30 січня - шкільний день ненасильства та миру.

 Насильство, яке використовується як інструмент для вирішення певних конфліктів протягом всієї історії, викликало серйозні проблеми в співіснуванні різних культур і цивілізацій. В даний час різні організації працюють день за днем, щоб сприяти видимості різних груп, створюючи події, такі як день ненасильства та подібні дні, пов'язані з цією темою. Протягом року ми можемо знайти різні дні, які мають на меті створити усвідомлення проблем, які потребують видимості. Серед днів, пов'язаних з насильством, можна знайти такі важливі моменти, як міжнародний день ненасильства.
Історія була сформована на основі війн, нескінченної боротьби та порушень прав людини. Імперії були створені завдяки знищенню народів, порушенням свободи і поневолення людського життя. Залежно від історичного періоду цивілізація створювала різні структури влади і гніту, і хоча в багатьох стадіях певні культури розвивали установи для просування прав, завжди існували групи, які залишилися поза межами правових меж, викликаючи виключення та насильство щодо них.

Січневий 30 шкільний день ненасильства і миру Відзначається пам'ять про смерть Махатми Ганді, національного та духовного лідера Індії. Цей день відзначається з року 1964, але це не було до року 1993, коли ООН визнала це.

Чому день ненасильства і миру, що відзначається в січні 30, вибраний у школах?

Цей день обраний освітніми центрами для проведення різних заходів з дітьми. Ці дні, як правило, проводяться протягом усього періоду дитини і початкової стадії, і мається на увазі, що маленькі люди знають цифри, що представляють рух ненасильства і миру. Серед найбільш представницьких фігур - Махатма Ганді, Нельсон Мандела, Мати Марія Тереза ​​з Калькутти або Мартін Лютер Кінг.

Важливо, що з дитинства ми працюємо з наймолодшими дітьми на Всесвітній день ненасильства, і всі дні, які беруть участь у календарі, пов'язані з днем ​​миру і ненасильства, наприклад, міжнародний день проти насильства 25 Листопад 2 Жовтневий день ненасильства і мирний чи шкільний день ненасильства і домагань.

Цей день особливий, адже він шкільний. У цей день варто закцентувати саме на дітях, розповісти їм про мирне, щасливе, спокійне життя наповнене добротою. 🤗🤗🤗

І хоч цей день припав на вихідний, та про такі речі можна поговорити вдома, у родинному колі. 

Вітаю усіх зі шкільним Днем ненасилля та миру. Бажаю миру та злагоди! ❤️

Заняття з елементами тренінгу «СТОП БУЛІНГ: протидія жорстокості та насильства».

 

 29 січня соціальний педагог Софіївсько-Борщагівського НВК Осадча Л.М. провела заняття з елементами тренінгу для членів самоврядування (лідерів класу та їх замісників) 6-7 класів на тему:
«СТОП БУЛІНГ: протидія жорстокості та насильства».

На початку уроку соціальний педагог провела мозковий штурм «Що таке насильство?»Кожен із учасників висловлював своє розуміння, свою асоціацію до слова «насильство».

Соціальний педагог Осадча Л.М. ( спікер) показала відео, як Нік Вуйчич в дитинстві переживав насилля від своїх ровесників та як справлявся з цим. Представники учнівського самоврядування переглянули відеоролик "Nick Vujicic - Something More+Ru lyrics", де Нік Вуйчич виконав композицію, де співав, що є щось більше заради чого ми живемо.

Спікер розповіла учасникам казку про Скріпку. Наприкінці казки було проведено асоціацію стану Скріпки з впливом проявів насильства до дитини. Обговорення: Можемо  ми  повернути  Скріпку  в  попередній  стан?  Чому  ні?  Як  вплинули  прояви насильства на стан Скріпки?

Учасники подивилися ролик про те, що таке булінг.  Булінг проявляється в багатьох формах: є вербальна, фізична, соціальна форми булінгу, а також кіберзалякування. Вони переглянули поради про те, як треба справлятись із чотирма найбільш поширеними видами булінгу  та яку відповідальність тягне за собою булінг.

