Як обговорювати зі школярами шокуючі новини.

 Іноді здається, що в нашому стрімкому світі щодня відбувається нова криза. І все це ми бачимо в новинах. Новинні сайти конкурують між собою за аудиторію. Тому і ми, і наші діти постійно бачимо тривожні заголовки, яких із кожним днем стає все більше.

Викладаєте математику, фізику або інші природничі дисципліни? Імовірно, у класі останні новини ви не згадуватимете. Однак деякі є надто масштабними, щоб їх ігнорувати. Коли трапляється щось таке, у багатьох учителів виникає питання: як обговорити з учнями ці новини? І чи взагалі варто?

Насамперед визначте для себе: чи потрібно обговорювати з учнями тривожні новини.

Іноді розмови про шокуючі або тривожні новини можуть призводити до небажаних наслідків. Перш ніж обговорити останні новини з учнями в класі, подумайте, чи буде це доречним. Також проаналізуйте, наскільки вам буде комфортно спілкуватися в класі на такі теми. Основне – дайте собі відповідь на запитання: чи дійсно учні переймаються останніми новинами і мають осмислити те, що відбувається. 

Можливо, у вашій школі вже розроблено рекомендації для таких випадків – візьміть їх до уваги. Враховуйте й інші важливі чинники: вік учнів, особливості подій, що відбулися, правила школи і т. д. Якщо весь клас або окремі учні засмучені чи налякані, подумайте, як підтримати їх. Ви можете обговорити проблему в класі або поспілкуватися з дітьми індивідуально.

Поради про те, як обговорювати новини з учнями

Діти чують і бачать більше новин, ніж ми думаємо. Вони дізнаються їх удома, від друзів, у соціальних мережах і т. д. Чують і читають історії про війну, тероризм, стихійні лиха, політичну боротьбу, нарешті, про пандемію.

У молодших і середніх класах у дітей не сформовані навички медіаграмотності, тому в них немає об’єктивної картини того, що відбувається у світі. Старшокласники краще розуміють поточні події, але й вони не завжди можуть відрізнити факти від фейків або суб’єктивних суджень. 

У дітей будь-якого віку тривожні новини викликають занепокоєння, страх, гнів чи навіть провину. Ці негативні емоції можуть залишатися з ними ще довго після того, як вони дізнаються шокуючу новину. У таких випадках може допомогти розмова про почуття дитини і про те, що не всі новини в ЗМІ та соціальних мережах є правдивими.

Щоб допомогти дитині подолати негативні емоції, дотримуйтеся таких рекомендацій:

- Виявляйте ініціативу. Перш ніж обговорювати в класі спірні теми або тривожні новини, сформуйте в учнів культуру ведення дискусій. Щонайменше вам потрібно встановити певні правила: це дасть змогу обговорювати події ввічливо й конструктивно.

- Слідкуйте за своїми емоційними реакціями. Перш ніж відреагувати самим, учні завжди спостерігають реакцію вчителя на шокуючі новини. Покажіть школярам, що навіть тривожні новини ви сприймаєте критично та вдумливо. Якщо зможете зберегти спокій і раціональне мислення, найімовірніше, ваші учні вчинять так само.

- Зважайте на те, що у ваших учнів різний життєвий досвід. Різні діти можуть по-різному реагувати на події залежно від того, в яких сім’ях вони виховуються, до яких соціальних і культурних груп належать і т. д. Зверніть увагу на власні упередження. Пам’ятайте, що учні можуть інтерпретувати події не так, як ви від них очікуєте. Поясніть їм, що кожен може висловити свою думку. Але водночас не змушуйте говорити, якщо учні з яких-небудь причин цього не хочуть.

- Слухайте. Скажіть дітям, що вони завжди можуть безпечно поділитися своїми почуттями, а ви завжди їх вислухаєте. Також ви навчите їх правильно сприймати новини, якщо попутно ставитимете запитання, які допоможуть відрізняти факти й домисли. Можливо, вам доведеться розвінчати деякі міфи. Наберіться терпіння. Нагадайте учням, що в соціальних мережах багато неправдивої інформації, іноді навіть авторитетні ЗМІ можуть публікувати фейки.

- Заохочуйте позитивні дії. Тривожні новини можуть засмучувати дітей і навіть змушувати почуватися безпорадними. Якщо учні відчувають негативні емоції через останні події, поговоріть із ними про те, чим вони можуть допомогти в цій ситуації (наприклад, пожертвувати гроші для нужденних). Це покаже дітям, що вони здатні змінювати світ на краще.

Як розвивати навички медіаграмотності в дітей різного віку

Якщо ви хочете розвивати навички медіаграмотності в учнів, вам слід враховувати їхній вік. Розгляньмо кілька рекомендацій для дітей різного віку.

1–2 класи

Переконайте дітей, що вони в безпеці. У багатьох дітей цього віку неправильне уявлення про безпеку. Якщо вони дізнаються щось страшне, що відбувається в інших країнах (або навіть щось уявне), то можуть думати, що в небезпеці. Тривожні новини по телевізору можуть лякати їх. Тому не показуйте в класі відео чи фото таких новин.

Якщо в учнів є запитання, дайте їм змогу висловитися. Не зменшуйте і не знецінюйте занепокоєння дітей. Заспокойте їх і поясніть, яких заходів вжито задля їхньої безпеки. Якщо подія, котра налякала, відбулася в іншій країні, зробіть акцент на тому, наскільки це далеко.

