Дистанціювання, виключення, стереотипізація – чому і як ці шаблони поведінки призводять до конфліктів у дитячому колективі?
Які асоціації виникають у вас зі словом «толерантність»? Хтось одразу згадає про терпимість до різних соціальних груп і меншин. Тобто це щось, що вимагає від більшості змін і зусиль заради блага меншості. Утім, варто відкрити таємницю – більшості не існує. За певних життєвих обставин кожен може опинитися у вразливій позиції, коли матриця суспільного виключення і осуду почне працювати проти нас.
Тож насправді толерантність потрібна та певною мірою вигідна всім нам. Саме тому розвивати її потрібно ще зі школи: це точно піде на користь усьому учнівському колективу. Він стане більш дружним, стабільним, зменшиться кількість конфліктів та випадків булінгу. Виховання толерантності може стати дієвою довгостроковою стратегією для формування чудового колективу. Головне – не очікувати миттєвого ефекту, запастися терпінням та послідовно роз’яснювати дітям, як працюють хибні меседжі.
Як працює дистанціювання?
На початку 2022 року всі обгворювали епізод популярного серіалу «Емілі в Парижі», де персонажка-українка була показана як простакувата злодійка, яка до того ж вульгарно виглядає. Частина українських глядачів назвала епізод прийнятним, мотивуючи це тим, що не всі українці хороші. Проте інша розцінила його як такий, що створює негативні асоціації та стереотипи про цілу націю. А це неприпустимо.
Як би там не було, але ми не будемо обговорювати позиції обох сторін. Краще подивимося на літературну сторону ситуації. Так, саме на літературну, адже прийоми, якими користувалися автори серіалу, далеко не нові. Вони були актуальні ще наприкінці ХІХ століття, але тоді їх використовували письменники. Для чого? Для дистанціювання і дегуманізації своїх персонажів.
Для цього персонажа наділяли дивними рисами:
- він використував нестандартну (смішну) мову;
- він обирає кумедний одяг;
- він просуває наївні ідеї;
- його мораль чи логіка відмінні від моралі автора і читача.
Найчастіше дегуманізації та дистанціюванню підлягали нижчі верстви населення (робітники та селяни), дикуни та іноземці, образи яких вводилися для екзотики або створення комічного ефекту. Таким чином автори створювали образ, що був цілковито відчужений від типової аудиторії їхніх творів. Жорстка критика та насмішки в бік такої людини не викликали співчуття.
Аби наочно показати дітям те, як працює дистанціювання, запропонуйте їм виконати вправу. Нехай вони спробують вигадати персонажа та описати його так, аби у всіх присутніх виникло відчуття дистанції із ним або нею.
Зауважити: У якості красномовного прикладу дистанціювання можна пригадати головного героя стрічки «Борат», у якій автори створили неприємний сатиричний образ примітивного та дурного казаха. Якщо учні бачили цей (або схожий) фільм, вони можуть проаналізувати прийоми, завдяки яким відбувається дистанціювання героя.
Як працює виключення?
Чи приходили до вашого класу нові учні? Якщо так, то як саме ви презентували їх решті школярів? А як вони сприйняли новачка? Запитайте дітей, на які саме риси новенького вони звертали увагу? Одяг, поведінка, манера говорити? Чи виникало бажання попліткувати з друзями про ті чи інші особливості нового учня?
Аби поглянути на цю ситуацію з іншого боку, запропонуйте дітям своєрідну гру.
Оберіть за допомогою жеребкування 5-7 учнів. Усі вони – члени племені, що живе за власними законами. Нехай діти вигадають кілька власних правил і «традицій». Наприклад – носити штани (ніяких спідничок чи шорт!), бо в лісі, в якому вони мешкають, водяться змії. Ніколи не стригти волосся, бо воно надає «магічні сили». Ніколи не вдягати речі синього та білого кольорів, бо вони приваблюють злих духів. Їсти лише лівою рукою, бо якщо їсти правою, вас спіткає невдача на полюванні. Вчитель має сказати членам племені, що вони повинні з підозрою, образою, зневагою ставитися до всіх виключень із правил, навіть глузувати з них.
