9 листопада - День української писемності та мови.

 Веб-список безкоштовних матеріалів на допомогу педагогічним та бібліотечним працівникам. Велика динамічна підбірка з посиланнями допоможе підібрати набільш оптимальну форму роботи з учнями розширити їх знання про красу і багатство української мови, ознайомити дітей з українськими звичаями, пробудити почуття національної гідності, показати їм цінність і багатство української мови без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава.

Вибирайте те, що найбільше до вподоби та переходьте за посиланням.

• Ідеї для оформлення за покликанням https://www.pinterest.com/knittedcharm/%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0/ 

• Відеоурок-презентація до дня української писемності та мови

• Мовознавчий турнір “МОВА ЄДНАЄ ВСІХ” (7-8 класи).

• ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГРА-КОНКУРС ЗНАВЦІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

• Вислови про українську мову (15 аркушів)

• Письменники про мову

• Гра "Зрозумій мене, якщо зможеш" (42 слайди) 

• Квест для учнів 5-9 класів МОВО МОЯ УКРАЇНСЬКА

 Ідея лепбуку "День української писемності"

• Лепбук «9 листопада — День української мови та писемності»

• Матеріали до дня української мови та писемності 👐 плакат 6 частин👐 розмальовки👐 практичні завдання

• Кросворд «Рідна мова»

• Вікторина «Мовне асорті»

• Мовознавча загадкова вікторина «Ерудит»

• Мовознавча вікторина «Чарівні прислів’я» з кубиками Лего

• Позакласний захід. Квест «Збережемо наш скарб – рідну мову!». (до Дня української писемності та мови)

• Презентація "9 дистопада - День української писемності та мови"

• Презентація на тему: “День української писемності і мови”

• Сценарій до Дня української писемності та мови "Свято української мови"

• Усний журнал до Дня української писемності та мови«Єдиний скарб у тебе – рідна мова…»

• Літературно-музична композиція до Дня української писемності й мови (5-9 класи)

• Сценарій свята до Дня української писемності та мови “Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла” (конспект, презентація)

• Асоціативний кущ «Писемність»

• Про писемність в лабіринтах: цікаві факти про українську мову 

• Легенди і казки про мову

• Вірші про українську мову

• Читають маленькі українці: вірші про мову для дітей

• Цікаві факти про українську мову

• Зашифровані прислів’я про мову

• Тексти про мову для списування в 2 класі

• Позакласні заходи до Дня української писемності та мови

• Матеріали до відзначення Міжнародного дня рідної мови

• Футаж про мову

• РОЗТЯЖКА "День української мови та писемності" 

• Квіз з української мови. Вікторина "Як добре ви знаєте українську мову?" Презентація 

Джерело: Інфо-простір шкільної бібліотеки

Мислення жертви: як захистити від нього дитину.


 Сім способів запобігти розвитку в дитини комплексу жертви та віктимної поведінки

Дуже важливо навчити дитину брати на себе особисту відповідальність за те, про що вона думає, що відчуває, як поводиться, щоб вона не вважала себе жертвою недобрих людей і несприятливих обставин. Навіть тоді, коли дитина зіштовхується з труднощами, давайте їй можливість проявляти психологічну стійкість і мужньо переносити свої невдачі.

Якщо ви бачите наявність у дитини тривожних ознак розвитку комплексу жертви або хочете запобігти її ставленню до себе у стилі «бідний я», використовуйте сім кроків, описаних у цій статті, щоби сприяти зміцненню впевненості дитини у своїх силах.

1. Створюйте сімейні традиції подяки

Подяка утримує від жалю до себе. Проводьте час з дитиною в розмовах про те, за що ви щодня вдячні долі. Навіть коли ви зіштовхуєтесь із труднощами, демонструйте приклад вдячного ставлення.

Створюйте щоденні сімейні традиції, які допоможуть вашій дитині усвідомити все те, за що вона повинна бути вдячна. Ось кілька ідей:

  • під час вечері попросіть дитину розповісти про кращі моменти її дня;
  • перед сном попросіть її назвати три хороші події, які сталися сьогодні;
  • створіть у домі стенд подяки й додавайте записи про те, за що ви вдячні сьогоднішньому дню.

​2. Навчайте дитину перетворювати негативне мислення

Деякі діти мають більш похмуре й песимістичне бачення світу, ніж інші. Але з невеликою допомогою вони можуть дізнатись, що їхні негативні думки не завжди мають підґрунтя, а часто взагалі є помилковими.

