Виклики та рішення у вихованні дітей у цифрову епоху.

 Цифрові технології - сьогодні важлива частина світу, тому потрібно навчити дитину ними користуватися

Технологічний прогрес призвів до того, що сьогодні технології впливають на всі сфери нашого життя. Такому впливу піддаються не тільки дорослі, а й діти. Дуже скоро наші діти стануть молодими людьми, які з дитинства розбираються в технологіях. Це може принести їм користь. Однак, якщо зараз не навчити дітей правильно використовувати технології, у майбутньому шкоди від них може бути більше.

Розглянемо кілька важливих порад, які допоможуть вам правильно застосовувати технології в навчанні і вихованні дітей.

У чому полягають труднощі виховання дітей у цифрову епоху

У сучасному світі батьки стикаються з безліччю труднощів, коли виховують дітей серед такого розмаїття технологій.

• Переваги цифрових технологій очевидні, але разом з тим ми недостатньо підготовлені для того, щоб впоратися з їх недоліками. Тому, застосовуючи технології в навчанні дітей, ми піддаємо їх ризику.
• Обмеження часу за екраном - це проблема не тільки дітей, а й дорослих. Не дивуйтеся, якщо ви будете обмежувати час дитини за комп'ютером, а вона відповість вам, щоб ви й самі менше сиділи за монітором.
• Сьогодні кібербулінг стає все більш поширеним явищем. Але, на жаль, ми досі не знаємо, як захистити від нього дітей. Найчастіше в таких випадках батьки змушують дитину видалити сторінку в соціальній мережі. Однак це не гарантує вирішення проблеми.
• Тенденція ставити і збирати «лайки» під фотографіями і постами може викликати у дітей емоційну залежність. Вона може вийти з-під контролю, якщо не звертати на це уваги.
• Інтернет настільки переповнений інформацією, що іноді буває важко контролювати, який контент переглядає дитина. Досить кількох кліків миші, щоб дитина потрапила на сайт непристойного змісту.

Як ефективно виховувати дитину в цифровому світі

Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам виховувати дитину в епоху цифрових технологій.

1. Більше часу проводьте всією сім'єю і розумно скорочуйте час за екраном.

Більшість занять за комп'ютером будуть сприяти загальному розвитку дитини. Переконайтеся, що ви встановили розумні обмеження у використанні гаджетів для своїх дітей. Компенсуйте цей час сімейними заняттями, іграми, читанням тощо. Це буде сприяти загальному розвитку дитини.

2. Плануйте перегляд телебачення та інтернет-сайтів для всієї родини

У повсякденному житті важливо дотримуватися балансу між усіма видами діяльності. Навіть якщо трохи збільшити час на перегляд телевізора або інтернет-серфінг, у вас може не залишитися часу на інші важливі справи.

3. Стати хорошим прикладом для наслідування

Діти краще засвоюють урок із вчинків батьків, ніж з їх слів. Батьки - це перші вчителі в житті дитини, тому переконайтеся, що ви є хорошим прикладом для наслідування для своєї дитини. Обмежте для себе використання соціальних мереж - це дуже ефективний метод, якщо ви хочете, щоб ваша дитина вчинила так само.

4. Ніколи не користуйтеся телефоном, щоб заспокоїти дитину

Останнім часом батьки часто дають дитині смартфон, щоб заспокоїти її. Якщо дитина впадає в істерику або виходить з-під контролю, батьки включають їй мультфільм або гру на смартфоні. Однак в довгостроковій перспективі це може стати проблемою.

5. Спілкуйтеся з дитиною

Регулярне живе спілкування з дитиною допомагає батькам краще розуміти її. Також живе спілкування допомагає дитині розвивати мовні навички.

6. Створіть удома зону, вільну від гаджетів

Якщо ви домовитеся з сім'єю не використовувати гаджети в певних місцях будинку або в певних ситуаціях (наприклад, під час прийому їжі, сімейних зустрічей тощо) - це допоможе обмежити час, проведений за екраном. Почніть з того, що вимикайте телевізор і відкладайте в бік смартфони під час їжі або сімейного спілкування. Це допоможе дітям і батькам не відволікатися від прийому їжі або бесід. Можливо, ви помічали, що іноді діти навіть не пам'ятають, що їли на вечерю, тому що були занадто захоплені листуванням у соціальних мережах або переглядом телепрограми.

