Довірливі відносини між педагогом та учнем.
Роль дорослого в житті дитини.
Оскільки завдання школи – не тільки давати знання, а й разом із сім’єю виховувати особистість, формувати певні цінності, давати можливість дитині розвиватися у різних напрямах, характер спілкування вчителя (а особливо – класного керівника) з учнем є важливим чинником для розвитку дитини, її поведінки у школі, відносин з оточуючими.
Однією із засад концепції Нової української школи є педагогика партнерства, основними принципами якої є:
- Повага до особистості;
- Доброзичливість і позитивне ставлення;
- Довіра у відносинах;
- Діалог – взаємодія – взаємоповага;
- Розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);
- Принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність, прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).
Проблема взаємин вчителя й учня охоплює коло питань, що включають, зокрема, поважне ставлення до особистості дитини, врахування її інтересів і потреб; організації життя і діяльності дітей на підставі створення умов для прояву ініціативи, самостійності, творчості; визнання авторитету учнівських громадських організацій, надання їм належних повноважень; терпимість до суджень дітей, визнання за ними права висловлювати свої думки, зауваження про роботу і життя школи. Вчитель, що будує свої стосунки з учнями на основі довіри і розуміння, поваги, взаємної підтримки і вимогливості, не зазнає труднощів у міжособистісному спілкуванні. Якщо вчитель у своєму вихованці бачить одні недоліки, ставлення до нього родини учня стає недоброзичливим, виникає бар'єр відчуженості між родиною і школою. Отже, необхідно намагатися уникати упереджених суджень про учнів, помічати та заохочувати позитивну поведінку, не ставити «ярликів».
Довірливі відносини вчителя і учня не передбачають так званого «панібратства» - мова йде про взаємоповагу, можливість дитини довірити дорослому свою проблему (що буває надзвичайно важливо, коли трапляються випадки булінгу, кібербулінгу, насильства) і бути почутим, повністю прийнятим як особистість. В певних випадках це вимагає від педагога багато терпіння, роботи над собою, оскільки діти часто перевіряють межі дозволеної поведінки, випробовують дорослих на міцність. Важливо не забувати про почуття гумору, враховувати особливості характеру та життєвих обставин кожної дитини.
Термін «значущого іншого» вперше ввів американський психіатр Г.Саліван, розуміючи під цим поняттям певну людину, чия думка високо оцінюється іншою людиною, це свого роду референтна особистість. Наявність її у дитини з кола сім’ї, в особі вчителя, тренера, старшого брата (сестри) – це по суті її відчуття безпеки і відсутність у неї страхів. Значущими дорослими для дитини можуть бути батьки, інші родичі, педагоги, тренери, керівникі гуртків тощо. Якщо дитина зростає у сім’ї, яка в частково або повністю втратила можливості до виконання виховної функції, для неї надзвичайно важливим є знайти таку людину, яка буде прищеплювати соціально бажані цінності та норми поведінки, спрямовувати не тільки її навчальну діяльність, а і допомагати в життевих проблемах. Завдання школи – спробувати віднайти для дитини значущого дорослого, зменшити ризик того, що учень знайде його серед осіб з делінквентною, девіантною поведінкою. 