Допомагайте дитині «заспокоювати» її негативне мислення, знаходячи винятки із правил. Якщо вона каже: «Я ніколи не роблю нічого цікавого», нагадайте про цікаві заняття, в яких вона нещодавно брала участь. Якщо вона каже: «Я нікому не подобаюсь», назвіть їй людей, які її люблять.

3. Учіть дитину працювати з неприємними емоціями

Навчіть дитину долати такі неприємні емоції, як страх, тривога, гнів і смуток. Діти, які володіють здоровими навичками управління емоціями, рідше сприймають свої дрібні невдачі як великі катастрофи. Дитина, яка впевнена у своїй здатності справлятись із розчаруванням, покидаючи дитячий майданчик, не стане стверджувати, що життя до неї несправедливе.

Дисциплінуйте поведінку вашої дитини, але не її емоції. Вона повинна знати, що її емоції нормальні, природні, мають право на існування, але важливо вміти справлятись із ними соціально прийнятним способом. Учіть дитину грамотно висловлювати свої почуття й не дозволяйте їй жаліти себе щоразу, коли вона засмучена чи розчарована.

4. Навчайте дитину навичок вирішення проблем

Дітям, які не володіють навичками вирішення проблем, частіше властивий пасивний підхід до життя. Дитина, яка не знає, як виконати домашнє завдання з математики, може змиритись з поганими оцінками, навіть не намагаючись знайти рішення. А хлопчина, який не увійшов до складу футбольної команди, може зробити висновок, що він жахливий спортсмен.

Учіть дитину вирішувати проблеми. Якщо вона вживає необхідні заходи, коли зіштовхується з труднощами, навряд чи коли-небудь буде розглядати себе в якості безпорадної жертви. Діти з навичками вирішення проблем не дозволяють маленьким незручностям перетворитись на великі перешкоди.

5. Навчайте допомагати іншим людям

Діти часто думають, що їхні проблеми найбільші у світі. Покажіть їм, що є багато інших людей із складнішими проблемами, тим самим ви допоможете дітям побачити, що кожна людина в цьому житті зіштовхується з труднощами. Допомога іншим людям демонструє дитині, що, незалежно від її віку й тих проблем, які стали на її шляху, вона здатна бути корисною комусь іще.

Дитина може працювати волонтером на кухні для безпритульних, допомагати немолодому сусіду в роботі у дворі або брати участь у проекті збору коштів на якусь добру справу. Нехай ваша дитина постійно бере участь у громадських роботах, щоб вона розуміла, як можна зробити світ краще.

6. Навчайте навичок асертивності*

Кажіть дитині про те, що вона не повинна бути пасивною жертвою. Якщо інша дитина вириває іграшку з її рук, допоможіть своєму малюку навчитись спокійно та ввічливо вимагати її назад. Якщо у школі її дражнить інша дитина, вчіть гідно відповідати, що відіб'є у кривдника бажання продовжувати, або якщо інша дитина б’є або штовхає, навчіть її звертатись по допомогу до вчителя.

Діти з розвиненими навичками асертивності можуть сказати впевнено й чітко: «Не роби так» або «Мені не подобається те, що ти робиш». Спонукайте дитину до використання таких слів, і ви зменшите ймовірність того, що вона стане жертвою.

7. Демонструйте способи виходу зі складних ситуацій

Наочний приклад – це прекрасний інструмент навчання, тому що діти вчаться краще за все тоді, коли в них є можливість практикувати свої навички. Допомагайте дитині вчитись уникати мислення жертви, демонструючи їй способи дії на упередження розвитку ситуації в несприятливому напрямі.

Разом з дитиною беріть участь у рольових іграх, щоб завчасно навчити її того, як покращити ситуацію. Наприклад, якщо вона каже, що ніхто не грає з нею на перервах, допоможіть дитині практикувати привітне звернення до інших дітей із проханням пограти з ними. Допоможіть їй усвідомити, що існує безліч способів того, як вона може активно вирішувати проблеми, і тоді дитина навряд чи буде вважати себе безпорадною жертвою.

* Асертивність – поведінка, що поєднує внутрішню силу та ввічливість у ставленні до оточуючих. Це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси, свою лінію поведінки, спокійно казати «ні» тому, що вас не влаштовує, і продовжувати в соціально прийнятній формі ефективно наполягати на своїх правах.