Коли дитина чує новину про те, із чим безпосередньо зіткнулася (наприклад, із насильством або стихійним лихом), обговорення її може ще більше посилити страх. У такому разі вам слід поділитися з дитиною кількома порадами, які допоможуть їй відчути себе в безпеці (не лишатися самій, бути поруч із кимось дорослим і т. д.).

Обговорювати новини іноді потрібно, але не приділяйте цьому занадто багато часу. Діти мають повернутися до звичних шкільних справ.

Корисні поради для учнів 1–2 класів

- Дозуйте перегляд новинних сайтів і телепрограм. Допоможіть дитині знайти баланс між переглядом телевізора, часом в інтернеті та іншими заняттями.

- Розкажіть дитині, що можна, а що не можна дивитися в інтернеті.

3–5 класи

Зважайте на те, що в усіх дітей у класі різний темперамент. Деякі готові обговорювати тривожні події, деякі схильні замикатися в собі. Не показуйте в класі фото або відео подій, які викликають у дітей негативні емоції, щоб не погіршити ситуацію.

Також пам’ятайте, що дехто може мати особистий досвід таких подій (наприклад, війни, стихійних лих, насильства і т. д.). Для деяких дітей події, які показують у новинах, можуть бути більш особистими, ніж для інших.

Створіть простір, у якому школярі зможуть вільно висловлюватися та ставити запитання. Однак спочатку запитайте дітей, що їм уже відомо (або вони думають, що їм відомо). Імовірно, дітям потрібно буде переосмислити свої неправильні уявлення про те, що сталося. Вони також зможуть поділитися почуттями й отримати вашу підтримку. Іноді вам слід нагадувати учням, щоб вони не поспішали з висновками, бо ще не всі факти з’ясовано.

У деяких ситуаціях діти можуть проявляти упередженість і стереотипне мислення. Будьте готові пояснити учням ці поняття загально. Однак із узагальненнями обережно – у цьому віці діти сприймають ваші слова за чисту монету.

Можливо, ви матимете відповіді не на всі запитання. І це нормально. Покажіть приклад того, як цікавість і критичне мислення допомагають фільтрувати інформацію й відділяти факти від домислів.

Корисні поради для учнів 3–5 класів

- Не варто вірити всьому, що ви бачите. Поясніть дітям, як можна обробляти фото й відео, додаючи та прибираючи об’єкти.

- Читайте новини в інтернеті. Пояснюйте дітям, з яких елементів складається новинна стаття.

6–8 класи

У середніх класах у дітей має бути простір для того, щоб обговорити поточні новини та поділитися своїми почуттями щодо цього. Продовжуйте пояснювати учням, що таке упередженість і стереотипи. Навчайте їх критично ставитися до інформації, яку вони читають у новинах, і перевіряти факти.

У середніх класах нормально розмовляти про новини й навіть демонструвати фото або відео. Однак не показуйте таке, що може викликати занепокоєння. Проявіть критичне мислення та проаналізуйте, як подають новини. Поговоріть про те, як новинні сайти, прагнучи набрати перегляди, перекручують факти.

Корисні поради для учнів 6–8 класів

- Шукайте достовірні новини. Навчіть учнів перевіряти факти, які подані в новинах, в інтернеті.

- Розповідайте учням, які новинні сайти подають інформацію якісно, ​​а які спотворюють.

9–11 класи

Давайте дітям змогу обговорювати новини й висловлювати свої почуття. Якщо хто-небудь з учнів стурбований тим, що йому загрожує небезпека, не знецінюйте його почуття. Допоможіть упоратися з негативними емоціями. Пам’ятайте, що історії, показані в новинах, можуть викликати різні емоції в різних учнів, особливо в тих, хто раніше стикався з такими травмувальми подіями.

Більшість новин (зокрема й тривожних) стосуються питань політики. Якщо ви розповідаєте про них у класі, будьте готові до того, що деякі учні активно включаться в дискусію. Перш ніж виникнуть суперечки, переконайтеся, що навчили дітей дискутувати ввічливо. Не зле буде нагадати учням основні правила, щоб розмова вийшла конструктивною.

Попросіть розповісти, звідки вони дізналися новини (найчастіше – із соціальних мереж), формуйте критичне ставлення до таких джерел.  Перед тим як робити які-небудь висновки, навчіть перевіряти факти.

Корисні поради для учнів 9–11 класів

- Розвінчуйте фейки. Навчіть учнів визначати фейкові зображення й відео в інтернеті.

- Боріться зі стереотипами. Допоможіть учням помічати власні стереотипи під час перегляду новин або пошуку інформації в інтернеті.

- Поговоріть про клікбейт. Розкажіть, що сенсаційні заголовки використовують для того, щоб привернути увагу читачів і підвищити перегляди. Це називається клікбейт. Допоможіть учням зрозуміти, як клікбейтні заголовки впливають на наше сприйняття новинних матеріалів.

- Поговоріть про алгоритми соціальних мереж. Розкажіть дітям, як алгоритми відображають у наших новинних стрічках те, що ми самі хочемо бачити.

- Навчіть дітей правил етикету в соціальних мережах. У коментарях потрібно зберігати ввічливість, навіть якщо ви не згодні з написаним.

osvita.uaДжерело:

Як гра впливає на наш мозок і уяву.

 

Гра. Як вона впливає на нашу уяву, мозок і здоров’я.

Здається, що ми знаємо про ігри все. Ми багато грали в дитинстві, в дорослому віці теж граємо з дітьми, але раптом гра відкривається з несподіваного боку. Поговорімо про книжку Стюарта Брауна «Гра. Як вона впливає на нашу уяву, мозок і здоров'я».

