Є люди, які тримають усе.
Емоції інших, стабільність у стосунках, спокій у родині, робочі процеси.
Ззовні вони виглядають сильними. Усередині ж часто живе виснаження і прихована злість, за яку соромно.
Бо якщо я «така відповідальна», то як я можу хотіти втекти, скинути, не знати щось?
Але надмірна відповідальність рідко народжується з сили.
Частіше — з досвіду, де не було на кого спертися. Тоді контроль стає способом вижити. І людина роками не дозволяє собі слабкість, навіть наодинці.
Іноді справжня зрілість починається з дозволу не тягнути все самотужки.