 

Тренер запропонувала учасникам заняття пройти вправу "Переляканий їжачок".  Вона обрала трьох учасників, які виконуватимуть ролі: їжачка, собаки та людини, яка потім буде заспокоювати їжака. Розіграйте, що дуже маленького їжачка налякав голосний гавкіт собаки. На допомогу приходить дитина, але ти ще не знаєш, що можна очікувати від неї. Заспокой його - і ти побачиш, що він розлабився і розкрився. Потім їжачком і собакою стають інші учасники групи. Обговорення: Як намагалися встановити контакт, викликати довіру їжачка? Що було найважчим? У яких ситуаціях ви поводилися як їжак? Що вам допомагає встановити контакт у реальних ситуаціях?

Наприкінці учасники учнівського самоврядування подивились відео з Ніком Вуйчичом "Дружба з однолітками". Щоб протидіяти будь-яким конфліктам (булінгу) серед учасників освітнього процесу в школі, МОН рекомендує практичні кроки впровадження концепції «Безпечна і дружня до дитини школа» у закладах освіти в 2020/2021 навчальному році.

Профілактична бесіда "Вживання нецензурної лексики".

 28 січня 2021 року інспектором управління патрульної поліції в Київській області Бульвін С.В. проведено годину спілкування для учнів 1-О класу Софіївсько-Борщагівського НВК "Вживання нецензурної лексики".

У повсякденному житті реaкцією нa рoзчaрувaння, конфлікти, неприємнoстi часто стає нецензурна лексика. Як прaвилo, у суспiльствi вона викливaє негaтивне стaвлення дo таких мовців: виникає бажання все вирaзнo пoяснити i рoзтлумачити. Адже ті, хтo рoзмoвляє мaтoм i зaдoвoлений свoєю пoведiнкoю, часто не знають про шкідливий уплив нa їхнє здoрoв’я. 

Інспектор зауважила, щo зaзвичaй люди, якi вживaють нецензурну лексику, пoрiвнянo з iншими:

- мaють гiрший нaстрiй; 

- бiльш психiчнo неврiвнoвaженi;

 - невпевненi в сoбi. 

Звичaйнo, не варто зaбувaти й прo те, щo вживaння ненoрмaтивних слiв – це пoкaзник низькoгo культурнoгo рiвня, тoбтo неoсвiченoсті людини. 

То як же пoзбутися вживaння ненoрмaтивнoї лексики? Класний керівник 1-О класу Онищук М.В. та Бульвін С.В. запропонували початківцям такі дії: 

1. Просити батьків перестaти лaятися, вирoбити oгиду дo ненoрмaтивнoї лексики. 

2. Уникaти або обмежити спiлкувaння з людьми, якi вживaють нецензурнi слoвa. 

3. Розширювати словниковий запас, читaючи класичну літературу, зразки класичної поезії, афоризми тощо, спілкуючись із духовно багатими людьми. 

Oтже, лихoслiв’я – oднa із серйoзних прoблем нaшoгo суспiльствa, нехтуючи якою, ми формуємо зaгрoзу сaмoбутнoстi тa мaйбуттю укрaїнськoї нaції. Вживaння ненoрмaтивнoї лексики призвoдить дo непoпрaвних нaслiдкiв на рівні фiзіологічнoгo тa психiчнoгo стaну людини. Оскільки вживaння нецензурнoї лексики – це суспiльнa хвороба, то її, як і будь-яку іншу, нaлежить лiкувaти.

Тривожність у підлітка: 5 ознак, на які важливо звернути увагу.

 Всі, хто коли-небудь був підлітком знають, як це непросто. Школа вимагає, батьки тиснуть, приятелі дивляться оцінююче, всередині гормональний переполох і безліч протиріч. Почуття напруги та тривожності стає досить частим явищем.