Вона про роль гри в житті. Виявляється, що люди, котрі захоплено грали, конструювали, збирали й розбирали різні пристрої в дитинстві та юності, різняться вмінням розв’язувати нестандартні задачі у своїй робочій діяльності.

Це помітили керівники НАСА, бо нові фахівці, які замінили тих, котрі пішли на пенсію, не могли вирішувати нестандартні проблеми, що часто виникають у цій галузі. Молоді люди, які закінчили найкращі технічні університети, але в дитинстві не збирали руками різні технічні пристрої й моделі, як це було прийнято раніше, опинялися в глухому куті, коли доходило до практичних завдань.

Користь рольових ігор для дітей велика. Спостереження показують, що такі ігри значно полегшують процес побудови ваємин у групах, у яких згодом доводиться вчитися і працювати. Тож дорослим важливо підтримувати це.

Гра зміцнює дух сім'ї, діти і дорослі виробляють навички спільно вирішувати, співпрацюють, молодші спостерігають старших у ділі, разом сміються та співпереживають.

Виявлено, що найінтенсивніше мозок розвивається саме в ігрові періоди життя людини.

Гра уяви – це найпотужніша людська здатність. Уява створює нову реальність. І під час внутрішнього дослідження такої реальності відбувається розвиток. У процесі гри діти вчаться розповідати різні сюжети, опановуючи вміння складати історії. Це приносить їм радість, а потім і впевненість у своїх можливостях. Загалом уява є надзвичайно потрібною для емоційної стійкості та креативності.

Спільна гра дітей створює базове розуміння дружби, часто на багато років уперед.

У книжці наведено висловлювання Оуена Вайта, відомого першопрохідця в лікуванні стресу: «Є любов і гра – і вони об'єднують людей на якнайбільш глибинному рівні. Гра дає мені змогу зануритися в ситуацію. Вона не скасовує страждань і несправедливості і не вирішує світових проблем, але, переживаючи її, особливо разом із дитиною, ви відкриваєте своє серце й бачите, що всередині. Гра допомагає повернутися в дитячий стан розуму і краще впоратися з основними задачами й викликами, які постають перед нами».

Стюарт Браун, провідний експерт в області психології ігор, вивчив більше шести тисяч історій дуже різних людей – від серійних убивць до нобелівських лауреатів. І прийшов до висновку, що ігри життєво необхідні для нашого здоров’я, гарного самопочуття, соціального розвитку, інтелекту, креативності, створення інновацій і здатності вирішувати проблеми.

Ось лише кілька цікавих фактів з книги:

Гра і тварини

У тваринному світі гра – поширене явище. Її можна спостерігати дуже часто, особливо у соціальних ссавців і розумних птахів. Це необхідний елемент дорослішання. Але деякі тварини грають, вже ставши дорослими. Дорослих воронів бачили, як вони з’їжджають на спині по сніжному схилу – потім вони злітали вгору і скочувалися знову. Бізони розбігаються і з захопленим ревом ковзають чотирма копитами по поверхні замерзлого озера. Бегемоти знову і знову роблять зворотне сальто у воді.

Ретельно фіксуючи ігрову поведінку грізлі на Алясці більше п’ятнадцяти років, вчені виявили, що найбільш грайливі ведмеді виживають краще за інших. І це незважаючи на факт, що гра забирає час, увагу і енергію від інших видів діяльності, які на перший погляд більш важливі для виживання, – наприклад від пошуку їжі.

Гра і ангедонія

У дитинстві ми маємо гратися для швидкого розвитку мозку. У дорослих мозок розвивається не так швидко і потяг до гри може бути не таким сильним, тому недовго ми можемо чудово обійтися без неї. Але якщо її немає довго, наш настрій псується.

Ми втрачаємо почуття оптимізму і переживаємо ангедонію – нездатність отримувати задоволення. Існують клінічні підтвердження існування дефіциту гри, симптоми якого дуже схожі на недолік сну.

Гра, коти і соціум

Згідно з однією впливовою теорією, гра – це просто тренування навичок, необхідних у майбутньому. Тобто, коли тварини грайливо б’ються, вони готуються до справжніх бійок і полюванню. Але виявляється, що і ті коти, які не брали участі в ігрових бійках, цілком можуть полювати. Чого вони не вміють, так це успішно взаємодіяти з іншими в соціумі – і не здатні цьому навчитися.

Якщо у кішки був серйозний недолік ігор – вона не зможе чітко відрізняти друга від ворога, і або стане діяти агресивно, або відмовиться від нормальних соціальних контактів. Взаємодіючи з іншими в жартівливій бійці, кішки вчаться сприймати емоційний стан іншого і відповідно реагувати.

Гра і робота

Робота, яка приносить нам максимальне задоволення, майже завжди відтворює і продовжує дитячу гру. Найспритніші та вправні інженери в дитинстві багато чого робили своїми руками: розбирали годинник і фотокамери, будували фортеці і збирали аудіосистеми.

У дорослому віці вони стали хорошими інженерами не тому, що багато тренувалися на годиннику. Просто їх робота в якійсь мірі залишилася тією ж справою, якою вони займалися виключно заради задоволення. Вони до цих пір грають.

Гра і любов

Гра може стати потужним любовним зіллям. На якомусь рівні ми все це знаємо. Саме тому побачення зазвичай будуються навколо ігрових ситуацій. Бесіди за вечерею, похід в кіно або поїздка за місто забезпечують людям ритуальний простір, в якому можна дізнатися багато чого один про одного.

Ще гра підкреслює привабливість. Нейробіологам добре відомо, що певний ризик (один з ключових елементів гри) може розпалити полум’я любові, тому відвідини атракціонів (або поїздка на мотоциклі) теж відноситься до популярних занять для побачень.

