Урок до Дня Героїв Небесної Сотні: які ідеї вкласти та які формати обрати для дітей різного віку.

 Щорічно 20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні. У цей день згадують про подвиг учасників Революції гідності 2013–2014 років та вшановують пам’ять загиблих під час протестів.

Революція гідності є однією з наймасштабніших подій у новітній історії України, результатом якої стало повалення режиму проросійського президента Віктора Януковича та відновлення європейського курсу розвитку України. Однак у боротьбі за права людини та громадянина, демократію і свободу українці заплатили високу ціну – 107 загиблих Героїв Небесної Сотні.

Серед них – представники різних професій, віку та статей, які приїхали з різних куточків України й навіть з-за кордону. Наймолодшому із загиблих, Назарієві Войтовичу, було лише 17 років, а найстаршому учаснику Революції гідності Іванові Наконечному – 82 роки.

У день пам’яті про подвиг Героїв вчителі радять говорити з учнями про те, що “ми не маємо права опускати руки тоді, коли їх не опустили ті, хто були до нас”.

У статті “Нової української школи” читайте:

✔ як школярам різного віку розповісти про чутливу тему нашої історії;

✔ на що звертати увагу;

✔ які активності запропонувати учням початкової, середньої та старшої школи;

✔ чого вчить подвиг Героїв Небесної Сотні та учасників Революції гідності.

Своїми рекомендаціями та ідеями для уроку поділились Оксана Андрійчук, учителька історії, заступниця директорки ліцею № 11 Звягельскої міської ради (Житомирщина), та Юлія Варламова, вчителька історії, заступниця директора з виховної роботи Петропавлівського ліцею № 2 (Дніпропетровщина).

ГЕРОЇ НЕБЕСНОЇ СОТНІ – УОСОБЛЕННЯ ЛЮДСЬКОЇ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ГІДНОСТІ: НА ЯКИХ ІДЕЯХ ПОБУДУВАТИ УРОК

На уроці чи виховній годині вчителі мають звернути увагу учнів на такі питання:

✔ в чому саме був подвиг Героїв Небесної Сотні;

✔ за що вони боролися;

✔ чому ми їх називаємо героями;

✔ що покладено в сенс понять “героїзм”, “патріотизм”, рекомендує Оксана Андрійчук.

Плакати проти проросійського президента Віктора Януковича

“Варто акцентувати й на тому, що це були прості люди й насправді від кожного з нас залежить наше майбутнє та майбутнє України. У тому, що ми сьогодні маємо самостійну й незалежну Україну, попри продовження боротьби за ці цінності, лежить заслуга кожної людини, яка боролася до цього за свої права, подекуди ціною власного життя. Ці люди дали нам можливість і надалі обстоювати свою свободу. Сьогодні Україна звучить гордо й це, зокрема, завдяки подвигу Героїв Небесної Сотні”, – поділилася вчителька.

Однак, замість скорботного заходу, присвяченому загиблим учасникам Революції гідності, Оксана Андрійчук радить ставити акцент на мотивації та вірі. Варто приділити увагу саме подвигу Героїв Небесної Сотні. Те, за що вони боролися недаремно, бо врахувавши їхні ідеї та уроки, сьогодні нове покоління продовжує боротьбу.

“Тому важливо не закінчувати урок лише на 2014 році, а вибудувати логічний хронологічний зв’язок до подій повномасштабного вторгнення росії в Україну. Коли знову, зі ще більшою силою, уся нація об’єдналася проти ворога”, – каже вчителька.

Звісно, тема Революції гідності досить складна для учнів початкової школи, а вивчають на історії її лише в 11 класі. Але в рамках виховного процесу про подвиг Героїв Небесної Сотні мають знати всі учні, переконана Юлія Варламова.

“Ми маємо виховувати патріотів ще з дитячого садочка, але це не повинно перетворюватися на формалізм. Усе має йти від душі. А тому для учнів досить важливо обрати доступну форму розповіді, врахувавши різний вік. Перш ніж проводити захід, вчитель має ретельно підготуватися, підібрати відповідно до віку матеріали, відео, фото тощо”, – додає Юлія Варламова.

Також у час повномасштабного вторгнення росії в Україну важливо враховувати й психологічні особливості дітей та їхній емоційний стан. Тим паче якщо в класі є діти ВПО, або ті, які пережили трагічну подію. Тому вчителька радить ретельно підбирати матеріали до уроку, наприклад, не показувати гострі відеосюжети, фото зі сценами прямого насильства, щоби психологічно не травмувати дітей.

Для роботи із чутливими та контраверсійними темами сучасної історії України Юлія також рекомендує вчителям скористатися навчально-методичним посібником “Приховані спогади” від освітнього центру “Простір толерантності”. Окремою темою там розглянули й Революцію гідності.

“Заняття має бути екологічним для всіх учнів, тобто бути безпечним для їхнього емоційного, психологічного, соціального, а іноді фізичного благополуччя”, – вважає Юлія Варламова.

