Не відкладайте нічого на завтра.

 

Не відкладайте нічого на завтра. Живіть тут і зараз, робіть те, що приносить вам задоволення!

Щастя живе всередині нас, в нашій голові, душі, прагненнях, вчинках. Ним повниться наше єство, і ті всі філософські мудрування про пошуки себе, сенсу життя відходять на задній план, коли людині просто добре від того, як вона живе в цей момент, що їсть і у що зодягається, про що мріє. І навіть не треба чогось дорогоцінного: маленькі життєві радощі роблять її щасливою.


Щастя не купиш за гроші — воно йде зсередини.
 Головне в житті — робити те, 
що дарує тобі задоволення.

Ми знайшли чудову історію, яка дає цьому підтвердження:

— Старша сестра (28 років різниці) сварилася, коли я їла малину з куща. Тому що малина — для варення. От настане зима — і як буде приємно відкрити банку домашнього варення. Чомусь вона не замислювалася про те, що їсти варення влітку теж класно. А вже зривати з куща майже сині від стиглості ягоди — вища межа задоволення.

Насправді нічого не можна було їсти. Ні полуницю (варення!), ні обліпиху (сушити і в компот), ні гриби (засолювати).

Ми приїжджали на татову дачу. Він сам купив її не з великого бажання і їхав туди заради дитини, а я (та сама дитина) набиралася там вошей, різних паразитів і кліщів. А, забула — тато виходив у двір лише, щоб позасмагати. Йому було байдуже на ті ягоди-гриби, варення, хрін і петрушку — це все він міг собі й на базарі купити. Але сестра не дозволяла дитині їсти малину з куща.

Вона ніяк не могла заспокоїтися, що запаси під загрозою. Їй якось не жилося сьогодні, у неї постійно були плани на віддалене майбутнє: ягоди — на зиму, чорна ікра — на Новий рік.

Якась ця дивна риса характеру — нездатність отримувати задоволення сьогодні. Треба відкласти, запасти, підготуватися до того особливого моменту, коли можна буде собі дозволити трохи радості. І головне — заборонити радіти іншим.

Приятель розповідав, що його тітка ловила його, теж на дачі, коли він приходив додому за булочкою або цукеркою, і казала: «Досить вештатися!».

Вона не хотіла, щоб він допомагав їй по господарству, ні! На його запитання: «Чому?» — вона відповідала: «А нема чого!» — і змушувала його сидіти в кімнаті.

Добре — це погано. Мати мого друга перед кожною відпусткою відчуває паніку. Їй ввижаються землетруси, повені, пограбування, хвороби. Дім теж залишати страшно — а раптом пожежа. Чоловікові вона не довіряє. Вважає, що цей точно нап’ється, закурить і, звичайно, засне з сигаретою. Може, навіть приведе кого-небудь, хто вкраде її штори. Або що там у неї цінного.

Не можна ось так просто поїхати кудись і там добре провести час. За неробство і щастя треба розплачуватися тривогою.

У мене є приятель, який абсолютно серйозно каже:

— Не може бути просто так добре. Напевно, щось трапиться.

Я не можу зрозуміти сенсу цих слів. Мені здається, що якщо зараз добре, то далі буде ще краще: задоволення — мов засмага, вона пристає до тіла й оберігає тебе від життєвих негараздів.

У мене була дуже важка депресія, і в цей час мені теж здавалося, що «щастя буде, коли…» — далі я називала причину. Не зараз. Потрібен вагомий привід, щоб відчути радість.

У цього синдрому є назва — «ангедонія». І ще «соціальна агнозія». Психіатри поб’ють мене творами Юнга за отаке безбожне використання цього терміну, але «ангедоністи» — занадто красива і правильна назва для людей, які щохвилини псують собі життя, забороняючи отримувати задоволення.

Ангедонія настільки поширилася сьогодні, що її розмах вражає. Викладаєш у Facebook свою світлину на океані, — і відразу ж ловиш закиди в тому, що померла чиясь старенька сусідка, а десь розбився “боїнг”, нові санкції ввели, а ще десь танки рознесли залізницю та інше. Ти особисто, і твої шорти, і рушник, і крем від засмаги в цьому винні.

Люди чіпляються за ці дійсно трагічні події, щоб вони відволікали їх від нехай і невеликих, але все ж таки радощів життя. Таке відчуття, що страждати, сумувати і боятися стало модно.

От чесно: мені не страшно. У житті завжди стається щось страшне або тривожне. З іншими людьми, з цілими країнами, з твоєю країною, з твоїми друзями і твоїм життям. Часто від цього важко і ти переживаєш та співчуваєш, або й сама переживаєш не найкращі часи, але так влаштований світ. Немає ніякої іншої концепції життя. Це ніколи не закінчиться, благополуччя не звалиться на нас зненацька і назавжди.