7. Співпрацюйте зі шкільними вчителями дитини

Батьки і вчителі повинні співпрацювати, щоб навчити дитину відповідально використовувати цифрові технології. Багато шкіл сьогодні використовують різні методи онлайн-навчання. Батьки повинні підтримувати вчителів у використанні таких методів і використовувати їх вдома, при цьому контролюючи дітей належним чином.

Як контролювати дітей у цифрову епоху

Виховання дітей у цифрову епоху може виявитися непростим завданням, але немає нічого неможливого. Розглянемо кілька порад, як ви можете контролювати дитину у використанні цифрових технологій.

• Переконайтеся, що ви використовуєте налаштування, які обмежують доступ дитини до контенту, що не прийнятний для неї за віком.
• Вкрай важливо пояснити дитині, наскільки небезпечні інтернет-шахрайство або ситуації, коли хтось пише їм повідомлення сексуального характеру.
• Постарайтеся не бути занадто різкими з дітьми. Діти неминуче роблять помилки, використовуючи соціальні мережі. Батьки повинні тактовно поводитися в таких ситуаціях і намагатися перетворити такі помилки на урок для дітей.
• У разі кібербулінгу або інших серйозних ситуацій можуть знадобитися рішучі дії. Слідкуйте за історією браузера дитини і її поведінкою. Якщо буде потрібно, зверніться за професійною допомогою.

Сподіваємося, що ці поради допоможуть молодим батькам ефективно виховувати дитину в цифрову епоху і навчать правильно користуватися електронними пристроями.

Світлана Ройз пропонує прості ігри для дітей різного віку.

 Вимушені переїзди чи омріяна мандрівка з дітьми — це довгі години дороги, які можуть стати випробуванням для дорослих. 🙌 Але є спосіб, як скерувати активність дитини, відволікти її та перетворити саму дорогу на розвагу, розвиток та радість. 

Дитяча психологиня Світлана Ройз пропонує прості ігри для дітей різного віку. Дивіться на картках та зберігайте цей допис для майбутніх поїздок. Легкої та безпечної дороги!

ПРАКТИКИ УСВІДОМЛЕНОСТІ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ СТРЕСУ.

 Висвітлюється питання усвідомленого харчування як способу протидії стресу. Проте для його зменшення варто використати інші практики усвідомлення й уважності, що допомагатимуть паралельно із харчуванням турбуватись про ментальне здоров’я. 

Медитація

Численні дослідження показують, що медитація зменшує стрес, хоча велика частина досліджень зосереджена на зв’язку медитації та нормалізації кров’яного тиску. Медитативні практики можуть допомогти людині стати більш уважною до вибору їжі. З набуттям досвіду ви зможете краще звертати увагу на бажання схопити їжу, насичену жиром і цукром, і гальмувати цей імпульс.

Прості фізичні вправи  

Хоча рівень кортизолу змінюється залежно від інтенсивності та тривалості вправ, прості фізичні вправи (відомі нам ще з уроків фізкультури) можуть притупити деякі негативні наслідки стресу. Але деякі види фізичної діяльності, наприклад, йога, цигун, тай-чі, містять елементи як вправ, так і медитації, тому діють комплексно.

Соціальні контакти й кола за інтересами

Друзі, сім’я та інші джерела соціальної підтримки можуть слугувати певним буфером для людини, яка проживає стрес. Наприклад, дослідження показують, що люди, робота яких напряму пов’язана зі стресовими ситуаціями, наприклад, рятувальники, пожежники, лікарі швидкої допомоги, мають краще психічне здоров’я, якщо вони мають адекватну соціальну підтримку. Але навіть людям, які живуть і працюють в звичайних умовах, час від часу потрібна допомога друзів і родини.

Поєднання поведінкових прийомів, які формують фундамент усвідомленості, у поєднанні зі знаннями про здорове харчування може значно покращити якість життя, зменшити негативні наслідки стресу та триматиме вас в балансі. Навіть тепер, в умовах війни та викликів, пов’язаних з цим, практики усвідомленості допомагають зменшити тривожність. У будь-якому випадку зосередження на відчуттях і практикування усвідомленості – це хороша інвестиція у здоровий спосіб життя.

