Попередь суїцид!

ЯК СПРАВИТИСЯ ЗІ ЗЛІСТЮ І ГНІВОМ: 5 простих способів для батьків.

 Вправа 1. П'ять резиночек. 

Носіть на правому зап'ясті п'ять круглих червоних гумок (наприклад, для волосся). Щоразу, коли вам вдається справитися з роздратованою реакцією на поведінку вашої дитини, перемістіть одну з них на ліву руку. Ваша мета: до кінця дня всі п'ять гумок мають опинитися на лівому зап'ясті, хоча будь-яка їхня кількість на лівій руці — вже привід для свята!

Вправа 2. Знайдіть своє місце спокою

Заплющте очі і подумки перенесіться у своє улюблене місце. Це можуть бути пляж, ліс, гора - будь-яке місце, де ви відчуваєте спокій, щастя і де немає напруги. Подумки перенесіться туди на одну-дві хвилини, коли вам найбільше потрібен спокій.

Вправа 3. Костюм спокою

Уявіть людину, яка виглядає завжди спокійною та врівноваженою. Уявіть, що ви влазите в його тіло і ходите в ньому, як у костюмі. Відчуйте, наскільки спокійна ця людина, і дайте спокою просочитися у ваше власне тіло. Подумайте, як він міг би відреагувати на ситуації, які викликають спалах гніву.

Вправа 4. Тайм-аут. 

Візьміть батьківський тайм-аут. Якщо немає небезпеки для дітей, підіть в іншу кімнату і спонукайте наодинці з собою кілька хвилин, поки не заспокоїтеся.

Вправа 5. Більше рушайте. 

Надягніть кросівки і вийдіть на пробіжку, увімкніть радіо або телевізор на канал танцювальної музики і рухайтеся на кухні в ритмі танцю. Просто рухайтеся і стежте, як з кожним кроком, з кожним погойдуванням рук або стегон роздратування покидає ваше тіло.

Вправа 6. Спробуйте прокричати. 

Знайдіть якесь затишне місце і як слід покричіть, щоб зняти напругу.

Вправа 7. Порозумійтеся

Міцно обійміть дітей, або свого партнера, або хоча б плюшевого ведмедика і відчуйте розслаблюючий ефект окситоцину, який виробляється при цьому у вашому організмі.

Вправа 8. Слідкуйте за своїми відчуттями

Знайдіть п'ять речей, які бачите зараз. Потім — чотири різні речі, які можете доторкнутися, три різні речі, які чуєте, дві речі, запах яких відчуваєте, і, нарешті, одну річ, смак якої ви відчуваєте. Таким чином ви концентруєтеся на теперішньому моменті, в якому живете тут і зараз.

Співчуття до себе: що це таке і чому воно важливе?

 Уявіть, що вам потрібно відмовити комусь у послузі, і через це відчуваєте провину. Але у вас дійсно багато справ та й загалом немає можливості допомогти. Якщо ми розповімо про своє рішення сказати “ні” другові, він поставиться до цього з розумінням. Підтримає вас і скаже, щоб ви не хвилювалися. Проте чому ж часто ми не можемо поставитися самі до себе з добротою та розумінням? І як навчитися бути для себе тим самим другом?

Сучасна культура заохочує бути вимогливим до себе: бути кращим, сильнішим, добрішим, ніж інші. Але люди не ідеальні, ми можемо відчувати емоційний біль, переживати важкі часи, до того ж завжди знайдеться хтось розумніший, кращий за нас. І тому в нас часто прокидається внутрішній критик, який реагує на будь-які наші прояви слабкості.

Чому важливо розвивати співчуття до себе?

Надмірна вимогливість до себе часто є перешкодою на шляху до щасливого життя в гармонії із самим собою. Як стверджує докторка психологічних наук Крістін Нефф, люди, які зі співчуттям ставляться до себе і своїх недоліків, щасливіші, ніж ті, хто схильний себе засуджувати. 

Вміння підтримати себе допоможе стати більш стійким емоційно та зменшити прояви гніву й роздратування. Це про турботу про себе, і це не має нічого спільного з егоїзмом. Адже практикуючи співчуття до себе, ми навчимося краще проявляти тепло, розуміння, ласкавість та підтримку щодо інших.

Як навчитися співчувати собі?