Тепер запропонуйте 1-2 учням приєднатися до племені. При цьому вони не повинні знати правила. Як за таких умов пройде перше знайомство племені та чужинців? Якої думки плем’я буде про новоприбулих? Чи виникнуть конфлікти? Хто з дітей у класі відповідає всім правилам племені?
Аби розширити експеримент, можна змінити правила. Наприклад, усі члени племені повинні мати шляхетного предка, останню модель телефона, носити білі кросівки, любити гучні вечірки, вже встигнути переглянути останній фільм «Людина-павук» тощо.
Чи розумні всі ці правила? Звідки вони з’являються і чому такі важливі? Проведіть обговорення у класі, аби показати дітям суб’єктивність і обмеженість подібних критеріїв при оцінці особистості.
Як боротись із негативними тенденціями у класі?
Булінг не виникає раптово. Все починається з дистанціювання чи виключення, які готують ґрунт для подальшого знущання. Саме тому варто звертати увагу не лише на сам конфлікт, а й на те, що йому передує. Тож якщо ви помічаєте у класі дистанціювання чи виключення стосовно когось із дітей, то це має насторожити.
Але уважним має бути не лише вчитель! Тож обов’язково навчіть дітей звертати увагу та розуміти такі явища:
1. Об’єктивація. Особистість людини зводиться до кількох якостей, рис або зовнішності. Наприклад, однокласник починає асоціюватись лише з проблемною шкірою, а однокласниця – з брекетами. Такий підхід призводить до того, що особа ніби втрачає людські риси, натомість стає більше схожою на предмет. А хто рахується з предметом?
2. Пошук відмінностей. «А чому ти так робиш?», «Чому в тебе такий дивний одяг?». Ці та схожі запитання не завжди є ознакою проблеми, але ризик усе ж існує. Нагадайте дітям вправу про традиції племені та поясніть, що однокласники можуть поводитися або вдягатися не як усі, і це має свої причини. Інші люди не мають відповідати всім нашим очікуванням.
3. Стереотипізація. Зазвичай вона сприяє створенню замкнених груп та сегрегації, погіршує взаємодію у класі. Групи, створені за гендерними, національними чи іншими стереотипами схильні замикатися та всіляко дистанціювати тих однокласників, які вважаються небажаними персонами. При цьому в цих групах частіше формується світогляд або «традиції», що виправдовує їхню вищість. Хороший приклад такої поведінки можна побачити в підлітковому фільмі «Круті дівчата».
Аби відучити дітей ставити провокативні запитання та дистанціювати однокласників, бо так захотілося, запропонуйте учням виконати наступну вправу.
Уявіть, що ви стоїте у черзі до каси в супермаркеті. Перед вами стоять троє дівчат. Одна з них несподівано обертається до подруг і каже: «Зачекайте, ми взяли лише три йогурти, але нам потрібно чотири, адже нас троє».
Якою буде ваша реакція на подібну фразу? Нехай діти висловлять кілька варіантів. Наприклад: словам дівчини бракує логіки, вона, мабуть, не вміє правильно рахувати, не вміє добирати слова, просто дурненька? Чи спробував хтось із учнів виправдати слова незнайомки? Якщо ні, спробуйте самі пофантазувати і пошукати логіку в її думці. Наприклад: можливо вони хочуть додати четвертий йогурт у пиріг; одна з дівчат просила купити їй йогурт на завтра; одна з дівчат має звичку їсти два йогурти за раз. Які ще варіанти розвитку подій ви могли не передбачити, а може просто не знали про них?
Найчастіше діти діють агресивно або вдаються до булінгу несвідомо. Саме тому дуже важливо зробити негативні патерни поведінки видимими, що стане кроком до усвідомлення причин власних вчинків. Використовуйте запропоновані вправи, аби продемонструвати дітям конструктивні шаблони дій у різних ситуаціях.
.jpg)
.jpg)
