, і вже за кілька днів ти відчуєш, що знову в звичному ритмі.

Стратегії боротьби з образами та глузуванням.

 Поради та стратегії, які допоможуть дитині вийти із ситуації й подолати глузування над собою

При виборі стратегій, яких необхідно навчати свою дитину, у першу чергу ви повинні визначити її сильні та слабкі сторони в соціальному контексті. Це можна зробити, спостерігаючи за тим, як дитина взаємодіє із друзями, братами й сестрами. Потім візьміть до уваги темперамент вашої дитини. Темперамент включає в себе рівень активності, адаптивність, первісну реакцію на ситуації й людей, її інтенсивність, загальний настрій, поріг чутливості, відволікання й наполегливість. Усі діти різні. Нарешті, візьміть до уваги вік вашої дитини.

У даній статті представлені кращі стратегії, які підійдуть до ситуації вашої дитини, її віку, навичок, темпераменту й серйозності образ і глузливих жартів. Навчання дитини навичок, описаних нижче, вимагає часу й зусиль. Для того щоб дитина досягла успіху, відповідну поведінку треба моделювати та практикувати, тільки так можна досягти істотних результатів. Результатами застосування даних стратегій є безпека, упевненість у собі, стійкість, здатність справлятися з важкими або страшними ситуаціями, а також віра дитини в те, що вона здатна змінювати складні ситуації.

Знайомте дитину зі стратегіями самоконтролю. Почніть з дискусії про образи та приниження, ретельно й повністю описуйте ситуації, коли ваша дитина повинна боротися з ними й коли їй не варто навіть намагатися приборкати розбишаку. Опишіть різницю між глузуванням, залякуванням (булінгом) і домаганнями, ретельно визначте й обговоріть небезпечні ситуації. Ваша дитина не повинна намагатися самостійно брати під контроль небезпечні ситуації. Навчіть її кількох стратегій боротьби з глузуванням та образами, щоб у неї завжди був запасний варіант, якщо перший не спрацює.

Навички, якими необхідно оволодіти в першу чергу

• Проаналізуйте, наскільки ситуація безпечна. Дитина не повинна намагатись упоратися із ситуаціями, якщо вони небезпечні. Небезпечними ситуаціями можна вважати ті, коли образа відбувається в ізольованому місці, де немає інших дітей або дорослих, коли кривдники старше або сильніше, коли глузування й образи супроводжуються штовханнями, підніжками або погрозами, коли це відбувається знову і знову. У цих випадках діти повинні отримати допомогу та як можна швидше повідомити дорослим про те, що з ними відбувається (використовуйте слово «повідомити», а не «розповісти», з огляду на несхвальне ставлення до слова «розповісти» у школі).
• Зберігайте спокій. Дуже важливо, щоб розбишака не бачив переляку чи схвильованості дитини. У першу чергу дітей необхідно навчити контролювати свої емоції. Це вимагає багато практики, особливо в боязких дітей, імпульсивних, які реагують занадто емоційно.
• Релаксація (розслаблення). Розкажіть дітям про кілька способів релаксації, такі як глибоке дихання або зворотний відлік. Стратегії релаксації не допоможуть у стресових ситуаціях, якщо їх не практикувати у спокійному стані, коли дитині нічого не загрожує. Практикуйте навички релаксації кілька разів на день в ігровій формі або називайте їх «щоденними вправами».
• Мова тіла. Тренуйте з дитиною рішучу, переконливу мову тіла. Пошукайте в журналах фотографії безпорадних людей і тих, хто виглядає рішучим і сміливим. Зверніть увагу дитини на їхні пози й вираз облич. Зображуйте рішучі пози, а саме розправлені плечі, прямий погляд, стискання щелеп і кулаків, розслаблення інших частин тіла.

Наступні методи призначені для емоційно незрілих дітей, для дітей з обмеженими можливостями, для тих, хто реагує занадто емоційно та швидко втрачає самовладання. Це невербальні та/або внутрішні стратегії.