Але якщо занепокоєння з тимчасового явища, яке буває навіть корисно, оскільки допомагає мобілізуватися і прийняти рішення, переростає в поведінку, що виникає в будь-яких (і благополучних теж) ситуаціях, вона стає стійкою рисою особистості. Щоб цього не сталося, батькам потрібно уважно ставиться до емоційних проявів своїх дітей. Як розпізнати підвищену тривожність у підлітка і що робити в цій ситуації?

Як розпізнати надмірну тривожність?

Про підвищеній тривожності у підлітка сигналізують такі ознаки: дитина часто буває пригніченою, настороженою, їй важко взаємодіяти з оточуючими, світ здається їй небезпечним, вона бачить все в чорному кольорі, включаючи своє майбутнє, страждає самооцінка.

Часто діти намагаються приховати свою тривожність за зухвалою, хуліганською поведінкою, безглуздими витівками. Таким чином вони намагаються знайти схвалення, привернути увагу оточуючих.

У важких випадках на тлі підвищеної тривожності можуть розвинутися харчові розлади – булімія і анорексія.

Іноді підлітки починають багато фантазувати про себе, розповідати якісь небилиці, щоб привернути увагу дорослих або, навпаки, намагаючись заслужити схвалення стають надмірно послужливими і доброзичливими. Останнє також не є позитивною якістю, оскільки може перерости в майбутньому залежність від схвалення оточуючих.

Все це є ознакою того, що у вашої дитини є проблеми, з якими краще негайно звернутися до дитячого психолога. При цьому, як стверджують фахівці, хлопчики частіше схильні до тривожності в дитячому віці – до 12 років, а дівчатка – в підлітковому. При цьому у дівчаток викликає тривогу взаємовідношення з іншими дівчатами і те, що про них думають в колективі, а у хлопчиків – страх покарання дорослими або бути побитими однолітками.

Причини тривожності:

1. Погода в домі. Основна з причин виникнення підвищеної тривожності у підлітка є атмосфера в сім’ї: якщо відносини в ній натягнуті, батьки постійно напружені, недовірливі, то, швидше за все, і дитина «змалює» їх модель ставлення до світу.

2. Інформація ззовні. Також потрібно звернути увагу на те, які фільми дивиться дитина, книги читає, на яких сайтах проводить час. Можливою причиною підвищеної тривожності можуть стати засоби масової інформації, новини, в яких часто нагнітається напруга.

3. Виховання. Ще одна причина тривожності у дитини – авторитарний стиль виховання. Коли батьки пригнічують в дитині всі спроби до самостійності та прийняття рішень, дитина відчуває почуття страху перед ними. Наприклад, постійно турбується про те, щоб виправдати їх очікування, боїться зробити помилку, вчинити неправильно, висловити свою думку.

Читайте також: Так не можна говорити з дітьми. Приклади батьківських фраз, які краще тримати при собі

Як запобігти підвищенню тривожності у підлітків?

Щоб ситуативна тривожність не перетворилася у вашої дитини в стійку рису особистості, батькам необхідно контролювати свої реакції стосовно підлітка на різні ситуації, стежити за своїми словами та вчинками.

1. Не вселяти дитині, що світ це страшне місце, а життя – складна штука, в якій лише одні перешкоди та невдачі. Якщо мова йде про труднощі, то потрібно говорити й про способи їх вирішення.

2. Не ставитися занадто вимогливо до досягнень дитини, не робити акцент на результат і досягнення цілей. В такому випадку зросте ризик того, що підліток буде боятися не виправдати ваші очікування.

3. Дитина повинна розуміти, що ви любите її незалежно від її успіхів, а просто тому, що вона ваша дитина.

4. Не викликати штучне почуття страху, залякуючи негативними наслідками її вчинків. Це не допоможе їй досягти мети, а навпаки буде гальмувати.

5. Давати дитині право на власну думку, прийняття рішень, самостійні вчинки.

Якщо, незважаючи на хороший мікроклімат в сім’ї, ви помічаєте у своєї дитини підвищену тривожність, зверніться до дитячого психолога. Він допоможе впоратися з ситуацією. Бережіть себе і своїх близьких!

