5-кроковий алгоритм: від постійної втоми до ресурсного стану.

 Чому ми відчуваємо постійну втому і як віднайти свою ресурсність? 
 пропонуємо 5-кроковий алгоритм до ресурності.

1. Зрозумійте, що для вас означає бути в ресурсі

Що означає бути «в ресурсі» для вас? Опишіть свій бажаний стан, не використовуючи заперечення «не».

Поганий варіант:

Тобто ви в ресурсі — це НЕ тоді, коли ти НЕ втомлений/а. Бо як тоді розуміти коли ти «НЕвтомлений», коли організм фіксує тільки слово «втомлений». Ми не можемо прагнути до чогось «не». Нам потрібна альтернатива.

Гарний варіант:

Бути в ресурсі — це з легкістю братись за задачі, відчуваючи при цьому спокій, задоволення і азарт.
Відчуваєте різницю? Навіть проговорюючи замість слова «втома» слово «задоволення», ми вже можемо почуватись краще.

2. Потурбуйтесь про витрати ресурсу, від яких можна відмовитись

Упродовж життя ми використовуємо енергію. Проте не завжди на те, що має для нас сенс. Подивіться, на що зараз іде ваш ресурс? Напишіть список, на що ви витрачаєте енергію, і знайдіть у переліку ті способи, від яких можна відмовитися. Нам, наприклад, не потрібні суперечки в інтернеті, спілкування з людьми, з якими  нудно, і щоденне читання новин. А чого забагато вам? Знайдіть і припиніть це робити по можливості.

3. Віднайдіть свої способи відпочинку

Або, як модно казати, «ресурсні справи». Завдання — точно зрозуміти, що наповнює вас енергією та позбавляє напруги. І для кожного це буде щось своє. До прикладу, «люди навколо»: когось вони будуть наповнювати, а когось — спустошувати. З’ясуйте, що і як працює саме для вас. 

4. Плануй відпочинок

Навіть якщо це звучить як сюр, але плануйте відпочинок. І йдеться не тільки про мандрівки. Планувати можна (і варто) час (чи день) без справ, денний сон, прогулянку, відпочинок перед телевізором чи медитативні практики відновлення, а також перерву на чай чи каву.

5. Розвивайте в собі культуру відпочинку

Вчіться бачити відпочинок не як щось вимушене, «бо ти так далі не можеш», а як щось прекрасне і бажане. Пробуй нові, ба, навіть вишукані способи відпочивати. Створюй «відпочивальні» традиції і рутини для себе і своїх близьких. 

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/6145-5-krokovyi-alhorytm-vid-postiinoi-vtomy-do-resursnoho-stanu

Як уберегти дитину від загроз в інтернеті: поради для батьків.

 Останнім часом спеціалісти у сфері інформаційних технологій спостерігають активне зростання технологічних розробок, які здатні покращити життя людства. Проте такий розвиток несе за собою й поширення нових ризиків для дітей у мережі.

Що можуть зробити батьки, аби захистити дитину від небезпеки в кіберпросторі, розповіли в ГО “#stop_sexтинг”.

Згідно з останнім дослідженням Служби порятунку дітей, серед дітей і підлітків від 5 до 18 років в Україні:

• 84% починають користуватись інтернетом у 5-11 років;
• з кожним роком відбувається “омолодження” початку користування інтернетом і соціальними мережами.

Британська організація Internet Watch Foundation відмітила, що минулого року одним із найпоширеніших видів злочину в інтернеті проти дітей було використання самостійно створеного контенту сексуального характеру (селфі), який діти робили вдома на вимогу злочинців (73% контенту).

Крім того, аналітики IWF виявили понад 10 000 зображень, створених штучним інтелектом, про жорстоке поводження з дітьми у даркнеті, зокрема, згенерованих завдяки технології “ДіпФейк” (злочинці беруть зображення обличчя зі сторінок дітей і створюють з ним фейковий контент). Майже 2 600 із цих зображень неможливо було відрізнити від реальних фото.