Джерело : Розвиток дитини


Що робити щоб полегшити стрес у своєї дитини.


Джерело: НУШ



10 соціальних навичок що повинна мати кожна дитина.


Як вберегти дитину від гіподинамії під час дистанційного навчання?


 Дітям необхідно багато рухатися, адже їхнє тіло саме формується та розвивається.

За нормами Всесвітньої організації охорони здоров’я діти:

1-2 років мають рухатися не менше 180 хв на день;

3-4 років – не менше 180 хв на день, з яких не менше 60 хв мають бути активні фізичні вправи та заняття;

5-17 років мають присвятити інтенсивної фізичної активності мінімум 60 хв на день.

ВООЗ також рекомендує не залишатися в сидячому положенні довше ніж годину.

Зібрали для вас корисні поради та ресурси для того, щоб уберегти дитину від гіподинамії під час навчання онлайн або довготривалого вимушеного перебування в приміщеннях.



Базові правила психологічної стійкості під час війни.


 Базові правила психологічної стійкості під час війни:

1. Перестати очікувати “коли це закінчиться”. Це звучить жорстоко, але таке очікування забирає у вас сили. Закінчиться. Обов’язково. Але необхідно діяти відповідно до реалій сьогодення.

2. Безперервно пристосовуватися до нових умов. Для цього відповідаємо на запитання:

Що я можу робити зараз, щоб я відчув себе краще? Безпечніше? Тепліше?

Який маленький крок я можу зробити протягом 5 хвилин? Найближчої години? В цей день?”

3. Відмовлятися від того, що емоційно послаблює. Для цього відповідаємо на запитання:

Що погіршує мій стан?

Після чого я відчуваю безсилля?

Від чого мені потрібно зараз відмовитись?

Перегляд яких каналів новин посилює мою тривогу?

Які розмови мене виснажують?

4. Поповнювати свої емоційні запаси. І тому відповідаємо на запитання:

Що додає мені життєвого ресурсу?

Що допомагало почуватися ліпше останніми днями?

Якась діяльність?

Якісь розмови?

Перегляд якоїсь інформації?

5. Підтримувати зв’язки з близькими людьми.

Запитувати трендове «Як ти?». Обмінюватись новинами.

Обійматися. Проводити час разом.

Зараз дуже потрібен емоційний контакт. Тому, якщо ви на відстані, додайте аудіо та відеоспілкування замість текстових повідомлень.

6. Допомагати іншим, але уважно стежити за правилом «кисневої маски»: допомагаємо лише після того, як подбали про себе (дивись попередні пункти). Якщо сили та можливість є, то думати:

Кому я можу принести користі зараз?

Хто потребує моєї допомоги?

Якою може бути допомога?

Способи знизити тривогу:

1. Дихайте. Дихання спокійне, повільне, видих довше вдиху. Якщо відчуваєте, що сильно б’ється серце, запаморочення, «загубленість», нудить – все залишайте на хвилину – і дихайте;

2. Пийте воду, потроху;

3. Одягніть на руку будь-яку гумку і клацайте себе по руці, якщо відлітаєте «в паніку»;

4. Займайте себе діяльністю, до якої ви звикли і яку робите впевнено;

5. Екстрена допомога – зробіть будь-яку фізичну вправу: сядьте, встаньте в планку, відіжміться 10 разів. Контроль за емоціями повернеться через контроль тіла;

6. Проконсультуйтеся зі знайомими лікарями: які препарати від тривоги вам можна приймати та купіть їх;

7. Знайдіть наш безкоштовний бот в Телеграмі, він допомагає впоратися з нападом паніки:

8. Не забувайте їсти. Голод погіршуватиме ваш стан;

9. Намагайтеся не втягуватися в емоційні дискусії зараз. Дуже важливо зараз берегти свої емоційні сили;

10. Обійміть близьких.

Що робити, якщо ви злякалися та не можете їсти?

Випийте «Ношпу» 1-2 таблетки.

Покладіть тепле на живіт.

Подихайте спокійно та глибоко.

Зробіть самомасаж живота.

Що робити, якщо ви злякалися та не можете спати?

Випийте будь-який доступний вам заспокійливий засіб.

Подихайте спокійно та глибоко.

Закрийте очі. І почніть рухати ними (не відкриваючи) вправо-ліворуч. Так 15-20 разів.