Шлях до щастя починається з простих речей.

 Ви можете стати щасливішими вже сьогодні, не докладаючи для цього серйозних зусиль. Просто зосередьтеся на тому, що приносить вам радість та задоволення.

Щастя не завжди у грандіозному

Люди часто відкладають пошук щастя на потім, думаючи, що воно прийде лише після виконання великих цілей: купівлі нерухомості, одруження, народження дитини, зміни кар'єри, досягнення успіху тощо. 

Насправді ж моменти справжнього щастя зазвичай пов'язані з простими речами.

Згадайте, що робило вас щасливими раніше

Людина часто забуває про те, що приносило їй радість у минулому, коли вона ще не думала про великі мрії. Це могли бути звичайні зустрічі з друзями, улюблене хобі у вихідні чи ранкова кава перед роботою. Згадайте такі моменти зі свого життя. Додайте ці миті у свої дні вже зараз.

Керуйте своїм щастям

Людині важливо звикнути до думки, що вона може почуватися добре навіть за неідеальних умов. У цьому допоможе психотерапія. Терапевт допомагає людині бути щасливою з тим, що вже є в її житті. Спеціаліст зверне увагу клієнта на той позитивний досвід, що він вже має, а також навчить справлятися з негативними моментами. 

Можна навчитися бути щасливим самостійно

Є такий корисний прийом, який ви можете спробувати самі:

🔸 Згадайте період свого життя, коли ви були щасливими.

🔸 Що саме приносило радість? Наприклад, гра у футбол у вихідні, танці, походи в гори чи відвідування музичних концертів.

🔸 Подумайте, що з цього ви можете повернути у своє життя? Що можете зробити зараз, хоча б у трохи іншому форматі? Зробіть це.

Не відмовляйте собі у задоволенні бути щасливими вже сьогодні.

5, 4, 3, 2 ,1 – вмикаємо ZEN-режим.

«БІЖИ» – збудження, яке психосоматично (на рівні емоцій і тіла) спонукає організм врятуватися від загрози, тобто втекти. Мозок стимулює тіло гормонами і психоактивними речовинами. Увага сконцентрована тільки на відчутті небезпеки, а страх заповнює собою всю свідомість.

Цьому стану притаманні характерні особливості: м’язи напружені, дихання коротке, серцебиття швидке, вкрита холодним потом шкіра, сухі губи, травлення зупиняється тощо.

У разі, якщо ви відчуєте сильний наплив тривоги, використайте вправу «5, 4, 3, 2, 1». Навіть окремі елементи цієї вправи можуть бути ефективні. Наприклад, людина опинилась у транспорті під час панічної атаки. Тоді вона може, наприклад, рахувати машини тощо. 

Отже, вправа «5, 4, 3, 2, 1»:

5. Задіємо зір

✅ Знайдіть навколо себе 5 об’єктів, що мають різний колір і, бажано, форму. 

✅ Зосередьтеся на кожному з них, не поспішайте, роздивіться відтінок кольору та індивідуальність форми першого об’єкту.

✅ Опишіть вголос (допустимо проговорювати про себе), що ви бачите.

✅ Перенесіть свою увагу на наступний об’єкт. 

4. Задіємо дотик

✅ Знайдіть навколо себе 4 об’єкти, що мають на дотик різну фактуру.

✅ Зосередьтеся на кожному з них, відчуйте унікальність структури поверхні кожного об’єкту.

✅ Опишіть вголос, що ви відчуваєте. 

✅ Перенесіть свою увагу на наступний об’єкт. 

3. Задіємо слух

✅ Знайдіть навколо себе 3 джерела, що мають різне звучання.

✅ Зосередьтеся на кожному з них. 

✅ Перенесіть свою увагу на наступний об’єкт. 

2. Задіємо нюх

✅ Знайдіть навколо себе 2 аромати, що відрізняються один від одного.

✅ Зосередьтеся на кожному з них, виокреміть унікальність запахів. 

✅ Опишіть вголос, що ви відчуваєте.

✅ Перенесіть свою увагу на другий аромат. 

1. Задіємо смак

✅ Знайдіть собі об’єкт, яким можна посмакувати.

✅ Зосередьтеся на ньому, розрізніть складові смаку. 

