щоденні ритуали радості. Наприклад, чашка кави зранку або прослуховування музики. Це дрібниці, але саме вони допомагають нам налаштуватися на продуктивний день.
Упорядкований простір і догляд за собою.
Спорт – традиційне джерело дофаміну, так званого «гормону щастя». Це, зокрема, має вагомий вплив на зосередженість і мотивацію.
Small talk. Коли не вистачає енергії та відчувається втома від рутини, маленька розмова ні про що з новою людиною може дати позитивний імпульс, такий необхідний психіці.
Мрійте. Так, це складно робити під час війни – планувати майбутнє та власне життя, але саме образ майбутнього часто надихає людей боротись і перемагати навіть у найбільш безвихідних ситуаціях. Головне, вірити в себе!
Із дитячими істериками рано чи пізно стикаються кожні батьки. Зазвичай, коли дитина істерить, дорослі самі починають заводитися. Можуть накричати на малюка або навіть надавати йому стусанів. Але водночас вимагають самоконтролю від малюків.
Психоаналітикиня Ольга Корбут спробувала зібрати причини істеричної поведінки дитини та способи екологічного реагування у відповідних ситуаціях.
Головне правило: дитині, в якої почалася істерика, нічого пояснювати не потрібно.
Якщо, наприклад, дитина кричить у магазині, падає на підлогу, постарайтеся взяти її на руки і мовчки вийти із приміщення. Можна просто побути поруч, дати водички, обійняти. І чекати, поки нервовий імпульс дитини зійде нанівець.
Дитячу істерику можна заспокоїти лише при перших ознаках збудження. Ви помічаєте, що рухи малюка стають безладними, починаються капризи. На цій стадії дитину ще можна заспокоїти – переключити увагу, знизити фізичну активність, взяти на руки, обійняти тощо.
Істерика – це реакція незрілого мозку на ситуацію, в якої щось пішло “не так”. Якщо ви можете їй запобігти, зробіть це.
Не давайте зайвих обіцянок або заздалегідь промовляйте, що чекатиме на дитину. Наприклад: “Я візьму тільки одне морозиво” або “Я не куплю тобі цукерки цього разу, але куплю їх завтра”, “Ми йдемо в магазин тільки по хліб та молоко”.
Істерики також трапляються, коли батьки задовольняють усі запити дитини, але вона все одно не може “насититися”. Причина такої поведінки – пошук малюком кордонів дозволеного у стосунках із дорослими. Вкрай важливо, щоб у батьків вистачило сил витримати істеричну реакцію на відмову купити чергову іграшку.
Ще одна поширена причина істерики – потреба дитини в увазі, у прийнятті, в безпеці тощо. Навіть якщо батьки й припустити не можуть, що дитині саме зараз не вистачає їх любові та тепла (зовнішньо наче все, як завжди, гаразд).
Чи є дитячі істерики недоглядом батьків як вихователів
За словами психологині, подібні питання лише шкодять, ще більше підвищуючи рівень тривоги батьків та їхнє почуття провини.
“На мій погляд, пояснювати дитячі проблеми батьківськими недоглядами – це позбавляти дитину можливості її особистого розвитку. Діти дійсно залежать від батьків, але багато з того, що відбувається з дитиною, пов’язане з її віком та особливостями функціонування незрілої нервової системи”, – пояснила пані Ольга.
Ретравматизація. Вона виникає в моменти, коли обставини, за яких людина отримала психологічну травму, повторюються. Спровокувати ретравматизацію здатні навіть спогади, до яких ми повертаємось усвідомлено або мимоволі.
24 лютого для українців тепер ніколи не буде просто датою, і наш ворог добре про це знає. Тому виправдано ми очікуємо певних активних дії з боку окупантів у цей день, що будуть спрямовані на те, аби посіяти в суспільстві страх і паніку. Наше завдання – бути готовими до провокацій і максимально зібраними, щоб подбати про свою безпеку та близьких.
🔵 Уникайте тригерів
До річниці повномасштабного вторгнення в мережі буде багато відео та фото минулорічних подій – як все починалося. Якщо є відчуття, що для вас це занадто, обмежте використання соціальних мереж та споживання подібного контенту.
🔵 Ритуал «підготовки»
Так само, як упорядкування речей на робочому столі допомагає зібратися з думками перед важливим завданням, певні ритуали перед цією датою здатні вселити спокій. Зберіть або ще раз перегляньте речі, що можуть знадобитися під час повітряної тривоги. Подумайте, як будете діяти в разі оголошення сигналу про небезпеку. Минулого року нас застали зненацька – цього разу ми знаємо, що робити.