АНІМАЦІЇ ТА АНГЕЛИ ПАМ’ЯТІ: ІДЕЇ ДЛЯ УРОКУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Для молодших школярів (1–4 класи) Оксана Андрійчук радить подавати інформацію через візуалізацію. Наприклад, вчитель може знайти або ж створити самостійно анімаційний ролик про Героїв Небесної Сотні.

Після того, як діти дізнаються на основі анімації про події, потрібно обговорити їхні думки:

✔ як вони зрозуміли, хто такі герої;

✔ в чому їхній подвиг;

✔ що вони вважають подвигом сьогодні;

✔ чи можуть розповісти про подвиг, про який чули чи бачили нещодавно, або ж зробили самі.

Також учням молодшої школи важливо запропонувати активності, де б вони могли сказати “дякую” за всі можливості, які мають сьогодні. Наприклад, створити разом з учнями листівки чи записати короткі відео з подяками для учасників Революції гідності, їхніх родичів і для наших теперішніх захисників та захисниць.

“Такі активності дають змогу учням не тільки творчо проявитися, а й обміркувати інформацію про подію і, осмисливши її, сказати “дякую” за те, що вони сьогодні мають”, – розповіла Оксана Андрійчук.

Для учнів початкових класів важлива якась спільна творча робота, щось помалювати, помайструвати. Тому можна запропонувати зробити ангелів пам’яті (намалювати на папері або ж вирізати), радить Юлія Варламова. Розповісти в доступній для учнів цього віку формі про Героїв Небесної Сотні та озвучити, що Герої перетворилися на ангелів і поки ми будемо про них згадувати та говорити, доти вони житимуть у нашій пам’яті.

ЖИВА БІБЛІОТЕКА ТА СПОГАДИ ПРО ГЕРОЇВ: ЩО ЗАПРОПОНУВАТИ УЧНЯМ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

З учнями середньої школи (5–9 класи) Оксана Андрійчук радить організувати “живу бібліотеку”:

✔ запросити до школи учасників Революції гідності, їхніх рідних, які живуть у вашій місцевості. Або ж, можливо, хтось із вчителів також брав участь у цих подіях. Можна попросити їх із перших уст розповісти про ідеї Революції та за що боролися Герої Небесної Сотні;

✔ якщо ж такої можливості немає, тоді учні мають самостійно дослідити біографію когось із Героїв. Потім у класі кожен з учнів буде своєрідною “живою книжкою” про одного з героїв. Інші школярі зможуть читати цю “книжку” за допомогою запитань, як-от, ким працювала людина, що спонукало її піти на Майдан тощо.

“З уже старшими учнями можна більш науково підійти до проведення уроку. Розповісти про конкретні факти, продемонструвати архівні відео, фото тих подій. Також учні можуть розповісти вірші на цю тематику, заспівати пісень”, – порекомендувала Юлія Варламова.

Наприкінці уроку важливо провести рефлексію, що учні запам’ятали, що вони думають про подвиг Героїв Небесної Сотні тощо.

ІСТОРИЧНИЙ ТУРНІР TA ІМЕРСИВНИЙ ТЕАТР: ІДЕЇ ДЛЯ УРОКУ ЗІ СТАРШОКЛАСНИКАМИ

Зі старшокласниками (10–11 класи) варто провести вже більш серйозний історичний екскурс. Оксана Андрійчук радить розповісти про події, які передували, подати більше фактів про саму Революцію гідності та її перебіг.

Також можна спробувати знайти відповіді на спірні питання у вигляді дискусій, диспутів, роботи в групах.

Серед питань можна розглянути такі:

✔ чи можна було уникнути трагедії;

✔ що могло вплинути на рішення кожного з Героїв постати проти режиму Януковича та підтримати європейський курс розвитку;

✔ як на наші рішення впливає освіта;

✔ в чому цінність Революції гідності тощо.

Старшокласників варто залучити до дослідницької роботи. Вони можуть поспілкуватися з учасниками Революції гідності або ж дослідити їхні біографії й на основі цього створити власні проєкти: сторінки в соцмережах, канал у Telegram, книгу спогадів та ін.

“Водночас вчитель має проконтролювати, щоб уся інформація була достовірною, а старшокласники вміли відокремити судження від коментарів, могли читати факти тощо”, – радить вчителька.

Цікавою активністю для старшокласників може бути історичний турнір на тему “Подвиг Героїв Небесної Сотні”. Зауважимо, що для цього потрібно заздалегідь підготуватися, а на сам турнір відвести два уроки.

Як виглядає історичний турнір:

✔ клас можна поділити на три команди: доповідачі, опоненти та рецензенти. Турнір також ділиться на три гри;

✔ на опрацювання вчитель дає учням три теми. Наприклад:

1. “Герої Небесної Сотні: хто вони?” (дослідити біографії, професії, вік);

2. “За що вони боролися”;

3. “Вшанування Героїв Небесної Сотні сьогодні: які є пам’ятні дошки, меморіали, відео, книжки”;

✔ кожна команда має дослідити ці теми, а потім по черзі (за жеребкуванням) у різних ролях (доповідача, опонента та рецензента) розповісти про них;

✔ наприклад, у першій грі одна команда 7 хвилин розповідає про одну із тем. Команда опонент ставить запитання. Потім рецензенти ставлять запитання до двох команд. Робота кожної з команд оцінюється в такі бали: роль доповідача – 60 балів, опонента – 25 балів, рецензента – 15 балів. Згодом учні міняються ролями.