Щоб захистити дитину від небезпек, які на неї можуть чекати в мережі, фахівці рекомендують батькам:

• започаткувати традицію снідати та/або вечеряти без гаджетів;
• проводити один день на тиждень (наприклад, неділю) офлайн (правило має стосуватися не лише дітей, а й дорослих);
• в ігровій формі встановити спеціальні правила для використання гаджетів у сім’ї й підписати з дитиною “Сімейну угоду”: вказати, де можна використовувати гаджет, як довго можна ним користуватися, де заряджати тощо (приклад такої угоди можна знайти за посиланням);
• проводити з дітьми бесіди про небезпеку спілкування з незнайомцями в мережі;
• налаштувати профіль дитини так, щоб незнайомі люди не могли їй писати й залишати коментарі;
• влаштувати спільний перегляд освітніх відео та мультфільмів на YouTube-каналі ГО “#stop_sexтинг”, зокрема, “Хаппі та її суперсила” або адаптацію відео від Amaze.org “Як бути в безпеці в інтернеті?”;
• провести для дитини в ігровому форматі уроки про безпеку в інтернеті або порекомендувати класним керівникам влаштувати таку виховну годину (методологічні розробки для дітей різного віку доступні тут);

Крім того, звернутися по допомогу щодо онлайн-ризиків для дітей батьки можуть:

• на Урядову консультаційну лінію з питань безпеки дітей в інтернеті за номером: 1545 (3) (анонімно, цілодобово та безплатно);
• у чат-бот #stop_sexтинг: тут можна отримати допомогу про прикмети, причини, наслідки, порядок дій і попередження щодо різних ризиків для дитини в інтернеті.
• Джерело: НУШ

Ресурсний календар на лютий від Світлани Ройз.

 РЕСУРСНИЙ КАЛЕНДАР на лютий для дітей та дорослих.

Давно не публікувала його сторінки. Кожного разу до календаря додаю щось нове, щоб не повторюватись. «Практикуємо» радість та стійкість. Ілюстрації до всіх місяців - Diana Dubossarska.

Лютий

1. День їжаків (час від часу зупиняйся, уявляй, що ти їжачок і роби «фур-фур»)

2. День «сам собі скульптор» (торкайся свого обличчя, тіла дуже обережно та дбайливо, наче створюєш найчарівнішу та найкрасивішу скульптуру. Ти ж і є витвір мистецтва)

3. День ходіння чи стрибання через сходинку (тільки обережно)

4. День, щоб виспатися (день вимкнення будильника чи вкладання спати раніше)

5. День ля-ля-ля (чи шурум бурум) (коли відчуєш, що все навколо занадто напружене та серйозне, додавай подумки до своїх слів чи слів співрозмовників – ля-ля-ля (чи шурум бурум). Тільки подумки

)

6. День позіхання, відкриваючи пащу, мов крокодил. (розітри долоні, поклади їх на щелепи. Уяви себе крокодилом та позіхни, видаваючи звук)

7. День відчуття «я точно впораюсь» (можна написати собі нотатку, приліпити стікер до книги чи ноутбука, чи просто повторювати ці слова)

8. День подарунка собі (що це буде? Шоколадка, чай, кілька хвилин на самоті, нова ручка?)

9. День малювання в небі уявними фарбами (якщо уявити, що наш погляд – це пензлик, і ми можемо розфарбовувати все, що тільки забажаємо, яким би кольором розфарбували небо, хмари..)

10. День викидання непотрібного (для нового в нашому житті потрібен простір. Що ми готові відпустити?)

11. День обіймання з вітром (розкрийте руки, наче для обіймів. Уявіть, що вітер, небо, життя вас обіймає)

12. День прислухання до радості та дозволу собі радості (чиїм голосом вона промовляє сьогодні? що саме сьогодні може додати радості?)

13. День гучних кроків та тупотіння ногами (а якщо дозволити собі йти, щоб світ тебе чув?)

14. День думок та слів про кохання (скажи «я люблю»… – собі, будь-кому з людей, страві (чаю, кави), дії, проєкту,

15. День танцю під нечутну іншим музику (як би виглядав цей танець?)

16. День відстукування ритму (кілька разів в день простукай долонями, чи пальцями ритм, який вигадаєш)

17. День аромату кориці (поклади в кишеню паличку кориці, якщо ти любиш цей аромат, час від часу наближуй її до обличчя, щоб відчути його)

18. День облизування пальців та тарілок (коли ніхто не бачить )))

19. День хвоста (уяви, що у тебе є хвіст. Який він – як у кенгуру, як у мишки, зайця, чи у їжачка. Час від часу воруши хвостом)

20. День підморгування перехожим (якщо підморгнути і усміхнутись перехожим, як вони відреагують?)

