Інспектор Світлана Бульвін провела важливі бесіди для учнів 7-З та 8-В класів.

 27 травня до здобувачів освіти 7-З та 8-В класів завітала інспектор відділу зв’язків з громадськістю, Світлана Бульвін, щоб провести серію важливих та актуальних бесід.

Для учнів 7-З класу головною темою зустрічі став булінг та відповідальність за вчинки. Інспектор Світлана Бульвін детально роз'яснила, що таке булінг, які форми він може мати, та які наслідки чекають на тих, хто його вчиняє. Особливу увагу було приділено правовій відповідальності неповнолітніх за такі дії, а також важливості своєчасного реагування та звернення за допомогою. Учні мали змогу поставити запитання та обговорити ситуації, що їх турбують.

З учнями 8-В класу інспектор Бульвін провела бесіду на теми відповідальності за вчинки, куріння та вживання слабоалкогольних напоїв. Були висвітлені правові аспекти відповідальності за порушення громадського порядку, а також наслідки вживання тютюнових та слабоалкогольних виробів для здоров'я підлітків. Інспектор наголосила на важливості свідомого вибору та відповідального ставлення до свого майбутнього, а також дотримання законодавства.

Ці зустрічі стали цінним внеском у правове виховання школярів, допомагаючи їм краще зрозуміти свої права та обов'язки, а також усвідомити наслідки своїх дій.

Важливі уроки етикету: як спілкуватися з людьми з інвалідністю.

 Протягом тижня, з 19 по 23 травня, соціальний педагог Людмила Осадча провела серію важливих бесід з учнями різних класів: 2-П, 4-Н, 5-В, 5-Є, 5-Л, 6-К, 8-З та 10-А. Основною темою цих зустрічей стали «Основні правила етичного спілкування з людьми з інвалідністю та особливими потребами».

У сучасному суспільстві надзвичайно важливо формувати атмосферу поваги, розуміння та інклюзивності. Саме на це були спрямовані заняття, які провела Людмила Осадча. Під час бесід учні дізналися:

• Про стереотипи та міфи: Соціальний педагог розвінчувала поширені уявлення про людей з інвалідністю, наголошуючи, що кожен з нас є унікальною особистістю зі своїми талантами та можливостями.
• Про коректну термінологію: Дітям пояснили, як правильно говорити про людей з інвалідністю, уникаючи образливих та застарілих термінів. Наприклад, наголошувалося на важливості використовувати формулювання «людина з інвалідністю», а не «інвалід».
• Про правила етикету: Учням надали практичні поради щодо спілкування: як запропонувати допомогу, не нав'язуючи її, як підтримувати розмову, поважаючи особистий простір, та як реагувати на певні ситуації. Особливу увагу приділили правилам взаємодії з людьми, які користуються кріслами колісними, мають порушення зору чи слуху.
• Про важливість емпатії та прийняття: Бесіди були спрямовані на розвиток емпатії – вміння співпереживати та розуміти почуття інших, а також на формування відкритості та прийняття різноманіття людей.

Такі бесіди є невід'ємною частиною виховного процесу ліцею, сприяючи формуванню свідомого, толерантного та відкритого до світу покоління.

Інспектор поліції провела профілактичну бесіду для 8-Б класу.

 23 травня до здобувачів освіти 8-Б класу ОЗО "Софіївсько-Борщагівський ліцей" завітала інспектор відділу зв’язків з громадськістю Світлана Бульвін. Візит був присвячений низці актуальних питань, що стосуються безпеки та відповідальності підлітків у сучасному суспільстві.