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Формування почуття сорому в дитини у батьківській сім'ї.

 У кожній родині сором продукується в різних кількостях. В одних сім’ях наноситься шкода мінімальна. В інших, наслідком є розвиток нікчемності, недосконалості і приниженості.

Говорять: «сім’я, заснована на соромі». Діти в такій сім’ї схильні до глибокого і токсичного сорому, вони витрачають багато сил і енергії з метою захисту від власного сорому.

Існують послання в батьківській родині, які продукують сором. Ось деякі з них:

•      «Ти поганий», «Ти завжди був … (товстим, потворним, дурним і ін.)», «Ти ніколи не змінишся», «Ти мені не подобаєшся», «З того моменту, як ти народився, я знаю, що щось не так»

Це послання атакує самий центр індивідуальності. Людина, до якої адресоване це послання вважає, що вона є ганебною і внутрішньо неповноцінною. Вона може лише продовжувати критикувати себе і привносити свою «поганість» за все, що робить.

Людина, що живе з таким посланням, постійно шукає і знаходить підтвердження, що вона погана і неповноцінна. Вона схильна до саморуйнівної поведінки.

•       «Ти недостатньо хороший»

Це послання несе деяку цінність, але ця цінність недостатня.

Часто дитину порівнюють з більш успішними дітьми і дають зрозуміти, що вона розчаровує. Що б дитина не робила, вона не досягне схвалення, а саме його вона постійно намагається отримати. Припинити пошук способу для схвалення іншими, означатиме – зазнати невдачі і подвоїти свій сором. Така дитина не може бути щасливою, адже вона ще не заслужила поваги і схвалення. Тому необхідно працювати і розслабитися просто неможливо.

Сором, який формується в результаті цього послання більш спокійний, ніж при попередньому посланні. Він не несе приниження. Цей сором часто змішується із заздрістю до інших.

•       «Ти не наш»

Таке послання може отримати дитина, коли вона «не така», як її сестри, брати і інші члени сім’ї. Дитина, яка отримує таке послання може відчувати суміш сорому і самотності. Вона впевнена, що не така, як інші, спочатку в своїй родині, а потім і в інших групах. Відмінними рисами можуть бути: рудий колір волосся, занадто високий або низький зріст та ін. Інші люди можуть навіть не здогадуватися про те, що дитина відчуває себе чужою. Їй і в голову не приходить перетворити свою унікальність в індивідуальність.

Будь-які спроби звернути увагу на ці особливості викликають збентеження і приниження.

Позиція людини, що живе з таким посланням: прагнути належати до групи, але при цьому знати, що це неможливо. Будучи переповненою соромом, вона не здатна приєднатися до групи. Вона переконана, що не може стати «нашим» і окреме життя приносить їй страждання.

•       «Тебе неможливо любити»

Таке послання отримують покинуті діти, чиї батьки емоційно і фізично відсторонені. Це послання може бути вербальним і невербальним. Їх причинами може бути наприклад, схожість дитини з неприємним родичем, стать дитини (коли одинока мати виховує сина).

Дитина розуміє, що обтяжує родину, що її терплять, не цінують. Вона шукає пояснення і нерідко приймає рішення, що її просто неможливо любити. Вона постійно відчуває глибокий сором. У дорослому віці вона насилу приймає чужу любов.

Така людина може стати рятівником, і присвятити своє життя турботі про інших. Для неї є лише один спосіб наповнити життя сенсом – віддати іншому. Адже вона вважає себе негідною любові, але може віддати себе гідної любові людині. При цьому ніхто не буде піклуватися про її потреби.

Матеріали взято з інтернет-джерел: МПАПМ

Як навчити дитину робити уроки швидко та легко.

 Усі батьки хочуть для своєї дитини кращого. Наприклад, дати їй кращу освіту. Зараз високо затребувані інтелект і знання сучасних технологій. Професії все більше механізуються і автоматизуються. А щоб все працювало, потрібні освічені люди. Саме тому ми так переживаємо за навчання дітей, як за основу їхнього майбутнього успішного дорослого життя.