21. День малювання сердечок на снігу (чи на папері, чи на землі)

22. День прикмет весни (які вже можна помітити)

23. День слів на букву М (впродовж дня звертай увагу на слова, предмети, імена, дії, що починаються на букву М)

24. День відчуття опори (що саме сьогодні буде твоїм «заземленням» - зв’язком з реальністю?)

25. День поєднання з Життям (уяви, що там, де ти ідеш, з’являються квіти, чи пробуджується та розквітає Життя, бо ти – його носій)

26. День усміхнених хмарних драконів (подивись в небо – там точно є хмарний дракон, який тобі усміхається. Яке у нього ім'я?)

27. День надісланих листів (кому ти сьогодні відправиш? може, собі?)

28. День знайденої відповіді (будь уважним до слів, знаків, написів – можливо, вони саме для тебе)

29. День для втілення того, що давно відкладалось. (Що з того, що не встиглось за місяць, сьогодні зробишь?)

©Світлана Ройз

Джерело: https://www.facebook.com/groups/358047888038669/permalink/1708251499684961

Попередь суїцид!

ЯК СПРАВИТИСЯ ЗІ ЗЛІСТЮ І ГНІВОМ: 5 простих способів для батьків.

 Вправа 1. П'ять резиночек. 

Носіть на правому зап'ясті п'ять круглих червоних гумок (наприклад, для волосся). Щоразу, коли вам вдається справитися з роздратованою реакцією на поведінку вашої дитини, перемістіть одну з них на ліву руку. Ваша мета: до кінця дня всі п'ять гумок мають опинитися на лівому зап'ясті, хоча будь-яка їхня кількість на лівій руці — вже привід для свята!

Вправа 2. Знайдіть своє місце спокою

Заплющте очі і подумки перенесіться у своє улюблене місце. Це можуть бути пляж, ліс, гора - будь-яке місце, де ви відчуваєте спокій, щастя і де немає напруги. Подумки перенесіться туди на одну-дві хвилини, коли вам найбільше потрібен спокій.

Вправа 3. Костюм спокою

Уявіть людину, яка виглядає завжди спокійною та врівноваженою. Уявіть, що ви влазите в його тіло і ходите в ньому, як у костюмі. Відчуйте, наскільки спокійна ця людина, і дайте спокою просочитися у ваше власне тіло. Подумайте, як він міг би відреагувати на ситуації, які викликають спалах гніву.

Вправа 4. Тайм-аут. 

Візьміть батьківський тайм-аут. Якщо немає небезпеки для дітей, підіть в іншу кімнату і спонукайте наодинці з собою кілька хвилин, поки не заспокоїтеся.

Вправа 5. Більше рушайте. 

Надягніть кросівки і вийдіть на пробіжку, увімкніть радіо або телевізор на канал танцювальної музики і рухайтеся на кухні в ритмі танцю. Просто рухайтеся і стежте, як з кожним кроком, з кожним погойдуванням рук або стегон роздратування покидає ваше тіло.

Вправа 6. Спробуйте прокричати. 

Знайдіть якесь затишне місце і як слід покричіть, щоб зняти напругу.

Вправа 7. Порозумійтеся

Міцно обійміть дітей, або свого партнера, або хоча б плюшевого ведмедика і відчуйте розслаблюючий ефект окситоцину, який виробляється при цьому у вашому організмі.

Вправа 8. Слідкуйте за своїми відчуттями

Знайдіть п'ять речей, які бачите зараз. Потім — чотири різні речі, які можете доторкнутися, три різні речі, які чуєте, дві речі, запах яких відчуваєте, і, нарешті, одну річ, смак якої ви відчуваєте. Таким чином ви концентруєтеся на теперішньому моменті, в якому живете тут і зараз.

Співчуття до себе: що це таке і чому воно важливе?

 Уявіть, що вам потрібно відмовити комусь у послузі, і через це відчуваєте провину. Але у вас дійсно багато справ та й загалом немає можливості допомогти. Якщо ми розповімо про своє рішення сказати “ні” другові, він поставиться до цього з розумінням. Підтримає вас і скаже, щоб ви не хвилювалися. Проте чому ж часто ми не можемо поставитися самі до себе з добротою та розумінням? І як навчитися бути для себе тим самим другом?

Сучасна культура заохочує бути вимогливим до себе: бути кращим, сильнішим, добрішим, ніж інші. Але люди не ідеальні, ми можемо відчувати емоційний біль, переживати важкі часи, до того ж завжди знайдеться хтось розумніший, кращий за нас. І тому в нас часто прокидається внутрішній критик, який реагує на будь-які наші прояви слабкості.