• Уникайте розбишак. У деяких ситуаціях уміння уникати людини, яка вас дратує, може виявитись важливою стратегією. Попросіть дитину ходити іншою дорогою й постійно перебувати поруч з іншими дітьми чи дорослими. Ця стратегія призначена для запобігання образ, що межують із залякуванням (булінгом), і для дітей, які ще не можуть упевнено використовувати навички боротьби з образами.
• Знизайте плечима. Швидкий спосіб – це знизати плечима й піти.
• Ігноруйте розбишаку. Це найпоширеніша порада для дітей. Гнів і сльози сприяють продовженню нанесення образ. Деяким дітям дуже важко тримати себе в руках, це вимагає активних та інтенсивних зусиль. Ваша дитина повинна мати достатній контроль над власними емоціями. Відповідно до даної стратегії, дитина повинна не дивитись на розбишаку й не відповідати йому. Поясніть дитині, що коли її дражнять тривалий час, це вже цькування (булінг), яке вимагає іншої реакції. Ігнорування не допомагає, якщо використовувати його окремо, разом з ігноруванням дитина повинна використовувати одну з засвоєних нею стратегій.
• Внутрішній діалог. Навчіть дитину вести діалог із самою собою. Цей прийом називається мовчазною бесідою та вселяє впевненість у собі. Нехай дитина тренується дуже тихо вимовляти (а згодом казати про себе): «Мені це зовсім не подобається, але я впораюсь» або «Слова цієї дитини брехливі, вони не стосуються мене», або «У мене є багато сильних сторін». Це вимагає здатності зосереджуватися під час стресу.
• Візуалізація. Попросіть дитину уявити себе в якості м'яча, від якого відскакують слова кривдника. Або нехай вона уявить, що навколо неї є силове поле, захист чи міхур, крізь який образливі слова не можуть проникнути. Навчіть дитину не чути образ, захищаючи себе за допомогою невидимої захисної оболонки. Деякі діти можуть уявити себе в якості супергероя, якого не зачіпають образи та приниження.
• Позитивне мислення. Ця стратегія призначена для менш емоційних і задоволених собою дітей. Поясніть дитині, що вона має право вибирати власний спосіб думок і дій, коли хтось її дражнить. Ваша дитина може прийняти рішення, що не варто засмучуватися через дрібниці, або може вирішити, що кривдник ніколи не побачить її засмученою. Допоможіть своїй дитині зрозуміти, що вона не повинна давати іншій людині владу над собою, сильна людина завжди тримає власні емоції під контролем.

Наступний набір навичок вимагає більш напористої поведінки та призначений для дітей, які готові застосовувати підхід, що вимагає миттєвої конфронтації.

• «Ну і що?». Провідні фахівці рекомендують повторювати фразу «Ну і що?» у відповідь на образи. Ця стратегія повинна застосовуватись у поєднанні з відповідним невербальним повідомленням, тому необхідно потренуватись. Невербальні жести можуть включати в себе коротку посмішку, легке похитування головою й рух плечима перед тим, як піти.
• Упевнений відхід. Навчіть дитину казати: «Я пішов (пішла)/я йду» або «У мене є важливіші справи», або «Іди й подражнити когось іншого». Ця стратегія призначена для ситуацій, коли людина дражнить вашу дитину в обличчя. Навчіть дитину говорити: «Я йду. Бувай!» – і швидко йти.
• Одне жорстке висловлювання. Дитина може сказати кривднику: «Ти не маєш права так зі мною розмовляти» або «Дай мені спокій», або «Я не маю наміру це вислуховувати», або «Припини діставати мене». Нехай дитина практикується робити тільки одну впевнену, жорстку заяву. Поясніть дитині, що це допомагає не завжди. Якщо це не допомагає, треба негайно використовувати іншу стратегію. Тому хай дитина практикує кілька стратегій одночасно.

Наступні кілька стратегій призначені для тих ситуацій, які ваша дитина в якійсь мірі контролює. Ці стратегії вимагають більш розвинених навичок, більшої впевненості і, звісно, більшої практики.

• Відволікання. Навчіть дитину розмовляти на інші теми, щоб відвернути увагу кривдника або спрямувати в інший бік. Нехай дитина висловиться із приводу найближчої гри або заняття, уроку, страви на обід.
• Заїжджена платівка. Коли дитину дражнять, нехай вона повторює одну й ту ж фразу знову і знову до того часу, доки не припиняться образи, тому що розбишаці стане не смішно. Наприклад: «Вистачить» або «Припини», або «Охолонь». Така фраза повинна бути наполегливою, але не зухвалою. Її слід супроводжувати знизуванням плечима, гримасою на обличчі, похитуванням головою або легкою посмішкою. Ця стратегія вимагає більше навичок, ніж попередня, тому що разом із заявою дуже важливо продемонструвати відповідну невербальну поведінку. Дитині слід використовувати дану навичку тільки в безпечній ситуації.
• Коментування того, що відбувається. Навчіть дитину коментувати те, що робить інша дитина: «Ти штовхаєш мій стілець». Це необхідно супроводжувати невербальним жестом, таким як підняті брови та стиснуті губи.