Потім відкрийте, трохи поморгайте і повторіть рухи вправо-ліворуч із закритими. Таких циклів необхідно зробити близько 10.

Що робити, якщо ви злякалися й ви почали тремтіти?

Подихайте спокійно та глибоко.

Напружте кулаки, стисніть їх щосили, протримайте так 5-7 секунд, розслабте. Виконайте за аналогією з іншими частинами тіла.

Залишайте щось не травмонебезпечне, що є під рукою: м’яч, м’яка іграшка, змотана в клубок річ. Кидайте щосили, 10-15 разів.

Що робити, якщо у близької людини істерика?

1. Зупинити фізично, відвести убік.

2. Взяти за руку / Обійняти / Притиснути до себе.

3. Встановити контакт очима.

4. Дати води, вмити. Наполягати, щоб вона зробила хоча б один ковток. Потім ще один.

5. Показувати, як треба дихати: «Дихай зараз, як я. Вдих, видих, вдих, видих».

6. У разі сильного надмірного емоційного потрясіння, спробувати легенько струснути чи поплескати по тілу.

7. Сказати: “Зараз це пройде, зараз ти заспокоїшся, я поруч”.Ви повинні говорити голосно, чітко та твердо. Фрази лише прості, 2-3 слова. Вам потрібно бути якомога спокійними та виваженими.

Як заспокоїти людину у кризовому стані телефоном?

1. Встановити контакт, привернути увагу до себе: “Ти мене чуєш?”. Запитати кілька разів, якщо людина в істериці. Ідеально отримати відповідь “так”.

2. Допомогти стишити дихання: “Зроби вдих та видих”, “Зробив?”, “Ще раз?”, “Є?”.

3. Переключити увагу людини на зовнішні об’єкти: “Де ти зараз?”, “Що ти зараз бачиш?”,”Хто поруч з тобою?”.

4. Забезпечити безпеку людини: “Ти в безпеці зараз?”, “Тобі зараз щось загрожує?”. Якщо ні, то дати чітку інструкцію, куди йти.

5. Сказати те, що відбувається з людиною: “Ти злякався”, “Ти шокований”, “Це мине”, “Слухай мій голос”, “Я поруч”.

6. Якщо людина продовжує перебувати в афекті, припустимо крикнути, голосно та чітко вимовити ім’я або звернення: “Мама!”; “Бабуся!”.

7. Коли людина заспокоюється, дайте їй інструкцію, що зараз робити: “Іди додому та приготуй їжі, вимкни телевізор та йди умийся”.

8. Домовитеся, коли ви перевірите стан людини: “Я зателефоную тобі через 10 хвилин, обов’язково візьми слухавку”.

Цінні навички для сучасних дітей.


 Дев'ять універсальних навичок, які допоможуть дітям успішно просуватись по життю

На жаль, шкільна система багато в чому ґрунтується на вірі в те, що світ, який її оточує, кардинально не змінюється, у ньому відбуваються лише незначні зміни певних переваг. Найчастіше школа забезпечує комплексом навичок, призначених для оволодіння найбільш затребуваними спеціальностями не так майбутніх, скільки минулих років.

У певному сенсі це виправдано, враховуючи те, що ніхто не може знати, яким насправді буде життя років через 20–30. Пригадайте 1980-і роки, коли персональні комп'ютери були ще досить «молодими», коли факси були передовою технологією зв'язку і коли про високошвидкісний Інтернет можна було лише мріяти.

Ми тоді й уявити не могли, що нас очікує за кілька десятиліть. Більше того, ми, як і раніше, цього не знаємо. І не дізнаємось, бо не вміємо передбачати майбутнє. Отже, виховувати й навчати наших дітей, ґрунтуючись на якихось ідеях про майбутнє, не зовсім правильно.

Як же тоді готувати дочок і синів до такого непередбачуваного світу? Просто треба вчити їх адаптуватись до будь-якої ситуації, справлятись зі змінами, бути готовими до всього, а не до чогось конкретного. Це вимагає зовсім іншого підходу до освіти наших дітей і означає, що треба відмовитись від старих стереотипів і винаходити щось нове.

Треба вчити дітей удома, у сім'ї, викладаючи їм предмети, відмінні від шкільних. Треба вчити їх здобувати знання самостійно, а не годувати ними з ложечки.