Під час зустрічі інспектор Світлана Бульвін провела змістовну бесіду, торкнувшись таких важливих тем:

• Булінг та його наслідки: Учні дізналися про різні форми булінгу – від словесного до кібербулінгу, а також про те, як він впливає на жертву та ініціатора. Інспектор наголосила на важливості взаємної поваги та неприпустимості цькування в шкільному середовищі.
• 
  
  
• Відповідальність за дії: Школярам нагадали про правову відповідальність, що настає за ті чи інші правопорушення, вчинені неповнолітніми. Було роз'яснено, що навіть, здавалося б, незначні вчинки можуть мати серйозні наслідки.
• Ненормативна лексика та куріння в громадських місцях: Інспектор обговорила з учнями питання етикету та впливу вживання нецензурних слів на особистість та оточення. Також було акцентовано увагу на забороні куріння у громадських місцях та його шкідливому впливі на здоров'я.
• Енергетики та їх небезпека: Важливим аспектом розмови стала тема вживання енергетичних напоїв. Інспектор попередила учнів про потенційну шкоду для здоров'я, яку можуть завдати ці напої, особливо для організму, що росте.
• 
  
  

Бесіда пройшла у форматі відкритого діалогу, де учні мали змогу ставити запитання та висловлювати свої думки. Такі зустрічі допомагають підліткам краще усвідомити свою роль у суспільстві, зрозуміти важливість дотримання правил та норм поведінки, а також навчитися робити відповідальний вибір.

Адміністрація ОЗО "Софіївсько-Борщагівський ліцей" висловлює подяку інспектору Світлані Бульвін за цінну та своєчасну інформацію, яка, безсумнівно, сприятиме формуванню свідомого та відповідального покоління.

10 правил спілкування з людиною з інвалідністю.

Знайомство та спілкування з людиною з інвалідністю має свою специфіку. Наведені нижче правила розроблені в США та рекомендовані до застосування як державним службовцям, так і підприємцям що працюють у сфері обслуговування. Ці правила опубліковані на сайті Інституту масової інформації України.

Як особа з інвалідністю зазначу що цей перелік правил доречний при знайомстві. Правила є невичерпними та залежать також від особливостей характеру людини.  

‍10 загальних правил етикету під час спілкування з людьми з інвалідністю
(розроблені Карен Мейер, Націонал.центр доступності США)

1. Коли ви розмовляєте з людиною з інвалідністю, звертайтеся безпосередньо до неї, а не до супроводжуючого або сурдоперекладача, які присутні при розмові.

2. Коли Вас знайомлять з людиною з інвалідністю, цілком природно потиснути їй руку - навіть ті, кому важко рухати рукою, або хто користується протезом, цілком можуть потиснути руку - праву або ліву, що цілком допустимо. Від себе додам, що перед будь-яким тактильним контактом варто уточнити у людини чи можна це зробити. Тіло людини - це частина приватного простору особистості.

3. Коли Ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе і тих людей, які прийшли з Вами. Якщо у Вас спільна розмова в групі, не забувайте пояснити, до кого в цей момент ви звертаєтеся і назвати себе.

4. Якщо Ви пропонуєте допомогу: 

А) почекайте на згоду людини їй допомогти

Б) Потім запитайте про алгоритм Ваших дій

Може  бути виконане в іншому порядку за умови, що людина з інвалідністю сама просить співрозмовника про допомогу або ж людині загрожує  небезпека, що пов’язана із станом здоров’я.

5. Звертайтесь до дітей з інвалідністю на ім’я, так само як до інших дітей, а до підлітка на ви, як до дорослого.   

6. Крісло колісне – це частина недоторканого простору людини, що ним користується, отже спиратись на нього(візок) є негарним тоном. Так само як вдертися у приватний будинок.

7. Коли ви розмовляєте з людиною, що має труднощі у мовленні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, коли людина сама закінчить фразу. Не виправляйте її, і не договорюйте за неї. Ніколи не вдавайте, що ви розумієте, якщо насправді це не так. Повторіть, що ви зрозуміли, це допоможе людині відповісти вам, а вам – зрозуміти її.

8. Коли ви говорите з людиною, яка користується кріслом колісним, або милицями, розташуйтеся так, щоб ваші очі та очі співрозмовника були на одному рівні, тоді вам буде легше розмовляти, а співрозмовнику не потрібно буде закидати голову.

9. Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помахайте їй рукою або поплескайте по плечу. Дивіться їй прямо в очі і говоріть чітко, хоча майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Розмовляючи з тими, хто це може, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, постарайтеся, щоб вам нічого (їжа, сигарети, руки) не заважало.