Наступні кілька стратегій знадобляться дітям з розвиненим почуттям упевненості в собі й акторськими здібностями. 

Перш ніж дитина спробує застосувати їх, попрактикуйтеся разом, щоб вона разом зі словами вивчила відповідні пози тіла, міміку, жести й набула відповідного переконливого тону голосу.

• Коли однолітки шепочуться за спиною. Навчіть дитину питати: «Ти хочеш щось сказати про мене?». У цьому випадку допоможуть упевнена, переконлива мова тіла й перебільшено здивований вираз обличчя.
• Запитання, які нейтралізують. Навчіть дитину ставити запитання, які нейтралізують ефект від образ: «Я не розумію, що цікаве ти знайшов у моїх окулярах?». Це варто вимовляти з безневинним виразом обличчя.
• Прохання повторити коментар. Нехай дитина просто спитає спокійно й без емоцій: «Що ти сказав?». Зазвичай розбишаки при цьому губляться й кажуть «Проїхали». Якщо кривдник повторює свій коментар, треба байдуже подивитись на нього й піти геть.
• Згода. Дитина може сказати: «А ну ж бо розкажи мені те, що я не знаю» або «Так, це правда», або «Так, звісно». Якщо образа стосується будь-яких спортивних навичок дитини, вона може сказати: «Так, ти вмієш робити це краще. Я все ще вчуся.
• Згода з фактами. Це один з найпростіших способів упоратися з образами та глузуванням, але він вимагає емоційного контролю. Розбишака каже: «У тебе мільйон веснянок». Ваша дитина відповідає: «Так». Кривдник каже: «Ти плакса». Ваша дитина відповідає: «Я чутлива людина». Коли образи стосуються скоєних помилок, навчіть дитину відповідати: «Ти маєш рацію, я дійсно помилився».
• Відповідь компліментом на образу. Іноді ефективно відповісти на образу компліментом. Якщо вашу дитину дражнять із приводу того, що вона повільно бігає, навчіть її казати: «Але ж ти швидкий бігун». Якщо її дражнять через погану успішність, нехай вона відповість: «Ти добре розбираєшся в цьому предметі, може, й мені допоможеш?».

Наступні кілька стратегій вимагають наполегливості, що межує з агресивністю. 

Переконайтеся, що темперамент вашої дитини відповідає цим стратегіям, перш ніж її навчити. Не переоцінюйте здатність вашої дитини самостійно справлятися із ситуацією, і не думайте, що в неї є така ж упевненість і такий же досвід, як у вас, просто тому, що ви хочете, щоб це було правдою. Проте для дитини з адекватною упевненістю в собі та здатністю контролювати емоції ці прийоми можуть бути дуже ефективними.

• Припинення. Наступні заяви або ствердження призначені для того, щоби кривдник зупинився: «Я не зробив тобі нічого поганого, чому ти мене дражниш?», «Це не смішно» або «Мені це не подобається», «Будь ласка, припини» або «Облиш». Дуже важливо разом з даною стратегією використовувати правильну невербальну поведінку. Практикуйте впевнену позу, прямий погляд і рішучий вираз обличчя.
• Завдання для кривдника. Нехай дитина погоджується з усім, що каже кривдник. Наприклад: «Так, це правда» або «Я зрозумів, що ти маєш на увазі», або «У цьому є сенс». Навчіть дитину казати: «Дякую, я люблю компліменти», «Важко повірити, правда?», «Старий одяг зараз у моді, ти не знав?», «Ти мене розвеселив!».
• Дотепні відповіді. Попросіть дитину пригадати, як її дражнили, і допоможіть придумати відповідні відповіді на конкретні образи, глузування, такі як лайка чи передражнювання. Старші діти можуть використовувати такі коментарі, як: «Я не винен у твоїх проблемах» або «Я тебе благаю!». Діти молодшого віку можуть використовувати приказку «Хто обзивається, той сам називається».
• Переосмислення ситуації. Ця стратегія передбачає зміну сприйняття вашою дитиною негативних коментарів. Перетворіть образу на коментар. Якщо вашу дитину дражнять «очкариком», вона може відповісти: «Дякую за те, що ти помітив мої окуляри» або «Дякую за те, що ти помітив мене».

