Це насправді дуже просто - але й дуже складно водночас. Адже як реагує більшість людей?
Вони починають або знецінювати проблему («нісенітниця, минеться», «а комусь ще складніше» і т.д.), або намагаються її одразу ж, на місці, вирішити.
І те, й інше, по суті, означає, що люди не готові зустрічатися з тими емоціями, які відчуває людина з приводу своєї проблеми, не готові розділити їх із нею. Але ж саме в цьому найчастіше і полягає головна потреба.
Коли ми ділимося якоюсь проблемою з близькими, нам потрібне не рішення, не переконання в тому, що «це минеться» (ми й самі знаємо, що минеться), а щоб близька людина розділила з нами наші емоції.
Якщо нам страшно, нам треба, щоб хтось злякався разом із нами. Якщо сумно - щоб із нами посумували. І так далі.
Власне, у цьому й полягає відповідь: найкраща підтримка для будь-якої людини в складній ситуації - це коли ви розумієте її емоції та розділяєте їх із нею.