Чому важливо розвивати співчуття до себе?

Надмірна вимогливість до себе часто є перешкодою на шляху до щасливого життя в гармонії із самим собою. Як стверджує докторка психологічних наук Крістін Нефф, люди, які зі співчуттям ставляться до себе і своїх недоліків, щасливіші, ніж ті, хто схильний себе засуджувати. 

Вміння підтримати себе допоможе стати більш стійким емоційно та зменшити прояви гніву й роздратування. Це про турботу про себе, і це не має нічого спільного з егоїзмом. Адже практикуючи співчуття до себе, ми навчимося краще проявляти тепло, розуміння, ласкавість та підтримку щодо інших.

Як навчитися співчувати собі?

🔸 Будьте собі другом. Друзі зазвичай співпереживають один одному, сприймають слабкості чи недоліки один одного з добротою та розумінням. Якщо друг відчуває емоційний біль або переживає важкі часи, ви запропонуєте йому підтримку та допомогу. 

Співчуття до себе це також про здатність не засуджувати, не критикувати себе, а співпереживати собі, коли щось не вийшло, з чимось не справляєтесь або зіткнулись із життєвими труднощами.

🔸 Прийміть свою неідеальність. Жодна людина не є досконалою, адже у всіх бувають провали, всі припускаються помилок. Зазвичай в інших ми це легко приймаємо, тоді як себе за таких же обставин можемо і посварити. Але робити цього не варто – подбайте й про себе.

🔸 Живіть усвідомлено – будьте відкритими до реальності теперішнього моменту. Це про здатність усвідомлювати всі думки, емоції, відчуття без опору чи уникання проблеми. Таке вміння дозволить розуміти та справлятися зі своїми емоціями у здоровий спосіб.

Джерело: Mindful Self-Compassion Workbook, Kristin Neff, PhD, Christopher Germer, PhD.

ОСОБЛИВОСТІ, ЯКІ МИ УСПАДКОВУЄМО ВІД БАТЬКІВ.

 У клітині людини міститься 46 хромосом, якщо їх викласти у лінію, вона досягне 2-х метрів. Наш геном вищий за нас! Він мстить не лише інформацію про колір ваших очей і волосся, а й навіть нашу схильність до оптимізму та песимізму.

Відносини

·    Дослідження 2017 року показало, що невірність може бути обумовлена генами у 63% чоловіків і 40% жінок. Однак наукове співтовариство ще не прийняло цю теорію одностайно, отже прикриватись спадковістю не варто.

·    Поведінку в амурних відносинах теж диктують гени. Так, вони визначають, буде людина пристрасною або стриманою, здатною на безмежну любов або холодною, постійною або схильною до короткострокових зв’язків.

Звички

·    Результати дослідження 2019 року дивні: з’ясувалося, що в нас генетично закладена любов до кішок або собак. Отже любителі котів і собак, ймовірно, успадкували прихильність до своїх чотириногих друзів від батьків.

·    Американські генетики дійшли висновку, що наявність певного гена негативно впливає на здатність керувати автотранспортом. Люди, які мають такий ген, здають іспит з водіння на 30% гірше, допускають більше помилок і ніяк не запам’ятовують нову інформацію.

·    Згідно з дослідженням, проведеним Nokia, музичні вподобання обумовлені генами на 55%. А ось бажання в принципі слухати музику залежить від спадковості всього на 25% і в більшій мірі визначається нашим характером і настроєм.

·    Безсоння може дістатися дітям від мами, а денна сонливість – від обох батьків з ймовірністю до 69%. Наш хронотип, або приналежність до так званих жайворонків або сов, теж зумовлений генами.

·    Тяга до пригод і бажання зірватися з місця в будь-який момент обумовлені особливим геном. Зустрічається він всього у 20% населення.

·    Пристрасть до засмаги – теж робота генів. У 2019 генетики провели експеримент, результати якого показали, що бажання часто оновлювати засмагу залежить від генотипу і може передаватися у спадок.

·    Пристрастю до ризику екстремали зобов’язані генетиці. Таким людям необхідно більше дофаміну, щоб відчути насолоду, тому вони часто захоплюються екстремальними видами спорту.