Ці кілька стратегій вимагають навичок, упевненості в собі й самовладання. 

Вони можуть підійти для використання соціально підготовленим учням середнього шкільного віку зі здатністю швидко мислити. Ці стратегії не підходять усім дітям.

• Гумор, що обеззброює. Нехай дитина використовує гумор, сміється над образами, перетворює їх на гру. Короткого жарту може бути досить, щоби змусити кривдника припинити висловлювати образи. Сміх може перетворити образливу ситуацію на смішну, але для того, щоб успішно застосовувати цю стратегію, потрібен досвід.
• «Я відчуваю». Твердження типу «Я відчуваю» призначені для старших учнів, хоча вони не завжди допомагають домогтись результату. Цей метод часто використовують дорослі, він може не підійти дітям, особливо маленьким, тому що кривдник може просто не відреагувати на нього. Дана стратегія найкраще допомагає дітям, коли вони знаходяться в полі зору дорослих. Якщо вона використовується, коли чекати допомоги немає від кого, то може привести до додаткових глузувань. Нехай дитина переконається, що поблизу знаходиться дорослий, подивиться в очі кривднику та скаже чітко, увічливо: «Коли ти сказав ___, я відчув(ла) ___, тому що ___. Будь ласка, припини».

Цієї останньої стратегії треба навчити кожну дитину

• Звернись по допомогу. Поясніть дитині, що іноді треба знайти дорослого й попросити про допомогу. Якщо глузування не припиняються, стають небезпечними, кривдник загрожує завдати болю або розпускає руки, необхідно розповісти про це дорослому якомога швидше.

Примітка для батьків

Украй важливо, щоб дитина розуміла ті ситуації, коли небезпечно приборкувати кривдника. Коли розбишака старше, сильніше, коли дитина піддається глузуванням, образам в ізольованих місцях, де навкруги нікого немає, коли дитина відчуває загрозу або якщо їй завдали болю, вона повинна отримати допомогу. Про цькування (булінг) і домагання треба повідомляти завжди.

Дитина може відрізняти глузування від залякувань (булінгу) таким чином. Якщо глузування, образи продовжуються тривалий час, якщо вони набувають характеру загроз, якщо дитині погрожують насильством, має місце дотик чи фізичний контакт, це не просто глузування. Докладіть усіх зусиль, щоб дитина зрозуміла, що повідомляти про небезпеку або про те, що їй завдали болю, образили, проявили жорстокість – це не означає доносити, скаржитися, обмовляти тощо, це «розумно» і «правильно». Якщо дитина схильна все розповідати, а ситуація не є небезпечною в конкретний момент, порадьте дитині попередити кривдника про те, що коли глузування не припиняться, вона розповість про це дорослим. Розповісти про це після того, як попередив кривдника, – більш прийнятно.

Нехай дитина частіше грає із друзями й рідше залишається на самоті. Нехай уникає безлюдних місць, не спілкується з хуліганами й не грає поруч з ними. Деяким дітям треба допомогти заводити друзів, знайомитися, щоб вони не залишались на самоті на дитячому майданчику, до й після школи.

Батькам не слід вступати в конфлікт з дитиною, яка дражнить їхню дитину, не варто це робити з кількох причин. По-перше, той факт, що мамі чи тату довелося втрутитись, робить дитину безсилою. По-друге, на наступному тижні або в наступному році ваша дитина може подружитися з людиною, яка дражнить її сьогодні. По-третє, дітям стає складніше миритись. Не вступайте в конфлікт з батьками дитини, яка дражнить вашу, особливо якщо ви думаєте, що має місце булінг. Навіть батьки, яких ви вважаєте розумними, або ті, кого ви знаєте, можуть розглядати ситуацію по-іншому.

14 лютого - Міжнародний день дарування книг.

 Найтепліше книголюбське свято – День дарування книжок (14 лютого).

Міжнародний день дарування книг (International Book Giving Day) – це добровільна ініціатива, започаткована у 2012 році американкою та засновницею відомого сайту дитячої книги Delightful Children’s Books, Еммі Бродмур. Вона спрямована на підвищення інтересу та доступу до книг і бібліотек.