✅ Опишіть вголос, що ви відчуваєте.

🔸 Вправа є перевірено ефективною та входить у перелік інструментарію більшості травматерапевтів.

Джерело: Євген Отченашко, психолог

 

Як допомогти дітям упоратися з булінгом.

 Згідно з результатами різних опитувань, більшість дітей і підлітків стверджують, що в їхніх школах має місце булінг (усілякі знущання, цькування й залякування). Один такий шкільний розбишака здатний перетворити на справжній жах похід дитини на зупинку або її велику перерву у школі. Знущання можуть залишити глибокі емоційні рубці на все життя. А в екстремальних ситуаціях вони можуть завершитись погрозами насильства, псування майна або серйозними тілесними пошкодженнями.

Якщо ваша дитина піддається знущанню, є способи допомогти їй справитися з ним на щоденній основі та зменшити його тривалий вплив. І навіть якщо знущання не є проблемою у вас вдома безпосередньо зараз, важливо обговорювати такі питання, щоб дитина була готова до всього.

Що таке булінг?

Багатьох дітей у свій час дражнили рідні брати, сестри або друзі. Якщо це відбувається в ігровій дружній формі, коли обидві дитини просто бавляться, такі образи, як правило, не завдають шкоди. Але коли словесні перепалки стають образливими, злими й постійними, вони перетворюються на знущання, тому їх необхідно припинити.

Булінг (шкільне цькування) – це навмисне знущання фізичним, вербальним або психологічним способом. Воно може варіювати від ударів, поштовхів, лайки, погроз і насмішок до вимагання грошей і цінного майна. Деякі діти знущаються, уникаючи, ігноруючи інших і поширюючи про них неправдиві чутки. Інші використовують електронну пошту, чати, миттєві повідомлення, соціальні мережі й текстові повідомлення, щоб насміхатись над іншими або кривдити їхні почуття.

Дуже важливо сприймати знущання серйозно, а не просто відмахуватись від них, як від чогось, що діти повинні подолати самі. Наслідки можуть бути найсерйознішими, зачіпати самооцінку дитини та її майбутні особисті стосунки. У важких випадках залякування призводять до справжніх трагедій.

Чому одні діти знущаються над іншими?

Діти знущаються один з одного з цілого ряду причин. Іноді вони насідають на інших дітей, бо їм потрібна жертва – той, хто здається емоційно чи фізично слабшим або просто поводиться або виглядає не так, як усі, – щоб відчувати себе більш важливим, авторитетним, популярним або впевненим у собі. Деякі бешкетники більші й сильніші за своїх «жертв», та це не завжди так.

Іноді діти знущаються з інших, тому що так вже робили з ними. Вони можуть думати, що їхня поведінка нормальна, тому що в їхніх сім'ях та оточенні всі постійно гніваються, кричать або обзиваються. Деякі популярні телешоу, здається, навіть сприяють насильству: людей виганяють, ігнорують або висміюють їхній зовнішній вигляд чи відсутність таланту.

Ознаки знущань

Якщо дитина не каже вам про залякування та знущання над собою або не має на собі видимих наслідків у вигляді синців чи травм, досить важко з'ясувати, чи відбувається це з нею насправді.

Але все ж є деякі ознаки. Батьки можуть помітити зміну в поведінці дитини, її занепокоєння або відсутність апетиту, сну, небажання робити те, що раніше подобалось і приносило задоволення. Коли дитина виглядає похмурою і пригніченою або засмучується швидше, ніж зазвичай, коли вона починає уникати певних ситуацій, наприклад, поїздки у громадському чи шкільному автобусі, це теж може бути ознакою існуючих у ставленні до неї знущань.

Якщо ви підозрюєте, що над дитиною знущаються, але вона не хоче зізнаватись у цьому, знайдіть можливість підняти це питання обхідними шляхами. Наприклад, ви можете побачити певну ситуацію на ТВ-шоу і використовувати її як початок розмови, спитавши дитину: «Що ти про це думаєш?» або «Як ти думаєш, що треба було зробити цій людині?». Це може допомогти вам у розмові перейти до таких питань, як: «А ти коли-небудь зіштовхувався з подібним?» або «Ти коли-небудь відчував таке?». Ви можете поговорити про свої схожі переживання в дитячому віці.