10. Не хвилюйтеся, якщо випадково допустили помилку, сказавши "Побачимося" або "Ви чули про це ...?" тому, хто не може бачити чи чути.

Переклад ст. 47.Методичний посібник;К- 2015 р.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПІДЛІТКІВ: СТОП ЖОРСТОКІСТЬ!

 ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПІДЛІТКІВ: СТОП ЖОРСТОКІСТЬ!
ОБИРАЙ ЛЮДЯНІСТЬ!

Ти здатен більше, ніж просто слідувати за натовпом…

У кожному з нас живе світло. Але іноді воно гасне під тиском чужих насмішок, агресії, знущань. Булінг - це не просто жорстокість. Це біль, який роз’їдає мовчки. Це рана, яку не видно зовні, але яка назавжди залишається в серці!

Можливо, ти сам колись був у ролі жертви...

Можливо — спостерігачем...

А можливо — учасником…

Та зараз у тебе є шанс змінити все! Обрати інший шлях!

Шлях людини з серцем! Шлях сили! Шлях людяності!

Не чекай, поки хтось інший зупинить жорстокість!

Почни з себе! 

Прочитай!

Усвідом! 

Дій!

Ця пам'ятка для тебе!!! ⤵️

Автор: Олеся Толкачова

Проблеми дитячої прокрастинації та методи її подолання.

 Чому дитина постійно відкладає справи на потім і як допомогти їй з цим впоратися?

Дитина годинами сидить за домашнім завданням, але так його і не починає? Обіцяє прибрати іграшки, але завжди відкладає це "на потім"? Прокрастинація – це не просто "лінощі" або "несерйозність", а психологічний механізм уникнення складних завдань.

Багато батьків не звертають на це уваги або намагаються "тиснути", але важливо розуміти причини такої поведінки та правильно навчити дитину керувати своїм часом.

⁉️Що таке прокрастинація?

Це відкладання важливих справ на невизначений термін, навіть якщо дитина усвідомлює їхню необхідність. Часто це супроводжується тривогою та почуттям провини.

Замість виконання завдання діти можуть:

🔹 Грати у відеоігри або з іграшками.

🔹 Гортати книги чи зошити, не починаючи роботу.

🔹 Дивитися мультики або блукати по кімнаті.

⁉️Чому це проблема?

🔹 Накопичення незавершених справ викликає стрес і тривогу.

🔹 Відкладання обов’язків призводить до конфліктів у родині.

🔹 Знижується самооцінка – дитина починає вважати себе "ледачою" або "нездатною".

🔹 Формується звичка уникати труднощів, що вплине на майбутнє навчання та роботу.

❗️ Якщо дитина регулярно відкладає справи, це може стати стійкою поведінковою моделлю у дорослому житті.

‼️Чому діти прокрастинують?

1. ♦️Відсутність чіткого розуміння завдання

Якщо дитина не розуміє, що саме їй потрібно зробити, вона відкладає завдання, бо воно здається складним або незрозумілим.

Що робити?

🔹 Пояснюйте завдання простою мовою: "Спочатку склади всі олівці, потім поклади книжки на полицю."

🔹 Розбивайте великі завдання на маленькі кроки, щоб вони не здавалися такими важкими.

2. ♦️Страх невдачі

Дитина може боятися зробити помилку, отримати погану оцінку або бути розкритикованою.

Що робити?

🔹 Заохочуйте спроби, навіть якщо результат не ідеальний.

🔹 Замініть фразу "Ти зробив неправильно!" на "Давай розберемо, як можна покращити."

🔹 Покажіть, що помилки – це нормально: "Кожен помиляється, головне – навчитися з цього."

3.♦️ Брак мотивації

Якщо дитина не бачить сенсу у виконанні завдання, вона не хоче його робити.

Що робити?

🔹 Пояснюйте, навіщо це потрібно: "Якщо ти зараз зробиш уроки, то залишиться більше часу для ігор."

🔹 Використовуйте метод "до і після": "Спочатку домашка, потім мультфільм."

🔹 Використовуйте систему заохочень (не матеріальних, а емоційних – похвала, час на гру тощо).