Мета Міжнародного дня дарування книг – надихнути людей по всьому світу подарувати 14 лютого книгу: бібліотеці, другу, членам родини. Вважається, що в цей день мають об'єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто прищеплює любов до читання. Адже книга – один із найцінніших винаходів людства, вона сіє правду, добро, любов; вона дасть нам відповіді на всі запитання і гарну пораду; навчить жити, любити і працювати заради щастя, заради самих себе і своїх рідних.

14 лютого подаруйте книжки своїм особливим людям або найближчій бібліотеці.

В цей складний час для бібліотекарів це один з найдорожчих подарунків.

Ідеї для підлітків, які ще не знають "ким бути?"

Джерело: https://www.instagram.com/teens.academy.ua?igsh=dmhzNTJ5NnJ2OTFk

 

Влада Іспанії хоче заборонити дітям доступ до соціальних мереж.

 Іспанія заборонить доступ до соціальних мереж неповнолітнім до 16 років, а платформи будуть зобов'язані впровадити системи перевірки віку.

Про це у вівторок заявив прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес, передає Укрінформ із посиланням на Reuters.

«Наші діти наражаються на простір, в якому вони ніколи не повинні перебувати наодинці... Ми більше не будемо цього терпіти. Ми захистимо їх від цифрового Дикого Заходу», – заявив Санчес, виступаючи на Всесвітньому урядовому саміті в Дубаї, закликаючи інші європейські країни впровадити подібні заходи.

Іспанський прем’єр заявив, що його уряд наступного тижня представить новий законопроєкт, який покладатиме відповідальність на представників соціальних мереж за незаконний контент і мову ненависті, а також криміналізує маніпуляцію алгоритмами та поширення незаконного контенту.

Він додав, що прокуратура вивчить можливості розслідування можливих правових порушень з боку Grok, TikTok та Instagram.

Лівий коаліційний уряд Санчеса неодноразово скаржився на поширення мови ворожнечі, порнографічного контенту та дезінформації в соціальних мережах, наголошуючи, що це має негативний вплив на молодь.

У грудні Австралія стала першою країною, яка заборонила соціальні мережі для дітей віком до 16 років. Цей крок уважно стежать інші країни, зокрема Велика Британія та Франція.

Джерело:

ukrinform.ua

Як розгадувати ребуси.

 Розповідаємо, як навчитися розгадувати ребуси, у чому їхня користь та які є правила розшифрування ребусів

Як правильно розгадувати ребуси?

Щоб правильно розгадати ребус, потрібно послідовно аналізувати кожен елемент, звертаючи увагу на розташування символів, додаткові знаки та порядок читання.

Основні правила розгадування ребусів:

• Називайте зображені предмети словами.
• Враховуйте підказки: коми, стрілки, закреслені літери, цифри.
• Читайте елементи зліва направо або у вказаному напрямку.
• Видаляйте або замінюйте літери згідно з умовними знаками.
• Поєднуйте всі частини в одне слово або словосполучення.

Тож, щоб розгадати ребус з малюнками, буквами й символами, відкидайте або замінюйте літери, читайте навпаки, використовуйте підказки (коми, закреслення, розташування елементів). З’ясувавши, як розгадувати ребуси, зокрема дитячі ребуси, ви отримаєте ефективний інструмент для розвитку логіки, уваги та вдосконалення навички читання.

Діти люблять загадки. Їм подобається відчувати себе слідопитами й розгадувати таємниці. Особливо до вподоби малечі ребуси. Ребус – це такий тип головоломки, яка складається з малюнків, піктограм, символів, літер, цифр. Ребуси приховують слово, а іноді й цілу фразу. Фактично загадане слово ділиться на такі частини, які можна зобразити символом чи малюнком. Щоб знайти відповідь, треба стати дешифрувальником і розгадати зашифроване за допомогою символів та зображень слово. 

Чому корисно розгадувати ребуси?

Розгадування ребусів – корисна робота. Щоб її виконати, потрібно мати достатньо високий рівень логічного мислення. Ще треба вміти зосереджуватися на деталях і мати хоча б найпростіші навички читання. Дитина повинна помічати найменші підказки, розпізнавати образи й асоціації. Ребус потребує від неї креативності та вміння мислити нестандартно. 