Світ без гри

Життя без гри – це життя без книг, фільмів, музики, драми. Уявіть світ, в якому ніхто не мріє, не жартує і не іронізує. Це досить похмуре місце. Гра – те, що піднімає людей над прозою життя. Її можна порівняти з киснем – вона всюди, але частіше за все її не помічають або не цінують, поки не втратять.

З книги Стюарта Брауна і Крістофера Вогана «Гра. Як вона впливає на нашу уяву, мозок і здоров’я»

16 квітня - Всесвітній день боротьби з дитячим рабством.

 16 квітня проводиться Всесвітній день боротьби з дитячим рабством. Ці квітневі заходи у другий декаді місяця мають традиційний щорічний характер.

Ця дата була обрана на згадку про вбивство юного  пакистанця Ікбала Масіха, вбитого у віці 12 років за те, що він повстав проти життя в рабстві.

Сьогодні у світі:

- 158 мільйонів дітей змушені працювати, 73 000 - у небезпечних умовах;

- 1 мільйон дітей працюють на шахтах чи будівельних майданчиках;

- 9 мільйонів примушені до  рабства.

Багато людей часто плутають дитяче рабство з дитячою працею, але воно набагато гірше. Хоча дитяча праця шкідлива для дітей і перешкоджає їхній освіті та розвитку, дитяче рабство виникає, коли дитину експлуатують заради отримання вигоди. Ця категорія може включати торгівлю дітьми, дітей-солдатів, шлюб з дітьми та домашнє рабство дітей

У 1919 році Міжнародна організація праці прийняла першу Конвенцію про мінімальний вік приймання дітей на роботу в промисловості (Вашингтон), якою мінімальний вік роботи на промислових підприємствах встановлено –  14 років. Далі були схожі Конвенції: про мінімальний вік допуску дітей на роботу в морі (Генуя – 1920 рік); про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві (Женева – 1921 рік); про мінімальний вік допуску дітей до роботи на непромислових роботах (Женева – 1921 рік). В основному, йшлося про допуск до роботи дітей віком від 12 років. Як бачимо, дані документи були прийняті задовго до Декларації прав дитини ( 1959 рік) та Конвенції ООН про права дитини (1989 рік). Всі згадані документи ратифіковані Україною.

Відповідно до згаданих цих документів забороняється залучення  дітей  до  найгірших  форм  дитячої праці, а саме:

1) усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та  торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

2) використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією,    виробництва  порнографічної продукції чи порнографічних вистав;

3) використання, вербування або   пропонування   дитини   для незаконної діяльності;  

4) робота, яка за своїм  характером  чи  умовами, в яких вона виконується,  може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.

Кримінальним кодексом України, зокрема статтею 150, передбачено кримінальну відповідальність за експлуатацію дитини,  яка  не  досягла  віку,  з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці  та за такі ж дії,  вчинені щодо кількох  дітей  або  якщо  вони спричинили  істотну  шкоду  для  здоров’я,  фізичного розвитку або освітнього рівня дитини,  або  поєднані  з  використанням  дитячої праці в шкідливому виробництві, що карається арештом до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Такі ж самі дії вчинені організованою групою караються позбавленням  волі  на  строк  від  п’яти до десяти років з позбавленням права  обіймати  певні  посади  чи  займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тож варто пам’ятати:  діти повинні в першу чергу навчитися, а не працювати! Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обов’язок батьків, суспільства та держави.

Справжній друг з’являється тоді, коли поруч нікого не залишилося.

 Справжній друг ніколи вас не покине. Навіть в найтемніший час, коли все навколо втрачає сенс, а ситуація здається безвихідною, коли всі інші пішли і поруч більше нікого не залишилося, раптом з’являється він, щоб утішити вас і надати безумовну підтримку.

Справжній друг може стати вашим промінцем світла, якщо ви застрягли в темряві; двигуном, який допоможе вам почати рух в моменти слабкості і нерішучості; і тієї самою частиною, якої не вистачає для завершення фундаментального пазла, іменованого вашим життям. Справжній друг – це скарб.

Справжня дружба, немов фосфоресценція. Найяскравіше вона сяє, коли навколо темно,

– Рабіндранат Тагор

А все тому, що людина, яка вас любить і яка називає вас своїм другом, ніколи не покине. Він буде поруч, коли це буде потрібно, навіть якщо ви не станете його кликати. Між вами двома існує непорушний зв’язок, і ніяка відстань, проблеми або темрява не зможуть зіпсувати відносини, які об’єднують дві душі любов’ю, розумінням і прихильністю.

Різниця між справжньою і фальшивої дружбою

Кожен раз, коли справжній друг про що-небудь просить, він цього дійсно потребує. Більш того, якщо між вами і правда глибокі стосунки, то йому взагалі не доведеться нічого говорити, тому що ви зрозумієте, що він опинився в біді по одному лише погляду, і вам самим захочеться йому допомогти.

Ніколи не забувайте, що фальшивого друга завести дуже просто. Такі люди намагаються бути важливою частиною вашого життя, але при цьому, швидше за все, хочуть щось від вас отримати. Можливо, це токсична людина, що перешкоджає вашому особистісному розвитку, і мріє лише про доступ до вашого гаманця або інших ресурсів. Або, можливо, він заздрить вам і намагається вставити палиці в колСправжній друг ніколи не змусить вас страждати. Такі люди не відчувають необхідності щось вам доводити. Якщо вам здається, що слова або вчинки людини, яка знаходиться поруч з вами, говорять про його спроби вами скористатися, а не виходять від чистого серця, тікайте від нього, бо він для вас дуже отруйний, і те, що він говорить, не збігається з його намірами.