Так, для батьків це складний виклик, і більшість з тих, хто експериментує з позашкільною освітою, визнають, що в них немає відповідей на всі запитання, пов'язані з такого роду навчанням. До того ж не існує «ідеальних прийомів». Але ж ми теж учимось разом з нашими дітьми, і наше незнання може бути хорошою можливістю випробовувати, знаходити, відкривати, не спираючись на найпоширеніші методи, які, можливо, і не є для нас оптимальними.
І взагалі, самі методи інколи менш важливі, ніж ідеї. Якщо у вас є цікаві ідеї, для їх утілення ви можете придумати необмежену кількість методів, тому чужі методи можуть мати характер, надмірно обмежуючий вас.

Замість цього давайте розглянемо набір основних навичок, якими діти повинні оволодіти, щоби краще підготуватись до будь-якої ситуації в майбутньому. Ці навички засновані на розумінні того, що світ, в якому ми вчимося, працюємо й живемо, ніколи не стоїть на місці й безперервно змінюється.

1. Уміння ставити запитання. Найбільше ми хочемо від наших дітей як учнів, щоб вони могли вчитись самостійно – самі оволодівали певною системою знань. Адже якщо вони набудуть відповідні навички, у нас не буде потреби постійно вчити їх, оскільки все те, що їм належить вивчити в майбутньому, вони зможуть засвоювати самостійно. І перший крок у процесі самонавчання – це вміння ставити запитання. На щастя, діти роблять це природним чином, нам лише треба заохочувати їх. Звісно, тут важливий і власний (батьківський) приклад. Коли ви й ваша дитина зіштовхуєтеся з чимось для себе новим, ставте запитання, а також з'ясовуйте можливі варіанти відповідей. Робіть це неодмінно разом. Коли дитина ставить запитання, нагороджуйте її, а не карайте (ви, напевно, здивуєтесь, дізнавшись, як багато дорослих не люблять дитячих запитань).

2. Навички вирішення проблем. Якщо дитина може вирішувати проблеми, вона впорається з будь-яким завданням. Нова навичка, нове середовище, нова потреба, нова вимога – усе це просто завдання, які потребують вирішення. Навчіть дитину цього, демонструючи прості підходи, а потім дозвольте впоратися з кількома завданнями самостійно. Не розв'язуйте всі її проблеми – нехай дитина подумає й поекспериментує з різними варіантами вирішення. Похваліть її за докладені зусилля. Поступово ваша дитина буде розвивати впевненість у своїх здібностях вирішувати проблеми, і в результаті для неї не залишиться нічого неможливого.

3. Вибір і виконання проектів. Для дітей не повинно бути нездійсненних проектів просто тому, що вони повинні володіти великим досвідом їх виконання. Будь-яке завдання можна розцінювати як проект і ставитись до його виконання відповідним чином, проявляючи кмітливість і творчий підхід. Працюйте над проектами разом, нехай дитина бачить, як це робиться правильно, і поступово домагайтесь того, щоби з часом дитина виконувала все більшу й більшу частину роботи сама. Коли вона набуде впевненість, нехай вибирає й виконує проекти самостійно. Незабаром усе її навчання перетвориться на серію захоплюючих проектів.

4. Захопленість. Спонукальною мотивацією на навчання повинні бути не мета, не дисципліна, не зовнішня мотивація, не винагорода... а захопленість, азарт до набуття знань. Коли дитина настільки схвильована завданням, що не може припинити думати про нього, вона цілком у нього занурюється і в більшості випадків виконує сумлінно, з любов'ю. Допомагайте дитині знайти для себе те, чим вона дійсно буде захоплена, – це передбачає заняття різними видами діяльності, вибір найбільш захоплюючих з них і допомогу дитині в отриманні реального задоволення від їх виконання. Не перешкоджайте інтересам дитини – заохочуйте їх. Не позбавляйте такі заняття задоволення – робіть їх плідними.

5. Самостійність. Дітей треба навчати самостійності. Поступово, звісно. Потроху привчайте їх самостійно справлятись з виконанням завдань. Навчайте їх цього й на своєму прикладі, спочатку допомагайте їм, потім почніть зменшувати свою участь і в результаті дозвольте їм здійснювати власні помилки. Розвивайте в дітей упевненість у собі, яка приходить разом з успішно виконаними завданнями, і дозволяйте їм самим справлятись зі своїми невдачами. Коли вони стануть самостійними, то зрозуміють, що їм не потрібен учитель, батько або керівник для того, щоб безперервно розповідати про те, що їм треба робити. Вони зможуть керувати собою й бути вільними, зможуть самостійно визначати напрямок свого розвитку.