І природно, коли мова заходить про допомогу дитині з домашнім завданням, ми підходимо до цього дуже серйозно. Навіть якщо багато хто з нас при цьому відчувають велике внутрішнє напруження. Особливо, якщо у дитини щось не виходить в навчанні або дитина не розуміє якийсь предмет.

У цьому, до речі, одна з перших помилок батьків. У гру вступає закон відображення. Що створюєш, то і отримуєш. Створюючи напружений настрій, ми передаємо такий самий настрій дитині. Вона ще не зрозуміла, що відбувається, але вже напружилися. А в цьому стані робити все набагато важче.

Якщо в родині вже склався сценарій, що уроки робити довго і складно, або ви — батько майбутнього першокласника, який вже багато чув про «важку домашку», ви все можете змінити. Створіть новий сценарій.

Міняємо емоційний настрой

Якщо зараз виконання домашніх уроків з дитиною — це кошмар-кошмарний, то спочатку варто попрацювати з вашим сприйняттям ситуації. Перетворюємо її з «кошмару-кошмарного» в «улюблену пору з улюбленою дитиною».

Згадайте, як вам було добре з дитиною, коли вона була маленька. Зараз вона виросла, але вона так само хоче від вас любові й уваги. І час на домашню роботу — це якраз можливість показати їй як ви її любите і піклуєтеся про неї. Ми навіть не помічаємо, що чим старше стають діти, тим рідше ми приділяємо їм повноцінну увагу, не відволікаючись ні на що.

Відтепер, коли сідаєте робити уроки з дитиною, обов’язково обійміть і поцілуйте її. Скажіть, що скучили за нею за день, і яка вона у вас розумниця.

Бережімо час

Якщо раніше уроки робилися довго, то зараз на кожен урок виділяйте 15-20 хвилин максимум. Пограйте з дитиною в гру «Скільки завдань ми встигнемо зробити за 1 хвилину». І призначте приз. Наше завдання — з вечора, убитого нудною «домашкою», зробити веселий вечір з 30-хвилинним спринтом з цікавих задачок.

Дитині має подобатися робити уроки швидко. Приз вибирайте відчутним, який можна отримати прямо зараз. Система призів допомагає на початку, щоб дитина звикла робити все швидко. Надалі можна ввести систему накопичувальних балів, а головним призом зробити похід в кіно. Система накопичувальних балів вчить дитину прагнути до досягнення результатів і цінувати свою працю.

Читайте також: 11 секретів успішного навчання дитини (поради для батьків і педагогів)

Приклади завдань на час: «Чи встигне дитина за 1 хвилину написати правильно речення з вправи», або «Чи встигне за 1 хвилину вирішити 5 прикладів».

Віддаємо дитині відповідальність за домашні завдання

Ніколи не робіть уроки за дитину і не робіть з неї виконавця. Навчання в школі — це робота дитини. Що нам хочеться після роботи, крім відпочинку? Розповісти про те, як пройшов день, поділиться новими знаннями і досвідом. Коли робите домашні завдання з дитиною, просите її розповісти вам, що було на цьому уроці, що вона запам’ятала, що було цікавого.

Ви можете зробити завдання і попросити дитину перевірити, чи правильно ви зробили, так її вчили чи ні? Просіть її пояснювати вам задачу. Скажіть, що це вам дуже цікаво, що вас такого не вчили. Таким чином ми створюємо мотивацію у дитини запам’ятовувати і ділиться, а не звітувати. Звітувати ніхто не любить.

Створюємо інтерес до навчання

Якщо в вивченні якогось предмета у дитини труднощі, то розкажіть їй, як ви любили цей предмет в школі. І що вам буде дуже приємно, якщо вона вам буде розповідати, що зараз в школі по ньому розповідають і чого навчають. Обов’язково подякуйте дитині за розповідь, навіть якщо все наплутала і в чомусь помилилася. Дитина повинна бачити, що вам приємно проводити з нею час і ділитися знаннями.