Сяйво справжнього друга

Справжній друг завжди наповнює ваше серце світлом, тому що ніколи не тікає, незалежно від того, скільки труднощів йому доведеться для цього подолати. Навіть якщо все виглядає дуже погано і вам хочеться втекти темряви, ця людина буде перебувати поруч, тому що дійсно любить вас.

Ви можете робити помилки, і справжній друг буде на них вказувати. Він сяде навпроти, подивиться вам в очі і поговорить відкрито, чесно і з любов’ю.еса, щоб перешкодити рухатися далі.

Ви накоїли багато справ, але він вас не кине. Ні, такий друг допоможе пройти цей непростий шлях, аби дати піти на дно після чергової помилки або невдачі.

Дружба – це одна душа, яка живе в двох тілах; і одне серце, яка живе у двох душах,

– Аристотель.

Ви ніколи не побачите, як ваш друг тікає з поля бою. Ви можете виявитися втягнутими в тисячі воєн, але він буде завжди на вашому боці, надаючи підтримку, прикриваючи, вказуючи правильний напрямок і даючи хороші поради. І не важливо, наскільки все погано і як багато людей вас кинули.

У моменти, коли світло здається занадто тьмяним, коли вам потрібен ліхтар, щоб не збитися з шляху, саме тоді справжній друг починає сяяти, немов ранкова зірка, допомагаючи вашій душі вибратися з будь-яких труднощів. Подумайте про це.

Цінуйте людей, які приходять в ті моменти, коли погано не їм, а вам.

Проаналізуйте свої відносини з оточуючими. Прислухайтеся до тих, хто постійно знаходиться поруч. Подивіться цим людям в очі. Тільки так можна зрозуміти, хто з них справжній друг, а хто просто ним прикидається.

За матеріалами

Чому злитися - це нормально і навіть корисно.

 Якщо ми навчимося правильно виражати свою злість, це почуття може бути конструктивним

«Накопичувати в собі злість - все одно, що пити отруту і чекати смерті іншої людини». Цю цитату, яку приписують Будді, сьогодні використовують дуже часто. Прийнято вважати, що агресія - це токсична емоція, від якої потрібно позбавлятися.

Навіть вчені радять уникати почуття злості. Дослідження показують, що злість може призводити до гіпертонії і низької чутливості до знеболюючих засобів. Люди з психічними розладами, пов'язаними з патологічним рівнем агресивності, більше схильні до злочинів і навіть суїциду.

Сучасна культура сильно пов'язана з почуттям злості. В Інтернет-спільнотах часто радять відпускати почуття злості. Ймовірно, ви і самі зустрічали цитати типу: «Якщо хтось може вас роздратувати, це означає, що ви втратили внутрішню рівновагу», «Злість не вирішує ніяких проблем. Вона нічого не створює, але може багато зруйнувати» або навіть «Злість - ваш найбільший ворог. Тримайте її під контролем».

Таке ставлення до почуття злості означає, що ми не тільки боїмося її, а й засуджуємо її прояви, вважаючи ознакою слабкості. Наші уявлення про почуття злості стають упередженнями: ми схильні вважати злими людей, які не пригнічують дане почуття. З іншого боку, ми вважаємо людей, які стримують почуття злості, вихованими, розумними і в певному сенсі зразковими людьми. Однак таке розуміння агресії є неправильним. Злість - це не модель поведінки, а емоція.

Злість - це емоція, а не модель поведінки

Злість - це нейрофізіологічна реакція організму на загрозу. Мозок (зокрема, мигдалеподібне тіло) посилає сигнал тілу, приводячи його в стан повної готовності. У кров викидаються гормони адреналін і кортизол, частішає пульс, м'язи приходять у тонус. Увага людини, що відчуває злість, сконцентрована і звужена. Обличчя людини приймає характерний вираз, який служить для оточуючих попереджувальним знаком.

У психологічній літературі злість не асоціюється безпосередньо з агресивною поведінкою. Злість - не те ж саме, що агресивна поведінка, ненависть або насильство. Агресія - це модель поведінки людини, а злість - це почуття.

Хоча почуття злості в окремих випадках і може призводити до агресивної поведінки, це відбувається не завжди. Людина може відчувати злість, наприклад, через те, що хтось вліз перед нею у черзі, але при цьому не робити ніяких дій.

І навпаки: людина може завдавати комусь шкоди, не відчуваючи при цьому злості. Наприклад, люди, які вчиняють злочини на сексуальному ґрунті, можуть холоднокровно й обачливо вистежувати і переслідувати своїх жертв.

Різниця між злістю і агресією істотна. Злість - це фізіологічна реакція організму, яка сформувалася в результаті еволюції і виникає неусвідомлено.

Агресія - це модель поведінки, яка виникає з волі людини. Коли ми зрозуміємо це, ми зможемо поважати почуття злості, навіть якщо засуджуємо насильство й агресивну поведінку.

Злість - це важливе й корисне почуття

Наш мозок використовує почуття для того, щоб привертати нашу увагу, коли відбувається щось важливе або коли проблема потребує негайного вирішення. Страх попереджає нас про небезпеку, смуток мотивує нас шукати підтримку, радість змушує нас продовжувати робити те, що змушує нас відчувати себе добре.

Те ж саме стосується і почуття злості. Воно повідомляє нам про те, що відбувається щось несправедливе або що ми повинні вжити заходів для того, щоб вижити.