4. ♦️Перевантаженість справами

Іноді діти просто втомлюються від надмірної кількості завдань і не знають, за що взятися.

Що робити?

🔹 Складайте чіткий розклад із перервами.

🔹 Допомагайте дитині розставляти пріоритети, починаючи з найважливіших справ.

🔹 Давайте дитині можливість відпочити перед завданням – вона буде більш продуктивною.

5.♦️ Відволікаючі фактори

Гаджети, іграшки, телевізор можуть легко "забирати" увагу дитини.

Що робити?

🔹 Організуйте робочий простір, прибравши все зайве.

🔹 Встановлюйте чіткі правила: "Спочатку зроби завдання, потім можна буде пограти в телефон."

🔹 Якщо гаджети заважають – вимикайте повідомлення та обмежуйте екранний час.

📌📌Методи подолання дитячої прокрастинації

💥1. Метод "5 хвилин"

Скажіть дитині: "Попрацюй над цим завданням усього 5 хвилин, а потім вирішиш, чи хочеш продовжити."

💡 Найчастіше після 5 хвилин роботи дитина вже не хоче зупинятися.

💥 2. Перетворення завдання на гру

Дітям легше виконувати справи, якщо вони цікаві. Наприклад:

🎯 "Давай подивимося, хто швидше збере іграшки – ти чи я?"

🔢 "Скільки хвилин у тебе займе прибирання? Давай засічемо час!"

💥3. Візуалізація прогресу

Використовуйте чек-листи, таблиці або наліпки, щоб дитина бачила свій прогрес.

✔️ Наприклад, після кожного виконаного завдання ставте галочку або наклеюйте стікер.

💥4. Винагорода за виконане завдання

Необов’язково матеріальна! Це може бути:

🎉 Додатковий час на гру.

📖 Читання улюбленої казки разом.

🤗 Обійми та похвала.

💥5. Навчання управлінню часом

✅ Допомагайте дитині складати розклад із чітким планом дня.

✅ Використовуйте таймери (наприклад, метод "Помодоро" – 25 хвилин роботи, 5 хвилин відпочинку).

🔹 Прокрастинація у дітей – це не лінь, а сигнал, що їм потрібна допомога в організації справ.
🔹 Головне – не тиснути, а навчити дитину керувати своїм часом та справами.
🔹 Дотримуючись простих методів, можна сформувати у дитини звичку діяти, а не відкладати!

💙💛Навчайте дітей маленькими кроками – і вони виростуть відповідальними та організованими дорослими!

Дружба в цифрову епоху.

 Дружба в цифрову епоху: як діти заводять і підтримують дружні стосунки сьогодні, коли спілкування часто відбувається в онлайні. Чи є різниця в якості та глибині дружби, побудованої через екран, у порівнянні з “класичною” дружбою на дитячому майданчику, і як це впливає на розвиток соціальних навичок.

Нове обличчя дружби

У сучасному світі дружба більше не прив'язана до шкільного двору чи сусідського подвір'я. Сьогоднішні діти все частіше заводять друзів у чатах, іграх, соцмережах, а іноді й ніколи не бачать їх наживо. Та чи залишається це справжньою дружбою? І як такі стосунки впливають на розвиток соціальних навичок, емоційної стійкості та здатності до співпереживання?

 Що змінилось у дитячій дружбі

1. Місце знайомства: замість спільних ігор на вулиці — онлайн-платформи, форуми, ігрові чати.

2. Темп і форма спілкування: короткі повідомлення, емодзі, реакції замість живих емоцій.

3. Доступність: спілкування можливе 24/7, незалежно від географії.

4. Анонімність: деякі діти відчувають менше страху відкриватися онлайн.

5. Фрагментарність: часто відсутня сталість у стосунках, зв’язки легко рвуться.

🔹 Переваги цифрової дружби

Діти з обмеженою мобільністю чи особливостями розвитку знаходять друзів легше.

Онлайн-дружба допомагає сором'язливим дітям розкриватися.

Можливість спілкуватися з однодумцями з інших країн і культур.

Розвиток навичок цифрової комунікації та культурного обміну.