🟡 Інформаційна гігієна
Вірогідно, що 24 лютого ворог спробує запустити широку дезінформаційну кампанію, яка може супроводжуватися великою кількістю різної суперечливої інформації. Будьте готові побачити заголовки на зразок: «Увага! Почалося», «Прорвали кордон» і так далі. Не варто розпорошувати увагу. Оберіть кілька джерел інформації, бажано офіційних і яким ви довіряєте, щоб слідкувати за ситуацією.
🟡 Дотримуйтеся розпорядку
24 лютого – дата початку повномасштабного вторгнення рф. Але з іншого боку – це просто ще один день війни, яка триває в нинішньому форматі вже рік, а загалом 9 років. Ворог прагне, щоб ми боялися цієї дати та очікували, що в цей день неодмінно станеться щось жахливе. Натомість спробуйте скласти план дрібних справ на 24 лютого – з урахуванням необхідності в будь-який момент перейти в безпечне місце. Очікування чогось поганого саме по собі може спровокувати ретравматизацію.
У МОН нагадали: крім страху напередодні роковин вторгнення, українці можуть відчувати тривожність, пригнічення, занепокоєння, емоційні “гойдалки” або ж перебувати в стані “очікування”. Проте все це – нормальні реакції організму. Важливо дослухатися до себе й довіряти собі, дозволити собі відчувати тут і зараз. Що краще почуватимуться дорослі, батьки й учителі, то надійнішою опорою вони будуть для дітей.
Міністерство освіти і науки України опублікувало поради, як допомогти собі в стані неспокою, розроблені фахівцями в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я.
Зокрема, щоб зменшити вплив страху, панічних нападів чи навіть постравматичного синдрому (ПТРС), варто намагатися контролювати свій психоемоційний стан.
Потрібно зосередитися, проаналізувати ситуацію та виокремити фактори, які власними зусиллями змінити неможливо. Можна приділяти собі “антистресові” 15-30 хвилин на день, щоб підтримати ментальне здоров’я.
У випадку, коли не виходить самостійно допомогти собі або своїм близьким, необхідно звернутися до фахівців.
Як можна собі допомогти:
Фокусуватися на тому, що можливо контролювати. Планувати повсякденні справи та дотримуватися плану, ухвалювати маленькі рішення.
Зменшити відстежування новин: у час, коли всі переймаються та обговорюють одну тему, вимикати телевізор та обмежити користування соціальними мережами.
Зробити свій внесок у корисні справи. Знайти спосіб допомогти тим, хто цього потребує. Якщо немає ресурсу для великої діяльності – сконцентруватися на своєму оточенні: наприклад, зробити комплімент другу або принести каву для колеги. Це допоможе впоратися із негативом.
Підтримувати зв’язок з людьми в громаді чи родині. Під час криз підтримка людей, які проживають ту саму ситуацію, допоможе впоратися з труднощами
Дозволити собі відчувати. Бути сумними, розчарованими, плакати – нормально: не можна накопичувати негативні емоції, їхнє вивільнення дозволить почуватися ліпше.
Облаштувати комфортне середовище: оточити себе по змозі приємними і зручними речами, дивитися улюблені фільми, їсти смачну їжу, мати цікаве хобі.
Зменшувати напругу в тілі. Коли людина в стресі, м’язи зазвичай затиснені, тож є сенс практикувати дихальні вправи, медитацію на розслаблення.
22 лютого 2023 року в онлайновому режимі відбувся Всеукраїнський семінар-практикум «Психолого-педагогічний підхід у освітній діяльності дітей з особливими освітніми потребами».
Організаторами семінару є Міністерство освіти і науки України, Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти», Комітет з фізичного виховання та спорту МОН України, ГО «Ukraine Active».
Соціальний педагог Софіївсько-Борщагівського ліцею Людмила Осадча, з метою підвищення фахової компетентності, була слухачем цього семінару-практикуму.
Першою спікером була Ольга Василівна Флярковська з темою "Соціальний педагог у закладі освіти: функції та професійні задачі". Спікер розповіла як соціальний педагог працює з учасниками освітнього процесу (педагоги, діти, батьки).
Далі виступила Оксана Хайдарова з темою "Психолого-педагогічний супровід дітей з ООП".