У ваших руках зробити з нудної і рутинної «домашки» веселу гру, яку дитина з нетерпінням будете чекати кожен день. Просто будьте щасливі поруч зі своїми дітьми.

Моя дитина
За матеріалами

21 січня - Міжнародний день обіймів.

 Щороку 21 січня світ відзначає одне з найбільш ніжних і теплих свят – Міжнародний день обіймів (International Hug Day).

Свято належить до числа молодих, адже виникло близько трьох десятиліть тому. Вважається, що свій початок воно бере зі студентського середовища.

Суть свята полягає в тому, що під час дружніх обіймів люди обмінюються душевним теплом. Тому, згідно з традицією, цього дня прийнято обіймати родичів та друзів, а також навіть незнайомих людей.

21 січня в світі святкують День обіймів. Цікаво, що подібних свят в році кілька: 21 січня, 4 грудня і в інші дні.

Січневе свято було засноване в США в 1986 році під назвою Національний день обіймів. Незважаючи на це, ідея свята швидко поширилася по всьому світу.

День обіймів 4 грудня носить статус міжнародного. Ідея відзначати його виникла в 1970-х роках в студентському середовищі західноєвропейської молоді. Разом з тим, точні обставини виникнення свята невідомі.

В Японії День обіймів відзначають 9 серпня.

За вже сформованою традицією це незвичайне свято відзначається переважно в молодіжному та студентському середовищі. Саме там воно і зародилося. Колись, ще в 70-х роках минулого століття в середовищі західної молоді виникла дивна ініціатива. За даними проекту DilovaMova.com, точно відомо, що вона була викликана загальними віяннями і тенденціями тих, абсолютно приголомшливих років. Це був якийсь протест на постійно зростаючу напруженість і своєрідна відповідь, яку не просто помітили, а й котра була почута, була підтримана і поширилася по всьому світу.

Прості і дружні обійми, позбавлені всякої двозначності здатні підбадьорити і підтримати, сприяти гарному настрою і внести якийсь спокій у буденну суєту, яка наповнена не тільки нескінченними турботами, але і всілякими тривогами. Це своєрідний спосіб психологічної підтримки, який визнан навіть в строгому науковому середовищі. Користь від таких доброзичливих жестів інколи буває досить істотна.

Відомо, що студенти - це одні з найбільш прогресивних верств нашого суспільства. Студентське середовище досить потужна сила, іноді нестримна, повна несподіваних рішень і універсальна у багатьох своїх проявах. Міжнародний день обіймів, який відзначається 21-го січня, тому яскраве підтвердження.

Толерантність і мудрість, здатність щось змінювати на краще і не тільки в своєму житті - це справжній дар. Дуже часто ми задаємося питанням: що нам під силу? Відповідь на це питання до геніальності проста і проходить навіть в площині виникнення цього міжнародного Дня. Безкорисливість і дружелюбність, відкритість і не упередженість, прагнення жити і душевний спокій - те, чого багатьом з нас не вистачає, але це те, що потрібно просто затребувати, просто почати використовувати, так як це все властиво нам. Воно вже закладено в нашій природі.

У цей чудовий День ми шлемо свої обійми всім, хто нам дорогий, всім кого ми не знаємо, але хотіли б підтримати. Вітаємо всіх з Міжнародним днем обіймів, днем відкритої безкорисливої підтримки, днем небайдужих людей!

УНІАН зібрав найтепліші та найщиріші привітання з Міжнародним днем обіймів, а також красиві й милі картинки та листівки.

Привітання з Днем обіймів у віршах і прозі

***

У день обіймів побажаю

Обійматися щодень.

Ця проста, здавалось, дія

Може вилікувати мігрень.

"Обіймашки" нехай зігріють,

Відведуть від вас біду,

Настрій піднімуть,

Дарують радість і теплоту.

Нехай підвищують гормон щастя

Обійми у вас завжди

І хай обійми, наче фортеця

Захищають вас від біди.

***

Що в День обіймів можна побажати?

Щоб руки міцно за любов трималися,

Своїх рідних частіше обіймати,

І щоб справи вдавалися.