Ризики та обмеження

⚠️ Відсутність невербальних сигналів ускладнює глибоке розуміння.

⚠️ Ілюзія близькості: кількість повідомлень не завжди дорівнює якості стосунків.

⚠️ Залежність від гаджетів замість живого досвіду.

⚠️ Ризики кібербулінгу, фейкових особистостей, порушення меж.

⚠️ Втрата навичок тривалого слухання, чергування у діалозі, спільного переживання мовчання.

 Дружба в онлайні ≠ дружба в офлайні?

📌 Дослідження (Subrahmanyam & Greenfield, 2008; Uhls et al., 2014) показують, що якість дружби не залежить виключно від форми, але емоційна глибина частіше досягається в офлайн-контактах. Живе спілкування сприяє розвитку емпатії, навичок регулювання конфліктів, розуміння соціального контексту.

📌 Нові дослідження (Odgers & Jensen, 2020) вказують, що гібридні формати дружби (онлайн + офлайн) можуть бути найефективнішими для формування стійких і підтримуючих зв’язків.

 ✅ Як підтримати розвиток справжніх стосунків

1. 🌿 Розвивайте навички емоційного інтелекту: вміння говорити про почуття, слухати, ставити уточнюючі запитання.

2. 🎓 Обговорюйте відмінності між онлайн- і офлайн-дружбою: які переваги, які ризики.

3. ⏰ Обмежуйте час у мережі без заборон: дозвольте онлайн-контакти, але не замість живого спілкування.

4. 🧱 Навчайте безпечній поведінці в онлайні: про персональні межі, конфіденційність, вміння сказати “ні”.

5. 🤺 Створюйте умови для живих контактів: запрошення друзів, виїзні зустрічі, настільні ігри, хобі.

6. 🧠 Розвивайте здатність до рефлексії: аналізуйте разом, які стосунки були приємними, а які — виснажували.

🔍 Невирішені наукові питання

 Які типи онлайн-дружби підтримують розвиток соціальних навичок, а які — пригнічують його?

Як відрізнити ситуативну онлайн-комунікацію від емоційно значущого зв'язку?

Який вік є найбільш вразливим до формування залежності від цифрової взаємодії?

Як змінилась роль дружби в добу короткочасного кліпового мислення?

 Для відповіді на ці питання потрібні довготривалі лонгітюдні дослідження, які враховують не лише частоту контактів, а й якість емоційної підтримки, сталість взаємин і суб’єктивну задоволеність дитини спілкуванням.

 Висновок: форма змінюється, а суть залишається

✔️ Діти все ще потребують дружби, довіри, підтримки й емоційного контакту.

✔️ Онлайн-дружба може бути цінною, якщо не підміняє, а доповнює реальні стосунки.

✔️ Завдання дорослих — не заборонити, а навчити: як дружити, як берегти межі, як не загубити себе в цифрі.

✔️ Кожна дитина має право на справжній зв’язок — незалежно від того, відбувається він через екран чи на дитячому майданчику.

Бути щасливим - право кожного: світ без бар’єрів починається з тебе!

 Світ стає яскравішим тоді, коли ми вчимося бачити одне одного не через призму обмежень, а через призму людяності! Кожен із нас заслуговує на щастя - незалежно від того, скільки сходинок долає щодня, наскільки голосно говорить, як бачить чи чує цей світ!

Безбар’єрність - це не лише про пандуси та таблички шрифтом Брайля. Це про серця, які відкриті! Про очі, які бачать глибше! Про душі, які визнають: інший - не значить гірший, інший - значить рівний!

❤️ Це наш вибір: будувати суспільство стереотипів чи простір підтримки! І саме сьогодні - найкращий день, аби зробити крок у бік поваги, прийняття та рівності!

➡️ Бо світ без бар’єрів починається з тебе!!!

Автор: Олеся Толкачова

Коріння щастя: як сім’я формує дитину!

 Сім’я - це не просто місце, де ми живемо. Це - перше середовище, де дитина вчиться любити, довіряти, поважати, боротися зі страхами і розкривати себе. Саме в родині формується внутрішній світ маленької людини, її віра в себе, у добро і у власну значущість.