На заході були презентовані науково-теоретичні та методико-практичні аспекти корекційно-розвивальної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, у тому числі й в умовах війни. Перегляд доступний за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=Z_RLg4DElNA
22 лютого 2023 року соціально-психологічна служба Софіївсько-Борщагівського ліцею переглянула презентацію онлайн-курсу «Практичні навички подолання стресу» на основі ілюстрованого керівництва Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) «Важливі навички в періоди стресу» за підтримки ГО «Безбар’єрність» у межах ініціативи першої леді України.
Йшлося про стрес та його наслідки, надавались корисні поради для розвитку навичок управління стресом, як справлятися із стресовими ситуаціями, несприятливими обставинами та продовжувати нормально жити під час повномасштабної війни, підтримувати своє психічне здоров'я.
Ці знання особливо корисні для надання першої психологічної допомоги та емоційної підтримки учасників освітнього процесу ( педагогів, батьків, здобувачів освіти).
Ці знання будуть трансформовані працівниками психологічної служби на роботу зі стресом, допоможуть навчитись саморегуляції та приведення себе до ресурсного стану завдяки простим, але ефективним психологічним вправам.
Орхідея. Навіть сама назва звучить загадково та неповторно. Вона походить від грецького слова орхіс, що означає яєчка. Подібність частини кореневої системи рослини з чоловічою анатомією описана давньогрецьким ботаніком Теофрастом, який також дав назву орхідеям, передаютьПатріоти України.
У контексті походження слова «орхідея» ця квітка асоціюється з родючістю, життєвою енергією та привабливістю. Завдяки своїй елегантній поставі та чарівному візерунку орхідея стала символом кохання, жіночності та досконалості. Зроблений вами вибір покаже, яка порада вам потрібна на даному етапі вашого життя.
Орхідея 1
Вас мучить те, що не можна змінити. Зосередьтеся на тому, що вирішувати лише вам. Не шкодуйте себе і не вважайте себе жертвою. Працюйте над проблемними областями свого життя, але не зациклюйтесь на них надто багато. Спробуйте вийти зі своєї зони комфорту та спробувати щось нове. Якщо ви зрушите свій фокус в інший бік, ви відчуєте себе краще і зможете перемогти. Прийміть те, що ви не можете змінити. Згодом ви відчуєте себе краще, і те, що з вами зараз відбувається, не триватиме вічно. І це пройде. Ви скоро зможете повернутися в той період і усвідомити, що ви один із найкращих і сміливих бійців.
Орхідея 2
Ви нещодавно пережили емоційний зрив. І ви все ще важко переживаєте. Чи то через надто велику кількість проблем на роботі, чи то через токсичні стосунки, чи через помилкових друзів. Ваше життя змінилося. Майте на увазі, що ви перебуваєте на межі зриву. Перестаньте турбуватися про свою роботу. Не приносьте додому проблеми з роботи. Адже ваше особисте життя та здоров’я набагато цінніше. Якщо це вас так обтяжує, зараз гарний час подумати про нову сферу діяльності, хоч і з нижчою зарплатою. Іноді краще розлучитися з чимось, що завдає вам болю, ніж віддавати цьому сили. Яким би важким і навіть неможливим вам це не здавалося, ви сильні і можете подолати все.
Орхідея 3
Ви перебуваєте в перехідному періоді у вашому житті. Ви прийняли мудре рішення видалити не тих людей зі свого життя. Ви давно відкладали це рішення, але вже зрозуміли, що позбавлятися токсичних людей у вашому житті дуже корисно. Вони досить вас використали та розчарували. Щоб рухатися вперед, потрібно позбутися минулого. Чи закінчите ви нарешті свій давно незадоволений роман, чи розлучитеся ви з хибними друзями, важливо те, що ви відкриєте нову сторінку в житті і почнете все спочатку. Почати завжди складно, але знайте, що це правильне рішення. Немає сенсу тупцювати на тому самому місці і витрачати свої почуття на людей, які цього просто не заслуговують. Якщо ви не приймете зміни, ви не зможете звільнити своє серце та розум.