Якщо можеш отримати задоволення сьогодні — роби це. У батька моєї подруги, якого в СРСР на 20 років позбавили можливості знімати кіно, були величезні борги. Але кожного разу, коли він перепозичав гроші, вся сім’я йшла до ресторану. І навіть не для того, щоб смачно поїсти, а щоб відчути, що життя — це не тільки безгрошів’я, туга і мерзенні радянські цензори. Він заряджався цим — і зберіг себе. (Борги, якщо комусь цікаво, він потім віддав).

Розумієте, ми ж потім згадуємо гарне і добре? Все страшне витісняється, а добре раптом спалахує в нашій пам’яті і сяє так, немов його щойно начистили і відполірували. І ми живемо тільки цими уривками, а не низкою турбот і негараздів.

Я, поки була в депресії, боялася літати на літаку. До непритомності. Потім знову навчилася це робити, але аерофобія проходить довго і болісно — треба звикнути.

І ось одного разу я займаю своє місце, дивлюся у вікно і розумію, що зовсім не боюся. Ні летіти, ні розбитися, ні померти. Тому що я щаслива. І у мене немає для цього жодної об’єктивної причини. Я не написала роман, не отримала за нього Букерівську премію, не придумала ліки проти раку, не народила п’ятьох дітей.

Просто я щаслива. Мені добре. Я люблю своє життя. Я їм малину з куща та їжджу відпочивати — і не тому, що у мене купа грошей, а тому що є бажання. Річ у тім, що якщо ти щасливий, то не страшно ні жити, ні померти.

Аріна Холіна

Поради щодо попередження насильства в сім’ї.

 Не дозволяйте себе принижувати.

           Результати досліджень показують, що більше ніж 93% жінок — жертви фізичного насильства, тривалий час дозволяли кривдити себе словами. Тобто спочатку жертва потерпає від психологічного насильства, а потім відбувається фізичне насильство.
          Не дозволяйте себе ображати, принижувати з початку стосунків, не дозволяйте по відношенню до себе дій, які можуть 
привести до насильства.

Правильно оцінюйте ситуацію.

         Сімейні конфлікти здійснюються в замкнутому просторі будинку чи квартири, де немає можливості зовнішнього втручання. У разі загрози конфлікту треба вийти з дому — конфлікт на людях, як правило, стає менш напруженим.
         Якщо виникає загроза конфлікту (і як наслідок — насильства), спробуйте запросити людину, яка зменшить напруження, — наприклад, родича. Але не слід використовувати в ролі громовідводу дітей. Бережіть їх нервову систему і не провокуйте насильства по відношенню до дітей.

Не провокуйте конфлікти.

         Статистика свідчить, що більш ніж 60% убивств і тяжких тілесних ушкоджень здійснюються на побутовому грунті, тобто є наслідком імпульсивних, а не спланованих дій.
        Якщо відомо, що один із членів сім’ї негативно реагує на якісь дії (наприклад, уживання вами алкоголю, запізнення, контакти з певними особами та ін.), не провокуйте конфлікти і як наслідок — і потенційне насильство.
       Якщо ж ви бажаєте примусити чоловіка ревнувати, злитися та інше — ви провокуєте негативне ставлення до вас, конфлікт і потенційне насильство.

Будьте особливо обережними з п’яними

        Значну частину насильств по відношенню до жінок здійснюють п’яні чоловіки. Дуже часто у п’яному стані агресивними стають цілком неконфліктні люди. Якщо ви бачите, що чоловік перебуває у стані сп’яніння, не з’ясовуйте з ним стосунків, не реагуйте на його провокації та намагайтесь заспокоїти його, не робіть різких зауважень.
       Якщо зупинити конфлікт не вдається, спробуйте залишити приміщення: вийдіть в іншу кімнату, до сусідів, на вулицю.

Існують загальні ознаки чоловіків,
схильних до насильства:

  • агресивність по відношенню до дітей,
  • агресивність по відношенню до домашніх тварин,
  • впевненість у тому, що тільки чоловік «хазяїн у домі»,
  • грубощі по відношенню до жінок,
  • неусвідомлене ставлення до серйозності покарання за здійснення насильства,
  • патологічні ревнощі,
  • перекладання провини за свої дії на інших, 
  • погрози самогубства у випадку розриву відносин із жінкою.

Якщо випадки насильства вже мали місце.
В такому випадку жінка має бути готова протистояти наступним актам насильства. Для цього слід:

  • продумати дії на випадок повторного насильства,
  • розказати про насильство тим, хто може допомогти,
  • визначити місце, куди можна піти у випадку загрози насильства,
  • домовитися із сусідами, щоб вони викликали міліцію, якщо почують крики з квартири,
  • у безпечному, але доступному місці заховати документи, певну суму грошей, книжку з номерами телефонів, інші важливі папери, певний одяг та необхідні ліки,
  • унеможливити доступ до інформації про місце перебування потерпілої,
  • знищити всі можливості знайти потерпілу,
  • визначити, що саме з цінних речей слід забрати з дому,
  • заздалегідь знайти номери телефонів місцевих служб, які можуть надати необхідну підтримку.

Насильник повинен знати,
що обов’язково буде покараний.