“Але найголовніше в цій активності не бали, а те, що залучені всі учні. Кожен зможе почерпнути для себе якусь цікаву інформацію, дати відповіді на свої запитання”, – підсумувала вчителька.

Учні 10–11 класів уже починають формувати свою громадянську позицію, як зауважила Юлія Варламова. Тож їм можна дати випереджувальне завдання. Наприклад, підготуватися до диспуту на тему “Хто такий патріот?”.

За порадами вчительки, ще в старших класах за попередньої підготовки можна провести таку активність, як імерсивний театр:

✔ заздалегідь створити листи від імені Героїв Небесної Сотні (розповідь про Героя, його мрію, запитання або завдання для слухачів);

✔ все скласти в скриньку;

✔ потім учні по черзі витягуватимуть листи та читатимуть їх від імені когось із Героїв і відповідатимуть на запитання.

Методика імерсивного театру, за словами Юлії Варламової, створюється на таких засадах:

✔ щирість (донести емоційно зміст листа);

✔ свобода від стереотипів та шаблонів;

✔ почуття і зміст є важливішими, ніж сюжет;

✔ змінити свою “роль”: із пасивного спостерігача стати актором;

✔ можливість самовираження та самовдосконалення;

✔ занурення в атмосферу, комунікація;

✔ виховання емпатії.

“Це дуже важливо при вивченні чутливих питань історії: історична пам’ять, оцінка подій. Якщо тебе щось не влаштовує, вийди до мікрофона та вислови думку”, – зауважила вчителька.

Дещо схожою до цього методу є інша активність – структурована драма. Учні також можуть спробувати себе в ролі акторів.

Структурована драма також має такі частини:

✔ мікрофон: учні мають розповісти, що знають про певні події чи людей;

✔ складаємо портрет Героя: водночас можна вивести на екран одну з його цитат. На цьому етапі учні досліджують, що це за особистість;

✔ “гаряче крісло”: хтось виконує роль героя, а інші ставлять йому запитання. Наприкінці вчитель разом з учнями має зробити підсумок та рефлексію.

ІДЕЇ ДЛЯ ОНЛАЙН-УРОКУ ДО ДНЯ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Під час дистанційного навчання, за порадою Оксани Андрійчук, важливо залучати до обговорень кожного учня. Наприклад, на початку поставити запитання, що вони знають про Революцію гідності та Героїв Небесної Сотні.

Потім за допомогою програми Mentimeter створити інтерактивну хмару слів-асоціацій і працювати з нею впродовж уроку.

✔ Загалом важливо використовувати різні віртуальні дошки для командної роботи та комунікації (Google Jamboard, Miro).

✔ Проводити вікторини та опитування за допомогою Quizlet, WordWall (шоу із запитаннями, рандомне колесо вибору тощо).

✔ Запропонувати переглянути відео, фото, презентацію про події Революції гідності.

✔ Зробити спільні проєкти артскрайбінгу, коли можна промальовувати образи.

✔ Для дітей, які не змогли приєднатися до онлайн-уроку, Оксана Андрійчук радить створити інтерактивний аркуш. У ньому можна розмістити матеріали до уроку, відео, посилання на корисні ресурси, запитання, творчу роботу (як-от плакат про подію).

ЯКИМИ ПІДСУМКАМИ ЗАВЕРШИТИ УРОК

Школярі мають усвідомити важливість таких демократичних цінностей, як гідність, свобода, незалежність, цілісність. За них і досі продовжує свою боротьбу наша держава.

“Діти мають бачити, що Україна обрала правильний шлях. Якби не відмова від проросійського курсу в часи Революції гідності та подвиг її учасників, невідомо як би склалася ситуація в нашій країні зараз”, – розповіла Юлія Варламова.

Оксана Андрійчук також підсумувала результати, яких має досягти урок, присвячений Дню Героїв Небесної Сотні:

✔ по-перше, учні мають зрозуміти, що не можна бути байдужим. Бо байдужість вбиває найбільше;

✔ по-друге, не мовчати, коли потрібно говорити, коли несправедливість поруч (у класі, вдома тощо);

✔ по-третє, твердження “я маленька людина, від мене нічого не залежить” неправильне. Навіть якщо я маленька людина, я можу зробити багато;

✔ по-четверте, ми не маємо права опускати руки тоді, коли їх не опустили ті, хто були до нас.

ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ ТА МАТЕРІАЛИ ДО ДНЯ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

✔ “Майдан: усна історія”: проєкт Українського інституту національної пам’яті;

✔ також Інститут створив перелік різних інформаційних матеріалів до Дня Героїв Небесної Сотні;

✔ відеоматеріали на тему Майдану та про діяльність Національного музею Революції Гідності на YouTube-каналі;

✔ національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності. Зокрема, тут можна ознайомитися із фото, відео, 3D-панорамами;

✔ також “Суспільне” зібрало добірку літератури за темою подій 2013–2014 років;

✔ проза та поезія про Героїв Небесної Сотні зібрана тут. Також на сайті можна ознайомитися зі спогадами очевидців, біографіями Героїв, хронологією подій тощо;

✔ документальний фільм “Вогнехреща”, створений Українським інститутом національної пам’яті;

✔ фільм “МАЙДАН. Шість літер нашої свободи”. “Суспільне” зібрало спогади п’яти різних людей про події на Майдані.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

 

Всесвітній день спонтанного прояву доброти для молодших школярів.

17 лютого у світі відзначають 
День спонтанного прояву доброти. 

Життя дано на добрі справи – говорить народна мудрість. І тому саме в цей день в нашому закладі соціальний педагог Людмила Осадча провела з дітками годину спілкування «Людей я буду любити, тільки добро творити».

Мета: розвивати прагнення робити добрі вчинки, не допускати в серце негативне ставлення до людей, живої природи. Виховувати доброзичливість, чуйність, ввічливість, уважність один до одного, до рідних та інших людей.

 Діти разом вивчили правила доброти, правила чесності, правила ввічливості. Грали в ігри:  «Кошик добрих справ», «Скажи комплімент другу» та виготовили листівки «Сердечка доброти». Сердечка  – це символ доброти.  Воно маленьке і світле. Воно вміє любити і радіти, сумувати і співчувати. Воно може змінити людину, зробити її доброю. 

День спонтанного прояву доброти – це чудова нагода, ще раз згадати про істинні цінності нашого життя і про те, що доброта здатна зцілити.

У дитини ступор, істерика, агресія, плач: як вчителю надати першу психологічну допомогу учням.

 Нещодавно громадська організація Go Global презентувала дослідження про те, як війна вплинула на освітян і учнів та якої допомоги їм бракує. За даними опитування, 46 % вчителів потребує підтримки на рівні школи, оскільки їм не вистачає знань про те, як діяти в екстремальних ситуаціях.

Передусім йдеться про психологічні виклики. Адже ніхто не знає, що може стати тригером (тобто тривожним нагадуванням про певні події) для учнів – слова про дім чи домашніх тварин, знайомство з твором на воєнну тему чи гул трамвая за вікном, який діти з фронтових міст можуть сприйняти як звуки бомбардувань.
Під час уроків учні можуть впасти в ступор, їх може накрити панічна атака, напад агресії, а як цьому швидко й коректно зарадити, якщо й самі вчителі зараз працюють у стані стресу?
Щоб з’ясувати, яких саме знань та інструментів потребують вчителі й де можуть здобути необхідну інформацію, редакція “Нової української школи” поспілкувалася із керівницею освітніх проєктів Go Global Любов’ю Залюбовською та шкільними психологами двох тилових шкіл, у яких вчаться діти-переселенці, – Валентиною Танасюк зі Жмеринського ліцею № 3 та Наталією Ключко із Черкаської гімназії № 9.

У нашій новій статті читайте про таке:

✔ з якими запитами звертаються до шкільних психологів освітяни;
✔ де вони можуть отримати навички першої психологічної допомоги;
✔ які дихальні та фізичні вправи допоможуть заспокоїти дитину;
✔ як правильно реагувати на стрес, істерику, тремтіння чи плач.

ЯК НА УЧНІВ ТА ВЧИТЕЛІВ ВПЛИНУЛА ПОВНОМАСШТАБНА ВІЙНА

Чи змінилися учні під впливом війни, яка допомога потрібна вчителю, чи є в освітян професійне вигорання – саме з такими питаннями звернулися в Go Global до вчителів, директорів шкіл та їхніх заступників (опитування проводили з 25 листопада до 22 грудня).
Як кажуть ініціатори дослідження, під час спілкування з респондентами виявили чимало непроговорених проблем. Так, в учнів знижується мотивація до навчання, вони стали тривожними, байдужими, а також розгубленими та неуважними. Водночас діти швидко подорослішали й стали серйозними.
Через війну в освітян змінилися пріоритети щодо їхніх потреб. Зараз вчителям не вистачає психологічно-методичної підтримки (про це зазначили 46 % опитаних). На другому щаблі матеріальна підтримка (22 %), на третьому – технічна (17 %). А от потреба в методичному забезпеченні, яка до повномасштабної війни часто лідирувала, перемістилася в кінець цього списку (про це говорить 7 %).