6. Уміння отримувати задоволення самостійно. Багато хто з нас, батьків, надто опікує й контролює своїх дітей, що змушує їх покладатись на присутність батьків навіть для досягнення щастя. Коли дитина дорослішає, вона не знає, як їй стати щасливою. Вона тяжіє до протилежної статі або відчуває нагальну потребу в товаристві друзів. В іншому випадку починає отримувати задоволення від інших (другорядних) занять – походів у магазин, їжі, відеоігор, Інтернету. Але якщо вже з раннього віку дитина вчиться того, що може бути щаслива сама по собі, граючи, читаючи або фантазуючи на самоті, то набуває одну з найцінніших існуючих навичок. Надайте дітям особистий простір і час (наприклад, увечері) побути на самоті та привчайте їх до цього з раннього дитинства.

7. Співчуття, милосердя. Це одна з найбільш істотних навичок. Нам потрібне співчуття, щоб уміти добре взаємодіяти з іншими людьми, щоби піклуватися про інших людей і самим ставати щасливими, роблячи щасливими інших. Ключову роль у цьому відіграє батьківський приклад. Завжди проявляйте співчуття до вашої дитини й інших людей. Демонструйте його, питаючи дітей про те, що, на їхню думку, можуть відчувати інші люди, і висловлюючи вголос свою думку про це. При кожному зручному випадку розповідайте дітям про те, як полегшувати страждання інших людей, як зробити їх трохи щасливіше за допомогою прояву доброти і як це, у свою чергу, може зробити щасливішою саму дитину.

8. Терпимість, толерантність. Найчастіше ми ростемо в ізольованому середовищі, де люди в основному схожі один на одного (принаймні зовні), а коли вступаємо в контакти з тими, хто відрізняється від звичного нам образу, таке спілкування може викликати в нас почуття дискомфорту, шокувати або налякати. У дітей повинна бути можливість спілкуватися з різними людьми, з людьми різних рас, різного інтелектуального чи фізичного розвитку. Покажіть їм, що відрізнятись від інших – це не просто нормально, це цінується, адже різноманітність – це те, що робить життя таким прекрасним.

9. Уміння пристосовуватись до змін. Коли діти виростають, адаптивність стає однією з основних навичок, тому що світ постійно змінюється, і вміти приймати зміни, справлятись із ними та скеровувати їх – це велика конкурентна перевага. Якщо людина вміє адаптуватись до мінливих ситуації, це допомагає їй, особливо в порівнянні з тими людьми, хто чинить опір змінам і боїться їх, хто встановлює цілі та плани й намагається суворо дотримуватись їх, незважаючи на погіршення здоров'я та відсутність об'єктивних можливостей для їх реалізації. Така ригідність менш корисна в мінливому навколишньому середовищі, ніж гнучкість і вміння пристосовуватись. Дуже важливо у кожному зручному випадку демонструвати дітям приклад використання цієї навички. Пріоритетом повинна стати демонстрація дитині розуміння того, що зміни – це нормально, що ви можете адаптуватись до них, що можете знайти й використовувати появу нових можливостей, яких не було раніше.

Життя – це пригода, і вона іноді йде «неправильним» курсом, порушуючи будь-які наші плани, у ній відбувається щось зовсім інше, ніж те, чого ми від неї чекали. У цьому й полягає принадність життя.

Ми не можемо дати нашим дітям потрібний набір інформації, необхідної для тих унікальних особливостей кар'єри, яка їх чекає, адже ми не знаємо, що принесе із собою майбутнє. Але ми можемо підготувати їх в умінні адаптуватись до чого завгодно, вивчати що завгодно, вирішувати які завгодно проблеми, а в двадцять років подякувати нам за це.

Як допомогти дитині перебороти негативні думки.

Поради батькам, які допоможуть позбавити дітей від тривожних, песимістичних роздумів.

Спосіб мислення значно впливає на почуття й поведінку дітей. Неприємні, надмірно критичні думки можуть зашкодити дитячій самооцінці, перешкодити взаєминам дитини та змусити її відступити, не досягнувши поставленої мети.