🔸 Будьте собі другом. Друзі зазвичай співпереживають один одному, сприймають слабкості чи недоліки один одного з добротою та розумінням. Якщо друг відчуває емоційний біль або переживає важкі часи, ви запропонуєте йому підтримку та допомогу. 

Співчуття до себе це також про здатність не засуджувати, не критикувати себе, а співпереживати собі, коли щось не вийшло, з чимось не справляєтесь або зіткнулись із життєвими труднощами.

🔸 Прийміть свою неідеальність. Жодна людина не є досконалою, адже у всіх бувають провали, всі припускаються помилок. Зазвичай в інших ми це легко приймаємо, тоді як себе за таких же обставин можемо і посварити. Але робити цього не варто – подбайте й про себе.

🔸 Живіть усвідомлено – будьте відкритими до реальності теперішнього моменту. Це про здатність усвідомлювати всі думки, емоції, відчуття без опору чи уникання проблеми. Таке вміння дозволить розуміти та справлятися зі своїми емоціями у здоровий спосіб.

Джерело: Mindful Self-Compassion Workbook, Kristin Neff, PhD, Christopher Germer, PhD.

ОСОБЛИВОСТІ, ЯКІ МИ УСПАДКОВУЄМО ВІД БАТЬКІВ.

 У клітині людини міститься 46 хромосом, якщо їх викласти у лінію, вона досягне 2-х метрів. Наш геном вищий за нас! Він мстить не лише інформацію про колір ваших очей і волосся, а й навіть нашу схильність до оптимізму та песимізму.

Відносини

·    Дослідження 2017 року показало, що невірність може бути обумовлена генами у 63% чоловіків і 40% жінок. Однак наукове співтовариство ще не прийняло цю теорію одностайно, отже прикриватись спадковістю не варто.

·    Поведінку в амурних відносинах теж диктують гени. Так, вони визначають, буде людина пристрасною або стриманою, здатною на безмежну любов або холодною, постійною або схильною до короткострокових зв’язків.

Звички

·    Результати дослідження 2019 року дивні: з’ясувалося, що в нас генетично закладена любов до кішок або собак. Отже любителі котів і собак, ймовірно, успадкували прихильність до своїх чотириногих друзів від батьків.

·    Американські генетики дійшли висновку, що наявність певного гена негативно впливає на здатність керувати автотранспортом. Люди, які мають такий ген, здають іспит з водіння на 30% гірше, допускають більше помилок і ніяк не запам’ятовують нову інформацію.

·    Згідно з дослідженням, проведеним Nokia, музичні вподобання обумовлені генами на 55%. А ось бажання в принципі слухати музику залежить від спадковості всього на 25% і в більшій мірі визначається нашим характером і настроєм.

·    Безсоння може дістатися дітям від мами, а денна сонливість – від обох батьків з ймовірністю до 69%. Наш хронотип, або приналежність до так званих жайворонків або сов, теж зумовлений генами.

·    Тяга до пригод і бажання зірватися з місця в будь-який момент обумовлені особливим геном. Зустрічається він всього у 20% населення.

·    Пристрасть до засмаги – теж робота генів. У 2019 генетики провели експеримент, результати якого показали, що бажання часто оновлювати засмагу залежить від генотипу і може передаватися у спадок.

·    Пристрастю до ризику екстремали зобов’язані генетиці. Таким людям необхідно більше дофаміну, щоб відчути насолоду, тому вони часто захоплюються екстремальними видами спорту.

Смакові вподобання

·    Залежність від шоколаду не примха, а особливість організму. Керує нею ген, який відповідає за реакцію на окситоцин, тому ласунам так важко відмовитися від улюблених солодощів.

·    Пристрасть до кофеїну закладена в нас із народження. До такого висновку дійшли вчені в 2019 році, встановивши спадкову тягу до певних напоїв. Інші дослідники з’ясували, що і реакція організму на кофеїн залежить від генетики. Так, дехто після чашки кави відчуває підйом і бадьорість, інші ж – тривожність, треті не можуть заснути вночі.

·    Нелюбов або любов до кінзи теж обумовлена генетикою. Приблизно 13% людей вважає, що смак цієї трави нагадує мило. А вся справа в генах, що відповідають за нюх: у цих людей він розвинений настільки сильно, що вони можуть вловити запах альдегідів, які містяться як у кінза, так і в милі.

