Перейматися через майбутнє – нормально, але для декого цей страх змін може виявитися набагато виснажливішим і спричинити сильне занепокоєння. Звідки в сучасної людини виникла ця фобія, як її визначити та чи можна насолоджуватися життям без побоювання щодо завтрашнього дня? Можна – і розповімо, як.
У цього явища є два терміни: "метафізіофобія" (від грецького "meta" – зміни, і "phobos" – страх) або "неофобія" (страх усього нового). Просто кажучи, це яскраво виражений або постійний страх перед непередбачуваними обставинами. Будь-які зміни вибивають людину з "зони комфорту", змушують її наново адаптуватися під навколишній світ. Це досить виснажливо і викликає чимало стресу, тому деяким легше в останню мить скасувати зустріч або відмовитися від можливостей.
Ось тільки якщо уникати всіх цих ситуацій, життя не стане приємніше чи безпечніше. Постійний біг по колу від нових труднощів робить наше існування ізольованим і замкненим. Спілкуватися з людьми дедалі важче, а можливості залишаються нереалізованими. Стрес накопичується і стає причиною інших розладів.
Головна заковика в тому, що люди намагаються уникнути не просто "неприємних ситуацій" або "важких розмов". Їм складно знайти стимул для того, щоб змінити життя на краще. Страх змін негативно впливає на образ мислення взагалі. Не боротися з цим – означає потурати інфантильному бажанню убезпечити себе від усього, що здатне змінити звичний уклад життя. Ось кілька прикладів:
- Люди не розривають нещасливі стосунки.
- Залишаються на ненависній роботі замість того, щоб знайти іншу.
- У них чіткий набір інтересів, а до всього нового ставляться вороже.
- Спілкуються лише зі старими друзями та не хочуть знайомитися з людьми.
- Відмовляються від нових можливостей, які можуть бути корисні.
- Відчувають роздратування, коли їх повсякденну рутину порушує щось ззовні.
- Займають оборонну позицію, коли хтось пропонує змінити їхнє життя на краще.
Ці приклади можуть відноситись не тільки до банального "страху змін", а й служити сигналом про тривожний або асоціальний розлад особистості. Однак часто він виникає і без будь-якого психічного діагнозу. Страх перед змінами, скоріше, є коренем проблеми, а не її наслідком. Навіть якщо людина не відчуває явних наслідків від боязні змін, то нав'язливі думки все одно можуть звести непереборну стіну між нею та новими можливостями.
Як у людини виник страх змін
У еволюційних психологів існує теорія, що цей страх "закрався" в нашу ДНК тисячі й тисячі років тому, коли ми були мисливцями-збирачами. Порівняно з іншими представниками дикої природи, люди були надзвичайно вразливі до небезпек (природні умови, тварини-хижаки). Але з розвитком виду і суспільства, з усвідомленням інтелектуальних здібностей, технологічного прогресу, ми перестали бути "здобиччю" або "жертвою" і стали найнебезпечнішими хижаками.
Ми вже не так боїмося нападу диких звірів (та й звідки їм узятися в мегаполісі? Крім Австралії, звісно), що не ховаємося від холоду в печерах, але фундаментальний інстинкт самозбереження нікуди не зник. Ба більше, щоб зберегти цю важливу для виживання навичку, інстинкт мутував у нові форми тривожності. Технологічний прогрес, епоха Просвітництва і Ренесансу, промислова революція та інше трапилися з людством набагато швидше, ніж наші гени могли би пристосуватися до нового часу. Через невідповідність між швидкістю еволюції суспільства і швидкістю еволюції людини у нас зберігається внутрішній страх перед нестримними змінами в новому світі.
Але це не завжди погано або тривожно. Суспільство рухається завдяки людям всередині нього. Якби наша раса не об'єдналась перед обличчям природної небезпеки, якби людське суспільство не працювало спільно над геніальними винаходами – світ виглядав би зовсім інакше. Зміни – запорука нашого виживання, але складається відчуття, що сучасна людина не готова ризикувати. Тому що ризик межує не тільки з небезпекою, а й – і це головне – з невизначеністю.