Орхідея 4
Час створювати сім’ю. Ви відчуваєте себе досить зрілою і готовою до цього великого кроку, але щось змушує вас відкладати справи на потім. Можливо, вам не вистачає відповідної людини або досить хорошої фінансової стабільності. Якщо ви вже зустріли свою другу половинку, не соромтеся поєднувати свої долі та продовжувати спільне життя. Правильний час для дітей ніколи не настане. Ви ніколи не будете повністю спокійними та впевненими, повністю фінансово незалежними, повністю готовими. Але не відкладайте на потім, бо час летить непомітно. Коли з’явиться ваша дитина, ви здивуєтеся, як би ви могли жити без неї. Ті з вас, у кого вже є сім’я, знають, що дорога важка, але ви також усвідомлюєте, що немає більшого щастя, ніж здорова та гармонійна сім’я, ніж здорові та щасливі діти.
З наближенням 24 лютого, річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну, і дорослі, і діти можуть відчувати повторне переживання травматичного досвіду.
Ці відчуття ще називають “синдром річниці” або ж “ефект річниці”. Звісно, не всі його відчуватимуть, але будуть ті, хто знову на всіх рівнях програватиме в пам’яті події, що відбувалися рік тому. Деякі діти особливо чутливо сприймають тему війни, а тому вчителям варто знати, як спілкуватися з учнями на уроках у цей день, аби не травмувати їх, але згадати про важливе. Та перед тим, як порушувати тему річниці повномасштабної війни, самі дорослі мають бути стійкими та збалансованими. Адже діти чутливі до наших емоцій, жестів та поведінки навіть більше, ніж до слів, які ми промовляємо.
У статті “Нової української школи” сімейна й дитяча психологиня Світлана Ройз радить:
з чого розпочати спілкування на уроках 24 лютого;
які слова підібрати про річницю повномасштабного вторгнення;
які активності запропонувати учням;
які техніки заспокоєння та зменшення стресу використовувати;
чим завершити розмову з учнями, щоб надихнути їх.
З ЧОГО ПОЧАТИ УРОК
Переживання “синдрому річниці” – закономірний етап у процесі опрацювання травматичного досвіду. І дорослі, і діти можуть відчувати його як повторне переживання того, що відбувалося рік тому та принесло цей травматичний досвід. Але не всі гостро відчуватимуть “синдром річниці”.
У здоровому варіанті: минулі переживання зустрічаються із сьогоденням, з нашою теперішньою силою, здобутками та мають інтегруватися в досвід. Але також люди можуть відчувати“затоплення” минулим.
Ми не знаємо, у якому стані будуть діти. І для того, щоб говорити й опрацьовувати з ними тему річниці повномасштабної війни, дорослі мають бути стійкими та збалансованими. І тут перед нами постає дійсно складний вибір.
Ми не можемо уникати цієї теми, але й маємо бути готовими реагувати на запитання та емоції дітей. Важливо й самим не спровокувати те, що може бути ретравмуючим.
Дорослі не можуть знати, що саме стане найважливішим у досвіді дитини – конкретні знання, які ми даємо, чи відчуття близькості та підтримки, які дитина відчуває поруч із дорослими. Але, наприклад, вдячні випускники шкіл часто розповідають саме про повагу та підтримку вчителів. Тож на цьому педагогам варто зосередити свою увагу на уроці.
У день річниці повномасштабної війни природно пригадувати те, що відбувалося рік тому. Але важливо бути уважними до пропозицій поділитися спогадами, бо з кожною новою розповіддю дітей їхнє переживання підсилюватиметься і може спровокувати ретравматизацію.
Також потрібно бути обережними із завданнями та проєктами. Деякі вчителі давали дітям завдання – створити реферати з фотографіями міст до війни й під час війни. Якщо дитина буде розповідати про Бахмут чи Маріуполь, про досвід окупації, це може призвести до загострення травматичного стану.
Якщо ж таких завдань уже неможливо уникнути, то краще перефокусувати увагу на майбутнє. Наприклад, намалювати відновлене місто чи місто своєї мрії.
День у школі варто почати зі стабілізації.
Вчителі не можуть передбачити, з яким настроєм та в якому ресурсі учні прийдуть до школи чи приєднаються до онлайн-занять. Тому важливо на початку уроку стабілізувати їхній стан:
запропонуйте дітям зручно сісти. Вони можуть покласти руки на парту чи стіл, спертися, щоб відчути стійку опору стоп, спини тощо;
потім варто знайти разом із дітьми в класі чи в кімнаті те, що пов’язано в них зі спокоєм та силою;
запропонуйте, якщо діти захочуть, подивитися одне на одного – ніби торкнутися добрим поглядом;
сфокусуйте увагу на тому, що сьогодні 24 лютого 2023 року.