Особливості характеру та організму

·    Одна людина впаде в депресію через дрібні невдачі, для іншої ж вони стануть стимулом і дадуть заряд енергії. Але це не означає, що хтось кращий або сильніший, адже, як стверджують австрійські вчені, наша стресостійкість залежить від генетики і просто не залишає нам вибору.

·    Реакція організму на фізичне навантаження теж може коритися генотипу. У 2015 році були виявлені гени, які впливають на продуктивність організму. Тому не всім однаково підходить тренажерний зал і не всі зможуть досягти аналогічних результатів при рівних навантаженнях.

·    Лінь і прокрастинація – це зовсім не від відсутності сили волі. Вчені виявили «ледачий» ген, який може нести відповідальність за нашу бездіяльність. Прокрастинація теж визначається генами: у 46% випадків такий стан – «подарунок» від мами чи тата.

·    Дослідження 2011 року виявило, що оптимізм теж є успадкованою рисою. Однак вчені визнають, що генетика повністю не визначає психологічний склад особистості.

·    Схильність до агресії в дитячому віці обумовлена генами. Це вдалося з’ясувати вченим у ході експерименту, в якому взяли участь майже 50 000 дітей у віці від 3 до 16 років. Чим молодша дитина, тим сильніше в ній говорять гени.

·    Довірливість і вміння співпереживати також є успадкованими рисами. А ось недовірливість не обумовлена генами і залежить в першу чергу від соціальних факторів.

·    Кожна 4-та людина, подивившись на сонце, неминуче починає чхати. Ця особливість організму називається світловим чхальним рефлексом. У 2012 році вчені встановили, що така реакція передається у спадок в 50% випадків.

·    Провівши експерименти на щурах, американські генетики визначили, що страхи і фобії переходять до наступного покоління. Тому якщо ви чогось необгрунтовано боїтеся, ймовірно, ви можете спробувати з’ясувати причини свого страху у батьків, бабусь і дідусів.

Інтелектуальні здібності

·    Не всі діти можуть добре навчатися в школі, і часто це залежить не від них. Адже прагнення до навчання, за запевненням дослідників, обумовлене генами як мінімум на 20%. Решта 80% визначаються соціальними та іншими факторами.

·    Сам інтелект теж передається у спадок. Ось тільки не завжди від батька, як вважалося раніше. Батько може нагородити своїми розумовими здібностями тільки дочку, адже вона успадковує і батьківську, і материнську Х-хромосоми. А син може отримати геніальність або талант тільки від матері.

Джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/104211

Відповідальність за емоції.

На зауваження реагуєте виправдовуваннями, дуже засмучуєтеся, відчуваєте злість? Перекладаєте вину на когось або щось, що вас вивело з рівноваги, розізлило, тригернуло? Якщо так, то саме час взяти відповідальність за свої емоції.

Взяти відповідальність за емоції — не означає перестати відчувати. Ми не вибираємо, що відчувати, а що ні. Це як холод чи жар. Ми просто їх відчуваємо. 

Взяти відповідальність за свої емоції означає прийняти їх, не відкидаючи й не пригнічуючи. Це усвідомлення та контроль над тим, як ми реагуємо на події навколо нас. Визнання того, що ми не можемо обирати, що відчувати, але ми завжди можемо обирати, як реагувати на ці емоції.

Шкідливість пригнічення та підміни емоцій

На жаль, пригнічені емоції нікуди не зникають, а тишком-нишком продовжують впливати на людину зсередини. Пригнічені емоції можуть призвести до фізичних проблем: гормонального дисбалансу, аутоімунних захворювань тощо. Адже емоції запускають ланцюги процесів в організмі, наприклад, вироблення гормонів, підвищення пульсу та тиску, мобілізацію м’язів, пригнічення травлення.

Також підміна одних емоцій іншими або взагалі їхнє невираження може призвести до непорозумінь, недовіри у стосунках. Невміння виражати почуття може сприяти самотності, розчаруванню та депресії.

Що робити?

🔸 Визнайте емоції

Не соромтеся відчувати емоції. Вони є частиною нашого життя, і ми маємо право на них.