Страх змін і людський мозок
Наш мозок намагається все раціоналізувати, передбачити та захистити свого господаря від негативних факторів довкілля. Коли перед нами постає безпосередня небезпека, вмикається реакція "бий або біжи". Але більш розпливчасті стимули (які ми намагаємося передбачити) частіше викликають ступор. Така ж реакція на небезпеку або подразники з’являється у тварин, що стали жертвою сильнішого хижака.
Причина цієї різниці в поведінці перед явною і лише можливою небезпекою досі невідома. Але одна з теорій полягає в тому, що у другому випадку ми не зовсім розуміємо, що взагалі можемо зробити. Як захиститись? Коли людина знає, з чим їй доведеться зіткнутися – вона найчастіше робить вибір на користь "протистояння небезпеці". А невизначеність змушує нас чинити опір змінам.
Люди також чинять опір змінам, тому що ми істоти звички. Дослідження пов'язують набуття звичок з базальними гангліями, частиною мозку, яка займається зміцненням знань і процесом навчання. Повсякденна рутина формує в мозку набір звичок, тому прищеплювати нові стає важко. Але якщо діяти цілеспрямовано – це легко подолати.
Все ускладнюється тим, що центр обробки страху в мозку при активації обмежує ризиковану та дослідницьку поведінку. Навіть якщо ми не боїмося змін, то схильні уникати складності в подоланні старих моделей мислення. Але це не означає, що людина не в змозі "переконати" мозок і почати жити інакше. Залишаючись в зоні комфорту назавжди, ви не відкриєте нових перспектив, не пізнаєте навколишній світ і себе. Почуття наповненості життям не завжди означає "відчуття комфорту, задоволення". Простими словами: "Хто не ризикує, той не п'є шампанського".
Ви боїтеся змін, якщо:
- Зациклюєтесь на минулому і колишніх досягненнях.
- Не проявляєте ініціативу для створення світлого майбутнього.
- Маєте відчуття, ніби не знаєте або не любите себе.
- Не відчуваєте пристрасті або сильних емоцій, які були раніше.
- Не можете зрозуміти, куди рухатись і як знайти мету в житті.
- Відчуваєте, що потрапили у пастку повсякденної рутини.
- Погоджуєтеся на менше, ніж заслуговуєте або можете досягти.
- Відчуваєте емоційне вигорання.
- Заздрите життю інших людей.
- Не впевнені в собі.
- Постійне нудьгуєте.
- Вас сковує нерішучість, неможливість "бути самим собою".
- Відчуваєте стрес через незначні речі.
Як подолати цей страх
Переживання симптомів з наведеного вище списку, може, і не змусить вас щось міняти, але життя, яке більшість людей вважає ідеальним – це не те життя, яке дійсно таким є. Існує ледь помітна, але важлива різниця. Ось деякі способи, якими ви можете повільно, але впевнено почати перемагати страх й ініціювати особистісні зміни.
- Створіть впевненість. Будьте рішучі в діях і намагайтеся змінити ставлення до будь-яких змін. Так із часом вам стане легше впоратися з ними.
- Готуйтеся до найгіршого. Багато хто уникає думок про щось неприємне, але готовність спокійно розглядати гірші сценарії зробить ситуацію "більш керованою" і менш стресовою.
- Кидайте собі виклик. Формуйте цілі, реалістичні, але складні. Ставайте краще як особистість і як професіонал. Подолання внутрішнього критика і перфекціоніста – непросте завдання, але будьте готові знову і знову братися за нього.
- Дивіться на ситуацію під усіма кутами. Будьте впевнені, що розглянули не тільки негативні сценарії, а й позитивні.
- Буде важко. Коли ламаєш старі звички, доводиться виходити з життя "на автопілоті". Але ця усвідомленість у діях і думках – ключ до пошуку сенсу і мети в житті.
- Пишайтеся собою. Нагадуйте собі, що ви повинні почуватися добре, а те, що ви робите – має поліпшити життя. Радійте успіхам, неважливо, великим або маленьким, щоб завжди існував стимул продовжувати виходити за межі зони комфорту.
- Знайдіть підтримку. Люди частіше заохочують своїх друзів до змін на краще, ніж відмовляють їх.
- Працюйте над собою. Подолання менш значних побоювань, які не обов'язково пов'язані зі страхом змін, поступово послабить відчуття тривоги.
- Не ізолюйте себе! Будьте поруч із людьми, спілкуйтеся з ними, співпереживайте і простягайте руку допомоги.