Отож, оскільки при розгадуванні ребусів залучаються досить складні когнітивні процеси, пропонувати ребуси дітям потрібно. Тим більше, що вони охоче беруться до такої роботи. Але, даючи ребуси дитині, ураховуйте її вік, знання та навички. Важливо, щоб символи, картинки й піктограми були  зрозумілі малечі, а зашифровані слова – знайомі. Наприклад, у ребусах  часто трапляється зображення нот. Якщо дитина не знайома з нотами, то такі ребуси вона не розгадає.

Як навчитися розгадувати ребуси

Є безліч ребусів і, звісно, їх можна придумати ще більше. Ребуси створюють і розшифровують за чіткими правилами. Ось основні правила, які застосовують до переважної більшості ребусів:

• у ребусах здебільшого зашифроване одне слово в називному відмінку;
• якщо зашифровано фразу чи словосполучення, то в правилах до цього ребуса це має бути обов’язково вказано;
• усі символи, піктограми чи малюнки треба прочитати словами. Для дітей початкових класів переважно використовують символи цифр та нот;
• якщо зображений предмет чи символ має різні назви або значення, вибирають те, що найбільше підходить за змістом;
• кома в ребусі означає, що треба відкинути літеру. Якщо кома на початку, то пропустіть першу літеру, якщо наприкінці, – останню. Відповідно дві, три коми означають, що треба відкинути дві, три літери;

• якщо малюнок перевернутий, то слово слід читати навпаки;

• акреслена літера означає, що її треба вилучити;

• знак рівності між буквами означає, що їх треба замінити;
• декілька однакових зображень букв означає, що їх треба порахувати;
• цифри поряд із малюнком підказують, у якому порядку слід переставити букви, щоб відгадати слово; 
  
  
  
• якщо символи чи букви зображені над іншими, то це слід читати за допомогою прийменників «над», «на» чи «під», якщо одне зображення чи символ за іншим, то читаємо «за». Зверніть увагу дитини на те, що ребуси можуть мати неочевидну відповідь, тому іноді треба виявити творчість. Іноді ж навпаки слід читати всі зображення дослівно, промовляючи все, що бачиш. Наприклад, якщо бачимо перед собою літеру «о», яка складається з літер «е» + «ро», то варто  так і  читати: «О-з-е-ро».

  Що таке ребус-метод

  Ребус-метод – це методика, яка дає змогу вчити дитину читати по складах за допомогою спеціальних ребусів. Дітям, які тільки-но починають учитися читати, простіше розділити слово на склади, ніж на окремі звуки. Якщо ви запитаєте таку дитину: «Із чого починається слово «мама»?», найочевидніше, вона дасть відповідь: «ма». І так стосовно більшості слів, де дитина чутиме перший склад. Відповідно до ребус-методу дитині показують картинки, а під ними – написаний перший склад зображеного на картинці слова. Наприклад, «каша» – «ка», «черепаха» – «че». Із таких картинок та складів діти утворюють інші слова. У такий спосіб можна швидко навчитися читати по складах. Слід додати, що розгадування будь-яких мовних ребусів сприяє покращенню навички читання та розуміння слова як певної структури. Корисними будуть ребуси з комами; ребуси, де потрібно замінити чи вилучити букви; де треба прочитати слово навпаки та замінити буквами символ або піктограму.

  Приклади ребусів для учнів початкової школи

  Ось приклади ребусів для діток молодших класів. Пропонуйте їх дитині поступово:

  • ребуси з комами; 
  • ребуси, де треба замінити чи вилучити літеру;
  • ребуси, у яких треба змінити послідовність літер;
  • ребуси з використанням прийменників;
  • ребуси з нотами.

  Дітям також подобаються тематичні збірки ребусів: професії, природа, одяг, їжа, водний світ, ссавці, комахи.

  Розгадування ребусів може стати чудовим елементом навчання. Використовуйте ребуси, коли дитина вчиться читати, коли треба розвантажити дитину цікавим заняттям, коли хочете потренувати її уважність, асоціативне мислення та логіку. Також розгадування таких мовних головоломок допоможе розширити словниковий запас дитини. Корисним заняттям може стати вигадування ребусів. Але слід розуміти, що перш ніж вигадувати ребуси самотужки, слід довго практикуватися, розгадуючи вже готові головоломки, аби засвоїти правила їхнього створення. Якщо ви помічаєте, що дитина любить розгадувати ребуси, уже має достатньо досвіду в цьому занятті, то можна запропонувати їй придумати власні ребуси. Вигадуйте ребуси і ви. Нехай для початку це буде просте шифрування, яким ви передасте дитині своє послання. Дитина також може підготувати для вас закодований лист. І, зрештою, робота з ребусами може стати гарною сімейною традицією, яка зміцнюватиме ваші з дитиною стосунки та буде корисною для розвитку в дитини різноманітних навичок. 

