Злість часто лякає. Її плутають з агресією, жорстокістю, небезпекою. Особливо тих, кого вчили бути зручними, добрими, терплячими.
Тоді злість ховається глибоко. Вона не зникає - вона перетворюється на втому, апатію, психосоматику або тихе самознецінення.
Невиражена злість - це енергія, яка не знайшла виходу. Це сигнал про порушені межі, про біль, який не був почутий.
Дозволити собі злість - це не означає руйнувати. Це означає визнати, що з вами щось зробили, що вам було боляче, що ви маєте право на реакцію. Злість дає можливість відстоювати свої кордони, казати «ні», не давати собі нашкодити.
Іноді з цього починається повернення до себе, бути на своїй стороні, відчувати, коли зі мною «так не можна».