Діти повинні знати, що, якщо їх залякують, знущаються над ними або вони бачать, як це відбувається з іншими, – треба неодмінно порозмовляти про це з вами або іншим дорослим (учителем, шкільним психологом чи другом сім'ї), братом чи сестрою.

Допомога дітям

Якщо дитина розповідає вам про бешкетника, зосередьте увагу на комфорті та підтримці, не важливо, наскільки ви засмучені. Діти часто не хочуть розповідати дорослим про залякування, тому що відчувають себе ображеними та приниженими або турбуються про те, що батьки будуть дуже перейматись і хвилюватись.

Іноді діти думають, ніби це їхня власна вина, що, якби вони виглядали або вели себе по-іншому, то цього б не сталось. Іноді вони бояться, що, якщо розбишака дізнається, що вони комусь усе розповіли, то буде ще гірше. Інші побоюються, що їхні батьки не повірять їм чи не робитимуть жодних дій у цьому напрямі. Або ж діти хвилюються, що батьки змусять їх дати відсіч бешкетнику, якого вони бояться.

Хваліть дитину за те, що вона набралася сміливості порозмовляти про це. Переконайте її, що вона не самотня – багато людей отримують свою порцію знущань у певний момент. Підкресліть, що погано робить бешкетник, а не сама дитина. Переконайте сина чи доньку в тому, що ви придумаєте, як правильно зробити в цій ситуації, разом урахуєте всі тонкощі.

Іноді старший брат, сестра або друг можуть допомогти впоратися із ситуацією. Вашій доньці може бути корисно почути, як її старшу сестру, яку вона обожнює, дражнили через її зубні брекети і як вона впоралася з цим. Старший брат або друг може також дати деяке уявлення про те, що відбувається у школі або там, де трапляються знущання, і допоможе придумати краще рішення.

Сприйміть серйозно побоювання дитини, що знущання будуть ще гірше, якщо задирака дізнається, що ваша дитина розповіла про них. Іноді корисно звернутися до батьків бешкетника. В інших випадках варто в першу чергу зв'язатися з учителем або завучем. Якщо ви вже випробували ці методи і все ще хочете порозмовляти з батьками дитини-бешкетника, зробіть це в офіційних умовах, наприклад, у присутності завуча.

У багатьох країнах є закони і правила, що стосуються знущань. Дізнайтеся про подібні у вашому місцевому самоврядуванні. У деяких випадках, якщо у вас є серйозні побоювання із приводу безпеки вашої дитини, вам, імовірно, буде потрібно звернутись в органи правопорядку.

Поради дітям

Ключ до допомоги дітям у наданні стратегій, які навчать їх справлятися з повсякденними знущаннями, а також допоможуть відновити дитячу самооцінку й повернути почуття власної гідності.

Під впливом емоцій є спокуса запропонувати дитині дати відсіч задираці. Зрештою, ви гніваєтеся, що ваша дитина страждає, і, можливо, у дитинстві ваші батьки радили вам «постояти за себе», що ви успішно зробили. І ви переймаєтеся, що ваша дитина все ще потерпає від рук розбишаки.

Але важливо порадити дітям не відповідати на знущання бійкою або відповідними знущаннями. Це може швидко перерости в насильство, неприємності, травмувати когось із них. Замість цього найкраще піти від ситуації, поспілкуватися з іншими дітьми й розповісти про все дорослим.

Ось ще кілька стратегій для дітей, які можуть допомогти їм покращити ситуацію і своє самопочуття, зумовлене тим, що відбувається:

• Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти бешкетника. Запропонуй те ж саме своєму другу.
• Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються бешкетники. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч бешкетнику. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).
• Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.
• Розкажи дорослим про знущання. Учителі, директор школи, батьки можуть допомогти припинити знущання.
• Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.
• Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, не бери його до школи.

​Простягніть руку допомоги

Удома ви можете знизити негативний вплив знущань. Навчайте дітей спілкуватися з такими друзями, які допомагають розвивати їхню впевненість у собі. Допоможіть їм знайомитися з іншими дітьми, відвідуючи різні гуртки чи спортивні секції. І знайдіть такі заняття для дітей, які допоможуть їм почуватись упевненими й сильними. Можливо, це буде секція самооборони, карате або тренажерний зал.