  Авторка: Наталка Бачко, фахівчиня з домашнього навчання

Сильні морози та екстренні відключення світла.

 ❄️ Сильні морози та екстренні відключення світла: що важливо знати батькам і дітям ⚡

Морози нижче нуля та екстренні відключення електроенергії — це не лише дискомфорт, а й реальні загрози для життя і здоров’я дітей. Саме в такі періоди зростає кількість побутових травм, пожеж і випадків переохолодження.

☝️ На що звернути увагу вдома:

🔹 не залишайте дітей самих у приміщеннях без опалення;
🔹 не використовуйте саморобні обігрівачі, газові плити чи духовки як джерело тепла;
🔹 не дозволяйте дітям запалювати свічки або користуватися сірниками та запальничками;
🔹 обігрівачі вмикайте лише під наглядом дорослих і тримайте подалі від штор, ковдр та меблів;
🔹 за можливості майте вдома ліхтарик, павербанк, запас води та теплі ковдри 🔦🧣.

🏠 Поведінка під час екстренного відключення світла:

🔹 заздалегідь проговоріть із дитиною, що робити у темряві та як поводитись спокійно;
🔹 не дозволяйте самостійно підходити до електрощитів, подовжувачів і розеток;
🔹 у багатоповерхівках забороніть користуватися ліфтами;
🔹 слідкуйте, щоб діти не виходили з дому без супроводу в темний час доби.
❄️ На вулиці — окрема увага:
🔹 одягайте дітей тепло та багатошарово, уникайте тривалого перебування на морозі;
🔹 не дозволяйте грітися у під’їздах, біля трансформаторів або технічних приміщень;
🔹 нагадуйте про обережність поблизу проїзної частини в умовах ожеледиці та поганої видимості.
👶 Діти не завжди відчувають небезпеку — це завдання дорослих.
Кілька простих рішень і своєчасна увага можуть зберегти життя та здоров’я.

Уряд затвердив перелік небезпечних предметів, заборонених у школах.

Кабінет Міністрів України затвердив перелік небезпечних предметів і речовин, з якими заборонено перебувати на території та в приміщеннях закладів загальної середньої освіти.

До переліку входять, зокрема, вогнепальна, пневматична та холодна зброя (ножі, луки, арбалети, кастети, нунчаки тощо) і її імітації (макети, муляжі, пристрої та іграшки), боєприпаси, вибухові та піротехнічні предмети, пристрої для відстрілу гумових куль, газові балончики, електрошокери, спецзасоби (кайданки, гумові та пластикові кийки), інструменти (молотки, викрутки, дрилі, пили, газові пальники), легкозаймисті речовини, наркотичні та психотропні речовини, алкоголь, тютюнові й електронні сигарети, пристрої для споживання тютюнових виробів без їхнього згоряння, а також енергетичні напої.

Водночас заборона не поширюється на предмети, які використовуються в освітньому процесі, господарській діяльності школи, шкільних музеях, а також під час спортивних і виховних заходів — за умови контролю відповідальних осіб.

Рішення ухвалено з метою підвищення безпеки учасників освітнього процесу та на виконання вимог закону про запровадження заходів безпеки в закладах загальної середньої освіти.

Джерело:

Джерело: Кабінет Міністрів України 

Поради дітям як запобігти насиллю.

 

Пам'ятки до Дня ТОЛЕРАНТНОСТІ.

 

Заява про булінг у закладі освіти: як правильно оформити.

 Повідомлення про булінг можуть бути в усній та (або) письмовій формі. 

Повідомляти про булінг варто ПИСЬМОВОЮ ЗАЯВОЮ на ім’я керівника закладу освіти. 

📌ЗАЯВА батьків/повнолітніх учнів/педагогічних працівників  -  перший і один з найважливіших документів, який має бути належно оформлений для ефективного розгляду справи про булінг закладом освіти, подальшого розслідування правоохоронними органами та розгляду справи судом і визначення покарання для винних.