1️⃣ Сім’я - перше дзеркало!

Коли дитина народжується, вона не має уявлення про себе. Перші образи про "я" вона зчитує з очей мами, з інтонації тата, з реакцій близьких. Якщо її приймають, підтримують, обіймають - у неї закладається фундамент: "Я - цінна, я - важлива". Якщо ж вона чує лише критику, байдужість або агресію - її внутрішнє дзеркало тріскається, і замість упевненості з’являється сумнів: "Щось зі мною не так…"

2️⃣ Самооцінка росте з любові!

Дитина, яку обіймають, слухають і хвалять не тільки за досягнення, а просто за те, що вона є - вчиться поважати себе. Її самооцінка міцна, як дуб - не ламається при першому ж вітрі невдач. Натомість там, де любов замінена вимогами й порівняннями, зростає тривога: "Я мушу бути кращою, інакше мене не любитимуть". Така дитина може йти по життю з постійним страхом бути "недостатньою".

3️⃣ Атмосфера вдома - шаблон на майбутнє!

Діти не слухають наші слова - вони вбирають наш стиль життя. Якщо в родині панує підтримка, взаємоповага й спокій - це стає внутрішнім стандартом. У дорослому житті така дитина шукатиме здорові стосунки, бо звикла до них з дитинства. Якщо ж удома - конфлікти, приниження, знецінення - це може сприйматись як норма. І тоді є ризик, що вона повторить той самий сценарій у своїй майбутній родині.

4️⃣ Кожен день - це посів!

Ми не можемо контролювати майбутнє дитини, але ми можемо створити для неї середовище, де вона розцвіте. Кожне добре слово, обійми, спільна вечеря, час без ґаджетів, коли ви просто поруч - це насіння, з якого проростає впевнена, добра і щаслива людина.

✅ Порада для батьків:

Не прагніть бути ідеальними - прагніть бути справжніми! Просіть пробачення, смійтеся, визнавайте свої помилки. Діти не потребують ідеальних батьків - їм потрібні люблячі, живі, чуйні дорослі, які поруч!

❤️Пам’ятайте:

Сім’я - це коріння. І саме від його сили залежить, чи зможе дитина розквітнути у щасливу, цілісну особистість!

Тож плекайте любов - і вона проросте в долях ваших дітей!

Автор: Олеся Толкачова

Про роль мами у житті сина.

 Мама для хлопчика — це як перша карта світу: саме через неї він вчиться орієнтуватися у почуттях, стосунках і собі самому. Як мама може допомогти сину вирости сильним, впевненим і чуйним?

🌿 Дозволяйте бути собою

Не змушуйте “бути мужнім” і приховувати емоції. Син має знати: йому можна плакати, боятися, радіти.

🌿 Не робіть із нього «свого чоловічка»

Він — дитина, а не заміна партнера. Сину потрібна мама, яка дає тепло, а не перекладає на нього дорослі проблеми.

🌿 Навчайте поваги до себе й інших

Власним прикладом показуйте, як ставитися до жінок, як говорити «ні» там, де треба, і як дбати про власні кордони.

🌿 Заохочуйте самостійність

Давайте йому робити свій вибір, навіть якщо це означає носити дивні шкарпетки чи будувати космічні кораблі з подушок.

🌿 Вірте в нього

Найсильніші крила дають слова мами: «Я в тебе вірю». Не критикуйте за помилки — підтримуйте шляхом спроб і помилок.

Мама — це основа ніжності та безпеки, на якій будується майбутнє чоловіка.

Роль тата у житті дівчинки: 5 важливих порад для батьків.

 У житті кожної дівчинки тато — це перший чоловік, від якого вона вчиться довірі, безпеці й любові. Що може робити тато, аби допомогти доньці вирости впевненою та щасливою?

✨ Будьте поруч

Просто бути — важливо. Читати книжку перед сном, йти разом на прогулянку, слухати її розповіді. Це створює відчуття стабільності.

✨ Хваліть і підтримуйте

Не тільки за успіхи, а й за старання. Дівчинка має знати: її люблять без умов.