Які слова підібрати:
Наприклад: “Сьогодні 24 лютого 2023 року. У цей день рік тому почалася повномасштабна війна. Насправді всі ви знаєте, що війна йде вже дев’ять років. За останній рік ми всі переживали багато складних подій. Цей рік був дійсно важким для українців. Шкода, що нам із вами довелося через це проходити. І я пишаюсь вашою силою, мудрістю, стійкістю. Я вчилась / вчився / вчусь у вас. Але сьогодні вже 2023 рік. Ми стали дорослішими, стійкішими та впевнилися, які ми сильні. Ми всі вдячні ЗСУ. Але в нас із вами теж є своя роль і своя сила. Назвіть свою особисту силу – те, що вам у цей рік допомагало”. Це може бути розум, почуття гумору, дружба, витривалість, близькість та ін. Можна, щоб думки дітей повторювалися. Коли хтось каже те, що подібне й до наших відчуттів, ми робимо спеціальний жест, про який домовляємося заздалегідь. Це дає можливість відчути єдність та підтримку.
Будьте готові й до того, що діти не зможуть назвати свою “суперсилу”. Тоді ви можете запропонувати її зі своїх спостережень: “Я у вас бачила \ бачив…”.
Слова дітей можна фіксувати, акцентувати на них, записувати на дошці чи на екрані. Згодом можна зібрати цілу карту того, що допомагало дітям пережити цей рік.
Далі згадайте про те, що “на варті нашої безпеки стоять українські військові, які захищають нас вдень і вночі, а сміливі волонтери допомагають і ЗСУ, і внутрішньо переміщеним особам, і мешканцям тих населених пунктів, де ще тривають бойові дії. (Якщо учні займалися волонтерством, або ж діти писали військовим листи, то можна сказати, що…) наші герої вдячні вам за підтримку. Вони мужні для нас, бо ми мужні для них”.
Ще можна розповісти дітям про героїв Азовсталі, про волонтерів, які рятували тварин, запитати, про які подвиги вони самі можуть розповісти.
Якщо в класі є діти, близькі яких на фронті чи загинули, будьте особливо уважні до їхніх реакцій.
ЩО ЗРОБИТИ, ЩОБ СТАБІЛІЗУВАТИ СТАН ДІТЕЙ
Запропонуйте учням практику для відчуття сили.
Для цього вчителі можуть використати практику “Яке ти джерело світла” з методички “Твоя сила“.
Діти мають уявити, що вони є джерелом світла. Потім їм потрібно визначити, яке це джерело:
штучне чи природне, велике чи маленьке;
кольорове чи однотонне, сяє чи мерехтить;
якби це джерело світла було в їхньому тілі, де б воно розташовувалося: у голові, животі, грудях чи в усьому тілі. За бажанням можна покласти руку на це місце.
Потім повільно вдихнути та видихнути. Уявити, що світло розтікається по всьому тілу.
Ця вправа допоможе дітям заспокоїтися та відчути більше сили.
Також учні можуть створити свій герб або герб класу.
Цю вправу також можна знайти в методичці “Твоя сила“. Сам герб дає відчуття впевненості та сили.
Поговоріть із дітьми про тих, хто нас підтримує.
Коли людина переживає стрес, вона може відчувати самотність. Тож нам важливо пам’ятати про те, що близькість – це наша сила. Ми є одне в одного. Ми можемо й нам важливо просити про допомогу. Тож варто нагадати учням про людей, які можуть підтримати їх. Але замість слів “мама”, “тато” краще використовувати слово “близькі”.
Якщо є потреба, ви можете допомогти дітям повернути стійкість за допомогою тілесних вправ.
Якщо діти почали часто змінювати пози, їхній погляд розфокусований, а увага не сконцентрована, тоді можна запропонувати анімовані руханки. За нагоди нагадати дітям про те, що саме тіло бере на себе вантаж усіх наших емоцій. А за допомогою тілесних вправ ми можемо повертати собі стійкість.
У проєкті “Стійкість для стійких” зібрано 20 коротких анімаційних відео для дітей та дорослих із вправами, які допоможуть заспокоїтися та психологічно себе підтримати.
Також можна запропонувати вправи з коротких онлайн-практикумів стійкості та відновлення від ГО “Смарт освіта”, онлайн-медіа “Нова українська школа” та Світлани Ройз за підтримки ЮНІСЕФ.
Для повернення стійкості також можна створити ігрове середовище.