🔸 Позначте емоцію

Свідомо дайте визначення почуттям: "я злюся", "мені страшно", "я соромлюся" тощо.  Розвивайте свій емоційний словник.

🔸 Спостерігайте за сигналами тіла

Уважно слідкуйте, як ваше тіло реагує на емоції. Фізичні відчуття можуть допомогти зрозуміти емоційний стан.

🔸 Знайдіть причину

Спробуйте зрозуміти, як і в який момент виникла ця емоція. Поміркуйте про зовнішні та внутрішні фактори, що спровокували її. Чому саме це вивело вас із рівноваги? Що саме ви хотіли, чого саме прагнули в той момент?

🔸 Розділіть емоції

Розрізняйте оригінальні емоції від тих, що виникають пізніше через ваші роздуми, самоаналіз. Намагайтеся розкрити справжні почуття.

Коли ви почнете розуміти природу власних реакцій та відчувати, як вони з’являються й набирають оберти, вам буде все легше й легше справлятися з травмувальними ситуаціями. Вам вдасться уникнути негативних наслідків, поступово вибудовуючи власний емоційний світ. 

Якщо ваші намагання не мають успіху, не здавайтеся. Зверніться до спеціаліста, терапія показує ефективні результати.

 

«Як зупинити неспокій і почати жити»

Поради Дейла Карнегі

 

Подолання тривожності. Поради для батьків.

Люди з тривожністю: навчитися розуміти їх та підтримувати.

 Кожен із нас хоч раз у житті відчував тривожність. Чи то через іспити в університеті, чи перед виходом на нову роботу, чи перед іншими важливими життєвими подіями. Зазвичай переживання тривають від кількох хвилин до кількох днів. Але є люди, які живуть у напрузі не день і не два, а тижні, місяці чи навіть роки. В результаті цей тривалий стрес переростає у тривожний розлад. Людина в такому стані має постійне або дуже часте почуття безпричинного страху. Це виснажує і не дає жити життям на повну.

Якщо це про вас, тоді спробуйте унормувати свій графік, щоб у ньому завжди був час на відпочинок, повноцінне харчування, час для себе. Спробуйте щоденні техніки для заспокоєння, а якщо не вдається подолати розлад самостійно – зверніться до психотерапевта.

Якщо ж постійна тривожність – це про ваших близьких, у ваших силах навчитися сприймати їх в їхньому стані з розумінням та підтримкою.

Не варто сваритися чи ображатися, якщо людина:

🔸 Довго не відповідає на повідомлення або ігнорує дзвінки. Якщо людина у стані тривоги, тоді навала повідомлень чи дзвінків можуть лише посилювати це відчуття.
🔸 Раптом змінює плани. Раптова хвиля тривоги може змусити людину скасувати плани в останню мить.
🔸 Уникає особистих зустрічей, віддаляється. У вільний час людині з посиленою тривожністю важко відвідувати заходи чи зустрічатися із друзями, а часто хочеться залишатися на самоті. 
🔸 У розмові уникає зорового контакту: він може приносити дискомфорт. Для людини із тривожністю властиво часто уникати особистих контактів, прагнути, аби на неї геть не звертали увагу. 
🔸 Говорить без упину і перебиває. У стані тривожності буває важко контролювати емоції й думки, які рвуться назовні. А інколи людям настільки нестерпні паузи в розмові, тому вони всіляко намагаються їх заповнити.
🔸 Поводиться зверхньо, дратується через дрібниці, спалахує гнівом. Людина з тривожністю часто перебуває “на грані”, і будь-яка емоція може стати “останньою краплею”.

Отже, перелічені дії не завжди є проявом неповаги. Врахуйте, що на стан людини та її поведінку можуть впливати події, про які ви не знаєте. Тому не поспішайте з’ясовувати стосунки, а краще просто спитайте, чи можете чимось  допомогти.

Джерело: Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської “Ти як?”

25 СПОСОБІВ КОНТРОЛЮВАТИ ЗЛІСТЬ.

1. ПОРАХУЙТЕ ВІД ЧИ ДО 10 

Не помагає? Почніть рахувати від 100 до 1. Під час цього процесу пульс сповільниться, і злість, ймовірно, затухне.

2. ДИХАЙТЕ

Коли ви злішаєте, ваше дихання пришвидшується.

Саме тому слід робити повільні, глибокі вдихи-видихи: вдих через ніс, видих через рот.

