Є люди, які майже не помічають моменту, де «достатньо».
Вони витримують незручні розмови, затяжну напругу, холод у стосунках, перевтому на роботі.
Вони ніби мають внутрішній запас терпіння, який здається безкінечним.
І тільки тіло іноді починає протестувати, наприклад, безсонням, головним болем, раптовою апатією.
Звичка терпіти часто формується там, де інакше було небезпечно.
Де відстоювати себе означало конфлікт, втрату любові або покарання. І тоді психіка вчиться: краще витримати, ніж ризикнути.
Але терпіння - не завжди про силу. Іноді це про страх.
Про надію, що якщо я ще трохи почекаю, стане легше.
Про віру, що мої межі - менш важливі.
Вміння зупинитися раніше, ніж стане боляче - це не егоїзм.
Це доросла турбота про себе.
Іноді найважче - не витримати, а сказати: «мені так не підходить».
Джерело:"Психологічна підтримка"