І пам'ятайте: якими б прикрими не були знущання для вас і вашої родини, є багато людей і способів вирішити цю проблему.

Джерело: розвиток дитини

Чому ми любимо пліткувати? Це в нас від предків.

 Люди пліткували ще з доісторичних часів. У первісних суспільствах через плітки люди дізнавалися про важливі події, новини та соціальні зміни. Також плітки дозволяли слабшим членам групи об’єднуватися проти сильніших або агресивних індивідуумів. Пліткували і в пізніший час, наприклад, при дворах королів. Пліткуємо й ми зараз. Тож яку функцію виконують плітки в сучасному світі та як протидіяти їх негативним наслідкам?

🔸 Плітки можуть виконувати інтеграційну функцію. Обмін плітками свідчить про подібні цінності чи характери людей, які спілкуються між собою. Також поширення пліток може створювати відчуття захисту. Будь-яка несхожість призводить до страху в соціумі або хоча б занепокоєння. Тому відмінності окремих особистостей спричиняють здивування, осуд і, як наслідок, поширення пліток всередині групи осіб.

🔸 Може здаватися, що обговорення пліток зменшують агресію всередині групи: начебто пліткуючи можна уникнути відкритого конфлікту. Але частіше плітки порушують довіру між людьми. Як наслідок: розриваються соціальні зв’язки, а рівень підтримки у групі зменшується. 

🔸 У людей, про яких пліткують, може знижуватися самооцінка, вони перестають бути впевненими в собі. Тому в розмовах потрібно залишатися чуйним та поважати гідність інших. Якщо при вас хтось починає пліткувати, краще змініть тему розмови.

🔸 Якщо про вас поширюють плітки – не виправдовуйтеся. Ваша бурхлива реакція на плітки може навпаки спонукати людей продовжувати обговорювати неправдиву інформацію про вас.

🔸 Не діліться особистою чи важливою для вас інформацією з малознайомими людьми. Маєте бажання виговоритися – зверніться до перевіреного друга чи до кваліфікованого психотерапевта.

Джерело: Всеукраїнська програма підтримки ментального здоров’я “Ти як?”

Від мрії до дії: практичні поради, як втілити свої мрії в життя.

 Хронічний стрес, страх та невизначеність сьогодення стають ґрунтом для тривоги, депресії та інших психологічних проблем. У таких умовах як ніколи важливо не втрачати зв'язок із мріями. Саме вони дають нам сили йти далі.

З погляду психології мрії виконують низку важливих функцій:

🔸 Мотивують та надихають

 Коли ми чітко уявляємо собі те, чого прагнемо, це дає нам сили діяти, долати перешкоди та рухатися до мети.

🔸 Розширюють свідомість

 Мрії допомагають нам вийти за межі буденності, уявити нові можливості.

🔸 Підвищують стійкість

 Віра у краще майбутнє дає нам ресурси для подолання труднощів та адаптації до складних умов.

🔸 Зміцнюють психічне здоров'я

Мрії мають терапевтичний ефект, адже вони дозволяють нам зосередитися на позитиві та відволіктися від проблем.

Важливо зазначити, що не всі мрії однаково корисні. Нечіткі, нереалістичні або негативні мрії можуть мати небажаний вплив на наше життя. 

Тому якщо вам наразі складно сказати, яка у вас мрія, спробуйте наступну вправу: 

1. Відкрийте свій щоденник або візьміть аркуш паперу.

2. Приділіть трохи часу, щоб помедитувати, зосередитися на своїх відчуттях та думках.

3. Дайте собі чесні відповіді на такі запитання:

✅ Що я вмію та що можу робити добре?

✅ Які мої сильні сторони та якості?

✅ Що я прагну робити?

✅ Яким я бачу себе в майбутньому?

✅ Чого мені не вистачає для досягнення мети?

Не бійтеся мріяти. Чим чіткіше ви уявляєте собі свої бажання, тим легше буде їх втілити в життя:

🔸 Створіть "дошку мрій". На ній можна розмістити картинки, фотографії та фрази, що візуалізують ваші бажання.