Сконцентруйтесь на глибокому диханні, має полегшати.

3. ВИЙДІТЬ НА ПРОГУЛЯНКУ ЧИ ЗАЙМІТЬСЯ СПОРТОМ

Вправи допомагають заспокоїти нерви і зменшити злість, це доведено.

Вийдіть на прогулянку, покатайтесь на велосипеді, та що завгодно.

Це корисно і мозку, і тілу.

4. РОЗСЛАБТЕ М'ЯЗИ 

Видання радить прогресивну м’язову релаксацію.

Суть у тому, щоб почергово напружувати, а потім розслабляти певні групи м’язів: шию, живіт, спину, плечі, губи, очі тощо. Інструкція тут.

5. ПОВТОРІТЬ МАНТРУ 

Знайдіть слово чи фразу, що допомагає вам заспокоїтись та змістити свою увагу на щось інше.

Повторюйте це знову і знову, коли ви засмучені. Хочете вголос, хочете - про себе.

Це може бути "Розслабся", "Все буде добре", підійде будь-що.

6. ЗРОБІТЬ РОЗТЯЖКУ 

Повороти шиї та плечей - хороші приклади легких рухів, які можуть вам допомогти контролювати тіло та приборкати емоції.

7. МЕНТАЛЬНА ВТЕЧА

Підіть у тиху кімнату, заплющіть очі, і уявіть себе в місці, де ви розслабляєтеся.

Сконцентруйтесь на деталях бажаної сцени. Там є вода? Якого вона кольору та відтінку? Є гори? Які вони? Наскільки високі? Які там дерева і квіти?

Співають птахи? Які? Практикування цієї техніки допоможе знайти спокій.

8. МУЗИКА

Дозвольте музиці вгамувати ваші негативні емоції.

Увімкніть улюблену музику (уникайте heavy metal), і відженіть злість співом, мугиканням чи навіть танцями!

9. ПРИПИНІТЬ РОЗМОВИ 

Коли у вас аж пара йде з вух, легко втратити контроль і наговорити купу неприємних речей, які ви б ніколи не сказали в стані спокою.

Уявіть, що ваші губи склеєні намертво. Припиніть розмови, це дасть вам можливість зібратися з думками.

10. ЗРОБІТЬ ПАУЗУ

Сядьте подалі від інших. У цей час тиші ви можете обдумати події та повернути свій емоційний стан до нейтрального.

Ви можете навіть усвідомити, що цей час на самоті такий помічний, що захочете робити собі такі паузи частіше, щодня.

11. ДІЙТЕ

Використовуйте свою енергію, яка кипить через злість.

Підпишіть петицію. Напишіть скаргу чи звернення до місцевої влади.

Зробіть щось хороше комусь іншому.

Спрямуйте енергію у щось хороше та продуктивне.

12. ЗАПИШІТЬ ЦЕ У СВІЙ ЩОДЕННИК 

Те, чого ви не можете сказати, можливо, ви зможете написати.

Коротко запишіть свої почуття і те, як хочете на них відповісти і що зробити.

Обробляючи інформацію через записування, ви можете допомогти собі заспокоїтися та переоцінити події, які призвели до таких почуттів.

13. ЗНАЙДІТЬ НАЙШВИДШЕ, ХАЙ І ТИМЧАСОВЕ, РІШЕННЯ 

Ви можете злитись, що дитина знову пішла до друга, залишивши в кімнаті бардак.

Зачиніть двері. Ви можете тимчасово втамувати свою злість, сховавши подразник від своїх очей.

Шукайте подібні рішення у критичних ситуаціях, щоб прийти до тями.

14. ПОВТОРЮЙТЕ ВАШУ ВІДПОВІДЬ

Попередити вибух гніву може повторення того, що ви збираєтеся сказати чи як вирішити проблему у майбутньому.

Цей час дасть вам можливість програти у голові різні можливі рішення.

15. НАМАЛЮЙТЕ СТОП-ЗНАК 

Універсальний символ "Стоп" може допомогти вам заспокоїтися.

Це швидкий спосіб допомогти вам візуалізувати потребу зупинити себе і свої дії.

16. ЗМІНІТЬ СВОЮ РУТИНУ 

Наприклад, якщо ваша поїздка на роботу бісить на виснажує, змініть маршрут! Чи час, коли їдете на роботу.