Людина може нападати на інших, обманювати, залякувати або принижувати, не відчуваючи при цьому злості. Але якщо жертва такої поведінки теж не відчуває злості, вона продовжує терпіти несправедливість стосовно себе.

Тому відчувати злість - це нормально. Так наш мозок забезпечує нашу безпеку. Коли ми відчуваємо злість, ми повинні проаналізувати, що її спровокувало, оцінити реальні факти й вирішити, як краще діяти в цій ситуації. Однак, як би ми врешті-решт не вчинили, ми завжди маємо право відчувати злість.

Агресія, як і пригнічена злість - це нездорові реакції

Повернемося до досліджень, які показали, що прояви агресивності можуть викликати проблеми зі здоров'ям. Якщо проаналізувати деталі досліджень, зі шкодою почуття злості для організму все не так однозначно.

Наприклад, у дослідженнях про взаємозв'язок злості і гіпертонії найчастіше йдеться про те, що гіпертонію і хвороби серця викликають агресивна поведінка і придушення почуття злості. Ми вже говорили, що злість - це емоція, а агресія і придушення емоцій - це поведінкові реакції. У дослідженнях показано, що саме поведінка може викликати серцево-судинні захворювання.

З іншого боку, проживання і прояв почуття злості не призводить до захворювань. Почуття злості підвищує рівень кортизолу в організмі, але це може викликати проблеми зі здоров'ям тільки тоді, коли кортизол підвищений тривалий час.

Злість - це всього лиш вершина айсберга

Коли ми звинувачуємо почуття злості у своїх проблемах, то можемо упустити головне. Насправді злість часто пов'язана зі страхом. Злість часто є вторинною емоцією, яка виникає, коли людина не відчуває себе в безпеці. Тому, коли дослідники спостерігають почуття злості, яке стає для людини звичкою, вони також звертають увагу, чи не відчуває вона при цьому страх, смуток або занепокоєння. Коли вчені досліджують вплив злості та інших емоцій на організм, вони приходять до висновку, що найчастіше шкоду організму приносить не злість, а супутні емоції, такі як занепокоєння або смуток.

Злість - джерело мотивації

Ми звикли вважати злість негативною емоцією, але у неї, безумовно, є і позитивна сторона. Хоча злість часто викликає неприємні тілесні відчуття, разом з тим вона активує мозок і тіло. Коли ми сердимося, наше тіло отримує такі ж сигнали від мозку, як і від позитивних емоцій. Однією з тілесних реакцій на емоції є реакція мімічних м'язів. Наприклад, група м'язів Orbicularis oculi, розташована навколо очей, активується, коли ми посміхаємося. Якщо ці м'язи не рухаються, ми розпізнаємо фальшиву усмішку. Однак ця група м'язів також активується, коли ми сердимося.

Однак це не означає, що злість приносить нам задоволення. Це означає, що злість, як і радість - емоції, пов'язані з контактом з іншою людиною, а не з відстороненням від неї. Злість мотивує нас взаємодіяти, а не відступати. Почуття злості змушує нас діяти до того, як з'явиться фізична реакція (прискорене серцебиття, напруга в м'язах, сконцентрована увага).

Використовуйте злість на благо

Отже, чи можемо ми сказати, що злість рівнозначна насильству? Ні. Насильство - це деструктивний прояв злості. Злість - це почуття, а насильство - лише один з багатьох способів її вираження.

Чи можемо ми сказати, що почуття злості - це отрута, яка руйнує наш організм? Теж ні. Злість - це природна емоція, яка виникає у випадках загрози або несправедливості. Якщо правильно висловити почуття злості, воно не принесе шкоди організму.

Як же можна використовувати почуття злості продуктивно? Психологи стверджують, що ми повинні звернути увагу на причини, з яких виникає злість, тому що це почуття ніби говорить нам, що щось потрібно змінити. Відчувати злість - це нормально. Коли ми знаходимо хороший спосіб висловити її - злість мотивує нас і фокусує нашу свідомість. І тоді ми можемо використовувати злість, щоб досягти позитивних змін.

Виклики та рішення у вихованні дітей у цифрову епоху.

 Цифрові технології - сьогодні важлива частина світу, тому потрібно навчити дитину ними користуватися

Технологічний прогрес призвів до того, що сьогодні технології впливають на всі сфери нашого життя. Такому впливу піддаються не тільки дорослі, а й діти. Дуже скоро наші діти стануть молодими людьми, які з дитинства розбираються в технологіях. Це може принести їм користь. Однак, якщо зараз не навчити дітей правильно використовувати технології, у майбутньому шкоди від них може бути більше.

Розглянемо кілька важливих порад, які допоможуть вам правильно застосовувати технології в навчанні і вихованні дітей.

У чому полягають труднощі виховання дітей у цифрову епоху

У сучасному світі батьки стикаються з безліччю труднощів, коли виховують дітей серед такого розмаїття технологій.

• Переваги цифрових технологій очевидні, але разом з тим ми недостатньо підготовлені для того, щоб впоратися з їх недоліками. Тому, застосовуючи технології в навчанні дітей, ми піддаємо їх ризику.
• Обмеження часу за екраном - це проблема не тільки дітей, а й дорослих. Не дивуйтеся, якщо ви будете обмежувати час дитини за комп'ютером, а вона відповість вам, щоб ви й самі менше сиділи за монітором.
• Сьогодні кібербулінг стає все більш поширеним явищем. Але, на жаль, ми досі не знаємо, як захистити від нього дітей. Найчастіше в таких випадках батьки змушують дитину видалити сторінку в соціальній мережі. Однак це не гарантує вирішення проблеми.
• Тенденція ставити і збирати «лайки» під фотографіями і постами може викликати у дітей емоційну залежність. Вона може вийти з-під контролю, якщо не звертати на це уваги.
• Інтернет настільки переповнений інформацією, що іноді буває важко контролювати, який контент переглядає дитина. Досить кількох кліків миші, щоб дитина потрапила на сайт непристойного змісту.

