Та звичні для нас руханки вже не працюють як раніше. Через війну ми перебуваємо в стані перманентного стресу, коли перемикання уваги з однієї діяльності на іншу може спричиняти зворотний ефект. Наприклад, вчителі розраховують, що після короткої зарядки діти сядуть за парти та сконцентруються на певному завданні. А може вийти так, що діти після фізкультхвилинки будуть емоційно збуджені та однаково неуважні.
- Чому невелика руханка під час уроку вже не дає бажаного ефекту;
- чим можна замінити традиційні фізкультхвилинки в школі;
- як вони відрізняються для учнів на очному та дистанційному навчанні;
- чому під час війни психологічний спокій учнів важливіший за їхні досягнення – про все “НУШ” розповіла Галина Сищук, засновниця центру діяльнісної освіти для учнів початкової школи “Стежка”, психологиня, представниця проєкту “Hibuki Therapy” в Україні (координаторка напряму освіти), півфіналістка “Global Teacher Prize Ukraine”-2020 і “Teacher Innovation Cup”-2020.
НАВІЩО ДЕКІЛЬКАХВИЛИННІ ПАУЗИ НА УРОЦІ
“Такі хвилинки називають по-різному – психологічні, фізкультхвилинки чи хвилинки відпочинку. А загалом мається на увазі перемикання одного різновиду діяльності на інший, – пояснює Галина Сищук. – Це також можливість змінити положення тіла, тобто порухатися і дати йому якесь фізичне навантаження. У такий спосіб ми допомагаємо дитячому організму надалі бути більш включеним в урок. А також даємо змогу по-іншому себе відчути фізично та емоційно”.
Друге завдання фізкультхвилинок – дати змогу нервовій системі після невеликого збудження повернутися до стану спокою. Адже діти на уроці мають бути максимально сконцентровані. Вони намагаються щось запам’ятати, зрозуміти, виконати. А це велике навантаження на нервову систему.
На вершині діти переживають емоційне збудження. Це відбувається через те, що під час фізкультхвилинки учні й учениці стрибають чи співають. А на рівнині вони мають спокійно повернутися до уроку, стишуючи емоції та отримуючи більше сил для зосередження уваги.
ЧОМУ РУХАНКИ І ПІСНІ НЕ ДАЮТЬ ОЧІКУВАНОГО РЕЗУЛЬТАТУ
Якщо раніше будь-яка фізична активність допомагала учням перемикнути увагу із завдання на танок, а потім – навпаки (тобто повернутися до уроку), то зараз це не працює. Як пояснює Галина, через війну ми перебуваємо в стані перманентного стресу. Якщо діти починають у щось грати, співати чи танцювати, тобто мають високий градус емоційного збудження, вони не можуть після цього заспокоїтися.
- керувати організмом та його діяльністю, над якою ми навіть не задумуємося (виділення слини, кліпання очима чи дихання легенями);
- керувати станами організму, які є реакцією на будь-яку стресову ситуацію.
Таких станів є три:
- бийся;
- біжи;
- замри.
“Завдяки вегетативній нервовій системі у звичайному житті – без війни та перманентного стресу – ми легко і плавно переходимо з одного стану в інший. Наприклад, до нас прийшли друзі, відбулося збудження, і вегетативна нервова система вирішує, як поводитися. Оскільки друзі – це комфортні для нас люди, ми заспокоюємося. Якщо в цій компанії з’являється людина, якій ми не довіряємо, наша вегетативна нервова система вводить нас у стан “замри”, – пояснює Галина.
Так само й у дітей, які навчаються в складних умовах, чують тривоги, є свідками обстрілів, нервова система перебуває в стані збудження постійно. Вона вже забула, як повертати організм назад у стан спокою.
Якщо на уроці влаштувати рухливі ігри чи ввімкнути пісню, діти ще більше збуджуються і наче зависають у цьому стані, їм складно заспокоїтися.
Саме тому треба замінити традиційну фізкультхвилинку на інші вправи, які допоможуть тілу і свідомості дійти до стану спокою, тобто спуститися з точки збудження в точку спокою, радить Галина Сищук.
ЯКІ ВПРАВИ ДОПОМОЖУТЬ УЧНЯМ ЗАСПОКОЇТИСЯ ТА СКОНЦЕНТРУВАТИСЯ
Щоби не вийшло так, що позитивна руханка чи пісенька на уроці завдали шкоди дитині, замість них можна використовувати вправи для заспокоєння. Галина Сищук навела декілька прикладів, які підходять що для очного, що для дистанційного навчання.
“Основне завдання психолога – ввести дитину чи дорослого в стан спокою тут і зараз. Для нас важливо, щоб нервова система з пікової точки спустилася вниз. Коли нервова система перебуває в стані спокою, тоді дитина чи доросла людина здатні сприймати нову інформацію”, – розповідає Галина.
- Для заспокоєння добре підходять дихальні вправи (зі зразками таких практик, розроблених Світланою Ройз, можна ознайомитися тут).
Наприклад, дитина водить вказівним пальцем однієї руки по кожному пальцю іншої руки. Коли підіймається вгору – вдихає, а коли опускається з пальчика вниз – видихає (як на картинці нижче).