Смакові вподобання

·    Залежність від шоколаду не примха, а особливість організму. Керує нею ген, який відповідає за реакцію на окситоцин, тому ласунам так важко відмовитися від улюблених солодощів.

·    Пристрасть до кофеїну закладена в нас із народження. До такого висновку дійшли вчені в 2019 році, встановивши спадкову тягу до певних напоїв. Інші дослідники з’ясували, що і реакція організму на кофеїн залежить від генетики. Так, дехто після чашки кави відчуває підйом і бадьорість, інші ж – тривожність, треті не можуть заснути вночі.

·    Нелюбов або любов до кінзи теж обумовлена генетикою. Приблизно 13% людей вважає, що смак цієї трави нагадує мило. А вся справа в генах, що відповідають за нюх: у цих людей він розвинений настільки сильно, що вони можуть вловити запах альдегідів, які містяться як у кінза, так і в милі.

Особливості характеру та організму

·    Одна людина впаде в депресію через дрібні невдачі, для іншої ж вони стануть стимулом і дадуть заряд енергії. Але це не означає, що хтось кращий або сильніший, адже, як стверджують австрійські вчені, наша стресостійкість залежить від генетики і просто не залишає нам вибору.

·    Реакція організму на фізичне навантаження теж може коритися генотипу. У 2015 році були виявлені гени, які впливають на продуктивність організму. Тому не всім однаково підходить тренажерний зал і не всі зможуть досягти аналогічних результатів при рівних навантаженнях.

·    Лінь і прокрастинація – це зовсім не від відсутності сили волі. Вчені виявили «ледачий» ген, який може нести відповідальність за нашу бездіяльність. Прокрастинація теж визначається генами: у 46% випадків такий стан – «подарунок» від мами чи тата.

·    Дослідження 2011 року виявило, що оптимізм теж є успадкованою рисою. Однак вчені визнають, що генетика повністю не визначає психологічний склад особистості.

·    Схильність до агресії в дитячому віці обумовлена генами. Це вдалося з’ясувати вченим у ході експерименту, в якому взяли участь майже 50 000 дітей у віці від 3 до 16 років. Чим молодша дитина, тим сильніше в ній говорять гени.

·    Довірливість і вміння співпереживати також є успадкованими рисами. А ось недовірливість не обумовлена генами і залежить в першу чергу від соціальних факторів.

·    Кожна 4-та людина, подивившись на сонце, неминуче починає чхати. Ця особливість організму називається світловим чхальним рефлексом. У 2012 році вчені встановили, що така реакція передається у спадок в 50% випадків.

·    Провівши експерименти на щурах, американські генетики визначили, що страхи і фобії переходять до наступного покоління. Тому якщо ви чогось необгрунтовано боїтеся, ймовірно, ви можете спробувати з’ясувати причини свого страху у батьків, бабусь і дідусів.

Інтелектуальні здібності

·    Не всі діти можуть добре навчатися в школі, і часто це залежить не від них. Адже прагнення до навчання, за запевненням дослідників, обумовлене генами як мінімум на 20%. Решта 80% визначаються соціальними та іншими факторами.

·    Сам інтелект теж передається у спадок. Ось тільки не завжди від батька, як вважалося раніше. Батько може нагородити своїми розумовими здібностями тільки дочку, адже вона успадковує і батьківську, і материнську Х-хромосоми. А син може отримати геніальність або талант тільки від матері.

Джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/104211

Відповідальність за емоції.

На зауваження реагуєте виправдовуваннями, дуже засмучуєтеся, відчуваєте злість? Перекладаєте вину на когось або щось, що вас вивело з рівноваги, розізлило, тригернуло? Якщо так, то саме час взяти відповідальність за свої емоції.

Взяти відповідальність за емоції — не означає перестати відчувати. Ми не вибираємо, що відчувати, а що ні. Це як холод чи жар. Ми просто їх відчуваємо. 

Взяти відповідальність за свої емоції означає прийняти їх, не відкидаючи й не пригнічуючи. Це усвідомлення та контроль над тим, як ми реагуємо на події навколо нас. Визнання того, що ми не можемо обирати, що відчувати, але ми завжди можемо обирати, як реагувати на ці емоції.

Шкідливість пригнічення та підміни емоцій

На жаль, пригнічені емоції нікуди не зникають, а тишком-нишком продовжують впливати на людину зсередини. Пригнічені емоції можуть призвести до фізичних проблем: гормонального дисбалансу, аутоімунних захворювань тощо. Адже емоції запускають ланцюги процесів в організмі, наприклад, вироблення гормонів, підвищення пульсу та тиску, мобілізацію м’язів, пригнічення травлення.