Як ефективно виховувати дитину в цифровому світі

Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам виховувати дитину в епоху цифрових технологій.

1. Більше часу проводьте всією сім'єю і розумно скорочуйте час за екраном.

Більшість занять за комп'ютером будуть сприяти загальному розвитку дитини. Переконайтеся, що ви встановили розумні обмеження у використанні гаджетів для своїх дітей. Компенсуйте цей час сімейними заняттями, іграми, читанням тощо. Це буде сприяти загальному розвитку дитини.

2. Плануйте перегляд телебачення та інтернет-сайтів для всієї родини

У повсякденному житті важливо дотримуватися балансу між усіма видами діяльності. Навіть якщо трохи збільшити час на перегляд телевізора або інтернет-серфінг, у вас може не залишитися часу на інші важливі справи.

3. Стати хорошим прикладом для наслідування

Діти краще засвоюють урок із вчинків батьків, ніж з їх слів. Батьки - це перші вчителі в житті дитини, тому переконайтеся, що ви є хорошим прикладом для наслідування для своєї дитини. Обмежте для себе використання соціальних мереж - це дуже ефективний метод, якщо ви хочете, щоб ваша дитина вчинила так само.

4. Ніколи не користуйтеся телефоном, щоб заспокоїти дитину

Останнім часом батьки часто дають дитині смартфон, щоб заспокоїти її. Якщо дитина впадає в істерику або виходить з-під контролю, батьки включають їй мультфільм або гру на смартфоні. Однак в довгостроковій перспективі це може стати проблемою.

5. Спілкуйтеся з дитиною

Регулярне живе спілкування з дитиною допомагає батькам краще розуміти її. Також живе спілкування допомагає дитині розвивати мовні навички.

6. Створіть удома зону, вільну від гаджетів

Якщо ви домовитеся з сім'єю не використовувати гаджети в певних місцях будинку або в певних ситуаціях (наприклад, під час прийому їжі, сімейних зустрічей тощо) - це допоможе обмежити час, проведений за екраном. Почніть з того, що вимикайте телевізор і відкладайте в бік смартфони під час їжі або сімейного спілкування. Це допоможе дітям і батькам не відволікатися від прийому їжі або бесід. Можливо, ви помічали, що іноді діти навіть не пам'ятають, що їли на вечерю, тому що були занадто захоплені листуванням у соціальних мережах або переглядом телепрограми.

7. Співпрацюйте зі шкільними вчителями дитини

Батьки і вчителі повинні співпрацювати, щоб навчити дитину відповідально використовувати цифрові технології. Багато шкіл сьогодні використовують різні методи онлайн-навчання. Батьки повинні підтримувати вчителів у використанні таких методів і використовувати їх вдома, при цьому контролюючи дітей належним чином.

Як контролювати дітей у цифрову епоху

Виховання дітей у цифрову епоху може виявитися непростим завданням, але немає нічого неможливого. Розглянемо кілька порад, як ви можете контролювати дитину у використанні цифрових технологій.

• Переконайтеся, що ви використовуєте налаштування, які обмежують доступ дитини до контенту, що не прийнятний для неї за віком.
• Вкрай важливо пояснити дитині, наскільки небезпечні інтернет-шахрайство або ситуації, коли хтось пише їм повідомлення сексуального характеру.
• Постарайтеся не бути занадто різкими з дітьми. Діти неминуче роблять помилки, використовуючи соціальні мережі. Батьки повинні тактовно поводитися в таких ситуаціях і намагатися перетворити такі помилки на урок для дітей.
• У разі кібербулінгу або інших серйозних ситуацій можуть знадобитися рішучі дії. Слідкуйте за історією браузера дитини і її поведінкою. Якщо буде потрібно, зверніться за професійною допомогою.

Сподіваємося, що ці поради допоможуть молодим батькам ефективно виховувати дитину в цифрову епоху і навчать правильно користуватися електронними пристроями.

Як весело проводити свята під час карантину.

 Ви можете весело і цікаво проводити сімейні свята, навіть перебуваючи на відстані один від одного

У кожній родині існують свої традиції святкування днів народження та інших свят. Хтось звик усі сімейні свята проводити у колі численних родичів, хтось не уявляє свій День народження без численних друзів, а хтось звик проводити свята у подорожах.

У період пандемії ми були змушені змінити свої плани і відзначати сімейні свята вдома, у вузькому сімейному колі. Як же не порушувати сімейні традиції і разом з тим не наражати себе і свою сім'ю небезпеку? Розглянемо кілька порад про те, як можна провести сімейні свята у період карантину.

Діліться рецептами

Святковий стіл і смачна їжа – це головний атрибут сімейних свят. Навіть якщо через обставини, що склалися, ви не можете зібратися разом з родичами за святковим столом, ви можете влаштувати святкову вечерю на відстані. Якщо з року в рік на святковому столі завжди є мамин фірмовий пиріг (або будь-яка інша страва), настав час дізнатися у мами рецепт. Приготуйте фірмові страви разом з родичами, накрийте стіл і відсвяткуйте сімейне свято по відеозв'язку.