Вчителі розповідали, що втрачають психологічну стабільність. Дається взнаки робота в непростих безпекових умовах, часті повітряні тривоги та перебої з електрикою.
“Освітяни зараз теж стресують, бо 80 % опитаних говорить про зростання завантаженості, а 54 % каже про власне професійне вигорання. У перші воєнні місяці ми отримували від вчителів чимало запитів, що робити на уроці, якщо в дитини приступ істерики, агресії або плачу. Згодом додалися запити про превентивні заходи, адже багато тем стали для дітей тригерними.
Також освітяни зазначали, що їм не вистачає знань, як діяти в екстремальних ситуаціях, опановувати власний стрес і допомагати дітям. Вчителі хотіли б практичних тренінгів на ці теми та комунікації з батьками”, – пояснює Любов Залюбовська.

У ЖМЕРИНСЬКОМУ ЛІЦЕЇ № 3 ПРОВОДЯТЬ ПСИХОЛОГІЧНІ ТРЕНІНГИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ТА УЧНІВ

Запит на психологічну підтримку зараз великий. До прикладу, на два тренінги з психотерапевткою Наталією Подоляк від ГО “Смарт освіта” зареєструвалося 370 учасників. Кількість охочих перевищила вільні місця втричі.
Заповнити потребу в психологічно-методичній підтримці намагається громадський сектор, організовуючи навчальні заняття для освітян. Допомагають і шкільні психологи, які зараз працюють не лише з дітьми, травмованими війною, а й із їхніми батьками та вчителями.
Так, у Жмеринському ліцеї № 3 постійно проводять психологічні тренінги для дітей та вчителів. Як розповіла директорка ліцею Тамара Білан, у закладі вчиться 960 учнів, з них – 18 з-поміж ВПО. Вони приїхали з міст, які були в тимчасовій окупації, дехто з дітей навіть мав поранення. З учнями весь час працює шкільний психолог та соціальний педагог.
“Намагаємося створити для дітей атмосферу добра та турботи, щоб нічим не подразнити їх. Навіть коли спускаємося в укриття, намагаємося відволікти учнів від тривожних думок. Перебуваючи в сховищі, граємо з учнями в настільні чи спортивні ігри, співаємо, танцюємо. В укритті є телевізор, а коли вимикається електроенергія, то вмикаємо генератор, щоби була можливість продовжувати активності”, – додає директорка.
З вчителями працює шкільна психологиня Валентина Танасюк. Вона періодично збирає їх на групові тренінги: окремо вчителів початкових класів, вчителів-предметників, класних керівників чи асистентів вчителя (усього в закладі працює приблизно 100 вчителів). Під час занять проводить вправи для стабілізації психологічного стану, вправи на відновлення, зняття стресу. Їх можна використовувати й з учнями, і вдома.
Валентина зазначає, що запити вчителів на початку війни та зараз дещо відрізняються. У перші місяці російського вторгнення була потреба в інформації, як надати першу психологічну допомогу та як реагувати на емоційний стан дитини. Зараз більше запитів стосується посттравматичних синдромів.
“Я не встановлюю посттравматичні синдроми, але працюю з дітьми для стабілізації їхнього психологічного стану. А вчителям пояснюю, що якраз першу психологічну допомогу може надати будь-який фахівець, головне – знати, як правильно відреагувати на першочергові потреби особистості, – додає Валентина.
Приміром, не можна обіймати людину без її дозволу, бо в кожного з нас є свої персональні кордони. Буває, що треба просто бути поруч. Перша психологічна допомога означає, що треба забезпечити людину одягом, харчуванням, водою, відвести її в безпечне місце, щоб вона заспокоїлась. Тобто привести її до стану “я тут і зараз”, відволікти від думок, страху та першого гострого сприйняття травми”.
Психологиня додає, що неможливо передбачити всі можливі ситуації, які можуть трапитися на уроках і стануть тригерами для учнів. Як приклад, розповідає про школярку із Чорнобаївки, яка вчиться в ліцеї майже з початку війни. Лише зараз вчителі помітили, як дівчинка стискає сильно олівець та зминає зошит. Валентина проводила з нею заняття пісочної терапії, під час яких відтворювали ситуації, які дівчинка хотіла б пригадати. Школярка зображувала на піску клітку, а поруч – кролика. Виявилося, що це її улюблена тваринка, яку залишили із сусідкою в Чорнобаївці.
Як пояснює Валентина, діти можуть тримати все в собі, особливо, якщо батьки наказують не розповідати нічого зайвого про втечу з війни. Але рано чи пізно переживання та спогади дадуть про себе знати. Як тільки вчителі помічають щось незвичне в поведінці своїх учнів, варто повідомляти про це психолога.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЧАТ ТА НАВЧАННЯ ВЧИТЕЛІВ: ПРАКТИКА ЧЕРКАСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 9