❗️ОБОВ’ЯЗКОВІ СКЛАДОВІ ЗАЯВИ, БЕЗ ЯКИХ ВОНА НЕ РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ

Вимог до написання заяви про булінг не встановлені. Але будь-яка заява подається відповідно до вимог Закону України “Про звернення громадян”. У роз’ясненні МОН щодо застосування наказу Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 №1646 (далі – роз’яснення) також звертають увагу, що подання та розгляд заяв про булінг здійснюється відповідно до Закону України “Про освіту” та “Про звернення громадян” (стаття 5).

У заяві зазначаються:

✅ прізвище, ім’я, по батькові

✅ місце проживання громадянина

✅ її суть (про зміст заяви поговоримо нижче у тексті)

✅ підпис заявника

✅ дата подання

✅ електронна поштова адреса (в електронному зверненні).

Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене БЕЗ ДОТРИМАННЯ зазначених вимог, повертається заявнику. Відповідно до статті 8 Закону, письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором, а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

✅Заява подається державною мовою. Для швидшого зв’язку зазначте у заяві також номер телефону.

☝️У ЗАЯВІ МАЮТЬ БУТИ ВИКЛАДЕНІ СИСТЕМАТИЧНІ  ФАКТИ ЦЬКУВАННЯ, БЕЗ ОЦІНКИ ТА ЕМОЦІЙ   

Перш за все слід враховувати, що булінгу притаманна систематичність, тобто (повторюваність) діяння) – вчинення різних форм насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, зокрема за допомогою засобів електронної комунікації) двічі й більше разів стосовно однієї й тієї ж особи.

Тому якщо наразі дитина, вчитель або батьки постраждали через конфліктну ситуацію, яка має лише одиничний характер, то писати заяву про булінг не потрібно, адже розслідування та суд не визнає це булінгом. Водночас якщо наслідки цього конфлікту є суттєвими, то необхідно подавати заяву до поліції про інші дії (побої, насильницькі дії, хуліганство тощо). 

✅ ВИКЛАДІТЬ ДОКЛАДНИЙ ОПИС ФАКТІВ 

Якщо звернення (заява) не містить необхідних даних, фактів для прийняття обґрунтованого рішення, то воно не буде належно розглянуто за відсутністю доказів, а суд не візьме до уваги докази. 

❗️Обов’язково ЗАЗНАЧТЕ у заяві статус дитини та/або ваш статус у цій ситуації: постраждалий, представник постраждалого (батьки/законні представники), свідок булінгу. 

❗️ВКАЖІТЬ: коли розпочався булінг (бажано зі вказанням дати), тривалість,  кожну ситуацію булінгу. 

❗️ДОКЛАДНО ОПИШІТЬ УСІ ПОДІЇ зі вказанням: дати, часу, місця події (у класі під час уроку, на перерві, дорогою до школи, під час шкільного свята, на подвір’ї школи тощо), свідків, розгорнутого опису фактів булінгу, відокремлюючи їх від емоцій і оціночних суджень, наслідків фізичної, психічної, економічної та іншої шкоди, опису дій працівників закладу освіти/батьків/інших дітей/свідків під час події (якщо вони були присутні), яким чином ви повідомили директора, працівників закладу освіти/класного керівника, батьків інших дітей про подію (усно під час особистої розмови чи під час телефонного дзвінка, в переписці – додайте скріни повідомлення, письмову заяву тощо), опису вашого реагування на подію (звернулися до поліції, психолога, лікарні тощо), доказів (документи, скріни, фото, аудіо- та відеофайли тощо).

У заяві можна зробити окремими абзацами з підзаголовками Подія 1, Подія 2, Подія 3… 

❗️ДОДАЙТЕ ДОКАЗИ

Якщо маєте документи, скріни, фото, аудіо- чи відеодокази – обов’язково додайте їх до заяви, щоб їх опрацювали заклад освіти, поліція та суд. 

Відповідно до статті 32 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України зйомки на мобільний телефон ПРОТИПРАВНИХ ДІЙ, що здійснюються особою, яка обіймає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень, допускаються без їх дозволу за умови, що зйомки спрямовані на захист прав людини. Але звертаємо увагу, що використання цих матеріалів як належних доказів у суді може бути проблематичним.

☝️Заява ОБОВ’ЯЗКОВО МАЄ БУТИ ЗАРЕЄСТРОВАНА у закладі освіти.

🔹Детальніше:👇

https://eo.gov.ua/yak-pysaty-zaiavu-pro-bulinh/2024/04/10

Джерело:

Управління Державної служби якості освіти у Чернівецькій області