Іноді такий похмурий, песимістичний стиль мислення наділяє новоявлені думки статусом самонавіюваної події або побоювання, яке здійснюється. Наприклад, дитина думає: «Інші діти ненавидять мене. Усе тому, що я, напевно, незграбна». Вона уникає зорового контакту та тримається замкнуто як на дитячому майданчику, так і у шкільних коридорах. Її поведінка не дозволяє заводити друзів і підтверджує, посилює висновок про те, що її ніхто не любить.

Необґрунтовано негативні погляди часто призводять до поведінкових проблем, яких могло б і не бути. Істерикинепокорасуперництво між братами й сестрами – це лише деякі з проблем, які зазвичай виникають під впливом негативних думок.

Однак за допомогою деяких практичних прийомів діти можуть навчитись розпізнавати й міняти свої звички негативно мислити.

Приклади негативного мислення

Є кілька типів негативного мислення. Одні діти негативно ставляться до самих себе, інші ж бояться, що станеться щось погане. Далі описані приклади основних типів негативного мислення й того, як воно впливає на поведінку дитини:

  • Узагальнення конкретної ситуації – дитину попросили поступитись брату чергою у грі. Дитина думає: «Він завжди отримує все, що хоче, а мені ніколи нічого не дістається!». Вона обурюється й відмовляється грати.
  • Недооцінка своїх здібностей – коли дитині кажуть, що вона неправильно розв’язала задачу, то вона розриває свою роботу й думає: «Я нічого не можу зробити правильно! У мене завжди виходять лише неправильні відповіді!».
  • Перебільшення значення ситуації – дитина дізнається, що в тесті з математики дала дві неправильні відповіді з десяти. Вона доходить висновку: «Я не вмію розв’язувати математичні задачі» і вдома у другій половині дня відмовляється виконувати домашнє завдання з цього предмета.
  • Прогнозування того, що станеться щось погане – дитина думає про доповідь, з якою завтра повинна виступити перед класом, і хвилюється: «Я не впораюсь, і всі будуть сміятись із мене». Вона намагається переконати свою матір, що почувається погано, тому завтра повинна залишитись удома.
  • Зосередження уваги на негативі – дитина отримала хорошу оцінку за контрольну роботу з хімії, познайомилась із новим другом на перерві й була вибрана в команду для участі у брейн-рингу. Але коли її мати спитала, як пройшов день, вона стала стверджувати, що день був жахливим, бо вона забула кросівки на фізкультурі. Після чого весь вечір провела, хмурячись і закрившись у своїй кімнаті.

​Допомагаємо покласти край негативу

Уміння вирішувати проблеми, пов'язані з негативним мисленням, – це частина триєдиного підходу до розвитку психологічної стійкості дітей. Якщо ви чуєте, що дитина висловлюється вголос занадто негативно або спостерігаєте її поведінку, яка свідчить, що вона, найімовірніше, негативно мислить, важливо братись до вирішення цієї проблеми якомога швидше. Далі пропонуються п'ять способів допомогти дитині вгамувати її негативне мислення.

1. Визнавайте почуття вашої дитини. Коли ваша дитина плаче від фізичного чи душевного болю, замість того, щоб сказати їй: «Та в тебе все гаразд», визнайте її почуття. Проявіть співчуття й чітко роз'ясніть, що ви намагаєтесь з’ясувати та зрозуміти, що вона зараз відчуває, – навіть якщо її емоції здаються награними. Скажіть щось на зразок: «Я бачу, що ти засмучений» або «Я розумію, що ти нервуєш». Коли діти відчувають, що їх приймають, цінують і рахуються з їх почуттями, вони починають пошук конструктивних способів впоратись із неприємними емоціями.

2. Делікатно вкажіть дитині на те, що її думки можуть бути помилковими. Кінцева мета повинна полягати в тому, щоб дитина сама вміла розпізнавати й коригувати свої негативні думки, а не покладалась на вас. Щоб допомогти їй дійти власних висновків, ставте запитання, які допоможуть їй зрозуміти, що її думки можуть бути неправильними. Наприклад, якщо ваша дитина каже, що вона все робить не так, скажіть їй: «Згадай ті моменти, коли ти була впевнена у правильності своїх вчинків». Допоможіть їй визначати деякі винятки із правил, щоб вона бачила, що її думка не зовсім правильна.

3. Розглядайте проблему з різних точок зору. Іноді кращий спосіб відокремити емоції від думок – запитати: «Що б ти сказав своєму другу, який би теж так подумав?». Ще ви можете запитати дитину, що на її місці зробив би улюблений персонаж мультфільму або супергерой. Якщо дитина розгляне проблему під іншим кутом, це може змінити напрямок її мислення.