У Черкаській гімназії № 9 вчиться 87 дітей-переселенців (усього в закладі 1 700 учнів). Директорка Ірина Топчій каже, що для цих школярів провели понад 10 тренінгів разом з ізраїльськими психологами. А основам психологічної допомоги освітян вчать постійно.
Шкільна психологиня Наталія Ключко перше онлайн-заняття для вчителів провела вже ввечері 24 лютого. Зранку була з колегами на роботі та помітила, наскільки всі стривожені. А побачивши в соцмережах допис колеги Людмили Бондаревської, що треба допомагати за будь-яких обставин, вирішила діяти.
“Прямого запиту від вчителів не було, але це відчувалося. Я переглянула відео Людмили на 11 хвилин, у якому розповідалося, як діяти й що говорити людям, щоби вони могли впоратися зі своїм стресом. Потім провела онлайн-зустріч для наших вчителів і просто переказала почуте – про техніки дихання, заземлення, концентрації уваги на своєму тілі. Такі онлайн-заняття проводила в перші три тижні для вчителів, батьків та дітей. Згодом вчителі використовували ці техніки на уроках чи під час тривоги, – розповідає Наталія.
Більшість інформації ми знаходимо самі, адже шкільних психологів не вчили кризової психології. Я проходжу тренінги про підтримання вчителів, відновлення ресурсу тощо, а потім застосовую ці знання на власних заняттях з освітянами”.
Згодом Наталія разом із чотирма колегами з інших закладів освіти підготувала тренінг “Ресурсне підтримання вчителів в умовах воєнного стану”. Такі заняття провели кожен у своєму закладі, а також для психологів та соціальних педагогів міста. Для тренінгу використовували багато технік та порад дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз. До речі, 15-хвилинки стійкості від Світлани Наталія радила й батькам, і вчителям. Ці психологічні вправи використовували на початку уроків, щоб налаштувати дітей на роботу.
Коли наприкінці літа з’явилися запити від вчителів про відновлення ресурсу, Наталія підготувала тренінги, як відновити свої сили під час війни. Психологиня пропонувала свої методи, а вчителі розповідали, як вони відновлюються та чим відрізняються ці способи в мирні та воєнні часи. Комусь допомогло готування їжі, чого не робили до повномасштабного вторгнення, а хтось почав дбати про кімнатні рослини.
“У школі ми створили чат-групу психологічного підтримання, у яку постійно надсилаємо із соціальним педагогом інформаційні матеріали. Насправді зараз багато можливостей для навчання, тому я постійно стараюся вивчити щось нове, щоби поділитися з вчителями. Вони часто приходять до мене за порадами, буває, що обговорюємо якісь ситуації дорогою додому.
Та я розумію, звідки береться цифра про 46 % вчителів, яким бракує знань про дії в екстремальних ситуаціях. Бо охопити всіх важко – то тривога перебиває заняття, то замінування в школі, то електроенергії немає, то вчитель із дому працює”, – зазначає Наталія.

ДЕ ВЧИТЕЛЮ ЗДОБУТИ НЕОБХІДНІ ЗНАННЯ

Психологи зазначають, що вчитель може допомогти дитині на базовому рівні, коли треба вивести її зі стану стресу. Якщо ж діти мають прояви психосоціального стресу, гіперактивності, а також поведінкові проблеми, тоді допомагають практичні психологи та соціальні педагоги закладів освіти. На третьому рівні допомога надається поза школою дітям, які мають дуже високий рівень психологічних проблем, зокрема, симптоми посттравматичних стресових розладів, депресії, тривоги тощо.
Для допомоги дитині на базовому рівні вчителі можуть користуватися набором із 14 “дихальних вправ”, які розробила сімейна й дитяча психологиня Світлана Ройз разом із ГО “Смарт освіта” за підтримки ЮНІСЕФ. На картках зображені різноманітні обʼєкти, які дитина має обвести за контурами та робити вдихи й видихи. Це допоможе учням заспокоїтися, концентрувати увагу та стабілізувати свій стан.
Фахівці Go Global разом із Центром “Розвиток КСВ” та експертною платформою Career Hub створили онлайн-посібники “Коли світ на межі змін: матеріали тренінгу” та “Коли світ на межі змін: стратегії адаптації”. У них описані вправи для саморегуляції та пошуку ресурсів. Є поради, як діяти в стресових та складних ситуаціях. Публікуємо деякі з них.

Вправи для фізичного підтримання:

✔ обійми за згодою – сядьте поруч, за згоди, можете обійняти або взяти дитину за руку, прийміть обійми від дитини, якщо вона того захоче;
✔ заземлення – це свідомі прийоми, що дають змогу закріпитися в конкретному моменті фізично та емоційно, з допомогою контакту з будь-якою поверхнею (стіна, підлога, стілець) або ж когнітивних вправ;
✔ переконання – запевніть дитину, що вона може розраховувати на вашу допомогу в подоланні цього стану; можете використати метафору, наприклад, порівняти ці переживання із бурею, яка наростає, досягає свого піку, а потім затихає і зникає;
✔ безпечне місце – у класних кімнатах та інших приміщеннях можна облаштувати “безпечні місця” для дітей, які переживають травматичний досвід, це затишний куточок зі зручними місцями для сидіння, наприклад, кріслами-мішками, м’ячами для зняття стресу, м’якими іграшками або подушками, книгами, фотографіями друзів, сім’ї тощо.
Також у посібнику для вчителів є поради, як діяти в разі психологічно непростих ситуацій.
Якщо в дитини страх (напружені м’язи, особливо на обличчі, сильне серцебиття, прискорене поверхневе дихання, знижений контроль власної поведінки, дитина не контролює себе та не усвідомлює свої дії):
✔ покладіть руку дитини собі на зап’ястя, щоб вона відчула ваш спокійний пульс;
✔ дихайте глибоко й рівно, попросіть дитину дихати в одному з вами ритмі;
✔ якщо вона говорить, слухайте її, висловлюйте зацікавленість, розуміння, співчуття;
✔ якщо дитина дозволяє, обійміть її.
Якщо в дитини ступор (різке зниження або відсутність довільних рухів і мови, немає реакції на шум, світло, дотики, “заціпеніння” в певній позі, стан повної нерухомості):
✔ підійдіть до дитини, візьміть її за руку та запросіть йти разом із вами;
✔ дитина під час ступору може чути та бачити, говоріть із нею тихо, повільно та чітко про те, що може викликати сильні емоції;
✔ зігніть дитині пальці на обох руках та притисніть до основи долоні.
Якщо в дитини істерика (різкі рухи, часто хаотичні й безглузді дії, голосна мова або підвищена мовна активність, плач, крики):
✔ залиштеся наодинці з дитиною, створіть спокійну атмосферу;
✔ несподівано зробіть щось, що може сильно здивувати (наприклад, плесніть гучно в долоні);
✔ говоріть короткими фразами, впевненим тоном;
✔ після “істерики” настає втома, втрата сил – знайдіть для дитини спокійне місце, де вона відпочине.
Якщо в дитини агресія (роздратування, невдоволення, гнів, словесна образа, лайка, м’язова напруга, підвищення кров’яного тиску):
✔ зведіть до мінімуму кількість людей навколо;
✔ надайте можливість дитині випустити емоції назовні;
✔ залучіть дитину до активності з високим фізичним навантаженням;
✔ демонструйте доброзичливість;
✔ в ігровій формі намагайтеся розрядити ситуацію.
Якщо в дитини нервове тремтіння (сильне тремтіння всього тіла або деяких частин, збоку це виглядає, начебто дитина змерзла, зупинитися самостійно дитина не може, реакція триває декілька годин):
✔ візьміть дитину за плечі та різко потрясіть упродовж 10–15 секунд;
✔ говоріть із дитиною так, щоб не налякати;
✔ не можна обіймати дитину чи притискати до себе, накривати чимось теплим, заспокоювати.
Якщо дитина плаче (або готова розридатися, тремтять губи, спостерігається відчуття пригніченості, на відміну від істерики немає порушення в поведінці):
✔ не залишайте дитину наодинці;
✔ за згоди дитини встановіть із нею фізичний контакт (візьміть за руку, погладьте по голові);
✔ застосуйте прийом активного слухання, періодично говоріть “так”, кивайте головою, говоріть про свої почуття та почуття дитини;
✔ не намагайтеся заспокоїти дитину, дайте їй можливість виплакатися.
Якщо в дитини панічна атака (страх смерті, відчуття задухи, перехоплення подиху, запаморочення, припливи холоду або жару, прискорене сильне серцебиття, пітливість):
✔ попросіть дитину сісти, опустити голову та впертися ногами в підлогу, зосередитися на диханні, повільно вдихаючи та видихаючи;
✔ переключіть увагу, запропонуйте дитині розповісти про те, що вона бачить і чує.
Також, для удосконалення навичок психологічної допомоги, ми рекомендуємо переглянути:
✔ навчально-методичну збірку “Розвиток психологічної пружності вчительства та школярів, переселених з постраждалих від війни районів”. У збірці є “Аптечка” з корисними практичним вправами для психологічної самодопомоги, посилання на відео- та аудіо інструкції з виконання вправ та, звісно, корисні теоретичні матеріали;
✔ збірку “Стресостійке дитинство” для дорослих (і батьків, і вчителів) від дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз. У ній містяться поради про те, як допомогти собі та іншим, як діяти, якщо в дитини страх чи істерика, що робити в укритті тощо;
✔ 20 коротких анімаційних відео “Стійкість для стійких” із демонстрацією простих вправ для дітей та дорослих, що допоможуть заспокоїтися і психологічно себе підтримати;
✔ пісню-терапевтичний інструмент “Крокуй до укриття” від ТНМК та Світлани Ройз . “Ритм, рух, дитячі голоси, використання дієслів, надання нового сенсу самому звуку сирени (“коли сирену чуєш – то ЗСУ працює”). Звернення до дитини – “про свою безпеку дбай – ЗСУ допомагай” – все це й робить пісню терапевтичним практикумом”, – кажуть автори.
✔ 15-хвилинки стійкості та відновлення від Світлани Ройз. 64 короткі відео з вправами та методиками за посиланням.
Окрім цього, вчителі можуть пройти онлайн-курси підвищення кваліфікації на відповідну тему. Наприклад:
✔ онлайн-курс про вчителювання в час кризи “Сміливі навчати” на платформі EdEra;
✔ онлайн-курс про базові принципи психологічної роботи з дитячими травмами “Знати, як допомогти” на платформі EdEra;
✔ чат-бот “Спільно для вчителів” із порадами, як оперативно діяти під час кризових ситуацій на уроці;
✔ онлайн-курс “Базова психологічна допомога в умовах війни” на платформі Prometheus;
✔ онлайн-курс із психологічно-емоційного підтримання для вчителів та шкільних психологів “Розумію”.
Вчителі можуть звернутися до шкільної адміністрації, щоби подібні тренінги в офлайн форматі за потреби організували в школі, запросивши психологів.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Як допомогти учневі, який пережив психотравму.