Ще так багато хочеться сказати,

З Днем "обнімашек" ніжно вітаю.

Нехай буде щастя вам завжди під стать,

І від душі сьогодні обіймаю!

10 причин, чому обійми корисні

За словами вчених, правильні глибокі обійми, коли серця двох людей немов торкаються один одного, приносять неабияку користь, а саме:

1. Обійми викликають відчуття довіри та безпеки. Це допомагає поводитись більш впевнено та відкрито.

2. Обійми здатні підвищувати рівень гормону, який допомагає позбутись відчуття самотності та гніву (окситоцину).

3. Довгі обійми сприяють виділенню гормону щастя (серотоніну). Саме завдяки ньому у людини піднімається настрій і з'являється відчуття щастя.

4. Обійми зміцнюють імунну систему.

5. Обійми здатні підвищувати самооцінку. Коли наші рідні обіймають нас, то проявляють не лише свою любов, а й показують те, що ми — особливі. Такі відчуття та асоціації притаманні кожній людині ще з дитинства.

6. Завдяки обіймам розслабляються м'язи, знімається напруга та стрес, а також — втамовується біль.

7. Обійми позитивно впливають на нервову систему, заспокоюючи її та покращуючи емоційний стан людини.

8. Обійми вчать нас дарувати та приймати, адже в будь-якому з цих випадків ви почуватиметесь краще.

9. Дія обіймів схожа на медитацію та сміх. Вони вчать нас відпускати погане і насолоджуватись теперішнім моментом; допомагають об`єднати серце, почуття та дихання.

10. Енергія, якою між собою обмінюються люди, обіймаючи один одного, — це внесок в їхні стосунки. Він спонукає до співчуття та розуміння. Це той випадок, коли 1+1=3, тому що приходить розуміння, що ціле — більше, ніж сума його частин. І ця взаємодія, найімовірніше, приведе до безпрограшних результатів.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/z-dnem-obiymiv-privitannya-z-dnem-obiymiv-2021-kartinkah-listivkah-i-virshah-11291453.html

Чотири перевірених способи не зриватися на дітей.

 Бути почутими без крику — про це мріють більшість батьків неслухняних дітей. Терпіння закінчується, втома призводить до зривів, а через них, своєю чергою, ще більше псується поведінка дитини. Як повернути в спілкування радість? Про це пише сімейний психотерапевт Джефрі Бернстейн.

«Єдиний спосіб достукатися до моєї дитини — це накричати на неї», – в розпачі стверджують багато батьків. Сімейний психотерапевт Джефрі Бернстейн переконаний, що насправді цей вислів не відповідає дійсності. Він наводить випадок зі своєї практики і розповідає про Марію, яка прийшла до нього за порадою як до батьківського коуча.

«Ридаючи під час нашої першої телефонної розмови, вона розповіла про наслідки свого крику на дітей того ранку». Марія описала сцену, в якій її десятирічний син лежав на підлозі, а дочка сиділа в шоковому стані на стільці перед нею. Оглушливе мовчання повернуло матір до тями, і вона усвідомила, наскільки жахливо себе повела. Тишу незабаром перервав син, який кинув в стіну книгу і вибіг з кімнати.

Як і у багатьох батьків, «червоною ганчіркою» для Марії було стійке небажання її сина виконувати домашню роботу. Її мучила думка: «Він просто не бере нічого на себе і вішає все на мене!». Далі Марія розповіла, що її син Марк, третьокласник з синдромом дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ), часто не виконує домашні завдання. А бувало й так, що після болісної драми, що супроводжувала їхню спільну роботу над «домашкою», він просто забував здати її вчителю.

«Мене бісить необхідність управляти Марком. Я просто зірвалася і закричала, щоб нарешті змусити його змінити свою поведінку», – зізналася Марія на сесії з психотерапевтом. Як і у багатьох виснажених батьків, у неї залишався тільки один варіант спілкування — крик. Але, на щастя, в результаті вона знайшла альтернативні варіанти комунікації з неслухняною дитиною.