🔸 Заведіть щоденник мрій, де ви будете записувати свої мрії, плани та ідеї. Пишіть максимально докладно. Уявіть, наприклад, як ви будете почуватися, коли досягнете їх. Регулярно перечитуйте свої записи, щоб підтримувати мотивацію.

🔸 І, нарешті, зробіть перший крок до здійснення мрії. Не чекайте, коли все буде ідеально. Почніть вже зараз. І не бійтеся помилок, адже вони – це частина шляху до успіху.

Пам'ятайте, мрії – не просто вигадки, а потужний інструмент розвитку. Вірте в себе та свої можливості, це допоможе вам подолати будь-які труднощі та побудувати нове щасливе майбутнє.

Правила безпеки під час канікул: батькам нагадали, як подбати про своїх дітей влітку.

 1 червня більшість українських школярів і школярок пішли на літні канікули. Проте, разом із безтурботним відпочинком для дітей, цей період передбачає посилену відповідальність батьків за безпеку своїх доньок і синів.

На своїй Facebook-сторінці Патрульна поліція України оприлюднила корисні поради для батьків, які допоможуть нагадати малечі базові правила безпеки й уберегти дітей від неприємностей.

Зокрема, правоохоронці радять:

• не залишати дітей без нагляду, бути уважними до них і їхньої поведінки, контролювати, де і з ким перебуває ваш син / ваша донька й чим займається;
• навчити дітей завжди говорити, куди вони йдуть, вчасно приходити додому й нікуди не йти з незнайомцями без дозволу;
• провести для дітей, які залишаються вдома самі, інструктаж із техніки безпеки й залишити номери екстрених служб, за якими можна звертатися по допомогу;
• якщо дитина йде на прогулянку, нагадати їй правила дорожнього руху, а також показувати на власному прикладі, як дотримуватися ПДР;
• закріпити на одязі дітей світловідбивальні елементи – це зробить їх помітними для водіїв у темряві або в умовах обмеженої видимості;
• обговорити з дітьми правила поведінки на воді й не дозволяти їм самостійно купатися у водоймах, адже це може бути небезпечно;
• розповісти донькам і синам про шкідливість алкоголю, наркотиків, тютюну й наслідки вживання цих речовин;
• обговорити з дітьми алгоритм дій під час повітряної тривоги (нагадати обов’язково йти в укриття);
• провести інструктаж з мінної безпеки.

Раніше ми публікували матеріали для батьків і освітян, які допоможуть обговорити з дітьми правила безпеки під час канікул. Переглянути їх можна за посиланням.

Для дітей і підлітків також вийшов освітній мультфільм про безпеку в інтернеті під час літніх канікул.

5 порад від ніжинського психолога, якщо ви не хочете спілкуватися з людьми.

 Дійсно, таке нерідко трапляється у житті та це абсолютно нормально!

Які можливі причини? Інколи, бувають моменти, коли просто необхідно відволіктися від соціальних контактів та зосередитися на собі! Це можуть бути наслідки інформаційного шуму: можете почувати себе емоційно виснаженим (втомленим, перевантаженим) і потрібно відновитися. Ще одна з можливих причин – соціальна тривожність (тривога перед спілкуванням), яка пов’язано відчуттям незручності у певних соціальних ситуаціях. По-третє, після певних змін, подій у житті рівень потреби у спілкуванні може знижуватися. Нерідко трапляється й «токсичне» оточення, яке може негативно впливати на ваші почуття, що формує установку обмежити контакти з таким оточенням.

Нерідко причина криється, як говорять «на поверхні» – не любите особистих запитань (прямих, «в лоб»), які люблять задавати вам знайомі. Це цілком нормально з вашого боку, адже мова йде про особисту дистанцію, комфорт, які дуже важливі!

Як бути у такій ситуації? Один із варіантів – уникнути спілкування, вибачитися та повідомити людині, що це питання не хочете обговорювати (або ж повідомити, що така проблема обговорюється лише з рідними та близькими людьми, оскільки це дуже особисте питання).

Другий варіант – перевести розмову на щось інше (поговорімо про… спорт, погоду, який сьогодні чудовий день або запитайте про справи співрозмовника).

Третій варіант – пожартувати, наприклад «Ой, тут так багато людей, я не готовий (-а) веселити всіх навколо своїми проблемами!; А ви б хотіли це знати, справді? Ви мене розвеселили!»