✨ Показуйте повагу до жінок

Ваше ставлення до мами, бабусі, вчительки формує її розуміння, що таке здорові стосунки.

✨ Говоріть про почуття

Не бійтеся визнавати: вам буває сумно, страшно, радісно. Це вчить її бути емоційно відкритою.

✨ Вірте в неї

Навіть якщо вона пробує нове, помиляється, змінює думку — підтримуйте її пошуки себе.

Тато — це приклад сили й ніжності водночас. Донька, яка відчуває любов і повагу від батька, виростає жінкою, що цінує себе.

Грошова тривога: чому навіть при достатку ми все одно переживаємо?

 Гроші — це не лише засіб обміну. Вони символізують безпеку, контроль, турботу і навіть любов. Але чому ми, навіть маючи їх достатньо, часто відчуваємо тривогу?

 

1. Брак емоційної опори в дитинстві

Якщо в дитинстві не було стабільної підтримки від батьків, у дорослому віці ця тривога часто проєктується на гроші. Ми створюємо «запаси на чорний день», відмовляючи собі навіть у базових речах — і при цьому все одно відчуваємо тривогу.

 

2. Гроші як символ любові

Дитина, яка не була впевнена в турботі батьків, може вирости з переконанням, що любов треба «заслужити». Це може проявлятися в дорослому віці у вигляді витрат на подарунки, щоб отримати прийняття, або ж у складнощах із прийняттям допомоги, адже любов сприймається як щось, що треба «відпрацьовувати».

 

3. Гроші як спосіб контролю

Якщо в дитинстві навколишній світ був непередбачуваним, контроль над грошима може стати єдиним способом створити відчуття стабільності. Це може призвести до паніки в разі найменших фінансових труднощів.

 

4. Страх втрати

Втрату грошей можна сприймати як втрату статусу чи значущості. Особливо, якщо в ранньому досвіді не було змоги безпечно пережити втрату або поразку. Це викликає екзистенційний страх: «Без грошей я нічого не вартий».

 

5. Фетишизація грошей

Коли гроші стають єдиним джерелом опори, це може призвести до надмірної фіксації на них. Постійна перевірка рахунку, підрахунок витрат і тривога від кожної витраченої гривні — це ознаки грошової тривоги.

Що з цим робити?

Грошова тривога — це сигнал від психіки: «Мені страшно. Я боюся залишитися без опори, без любові». Щоб позбутися цієї тривоги, мало почати заробляти більше: потрібно зустрітися з власним страхом і поступово відновлювати внутрішню опору.

 

Якщо фінансові питання впливають на вашу емоційну стабільність чи якість життя — звертайтеся до психолога.

Джерело: психологиня О. Корбут

День протидії булінгу в ОЗО "Софіївсько-Борщагівський ліцей"

 4 травня весь цивілізований світ відзначив
Міжнародний День протидії булінгу.

А сьогодні учні, вчителі та батьки нашого ліцею долучилися до важливої ініціативи соціально-психологічної служби ОЗО "Софіївсько-Борщагівський ліцей" і приєдналися до флешмобу "Ми проти булінгу!". Одягнувши одяг з елементами рожевого та синього кольорів, висловили свою підтримку у створенні безпечного та дружнього середовища в ліцеї, де кожен почуватиметься комфортно та захищено.

Психолог Оксана Василько та соціальний педагог Людмила Осадча відвідали учнів початкової школи, щоб розповіли про Міжнародний день проти булінгу та з'ясували, що діти знають про це явище.

З ініціативи соціально-психологічної служби ОЗО "Софіївсько-Борщагівського ліцею" та з великої підтримки і єдності всього колективу та наших учнів ми отримали чудові результати!

Провели флешмоб , а також терапевтичні вправи на вивільнення емоцій нашими учнями (діти вчилися виражати негативні емоції та розвивати почуття вдячності).

Ці заходи були спрямовані на підвищення обізнаності про проблему булінгу та сприяння створенню безпечного та сприятливого середовища в ліцеї.

Вдячні всім, хто підтримав ініціативу. Разом ми сила!