Можна використати “Картки сили” із зображеннями тварин, що допоможуть дітям відчути свою силу та зменшити стрес. На звороті є невеликий опис із пропозицією до дії. Запропонуйте учням зробити одну з вправ та сфокусуватися на силі картинки. Окремо зверніть увагу на пропозиції дій у таких картках: ведмідь, собака, мишеня, лев, черепаха, ящірка, жираф, кінь, слон. Картки можна використовувати як діагностичний чи терапевтичний інструмент, а також як гру. Вони добре працюють і для індивідуальної, і для групової роботи. Завантажити “Картки сили” можна тут.
Зробіть разом з учнями дихальні вправи.
Їх знаходьте в “дихальних картках“. За допомогою дихальних практик можна не тільки взяти під контроль стрес та тривогу, а і сконцентрувати свою увагу, навчитися зосереджуватися на уявному об’єкті тощо. На кожній картці намальовані різні обʼєкти, рухаючись контурами яких потрібно робити вдихи й видихи. Стрілки задають напрямок руху, а також мають підписи, що потрібно робити – вдих чи видих. Дитина може обвести пальцем весь зображений предмет і заспокоїтися завдяки одночасному виконанню дихальних вправ із довгими або коротшими вдихами й видихами. Сконцентруйте увагу на тому, що ми робимо паузу, затамовуємо подих поки переставляємо палець зі стрілки на стрілку.
Якщо захочете дізнатися стан дітей, то запропонуйте показати його жестом “Барометр емоцій”:
великий палець вгору – означає “все добре”;
великий палець вбік – “так собі”;
великий палець вниз – “не дуже”.
Свідомо обране саме таке формулювання, щоб не перезбуджувати лімбічну систему. У такий спосіб ми даємо підтримку емоціям дітей, навіть коли їх не називаємо.
Також можна проговорити учням:
“Зараз усі наші емоції нормальні. Як ви зараз?”. І тоді пропонуємо рух, наприклад, великий палець підіймається вгору.
Поговоріть із дітьми про ресурс.
Якщо є час або ж ви перебуваєте з дітьми в укритті, тоді можна поговорити про наш ресурс та скарби. У цьому допоможе гра про взаємини, почуття і переживання для дорослих та дітей “Скажи мені: сила запитань“. Вона спрямовує до рефлексій та спогадів, дає ідеї для міркувань та може стати способом пізнати одне одного ближче.
Завершувати розмову з учнями варто пропозицією дії та відчуттям надії:
помалювати, наприклад, у патріотичних розмальовках. ГО “Смарт освіта” для проєкту “Скриня в укриття” створила для дітей різного віку розмальовки на патріотичну тематику. Завантажити їх можна за посиланням;
разом заспівати гімн України або пісню “Ой у лузі червона калина” тощо;
створити листівки;
намалювати країну майбутнього;
запропонувати подумати, що ми зробимо першим, коли почуємо слово “перемога” (наприклад, почнемо кричати, танцювати, телефонувати одне одному та ін.);
обов’язково сказати, що ми пишаємося дітьми, вчимося в них і вдячні їм за те, які вони сильні;
перед прощанням можна зіграти в гру “Обійманці”. Ця гра не тільки про тілесність, це і про повернення відчуття близькості, безпеки та радості. Загалом у ній зібрано десять карток з ілюстраціями та різними видами обіймів, які відрізняються за інтенсивністю і навіть за відстанню. Щоби підтримувати коректну дистанцію в класі, бути уважними до особистого простору, можна використати картки “Обійми рибок” та “Обійманчики восьминіжок”. Завантажуйте “Обійманці”тут.
Будьте готові до того, що діти можуть не підтримати ідею з обійманцями, адже тема особистих кордонів та проявів почуттів зараз занадто сприйнятлива. Можна запропонувати дітям створити свій особистий жест прощання.
Також можна створити поробку з обійманцями й зробити з неї подарунок близьким чи листівку на фронт.
Слава Україні!
Героям слава!
Переможемо!
Світлана Ройз, спеціально для “Нової української школи”
щоденні ритуали радості. Наприклад, чашка кави зранку або прослуховування музики. Це дрібниці, але саме вони допомагають нам налаштуватися на продуктивний день.
Поради підготовлено відділом Психосоціальна підтримка Товариства Червоного Хреста України на основі порад психологині та психотерапевтки проєкту Rescue Now Надії Терещенко.
.png)
