Є люди, для яких чужі очікування стають дуже важливими. Вони можуть довго обирати не те, що хочуть самі, а те, що «правильно», «зручно», «не засмутить».
У таких рішеннях багато турботи про інших, і ,водночас, мало простору для себе.
Страх розчарувати часто пов’язаний не лише з конкретними людьми. Він може торкатися більш глибокого переживання: що любов і прийняття потрібно заслужити. Просто так не може бути, треба щось робити…
І тоді кожне «ні» або кожен власний вибір здається ризиком втратити цей зв’язок. Він здається дуже крихким..
З часом важливо знаходити баланс: залишатися чутливим до інших, але не зникати у їхніх очікуваннях. Так, це важко, або можливо 🙌