 Турбота - найкращі вітаміни, що допомагають впоратися дитині зі страхом, тривогою. Психологині Центру професійного розвитку педагогічних працівників м.Києва діляться рекомендаціями з учителями.

Усе про День дарування книг + химерні факти про книжки.

 Не валентинками єдиними. 14 лютого – це не тільки свято закоханих. Це ще й Міжнародний день дарування книг. Він об’єднує всіх, хто любить читати. Цього дня дарують книги друзям та незнайомцям, віддають їх бібліотекам, школам, дитячим будинкам, лікарням чи просто залишають твори друку у людних місцях.

Започаткувала цей День засновниця сайту дитячої книги американка Еммі Бродмур. Якось один із її трьох синів здивувався, чому в календарі немає дня, призначеного для дарування книжок один одному. Так завдяки дитячій цікавості зародилася ініціатива. Еммі підтримали родичі, знайомі, колеги, друзі з соціальних мереж. І вже невдовзі добра справа розійшлася по світу. В Україні вона теж прижилася.

10 химерних фактів про книги

• Страх від того, що у вас не залишиться що почитати, називають абібліофобією.

• До 18 століття в деяких бібліотеках книги прикріплювати до полиць ланцюгами. Вони були достатньо довгими, щоб відвідувачі могли комфортно читати, але не могли винести книгу з бібліотеки.

• Найдовше надруковане речення належить французу Віктору Гюго. У його романі "Знедолені" є речення, що складається із 823 слів.

• У японській мові існує слово «цундоку». Воно означає "накупити багато книг і не читати їх".

• Найпопулярнішим літературним персонажем поки що залишається Шерлок Холмс. Він частіше за інших ставав героєм кіно і телесеріалів.

• Приватна католицька школа в Нешвіллі (США) видалила зі своєї бібліотеки всі книги про Гаррі Поттера. Там заявили, що в них містяться "справжні прокляття і заклинання, які при читанні можуть викликати злих духів".

• Першою написаною книгою на друкарській машинці були «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена. Сам автор книги був не у захваті від машинки.

• Неконтрольоване бажання постійно нюхати старі книги, і отримувати від цього задоволення  називають «бібліосмією».

• Британські вчені з університету Сассексу довели, що читання заспокоює краще, ніж прослуховування музики, прогулянка чи чашка гарячого чаю. Для того, щоб зменшити стрес, достатньо лише шести хвилин зосередженого читання. За це час скорочується серцебиття та полегшується м’язова напруга.

• Писати трилогію "Володар перснів" було для Дж. Р. Р. Толкіна виснажливо. 1200 сторінок він набирав двома пальцями. Інакше не вмів.

Читай українськоюДжерело:

День закоханих в Музеї науки МАН.

 День закоханих — файнезний привід пізнати любов по-науковому.

Купуй квитки на сайті чи на касі  #музейнаукиМАН у Києві з 15 по 17 лютого, проходь квест «Наука — це любов» і отримай можливість взяти участь у розіграші з таємними подарунками.

А в Чернівцях відвідай інтерактивне заняття з майстеркою «Сердечко. Символ VS Орган», які проводимо з 15 по 19 лютого о 13:00. Проте не забудь попередньо зареєструватися за лінком ➡️ https://cutt.ly/A3UaiQp

А щееее, як тут, так і в Києві, ти прослухаєш подкасти про любов 💜

МАНДжерело:

Вправа "Рішення, коли виграють обидві сторони".

 Зовсім уникнути конфліктів неможливо. Тим паче, у шкільному середовищі. Вміти вирішувати їх – одна з важливих навичок 

Розрізняють три різних типи вирішення конфлікту, а саме: 

• перемога – перемога: рішення, які дозволяють виграти обом сторонам;

• перемога – поразка: рішення, від яких виграє лише одна сторона за рахунок іншої;

• поразка – поразка: рішення, від яких не виграє жодна сторона.

Використовуючи цю модель, учні зможуть проаналізувати приклади розв'язання конфліктів. Така вправа як «Рішення, коли виграють обидві сторони» допоможе зрозуміти, що конфлікт може бути вирішений різними шляхами. До того ж, у томі VI «Навчання демократії» із серії Ради Європи з ОДГ/ОПЛ «Живемо в демократії» є окремий розділ про конфлікти. Словом, команда DOCCU рекомендує 👍

🔎 Усі деталі вправи шукайте за посиланням: bit.ly/3lawtqQ