Знайдіть нову опцію.

17. ПОГОВОРІТЬ З ДРУГОМ

Не варіться в подіях, які вас розізлили.

Допоможіть собі обробити те, що трапилось, розмовляючи з другом, якому ви довіряєте, і який вміє вас підтримати.

Це дозволить побачити нову перспективу.

18. СМІЙТЕСЯ

Долайте гнів, шукаючи способу посміятися. Це може бути гра з дітьми, перегляд смішних мемів чи відео тощо.

19. ПРАКТИКУЙТЕ ВДЯЧНІСТЬ 

Сфокусуйтесь на хорошому хоч на трішки.

Усвідомте, як багато речей є у вашому житті. Це допоможе нейтралізувати злість і обдумати ситуацію з іншого ракурсу.

20. ВСТАНОВІТЬ ТАЙМЕР 

Коли ми злі, можемо "наляпати" багато дурниць.

Тому поставте таймер, дайте собі час перед тим, як відповісти.

Час зробить вас спокійнішим та свідомішим.

21. НАПИШІТЬ ЛИСТА

Напишіть листа людині, яка розізлила вас.

Але не відправляйте. Видаліть чи порвіть його.

Часто висловити емоції у конкретній формі - саме те, що вам треба, навіть якщо вам це неочевидно.

22. УЯВІТЬ,ЩО ПРОБАЧАЄТЕ, ТИХ НА КОГО ЗЛІ

Знайдіть у собі сміливість пробачати комусь, хто образив вас.

Так, для цього потрібні сили. Якщо зможете хоча б трохи це зробити, відчуєте, як злість стихає.

23. ПРАКТИКУЙТЕ ЕМПАТІЮ 

Спробуйте "прогулятися у чужому взутті", і побачити ситуацію з їхньої перспективи.

Коли ви розповідаєте історію чи обдумуєте події з протилежної точки зору, можете отримати користь з нового розуміння ситуації та стати менш злим.

24. ВИСЛОВЛЮЙТЕ СВОЮ ЛЮТЬ

Сказати про свої почуття - нормально, поки ви адекватно спілкуєтеся.

Попросіть друга, якому довіряєте, допомогти вам спокійно відповідати.

Спалахи люті не вирішують проблем, але зрілий діалог може знизити рівень стресу та злості.

А так може попередити проблеми у майбутньому.

25. ЗНАЙДІТЬ КРЕАТИВНИЙ КАНАЛ

Оберніть злість у роботу над чимось матеріальним.

Подумайте про те, щоб щось пофарбувати, попрацювати в саду чи на городі, чи напишіть поезію, коли ви засмучені.

Емоції є сильними музами для креативних людей. Використовуйте свою креативність для вгамування злості.

Джерело : https://life.pravda.com.ua/society/2019/04/17/236578/

Інфографіка: Сенс Психологічна студія

 

Психологічна підтримка учнів на уроці: підходи, стратегії та прийоми.

 Поговоримо, як налагодити комфортну психологічну взаємодію з учнями

Війна є надзвичайно важким випробування для всіх. Так, поступово ми звикаємо та адаптуємось до нових реалій, але відчуття постійної тривоги нікуди не зникає. Що допоможе зберегти психологічну рівновагу у складні часи та не втратити надію на світле майбутнє?

Ми підготували декілька ідей, які можна використовувати для створення атмосфери поваги та взаєморозуміння в класі, заохочення учнів виражати свої думки та почуття і навчання їх ефективним способам управління своїми емоціями.

Кооперативне навчання

Організувати педагогічну підтримку учням на уроці, розвивати пізнавальну та навчальну мотивації в кризових умовах допоможе технологія кооперативного навчання. Існує декілька форм цієї методики, які розвивають активну самостійну діяльність учнів, внаслідок чого відбувається творче оволодіння знаннями, навичками та вміннями й розвиток розумових здібностей, зокрема: 

Базові групи

Базові групи – це статичні групи, які створюються на тривалий час, зазвичай від одного до кількох років. Метою їх є створення атмосфери турботи та підтримки між учнями, яка допомагає їм налагодити довготермінові стосунки один з одним і навчитися співпрацювати та допомагати.