           Чоловік, який потенційно може здійснити насильницькі дії, повинен знати, що він обов’язково буде покараний. Можна повісити на видному місці списки телефонів служб невідкладної допомоги: швидкої допомоги, міліції та ін. Серед номерів телефонів повинен бути телефон дільничного міліціонера чи інспектора кримінальної міліції у справах дітей, яким необхідно дзвонити в разі домашнього насильства.

 

8 - 15 вересня - тиждень протидії булінгу


 З 8 по 15 вересня в Софіївсько-Борщагівському НВК проходить тематичний тиждень з попередження булінгу в учнівському середовищі. Заплановано проведення заходів з інформування учасників освітнього процесу щодо адміністративної відповідальності за прояви булінгу (цькування) серед учнів закладу, так як учні переходять на дистанційну форму навчання


 

Проєкт «Дитина в школі»

Проєкт «Дитина в школі»

Проєкт «Дитина в школі» у рамках комплексно-цільової програми розвитку освітньої системи Софіївсько-Борщагівського НВК заснований ще 2016 року як спільний у співпраці адміністрації школи та Софіївсько-Борщагівської сільської ради (с. гол. О.Т. Кудрик).


Як і кожного року, 
40 учнів 2-7 класів і 2020 року отримали шкільні набори до початку навчального року. Це канцелярське приладдя, засоби гігієни, в тому числі багаторазові маски.

Дотримуючись протиепідемілогічних правил, вручення подарунків проведено у новій актовій залі школи директором О.І. Пушенко та її помічниками заступником директора з виховної роботи Шупик Т.О., педагогом-організатором Федоренко О.Ф. та соціальним педагогом Осадчою Л.М.

Наступне вручення відбудеться у визначений день.

Щастя вам, діти!



Година спілкування «Причини правопорушень серед підлітків та їх попередження»

 

7 вересня інспектор управління патрульної поліції в Київській області Бульвін С.В. 
завітала до учнів 3-Д та 6-Є класів з бесідою 
«Роз’яснення відповідальності за жорстоке поводження з однолітками, а також вчинення кримінальних правопорушень проти особистості»

ПОЛІЦІЯ ПОЧНЕ ОБЛІКОВУВАТИ БУЛЕРІВ

 

21 серпня набрав чинності наказ МВС від 25.06.2020 №488, що вносить зміни до Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України з дітьми, що скоїли адміністративні або кримінальні правопорушення https://bit.ly/3kkbE6m. Зміни в Інструкції безпосередньо стосуються і тих здобувачів освіти, які вчинили булінг учасника освітнього процесу.
Дитина, яка вчинила булінг (цькування) учасника освітнього процесу, може братися на профілактичний облік ювенальної превенції* (пункт 2, підпункт 7, розділ 3 Інструкції https://bit.ly/2FMn5oi ). Підставою для цього є копія постанови суду про притягнення дитини, її батьків або осіб, що їх замінюють, до адміністративної відповідальності за статтею 173-4 (про відповідальність за цькування учасника освітнього процесу) Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 3, підпункт 7, розділ 3 Інструкції https://bit.ly/2FMn5oi ).
Говорячи мовою офіційного документа, профілактичний облік дітей - це комплекс заходів із взяття на облік, наповнення та підтримання в актуальному стані баз даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, з даними дітей, із якими здійснюється профілактична робота (пункт 5, розділ 1 Інструкції).
Якщо є згадана вище копія постанови суду, поліцейський підрозділу ювенальної превенції у триденний строк виносить постанову про те, що дитина береться на профілактичний облік, та заводить обліково-профілактичну справу, яку затверджує начальник територіального (відокремленого) підрозділу ГУНП (пункт 4, розділ 3 Інструкції https://bit.ly/2FMn5oi ).
Під час профілактичної роботи з дітьми, взятими на облік через булінг, поліцейські ювенальної превенції:
✅
проводять ознайомлювальні, попереджувальні та виховні бесіди з дитиною за місцем проживання, навчання або роботи не рідше одного разу на місяць;
✅
проводять ознайомлювальні, попереджувальні бесіди з батьками дитини, її законними представниками, членами сім'ї, щоб усунути причини та умови, які спонукали дитину вчинити адміністративне правопорушення;
✅
складають план заходів з індивідуальної профілактики на основі вивчення матеріалів характеристик та індивідуально-психологічних особливостей дитини;
✅
відвідують дитину за місцем проживання, щоб з'ясувати умови проживання дитини, а також чинники, які можуть негативно на неї впливати й спонукати до вчинення адміністративних правопорушень;
✅
вживають інші профілактичні заходи, передбачені законодавством України (пункт 1, розділу 3 Інструкції https://bit.ly/2FMn5oi).
Якщо після останнього факту вчинення булінгу дитина впродовж року більше не вчиняла булінг - вона знімається з профілактичного обліку (пункт 10, підпункт 9, розділ 3 Інструкції https://bit.ly/2FMn5oi).

Одними із завдань ювенальної превенції є попередження вчинення правопорушень неповнолітніми та негативних явищ у дитячому середовищі.