4. Замінюйте негативні думки більш реалістичними. Допомагайте своїй дитині формувати більш реалістичний світогляд. Замість того щоб казати собі: «Я нічого не можу зробити правильно», їй буде корисно сказати собі: «Іноді я роблю помилки, і це нормально». Учіть дитину ставитись до себе з тією ж добротою й повагою, з якими, треба сподіватись, вона ставиться до інших людей.

5. Рішення проблеми, що робити далі. Допомагайте своїй дитині перетворювати негативні думки на позитивні дії й активно вирішувати проблему вибору в той момент, коли до неї приходять похмурі думки. Наприклад, якщо вона припускає, що провалить тест із фізики, змусьте її вжити заходи для запобігання такого розвитку подій, нехай вона, наприклад, повторить предмет або поставить запитання, якщо їй щось незрозуміло. Учіть дитину приймати конструктивні рішення, навіть якщо вона зіштовхується з важкими завданнями та неприємними ситуаціями.

Джерело: Розвиток дитини

Неуважні діти і дистанційне навчання.

 Поради психологів батькам, чиї діти змушені вчитися дистанційно 


Батькам буває важко змусити дітей вчитися дистанційно. Особливі труднощі відчувають батьки дітей з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) або просто занадто непосидючих дітей. Їм тепер доводиться не тільки виконувати роботу по дому і проводити час з дитиною, а й допомагати їй у навчанні.

Якщо ви перебуваєте в подібній ситуації і змушені поєднувати ролі домогосподарки, няні і вчителя для дитини, вам можуть допомогти наступні поради.

  • Складіть щоденний розклад для дитини. Роздрукуйте його і повісьте так, щоб дитина постійно могла його бачити. Дайте дитині годинник, щоб вона могла стежити за часом. Це організує її і допоможе дотримуватися розкладу.
  • Розклад має включати в себе перерви для фізичних вправ. Після таких перерв дитина краще концентрується на навчанні й менше відволікається.
  • Зосередьтеся на виконанні навчальних завдань, а не на тому, щоб проводити за навчанням певну кількість часу. Поставте дитині мету: розв'язати всі приклади в параграфі або прочитати 10 сторінок книги. Не змушуйте дитину проводити за підручниками певну кількість часу. Коли ви поставите їй конкретну навчальну мету, вона буде більш мотивованою: якщо вона зробить все завдання швидше, вона зможе пограти або зайнятися чимось цікавим.
  • Переконайтеся в тому, що дитина спить достатньо часу. Слідкуйте не тільки за тривалістю сну, але і контролюйте час, коли вона лягає спати і прокидається. Дитина повинна прокидатися в один і той же час - тоді ввечері вона буде втомлюватися і раніше лягати спати. Не варто змушувати дитину спати вдень - це порушить цикли її сну.
  • Якщо ви привчите дитину прокидатися в один і той же час - вона не буде страждати від безсоння. Дитина не повинна нічим займатися, лежачи в ліжку перед сном (винятком може бути тільки читання). Ні в якому разі не можна дозволяти їй користуватися смартфоном у ліжку. Тримайте всі мобільні телефони та зарядні пристрої в іншій кімнаті.
  • Якщо дитина погано поводиться, ви повинні встановити для неї швидкі і чіткі наслідки. Покарання має бути не надто суворим і недовгим: наприклад, ви можете заборонити дитині користуватися мобільним телефоном протягом години, максимум - до кінця дня.
  • Переконайтеся, що у дитини є постійне місце для навчання. Виділіть їй стіл або парту. Дайте дитині все приладдя, необхідне їй для навчання. Це сформує у дитини корисну звичку. Якщо вона звикне вчити уроки в одному і тому ж місці, у неї виникне менше труднощів з навчанням, оскільки середовище буде для неї знайомим, її будуть оточувати одні й ті ж звуки. Це один з ключових принципів теорії навчання.
  • Позитивне підкріплення добре допомагає мотивувати дитину. Якщо дитина самостійно виконує всі завдання, у якості винагороди можна купити їй іграшку, виділити більше часу на ігри або дати певні інші привілеї.

Виконувати роль вчителя для дитини під час дистанційного навчання - непросте завдання. Дотримуйтесь зазначених рекомендацій - і ви зможете впоратися з нею якнайкраще.