Як гра впливає на наш мозок і уяву.


 

Гра. Як вона впливає на нашу уяву, мозок і здоров’я.

Здається, що ми знаємо про ігри все. Ми багато грали в дитинстві, в дорослому віці теж граємо з дітьми, але раптом гра відкривається з несподіваного боку. Поговорімо про книжку Стюарта Брауна «Гра. Як вона впливає на нашу уяву, мозок і здоров'я».

Вона про роль гри в житті. Виявляється, що люди, котрі захоплено грали, конструювали, збирали й розбирали різні пристрої в дитинстві та юності, різняться вмінням розв’язувати нестандартні задачі у своїй робочій діяльності.

Це помітили керівники НАСА, бо нові фахівці, які замінили тих, котрі пішли на пенсію, не могли вирішувати нестандартні проблеми, що часто виникають у цій галузі. Молоді люди, які закінчили найкращі технічні університети, але в дитинстві не збирали руками різні технічні пристрої й моделі, як це було прийнято раніше, опинялися в глухому куті, коли доходило до практичних завдань.

Користь рольових ігор для дітей велика. Спостереження показують, що такі ігри значно полегшують процес побудови ваємин у групах, у яких згодом доводиться вчитися і працювати. Тож дорослим важливо підтримувати це.

Гра зміцнює дух сім'ї, діти і дорослі виробляють навички спільно вирішувати, співпрацюють, молодші спостерігають старших у ділі, разом сміються та співпереживають.

Виявлено, що найінтенсивніше мозок розвивається саме в ігрові періоди життя людини.

Гра уяви – це найпотужніша людська здатність. Уява створює нову реальність. І під час внутрішнього дослідження такої реальності відбувається розвиток. У процесі гри діти вчаться розповідати різні сюжети, опановуючи вміння складати історії. Це приносить їм радість, а потім і впевненість у своїх можливостях. Загалом уява є надзвичайно потрібною для емоційної стійкості та креативності.

Спільна гра дітей створює базове розуміння дружби, часто на багато років уперед.

У книжці наведено висловлювання Оуена Вайта, відомого першопрохідця в лікуванні стресу: «Є любов і гра – і вони об'єднують людей на якнайбільш глибинному рівні. Гра дає мені змогу зануритися в ситуацію. Вона не скасовує страждань і несправедливості і не вирішує світових проблем, але, переживаючи її, особливо разом із дитиною, ви відкриваєте своє серце й бачите, що всередині. Гра допомагає повернутися в дитячий стан розуму і краще впоратися з основними задачами й викликами, які постають перед нами».

Стюарт Браун, провідний експерт в області психології ігор, вивчив більше шести тисяч історій дуже різних людей – від серійних убивць до нобелівських лауреатів. І прийшов до висновку, що ігри життєво необхідні для нашого здоров’я, гарного самопочуття, соціального розвитку, інтелекту, креативності, створення інновацій і здатності вирішувати проблеми.

Ось лише кілька цікавих фактів з книги:

Гра і тварини

У тваринному світі гра – поширене явище. Її можна спостерігати дуже часто, особливо у соціальних ссавців і розумних птахів. Це необхідний елемент дорослішання. Але деякі тварини грають, вже ставши дорослими. Дорослих воронів бачили, як вони з’їжджають на спині по сніжному схилу – потім вони злітали вгору і скочувалися знову. Бізони розбігаються і з захопленим ревом ковзають чотирма копитами по поверхні замерзлого озера. Бегемоти знову і знову роблять зворотне сальто у воді.

Ретельно фіксуючи ігрову поведінку грізлі на Алясці більше п’ятнадцяти років, вчені виявили, що найбільш грайливі ведмеді виживають краще за інших. І це незважаючи на факт, що гра забирає час, увагу і енергію від інших видів діяльності, які на перший погляд більш важливі для виживання, – наприклад від пошуку їжі.

Гра і ангедонія

У дитинстві ми маємо гратися для швидкого розвитку мозку. У дорослих мозок розвивається не так швидко і потяг до гри може бути не таким сильним, тому недовго ми можемо чудово обійтися без неї. Але якщо її немає довго, наш настрій псується.

Ми втрачаємо почуття оптимізму і переживаємо ангедонію – нездатність отримувати задоволення. Існують клінічні підтвердження існування дефіциту гри, симптоми якого дуже схожі на недолік сну.

Гра, коти і соціум

Згідно з однією впливовою теорією, гра – це просто тренування навичок, необхідних у майбутньому. Тобто, коли тварини грайливо б’ються, вони готуються до справжніх бійок і полюванню. Але виявляється, що і ті коти, які не брали участі в ігрових бійках, цілком можуть полювати. Чого вони не вміють, так це успішно взаємодіяти з іншими в соціумі – і не здатні цьому навчитися.

Якщо у кішки був серйозний недолік ігор – вона не зможе чітко відрізняти друга від ворога, і або стане діяти агресивно, або відмовиться від нормальних соціальних контактів. Взаємодіючи з іншими в жартівливій бійці, кішки вчаться сприймати емоційний стан іншого і відповідно реагувати.

Гра і робота

Робота, яка приносить нам максимальне задоволення, майже завжди відтворює і продовжує дитячу гру. Найспритніші та вправні інженери в дитинстві багато чого робили своїми руками: розбирали годинник і фотокамери, будували фортеці і збирали аудіосистеми.

У дорослому віці вони стали хорошими інженерами не тому, що багато тренувалися на годиннику. Просто їх робота в якійсь мірі залишилася тією ж справою, якою вони займалися виключно заради задоволення. Вони до цих пір грають.

Гра і любов

Гра може стати потужним любовним зіллям. На якомусь рівні ми все це знаємо. Саме тому побачення зазвичай будуються навколо ігрових ситуацій. Бесіди за вечерею, похід в кіно або поїздка за місто забезпечують людям ритуальний простір, в якому можна дізнатися багато чого один про одного.

Ще гра підкреслює привабливість. Нейробіологам добре відомо, що певний ризик (один з ключових елементів гри) може розпалити полум’я любові, тому відвідини атракціонів (або поїздка на мотоциклі) теж відноситься до популярних занять для побачень.

Світ без гри

Життя без гри – це життя без книг, фільмів, музики, драми. Уявіть світ, в якому ніхто не мріє, не жартує і не іронізує. Це досить похмуре місце. Гра – те, що піднімає людей над прозою життя. Її можна порівняти з киснем – вона всюди, але частіше за все її не помічають або не цінують, поки не втратять.

З книги Стюарта Брауна і Крістофера Вогана «Гра. Як вона впливає на нашу уяву, мозок і здоров’я»