Групи складаються з учнів одного класу, які об’єднуються за власним бажанням, або за рішенням учителя за принципом випадкового розподілу учнів. Кількість школярів у групі може бути різною, але зазвичай вона становить від 5 до 7 осіб. Базові групи можуть виконувати різні функції, наприклад:

• контроль відвідуваності учнів;

• перевірка домашнього завдання;

• нагадування про справи, наприклад, про необхідність виконати домашнє завдання або принести щось на урок;

• планування заходів у класі або школі;

• повідомлення відсутнім членам групи завдань, які були задані на уроці.

Формальні групи

Формальні групи створюються для виконання чітко визначеного навчання за певний період часу, наприклад, за декілька тижнів. Ось кілька варіантів того, як можна використовувати формальні групи на уроках:

• для вивчення нового матеріалу. Запропонуйте групам опрацювати нову тему та представити свої висновки;

• для виконання творчого завдання. Учнів можна об’єднати в групи, щоби вони разом написали сценарій, намалювали картину або створили музичний твір;

• для розв'язання проблеми. Учні можуть об’єднати зусилля, щоб вирішити проблеми, які стосуються їхнього класу.  Наприклад, вони можуть провести опитування, щоби дізнатися, як поліпшити атмосферу в класі, або організувати захід, щоби допомогти однокласнику, який почувається самотнім.

Аби досягти поставлених цілей і забезпечити ефективну співпрацю учнів у групах варто скористатись такими порадами:

• пропонуйте обмежену кількість ресурсів. Це спонукатиме учнів до співпраці та розподілу обов’язків. Наприклад, можна дати групі один олівець, підручник або комп’ютер;

• розподіляйте матеріал між учнями. Це дозволить їм обмінюватися інформацією та працювати разом, щоби зібрати всі необхідні відомості. Наприклад, можна дати кожному учаснику групи лише частину тексту або одне завдання;

• призначайте та періодично змінюйте ролі в групах. Наприклад, можна призначити одного учасника групи секретарем, іншого – відповідальним за збір інформації, а третього – відповідальним за презентацію результатів роботи.

• пропонуйте учням створювати групові та індивідуальні проєкти. Це дозволить учням навчитися працювати разом над складним завданням і розвивати навички самоосвіти та взаємодопомоги.

Спеціальні групи

Спеціальні групи – це неформальні групи, які створюються учителем для виконання конкретного завдання за короткий період часу, наприклад, для обговорення запитання, або на більш тривалий період, наприклад, для підготовки проєкту. І їх можна створювати дуже просто на будь-якому уроці – під час лекції, демонстрації або навчальної дискусії. Наприклад, ви можете запитати учнів, хто хоче відповісти на певне запитання, й створити групу з тих школярі, які піднімуть руки. Або створити спеціальну групу з учнів, які мають різні точки зору на певну тему. Ось декілька прикладів, як спеціальні групи можна використовувати на уроках:

• історії. Об'єднайте учнів у  групи для обговорення історичної події. Запропонуйте їм представити різні точки зору на подію, порівняти різні джерела інформації або розробити план уроку про подію.

• географії. Запропонуйте групам створити модель певного природного явища, наприклад, зібрати інформацію про явище, виготовити модель з різних матеріалів або презентувати модель у класі;

• математики. Для вирішення математичної задачі обєднайте учнів у групи та запропонуйте виконати різні завдання, наприклад, розробити різні способи вирішення задачі, порівняти різні методи вирішення або представити рішення задачі класу.

Досягненню поставлених цілей і забезпеченню ефективної співпраці учнів сприятиме дотримання таких рекомендацій:

• формуйте групи, що складаються з учнів різного рівня підготовки;

• визначте мету створення групи;

• надавайте учням чіткі інструкції;

• стежте за роботою груп, за потреби надавайте учням допомогу та підтримку.