Чому люди задають такі питання? Знову, причин може бути багато, зокрема їм просто цікаво, вони дуже відверті (відкриті у спілкуванні), у них такий спосіб спілкування, вони звикли ставити особисті запитання і не ніяковіють при цьому (вважають це нормою), можуть належати до іншої культури, народу, не розуміють різниці між особистим і соціальним контекстом або не розуміють які запитання є доречними або недоречними у спілкуванні.

Яким чином себе вести, коли не хочеться ні з ким спілкуватися?

1. Не звинувачувати себе за бажання бути самотнім час від часу. Це нормально.

2. Спробуйте знайти баланс між соціальними контактами і часом для себе, прислухайтеся до своїх потреб.

3. Спробуйте обмежити спілкування з «токсичними» для вас людьми.

4. Дихальні вправи, релаксаційні техніки – зверніться до них. Вони допоможуть відновити свій ресурс.

5. Якщо відчуваєте, що не зможете самостійно впоратися з цією проблемою самостійно, зверніться до практичного психолога.

кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; 

практичний психолог Олександр Пісоцький

Комплекс рятівника: коли бажання допомогти шкодить.

 Є люди, які люблять нав’язувати свою допомогу або поспішають розв’язувати чужі проблеми. Найімовірніше, вони мають так званий комплекс рятівника.

Які причини його появи? 

В основі комплексу рятівника – невпевненість людини у своїй самоцінності. Вона бачить свою цінність лише тоді, коли корисна іншим. Ймовірно, в дитинстві людина мусила “заробляти” любов батьків. Вона виросла, і тепер у неї є стійка потреба бути корисною оточенню, демонструвати їм свою безвідмовність.

Проте винагородою за постійне бажання допомогти далеко не завжди є вдячність. З часом інші починають приймати безвідмовність як належне і зляться, коли замість звичної готовності допомогти людина відмовляє. 

Чому ж комплекс рятівника так складно розпізнати та позбутися його? Бо роль рятівника має декілька прихованих “вигод”:

🔸 Людина набуває відчуття власного достоїнства, а її самооцінка росте, коли вона допомагає іншим.

🔸 Помічник має можливість контролювати різні аспекти. Цим часто зловживають батьки щодо своїх вже дорослих дітей, постійно нав’язуючи їм свою допомогу. Водночас самих дітей ніхто не запитує, потрібна їм поміч чи ні.

🔸 Самотня людина може через допомогу іншим шукати собі друзів.

🔸 Людиною може керувати ідеалістичне бажання рятувати світ. І щоб навести лад у всесвіті, вона допомагає іншим.

🔸 Рятувати когось – спосіб забути про свої нерозв’язані проблеми. І дуже часто рятівник буде прагнути допомогти саме тому, в кого такі ж проблеми, що й у нього.

Проаналізуйте свою поведінку. Згадайте, коли проявлявся ваш комплекс рятівника? Можливо, ви давали подрузі поради в особистому житті тоді, коли самі мали із цим проблеми. Або ж рятували від небезпеки рідних тоді, коли самим було дуже страшно. Усвідомте: варто передусім покращити своє життя, а не рятувати усіх підряд. 

А що ж робити, коли вас просять про допомогу або намагаються навалити на вас свої проблеми? Наприклад, друг забирає ваш час та псує настрій постійними розповідями про власні невдачі. Або ви один раз допомогли, і після цього людина звертається до вас знову і знову.

🔸 Спробуйте найперше зрозуміти, чому саме до вас звернулися по допомогу? Причин може бути декілька. Або ж ви усвідомите свій власний комплекс рятівника. А можливо, ви маєте слабкі або взагалі відсутні особисті кордони, чи не вмієте казати “ні”. 

🔸 Важливо також розподілити відповідальність. Чи справді ви повинні розв’язувати проблеми замість іншої людини? Якщо про допомогу просить доросла людина, яка не має серйозних проблем зі здоров’ям, то вона здатна навести лад у власному житті без вашої участі. Інша річ, що людина цього робити не хоче, а тому звертається до вас. 

Тому знову ж повертаємося до того, про що казали вище: зверніть увагу на власне життя, адже у вас теж є нерозв’язані питання, тому займіться ними і будьте щасливі.