Першою хвилею іде страх, тривога, розгубленість, паніка, істерика, ступор, напружене очікування на катастрофу, що може статися.
Зазвичай на 3-5 день хвиля страху спадає, і на її місце приходить роздратування, злість, лють - сильні, яскраві емоції, що додають нам енергії боротися, активно діяти, пробиваючи все на своєму шляху силою праведного гніву.
В цей же період треба бути особливо уважними до того, щоб направляти цю силу в потрібне русло і не зриватися на близьких.
Але найскладніший етап настає після хвилі злості, приблизно на 8-10 день - хвиля розчарування, зневіри і опускання рук.
Я одразу хочу вас попередити про неї і дати антидот: що б не сталося, які б думки не були в голові, наскільки б це не здавалося безглуздим - на цьому етапі не зупиняйтеся і не давайте опускати руки ні собі, ні близьким!
Продовжуйте діяти, хай і автоматично, але знайте - цей етап мине, і ви станете набагато стабільнішими після нього.
Боятися - нормально
Тож, розпочнемо детальніше з першої хвилі - страху і паніки.
По-перше, страх - абсолютно нормальна реакція, боятися в ситуації воєнних дій - природно.
Варто відрізняти наш страх в цих умовах, хай він і є "занадто" і "нездраво", від панічних атак і панічного розладу.
Під час війни ми боїмося реальної загрози. Під час панічних атак ми боїмося відчуття страху, що виникає без об'єктивних причин.
Боятися зараз - нормально. Страх мобілізує тіло і психіку, щоб ми могли максимально швидко діяти і рятуватися, вмикаючи режим "бий-біжи-завмри".⠀
Але страх, що зашкалює, заважає нам критично мислити і адекватно діяти, наражає нас на небезпеку замість того, щоб рятувати.
Тож наша задача - опанувати страх, щоб діяти ефективно.
Не бійтеся свого страху. Це абсолютно нормально, що він вмикається.
Ви можете його відчувати, і при цьому діяти ефективно.
Ви можете боятися, і робити задумане.
Ви можете боятися, і управляти своїм страхом.
Страх - як хвиля, що накочується на берег, але вона завжди закінчиться.