Техніки для зняття психологічної напруги

Психологічна напруга – це стан, який виникає внаслідок впливу стресових факторів. Вона може проявлятися у вигляді фізичних симптомів, таких як головний біль, напруження м'язів, проблеми зі сном, а також у вигляді емоційних симптомів, таких як тривога, дратівливість, агресія. Існує багато технік, які здатні дати людині величезне натхнення та розуміння ситуації. Проте незважаючи на простоту одних і складність інших, ефективність їх використання залежить не від тривалості та витрачених ресурсів. Набагато важливіше точність застосування. Наступні техніки можна використовувати самостійно, або комбінувати з іншими:

•  Дихальні вправи. Це один із найпростіших і найефективніших способів зняти стрес і напруження, який допомагає розслабити тіло і розум. Наприклад, можна запропонувати учням виконати наступну вправу:

Закрийте очі та сконцентруйтеся на своєму диханні. Вдихніть через ніс, уявляючи, що ви вдихає тепле повітря. Видихніть через рот, уявляючи, що ви видихаєте холодне повітря. Повторіть кілька разів.

• Музика. Слухання музики може допомогти розслабитися і зняти напруження. Ви можете запропонувати учням послухати релаксаційну музику або музику їхнього улюбленого жанру.

• Релаксаційні техніки. Існує безліч релаксаційних технік, які можна використовувати для зняття психологічної напруги. Наприклад, можна запропонувати учням виконати наступну вправу:

Уявіть собі, що ви перебуваєте в приємному місці, де ви відчуваєте себе розслабленими і щасливими. Уважно розгляньте це місце, відчуйте його запахи, звуки, відчуття. Затримайте цей образ у своїй свідомості протягом декількох хвилин.

•  Спілкування. Розмова з близькими людьми про свої переживання може допомогти впоратися зі стресом. Ви можете запропонувати учням об'єднатися в групи і обговорити, як вони відчувають себе на уроці.

Ще однією корисною технікою, яка допоможе розвантажити сприйняття складних ситуацій, зняти певні блоки та комплекси, є  вправа «Лінія часу». Її сенс полягає  у розбитті проблему на осяжні шматочки, рішення яких є запланованим. Для цього потрібно намалювати шкалу, де на умовних тимчасових відрізках накреслити основні етапи досягнення цілі. 

Стратегії для розвитку емоційного інтелекту

У складні часи навіть дорослим важко справлятися зі своїми емоціями. Страх, тривога, невпевненість – це природні реакції на невідомість і кризові обставини. У дітей ці емоції можуть бути особливо сильними, оскільки вони ще не мають достатнього досвіду і навичок для їхнього регулювання. Ось декілька простих порад, які допоможуть навчати учнів емоційному інтелекту під час навчальної діяльності:

Ставте запитання

Починайте урок із запитань про речі, які можуть турбувати учнів. Наприклад, про їхній настрій, про враження від домашнього завдання, про будь-які події, які, ймовірно, викликають у них почуття. Такий підхід створює доброзичливу психологічну атмосферу та підказує, хто зі школярів стурбований чи засмучений. 

Протягом уроку ставте якомога більше запитань, які вимагають включення критичного мислення та спонукають школярів демонструвати внутрішні почуття. Наприклад «Які емоції викликає у вас ця історія, цей твір?», «Що ви відчуваєте після самостійної роботи?». А якщо ви обговорюєте молекули, ви можете запитати учнів, що допомагає формувати міцне партнерство. Заохочуйте учнів проговорювати свою реакцію, використовуючи таку фразу: «Зараз я відчуваю злість/радість/ здивування, тому що...». 

Виховуйте правильне ставлення до помилок

Учні мають усвідомити, що кожна дія має наслідки, тож помилятися  – це цілком природно. І помилка – це показник того, над чим ще потрібно попрацювати, а не ознака низького інтелекту чи провалу. Мозок, який боїться помилитися, не будує гіпотези, не виявляє цікавості, запечатує критичне мислення. Тож спонукайте учнів виявляти свої емоції під час роботи, експериментуйте зі способами впоратися з розчаруванням, зніміть табу на почуття смутку. Адже усі емоції потрібні й кожна з них має виконувати свою функцію. 

Заохочуйте школярів ділитися своїми думками

Незалежно від того, допомагаєте ви розв’язувати складну математичну задачу чи розробляєте набір правил щодо протидії булінгу, залучайте школярів до розв’язування будь-яких завдань. Стимулюйте учнів відкрито ділитися своїми ідеями, заохочуйте їх робити власний вибір і висловлювати свою думку. Такий підхід  сприятиме формуванню відчуття власної компетентності та допоможе їм стати більш емоційно незалежними, коли справа стосується прийняття власних рішень.

Джерело:На урок