“10 заповідей для батьків”
1.Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2.Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той-третьому, і це незворотний закон подяки.
3.Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
4.Не стався до її проблем зверхньо. Життя дається кожному під силу, і будь упевнений, їй воно важке не менше, аніж тобі, а можливо, і більше, оскільки у неї немає досвіду.
5.Не принижуй!
6.Не забувай, що найважливіші зустрічі людини — її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них — ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7.Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
8.Дитина — це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, не лише плід від плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, що дана на зберігання.
9.Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
10.Люби свою дитину будь-якою — неталановитою, невдахою, дорослим. Спілкуючись з ним — радій, бо дитина — це свято, яке поки що з тобою.