«ДИТИНА ПОВИННА поважати МЕНЕ!»

Іноді батьки занадто бурхливо реагують на поведінку дитини, коли думають, що вона не проявляє поваги. Проте, за спостереженнями Джефрі Бернстейн, мами і тата неслухняних дітей часто дуже прагнуть отримати докази такої поваги.

Їхні вимоги, своєю чергою, лише підігрівають опір дитини. Жорсткі батьківські стереотипи, підкреслює психотерапевт, призводять до нереалістичних очікувань і надмірної емоційної реакції. «Парадокс полягає в тому, що чим менше ви будете з криком вимагати поваги від дитини, тим більше з часом вона стане вас поважати», – пише Бернстейн.

Перехід на спокійне, впевнене і неконтролююче мислення

«Якщо ви не хочете більше кричати на дитину, вам слід серйозно змінити спосіб вираження власних почуттів і емоцій, — радить Бернстейн своїм клієнтам. – Ваша дитина може спочатку закотити очі або навіть посміятися, коли ви будете вводити в практику альтернативи криків, описані нижче. Але будьте впевнені, відсутність зривів окупиться в довгостроковій перспективі».

В одну мить люди не змінюються, але чим менше ви будете кричати, тим краще буде поводитися дитина. З власної практики психотерапевт зробив висновок, що зміни в поведінці дітей можна побачити вже протягом 10 днів. Головне — не забувати, що ви з дитиною союзники, а не супротивники.

Чим більше у мам і тат розуміння, що вони працюють в одній команді, заодно з дітьми, а не проти них, тим ефективніші будуть зміни. Бернстейн рекомендує батькам сприймати себе як коучів, емоційних «тренерів» для дітей. Така роль не ставить під загрозу роль батька — зовсім навпаки, авторитет тільки зміцниться.

«Режим тренера» допомагає дорослим звільнити своє его від прихильності до ролі скривдженого, розчарованого або безсилого батька. Ухвалення тренерського менталітету допомагає зберігати спокій, щоб раціонально направляти і заохочувати дитину. А збереження спокою вкрай важливо для тих, хто виховує неслухняних дітей.

Чотири способи перестати кричати на своїх дітей

1. Найефективніше виховання — це власний приклад. Тому, найкращий спосіб навчити сина або дочку дисципліни — демонструвати самоконтроль, навички управління своїми емоціями і поведінкою. Дуже важливо зрозуміти, що відчуває і дитина, і самі дорослі. Чим більше батьки демонструють усвідомленість щодо власних емоцій, тим більше дитина буде робити те ж саме.
2. Не потрібно витрачати енергію, намагаючись перемогти в марній боротьбі за владу. Негативні емоції дитини можна розглядати як можливості для близькості та навчання. «Вони не загрожують нашим силам. Ваша мета — вести конструктивні розмови для розв’язання проблем», – звертається до батьків Бернстейн.
3. Для того, щоб зрозуміти свою дитину, потрібно згадати, що це взагалі значить — бути школярем, учнем. Кращий спосіб дізнатися, що відбувається з дітьми, — це менше читати їм лекції і більше слухати.
4. Важливо пам’ятати про співчуття, емпатію. Саме ці якості батьків допомагають дітям знаходити слова для позначення і пояснення власних емоцій. Можна підтримати їх в цьому за допомогою зворотного зв’язку — з розумінням повертаючи дитині її власні слова про переживання. Наприклад, вона засмучена, і мама каже: «Я бачу, що ти дуже засмучена», допомагаючи позначити свої сильні емоції і говорити про них, а не проявляти їх в поганому поводженні. Батькам слід уникати коментарів на кшталт: «Ти не повинен відчувати розчарування», – нагадує Бернстейн.

Бути мамою чи татом неслухняної дитини часом важка праця. Але і для дітей, і для батьків спілкування може стати більш радісним і менш драматичним, якщо дорослі знайдуть в собі сили змінити тактику виховання, прислухавшись до порад фахівця.

Моя дитина
За матеріалами