Грайте в ігри

У період карантину ми багато часу проводимо у відеоконференціях. У режимі онлайн ми працюємо, вчимося і розважаємося. Але у режимі відеодзвінка ви можете і грати в ігри зі своїми родичами. Використовуйте Скайп або Zoom і грайте в ігри, без яких не обходяться ваші сімейні свята. Такі спільні заняття піднімуть вам настрій і дозволять відчути всіх єдиним цілим.

Разом займайтеся корисними справами

Ще один спосіб налагодити спілкування з родичами - домовитися про спільні заняття, які принесуть вам загальну користь. Наприклад, ви можете домовитися написати листа старшим членам вашої родини, щоб ті не відчували себе самотніми і покинутими під час свят. Якщо у вас є маленькі діти – вони можуть намалювати малюнок, який ви відправите разом з листом. Такі загальні справи зблизять вас з родичами, а діти у ході таких занять можуть навчитися сімейних цінностей.

Знайдіть місце для вираження почуттів

Коли карантин змінює наш звичний спосіб життя, дуже складно залишатися позитивними і зберігати оптимізм. Але і в ці непрості часи важливо знаходити приводи для радості і позитивних емоцій. Психологи стверджують, що в ситуаціях невизначеності діти беруть приклад з батьків, щоб дізнатися, як справлятися зі складними емоціями.

Поясніть дитині, що навіть у період пандемії свята не скасовуються – просто у цьому році вони будуть проходити трохи по-іншому. Під час карантину важливо зберігати оптимізм. Але це також і хороший шанс навчити дитину справлятися з негативними емоціями. Це особливо важливо, коли дитина вже розуміє, що на сімейні свята приїжджають родичі, а в цьому році їх не буде. Так вона може навчитися визнавати свої емоції: «Я засмучений через те, що бабуся не зможе приїхати в цьому році». Якщо ви навчите цього дитину, вона засвоїть, що сім'я – це безпечне місце, де вона зможе чесно висловлювати свої емоції.

Застосовуйте ці поради на практиці – і ви зможете створити нові сімейні традиції у проведенні сімейних свят. І про свята, які ви проведете на карантині, буде приємно згадати через деякий час.

Дозвольте дітям вам “заважати”. 10 заповідей для батьків

 Роздрукуйте ці заповіді та перечитуйте щодня!

1. Не чекайте, що ваша дитина буде такою самою, як ви. Або – як ви хочете. Виховання має допомогти дитині стати не вами, а собою.

2. Не вимагайте від дитини плати за все, що ви робите для неї. Ви дали своїй дитині життя, як вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншій людині, та – наступній: це і є нескінченний закон вдячності.

3. У процесі виховання дитини не зганяйте на дитині свій поганий настрій, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не ставтеся до проблем вашої дитини зверхньо: для дитини її проблеми не менш тяжкі ніж вам ваші.

5. Не принижуйте в процесі виховання.

6. Не мучте себе, якщо не можете дати щось своїй дитині; мучте, якщо можете і не даєте.

7. Вмійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, чого б не хотіли б, щоб інші зробили вашій. Не забувайте ваша дитина також стежить за вами – і бере приклад як ставитися до інших.

8. Дозвольте дитині “заважати”!

Серед молодих батьків сьогодні модно вивчати всілякі нові розвиваючі методики.

Десятки журналів для татів і мам, сотні книг і брошур дають безліч порад з виховання, а індустрія товарів для дітей пропонує тисячі навчальних іграшок: кубики Зайцева, інтелектуальні ігри Нікітіна, посібники Монтессорі, м’які конструктори, лего і пазли… Все б добре, тільки найчастіше вже після тижня застосування багато розвиваючих методик чомусь відпадають через непотрібність, а навчальні іграшки лягають мертвим вантажем на дно манежу і припадають пилом у коробках..

Перші пів години дитина могла займатися ними, а потім втрачає будь-який інтерес. Проте мобільний, пульт від телевізора, навіть звичайна ложка – лишаються необхідними та поза конкуренцією. Просто дитина – така ж людина, як і ми з вами. Ось вона істина, яка лежить на поверхні, але чомусь її так складно прийняти батькам.

Все, що потрібно це – дозволити дитині брати участь у всіх ваших справах. Мама чистить картоплю – 3 місячний малюк може в цей час сидіти в слінгу прив’язаний до мами, піврічному можна видати очищену картоплину – нехай облизує, катає по підлозі, пробує на зуб, або стукає ложкою по каструлі, а ось однорічний помічник може впоратися з укладанням почищеної картоплі в каструлю, дворічному дайте негострий ніж – нехай вчитися чистити картоплю. А яке захоплення викличе у дитини просіювання борошна, розкочування тіста і можливість переливати воду з чашки в каструлю або через лійку у пляшку …

9. Будьте ближчі до природи.

На присадибній ділянці кожен квадратний метр просто напханий різними “розвиваючими іграшками”. Копаєте город – дайте дитині маленьку лопату, і вона буде з захопленням допомагати вам. 2-3 річний дачник цілком може впоратися з власною грядкою – виділіть йому маленький клаптик землі та покажіть, як садити картоплю.

Головне, і ви самі зможете переробити всі справи, і дитина отримає безцінний досвід справжніх СПРАВ. Для дитини це справжня пригода і найкраща розвиваюча методика.

10. Любіть свою дитину будь-яку: неталановиту, невдачливу, неуважну; спілкуючись з нею, радійте, бо дитина – це свято, яке поки що з вами.

Для того, щоб зробити свою дитину кращою, батькам необхідно зробити кращими себе. Це основний постулат виховання дитини!

Моя дитина
За матеріалами