Також підміна одних емоцій іншими або взагалі їхнє невираження може призвести до непорозумінь, недовіри у стосунках. Невміння виражати почуття може сприяти самотності, розчаруванню та депресії.

Що робити?

🔸 Визнайте емоції

Не соромтеся відчувати емоції. Вони є частиною нашого життя, і ми маємо право на них.

🔸 Позначте емоцію

Свідомо дайте визначення почуттям: "я злюся", "мені страшно", "я соромлюся" тощо.  Розвивайте свій емоційний словник.

🔸 Спостерігайте за сигналами тіла

Уважно слідкуйте, як ваше тіло реагує на емоції. Фізичні відчуття можуть допомогти зрозуміти емоційний стан.

🔸 Знайдіть причину

Спробуйте зрозуміти, як і в який момент виникла ця емоція. Поміркуйте про зовнішні та внутрішні фактори, що спровокували її. Чому саме це вивело вас із рівноваги? Що саме ви хотіли, чого саме прагнули в той момент?

🔸 Розділіть емоції

Розрізняйте оригінальні емоції від тих, що виникають пізніше через ваші роздуми, самоаналіз. Намагайтеся розкрити справжні почуття.

Коли ви почнете розуміти природу власних реакцій та відчувати, як вони з’являються й набирають оберти, вам буде все легше й легше справлятися з травмувальними ситуаціями. Вам вдасться уникнути негативних наслідків, поступово вибудовуючи власний емоційний світ. 

Якщо ваші намагання не мають успіху, не здавайтеся. Зверніться до спеціаліста, терапія показує ефективні результати.

 

«Як зупинити неспокій і почати жити»

Поради Дейла Карнегі

 

Подолання тривожності. Поради для батьків.

Люди з тривожністю: навчитися розуміти їх та підтримувати.

 Кожен із нас хоч раз у житті відчував тривожність. Чи то через іспити в університеті, чи перед виходом на нову роботу, чи перед іншими важливими життєвими подіями. Зазвичай переживання тривають від кількох хвилин до кількох днів. Але є люди, які живуть у напрузі не день і не два, а тижні, місяці чи навіть роки. В результаті цей тривалий стрес переростає у тривожний розлад. Людина в такому стані має постійне або дуже часте почуття безпричинного страху. Це виснажує і не дає жити життям на повну.

Якщо це про вас, тоді спробуйте унормувати свій графік, щоб у ньому завжди був час на відпочинок, повноцінне харчування, час для себе. Спробуйте щоденні техніки для заспокоєння, а якщо не вдається подолати розлад самостійно – зверніться до психотерапевта.

Якщо ж постійна тривожність – це про ваших близьких, у ваших силах навчитися сприймати їх в їхньому стані з розумінням та підтримкою.

Не варто сваритися чи ображатися, якщо людина:

🔸 Довго не відповідає на повідомлення або ігнорує дзвінки. Якщо людина у стані тривоги, тоді навала повідомлень чи дзвінків можуть лише посилювати це відчуття.
🔸 Раптом змінює плани. Раптова хвиля тривоги може змусити людину скасувати плани в останню мить.
🔸 Уникає особистих зустрічей, віддаляється. У вільний час людині з посиленою тривожністю важко відвідувати заходи чи зустрічатися із друзями, а часто хочеться залишатися на самоті. 
🔸 У розмові уникає зорового контакту: він може приносити дискомфорт. Для людини із тривожністю властиво часто уникати особистих контактів, прагнути, аби на неї геть не звертали увагу. 
🔸 Говорить без упину і перебиває. У стані тривожності буває важко контролювати емоції й думки, які рвуться назовні. А інколи людям настільки нестерпні паузи в розмові, тому вони всіляко намагаються їх заповнити.
🔸 Поводиться зверхньо, дратується через дрібниці, спалахує гнівом. Людина з тривожністю часто перебуває “на грані”, і будь-яка емоція може стати “останньою краплею”.

Отже, перелічені дії не завжди є проявом неповаги. Врахуйте, що на стан людини та її поведінку можуть впливати події, про які ви не знаєте. Тому не поспішайте з’ясовувати стосунки, а краще просто спитайте, чи можете чимось  допомогти.

Джерело: Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської “Ти як?”